Що таке пропаганда: її вплив на людей та як вона працює в умовах війни

Історія виникнення терміну та що таке "пропаганда"

Слово "пропаганда" має латинське походження і в буквальному перекладі означає "щось, що підлягає поширенню". Виник цей термін ще 1622 року у Ватикані, коли тут почали активну протидію реформації, утворивши Congregatio de Propaganda Fide (Конгрегація поширення віри). Часто її для скорочення називали просто "Пропаганда". Головною методі цієї організації було розповсюдження правильної (з точки зору Ватикану) віри, а також переконування відщепенців та іновірців.

У нецерковному значені термін "пропаганда" почали вживати лише наприкінці XVIII століття. А на середину XIX він набув негативних рис та вкоренився в сфері політики. За словами деяких істориків сталося це через Французьку революцію.

Що таке пропаганда в сучасному, ще більш негативному сенсі, стало зрозумуло, коли в XX столітті з'явилися диктатури. В СРСР існував окремий відділ агітації та пропаганди при ЦК КПРС, який переіменовували кілька разів, щоб прибрати слово "пропаганда" з назви), а в Третьому Рейху істувало ціле Міністерство пропаганди та громадської просвіти.

Пояснити, що таке пропаганда, доволі складно. Адже важко зрозуміти, коли починається пропаганда та чому вона має негативне значення, якщо, наприклад, ви переконуєте свого друга віддати свій голос за ту чи іншу політичну партію. За словами Вікторії О'Донел та Ґерта Джовета, переконання когось у чомусь та пропаганда - це споріднені терміни, тому що базуються на комунікації. Але різниця є. Відповідно до пояснення Гарольда Лассвела, американського політолога і теоретика комунікації, термін "пропаганда" означає "вираження думки або дії, свідомо спрямоване індивідом або групою з метою впливу на думку або дії іншого індивіда або групи з визначеною кінцевою метою за допомогою маніпуляцій". Тобто ключевим тут є слово "маніпуляція".

Також пропаганду від звичайного переконування відрізняють такі особливості:

• маніпулятивність;
• однобокість;
• систематичність;
• масовість;
• визначенність цільової аудиторії.

Види пропаганди та її правила

В давні часи пропаганда зводилася до агітаторів на площі, усної творчості, проповідників, бардів. Однак з появою друку з'явився новий і дуже зручний інструмент. Винаходи радіо, телебачення та інтернету підштовхнули розвиток пропаганди. Адже тепер вона не зводиться лише до створення плакатів, а й з'являється в новинах, мистецтві, літературі, кіно, освіті, науці та релігії.

Згідно з істориком Збинєком Земаном є три види пропаганди:

• біла (прямо декларує мету та джерела інформації);
• сіра (джерела інформації та мета можуть бути прихованими чи неоднозначними);
• чорна (від імені опонента створюється фальшива інформація).

Також було виділено чотири правила пропаганди (зробив це 1931 року Вільям Бідл):

• не дискутувати, а спиратися на емоції;
• сформувати чіткий поділ на "вони" та "ми";
• працювати як з індивідами, так і з групами;
• приховувати, наскільки це можливо, пропагандиста.

З появою інтернету пропаганда змінилася, а тому Рене Гоббс виділив ще чотири її принципи:

• активує сильні емоції;
• спрощує інформацію до мінімума;
• апелює до страхів, надії, мрій цільової аудиторії;
• виконує атаку на опонента.

Як працює пропаганда та впливає на людину

Що зрозуміти це, потрібно подивитися на те, як працює російська пропаганда останні роки. Сьогодні пропагандисти вдаються до деяких візуальних прийомів, які допомагають поширювати спекулятивні та мінливі наративи, придушити опозицію та залякати решту народу точковими репресіями.

