Психологія фанатських рухів: спорт на думці

Падіння продуктивності, пониження в класі, зняті очки, переходи гравців, що не виправдали сподівань. Коли навіть у добрі часи переживаєш за майбутні поразки, здається, що на кожного справжнього спортивного фаната завжди чекає інфаркт.

Проте спортивні фанати завжди сповнені ентузіазму та постійно підтримують свої команди фінансово, соціально та емоційно. Вони приходять на ігри не за адреналіном, а щоби поділитися почуттями, хорошими й не дуже. Та чи насправді безпечно бути частиною фанатського руху? Розглянемо такі рухи з погляду психології.

Суміш почуттів спортивних фанатів

Почуття та емоції атлетів під час змагань цілком зрозумілі. Стрес, спричинений виробленням гормону, кортизолу, пришвидшує пульс та дихання, аби організм приготувався до тяжких випробувань задля перемоги. Ми неодноразово це бачили на різних етапах змагань.

Перемога, гра вдома, ба навіть спостерігання за виграшем партнера по команді – це все сприяє виділенню тестостерону в чоловіків-атлетів. Дослідження демонструють, що ті тенісисти, в організмі яких рівень тестостерону перед матчем вищий, позитивніше налаштовані на двобій.

Перемога в спортивному змаганні може спричинити підвищення рівня тестостерону, що посилить процес виділення дофаміну – хімічної ланки до щастя та задоволення.

Психологи зазначають, що фізіологічна відповідь організму тих, хто спостерігає за спортивною подією, здебільшого подібна до відповіді організму спортсмена. Наприклад, у фанатів збірної Іспанії чоловічої та жіночої статі рівні тестостерону та кортизолу підвищувалися навіть під час перегляду матчів Чемпіонату світу 2010 року, незалежно від успіхів своєї команди.

Автори іншого дослідження говорять про те, що, під час перегляду матчів Чемпіонату світу 2014 року, рівень кортизолу підвищувався в тих фанатів збірної Бразилії, які більше й довше вболівали за улюблену команду. Себто, рівень стресу в них був вищий, особливо, коли вони засмучувалися чи були незадоволеними.

Кортизол виділяється в моменти стресу й може позначитися на нашій імунній системі. Тому, відчайдушним фанатам, яких легко розлютити або які дуже емоційні, треба пам'ятати, що виділення кортизолу впродовж тривалого часу може позначитися на їхньому самопочутті. І дійсно, під час матчів Чемпіонату світу з футболу 2014 року німецькі вчені зафіксували сплеск випадків шпиталізування чоловіків та жінок через серцеві напади.

Атлетам необхідні фанати так само, як і фанатам атлети

Фанати є однією з головних запорук успіху команди. Саме вони забезпечують команді перевагу домашніх трибун, і керівництво та гравці це добре розуміють.

Фанам також подобається створювати натовп, адже соціальні зв'язки покращують самооцінку та загальне самопочуття.

Належність до спортивних фанатів дозволяє нам відчувати себе частиною суспільства. Фани розділяють радість перемоги з іншими фанами, друзями та членами родини.

Перемога команди з футболу одного з університетів США підняла самооцінку настільки, що її "новий" рівень зберігався упродовж 2 днів після гри. Належність до суспільного руху, особливо для тих фанатів, які втратили близьку людину, захищає особу від втрати/заниження самооцінки.

Дослідження свідчать про те, що прихильники тих клубів, які не демонструють високі результати, мають тісніші зв'язки між собою. Фанати менш успішних футбольних клубів більш схильні ризикувати власним життям задля захисту однодумців. Тісні соціальні зв'язки з-поміж фанатів таких клубів є корисними і для самих фанатів.

Після запровадження обмежень на спортивні події через COVID, багато людей почали шукати альтернативні джерела виділення дофаміну в інтернеті. Ми переглядали нескінченні стрічки в Instagram та відеоролики в TikTok, дивилися все підряд у Netflix та на порно-сайтах, користувалися бонусами без поповнення рахунку в онлайн-казино, навіть купували непотрібні речі задля отримання миттєвого задоволення від замовлення – усім цим ми прагнули замінити те, що в нас забрали.

Коли заборонили відвідування футбольних матчів у Великобританії, усі одразу побачили наслідки такого рішення.

Під час опитування футбольних фанатів із фізичними вадами, 43% респондентів погодилися з тим, що заборона на відвідування спортивних подій згубно вплинула на їхній психічний стан, а 62% опитаних відповіли, що заборона на перегляд спортивних подій матиме такі ж наслідки і для їхньої психіки.

Як стають фанатами

У дисертації Джефрі Джеймса, яку він написав у 1997 році, чудово описаний процес долучення дитини до спорту. Після того, як діти, десь у 8 або 9 років, опановують конкретне операційне мислення, вони в змозі побудувати емоційні та довготривалі "зв'язки" зі спортом, командою або окремим атлетом/атлеткою. 