1. Дегуманізація противника. Тотальне і нещадне приниження ворога (опонента) є однією з основних цілей пропаганди. Адже якщо дегуманізувати його, то у глядача зникнуть будь-які прояви симпатії до цієї людини або людей. Саме тому президент РФ Володимир Путін не раз в своїх виступах описував жителів України як "бандерівців, нацистів та наркоманів". Після повномасштабного російського вторгнення на телебаченні РФ почали з'являтися розповіді про біологічні лабораторії для розроблення особливої зброї проти росіян та інші схожі нісенітниці. Пропаганда впливає на людей таким чином, що робить ворога не просто чужинцем, а чимось огидним та неприроднім. Ще від 2014 року російська пропаганда почала працювати на тимчасово окупованих територіях. В кожному випуску новин більша частина повідомлень про те, "як погано живеться на Україні", про "жахливу владу нацистів та націоналістів". Типовими заголовками в ЗМІ підконтрольних бойовикам угрупувань "ДНР" та "ЛНР" є: "В Києві продовжують марити", "Українців почали масово виганяти з Європи" або "Злочинна українська влада доводить до занепаду сферу ЖКГ «незалежної»".
2. Порівняння опонента з Гітлером в будь-якій ситуації. Коли демагогам бракує обґрунтованих аргументів, цей прийом використовується відразу. Останнім часом на російському телебаченні президента України Володимира Зеленського все частіше почали порівнювати з фюрером. Така фіксація саме на нацисті Гітлері зрозуміла - так легше впливати на росіян, серед яких давно панує культ "мы победили во Второй мировой войне". Пропагандисти вже кілька десятиліть зображують Росію єдиним переможцем, ігноруючи внесок інших держав. Будь-яка військова діяльність в РФ ототожнюється з "подвигом дідів". До пропаганди залучається навіть естрада.
3. Використання мілітариської тематики для зображення своїх лідерів. Такий прийом часто використовується в білоруській та російській пропаганді. Тут мілітариська тематика допомагає зобразити лідерів держави нібито сильними, мужніми та войовничими. Тоді населення сприймає їх як владу, яка керує "залізною рукою". Побачивши по телебаченню такого "вождя" люди вже не задумуються, що перед ними звичайні корупціонери, деспоти. Недарма ж більша половина росіян захоплюється Сталіним.
4. Ворог влади виставляється як ворог держави. Це ще один популярний прийом, який показує, як працює російська пропаганда останні роки. Персона вождя (Володимира Путіна) ототожнюється з державою. Недарма очільник Держдуми РФ В'ячеслав Володін якось сказав: "Без Путіна немає Росії". Завдяки цій фразі пропагандисти можуть стверджувати, що критика влади та Путіна - це відразу антипатріотично та зрадницьки.
5. Використання терміну "лінія партії". З'явився він ще за радянських часів, але в РФ не втратив своєї актуальності до нині. Завдяки телебаченню Росія забезпечує серед свого населення псевдопатріотичний запал. Сьогодні буквально все у пропагандистських токшоу оформлено в кольорах національного прапору. Так у глядача з'являється відчуття одностайності, єдності, причетності до "справ в державі" та патріотизму.

Російська пропаганда та війна в Україні

Сама інформація сьогодні використовується як зброя. Російська Федерація не раз відпрацьовувала і продовжує відпрацьовувати різноманітні прийоми та технології у війні проти України. Серед населення Росії сіється паніка про можливий наступ Америки чи НАТО з боку української території, міфічних "бандерівців", які заполонили владу в Україні, та нацистів, які не дозволяють російськомовним громадянам розмовляти російською. Так пропагандисти намагаються переконати свій народ в необхідності ведення війни в Україні.

За даними Міжнародної ПЕН (Міжнародна неурядова організація, яка об'єднує письменників, перекладачів та редакторів для відстоювання свободи слова та захисту культурної спадщини людства) російська влада повністю контролює інформаційний простір. Більша частина ЗМІ в РФ є державними, а, значить, пропагандистськими. Інші належать фізичним особам, які є вигідними Кремлю. В Росії навіть заборонено використовувати слово "війна" при описуванні подій в Україні. А в березні 2022 року тут ухвалили новий закон про фейки, згідно з яким передбачена кримінальна відповідальність за поширення недостовірної інформації про дії збройних сил РФ чи заклики до введення проти країни санкцій.

Телебачення - чудовий спосіб формувати у росіян "правильний" світогляд, який підходить Кремлю. З кожного відеоролику чи токшоу роками лунає інформація про "велич Росії". А якщо з'являються якісь проблеми - їх відразу перекладають на західні країни.