Діти, зазвичай, спочатку захоплюються різновидом спорту, потім командою і, нарешті, окремою особою. Упродовж цього періоду основними джерелами впливу на дитину (соціальними агентами) стають члени її родини (батько, матір, старші брати/сестри), ЗМІ та особисті спортивні уподобання (гра з друзями, шкільне оточення чи місцевий клуб).

Представникам федерацій, ліг та команд варто зосередитися на побудові фанатського руху через налагодження відносин (у цифровому та реальному світі) між цими соціальними агентами та 7-, 8- та 9-річними вболівальниками навколо них. 

З огляду на величезне значення кожного нового фаната, безумовно, всі ці заходи з побудови відносин, змагання, програмне забезпечення та активність у соціальних мережах задля пошуку зацікавлених осіб матиме гідну віддачу. 

Як долучаються до лав фанатів

Професор Деніел Уен, психолог Державного університету Мюррея в штаті Кентукі, розробив шкалу мотивації спортивних фанатів із 8 головних складників спортивного фанатства: еустрес (позитивний стрес), ескапізм, розвага, фінанси, естетика, належність до групи, самооцінка, вимоги родини та драбина фанатської активності, що демонструє різні рівні залученості фанатів та допомагає керівництву визначати інструменти для просування фанатського руху, аби допомогти фанатам "лізти вгору по драбині".

Пан Уен також з'ясував, що деякі фанати знаходять у спорті ті засоби встановлення зв'язків та сприйняття одне одного, яких їм бракує в повсякденному житті. Він запевняє, що через труднощі в традиційних соціальних інститутах, на кшталт церкви та родини, людині необхідно шукати якусь заміну, і додає, що спорт лише заповнює наявний критичний вакуум.

Спорт кумедним чином дозволяє "випустити пару" 

Аби "підтримати свою команду" та перекричати суперників найпалкіші прихильники залишають свої повсякденні обов'язки та нехтують соціальними обмеженнями. Вони демонструють такий соціально-психологічний феномен, як розкутість (цей термін використовують і до тих, хто публікує в соціальних мережах те, що ніколи б не наважився сказати в реальному житті). 

Вони забувають про правила, стриманість та усвідомлення самого себе й керуються власними почуттями та імпульсами, незалежно від усталених обмежень.

Коли людина "в режимі фаната", то навіть зазвичай обережна та несмілива особа може демонструвати спалахи ексгібіціонізму. Аби відчути розкутість, деяким, навіть, немає необхідності бути присутнім на грі.

Деякі фанати втрачають розум від данку, впадають у депресію після поразки, їм важко контролювати власний гнів, або просто в природний спосіб божеволіють від згадки улюбленої команди чи гри.

Груповий менталітет спортивних фанатів

Як зазначав Майк Перрі у власному нарисі, найпалкіші прихильники відчувають себе невід'ємною частиною підтримуваної команди, а деякі з них, очевидно, відчувають менший рівень відповідальності за власні дії. 

Коли фанати поводяться розкуто їх не цікавить думка або дії оточуючих, особливо, якщо така розкутість підкріплюється знеособленням, неусвідомлюванням власних дій та груповою відповідальністю. Знеособлення знижує рівень повсякденних обмежень, що робить фанатів залежнішими від оточуючих. Тому саме в таких випадках вони починають поводитися справді дивним чином, чи то з хорошими, чи то з поганими намірами.

Фанати можуть створювати натовп, глузувати, погрожувати чи, що гірше, створювати заколот. У складі групи фанати відчувають себе анонімами - кордони особистої відповідальності розмиваються й з-поміж членів групи розподіляються певні обов'язки. На жаль, такі моделі поведінки трапляються не лише на стадіонах, а й у мережі інтернет. У такому стані люди здатні на добрі й погані вчинки. 

Наостанок

Спортивними фанатами стають не лише через зірок чи місце проживання, а й через можливості для спілкування та взаємодії із соціумом. Будь яка спортивна подія – це соціальний захід, під час якого такі складники мають більше значення, ніж сама гра.

Однією з головних переваг такої суспільної цінності є те, що такі заходи задовольняють базову потребу індивідууму бути в складі групи. Саме тому ми маємо фан-зони, присутність фанатів на іграх на виїзді, групові перегляди спортивних подій, спорт-бари та, останнім часом, "соціалізацію" спортивних фанатських рухів.

Що, певним чином, спростило доступ до цього руху.

Коли не було соціальних мереж та такої кількості "супротивників" було легше долучити людей до лав фанатів тієї чи іншої команди. Сьогодні навіть з-поміж фанатів є ієрархія, а безпосередня належність до фанатського руху потребує активнішого членства та розвитку відносин між його членами та оточуючими.

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua