Топ-10 керівників областей воєнного часу

Хто з очільників регіонів найбільше присутній в інформаційному просторі з початку повномасштабної російсько-української війни?

Аби з’ясувати актуальний рівень медіаактивності голів обласних військових адміністрацій у медіа, «Главком» використав відкриті дані пошуковика Google за останні три місяці: із 24 лютого по 23 травня 2022 року. За кількістю згадок визначалося відповідне місце чиновників у списку.

Загалом було оцінено позиції усіх очільників ОВА. У Топ-10 ввійшли ті з них, чиї регіони перебувають/перебували у зоні бойових дій та/або особливо потерпають від російських ракетних ударів. На межі потрапляння до першої десятки рейтингу опинився доволі публічний генерал Олександр Павлюк, який очолював Київську ОВА з 15 березня по 21 травня 2022 року. Натомість ще один генерал – голова Київської міської військової адміністрації Микола Жирнов – лише замикає весь список із 25 керівників українських регіонів. Тобто значну роль відігравало саме бажання окремого урядника бути присутнім на телебаченні або в інтернеті.

Про Топ-10 найбільш популярних у ЗМІ українських мерів з початку війни читайте тут.

Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА

Усі три місяці повномасштабного військового вторгнення російської армії в Україну Луганщина залишається ключовою гарячою точкою масштабних боїв з окупантами. І весь цей час очільник регіону Сергій Гайдай перебуває на передовій. Він інформує як українську, так і міжнародну громадськість про військові злочини рашистів й хід евакуації населення із зони бойових дій, в яку повністю перетворилася вся Луганська область. І саме тут відбулася одна із найгучніших поразок Росії у війні під час багаторазових, але безуспішних спроб окупантів переправитися через Сіверський Донець в районі Білогорівки, що відзначили провідні світові ЗМІ. Зокрема, The New York Times.

Гайдай першим повідомив про фактично знищене російськими загарбниками місто Попасна. Він також розповів світові, що промислове місто Рубіжне спіткала доля Маріуполя: воно зруйновано вщент, вцілілих будівель немає, у дворах – кладовища. Зараз під прицільним вогнем окупантів – Сєверодонецьк та Лисичанськ, і голова Луганської ОВА в режимі онлайн передає з цих міст найактуальніші дані.

Максим Марченко, голова Одеської ОВА

Висадка російського десанту в Одесі і області була в початкових планах Кремля, однак спільні дії ЗСУ та місцевої влади не дозволили їм здійснитися. Одним із важливих факторів вдалого опору стратегічного регіону окупантам стало призначення 1 березня головою Одеської ОВА Максима Марченка, котрий до цього був командиром 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, а ще раніше – комбатом «Айдару». З тих пір полковник Марченко взяв на себе напрямок інформування про оперативну ситуацію на Одещині. Саме він одним із перших підтвердив, що флагман Чорноморського флоту РФ ракетний крейсер «Москва» пішов саме туди, куди його послали українські прикордонники на острові Зміїний. Очільник ОВА постійно повідомляє одеситів про загрози російських ракетних ударів по місту та області, небезпеку мін на чорноморському узбережжі, а також активно коментує поточний стан речей в Придністров’ї, де, за словами Марченка, «усе, що зробили російські війська – пропили усі залишки військової техніки та апаратури, тому виявилося, що відновлювати там нічого та нічим».

Віталій Кім, голова Миколаївської ОВА

Керівник Миколаївщини несподівано для багатьох виявився під час війни дуже медійним персонажем. А його «добрий вечір, ми з України» (приміром, у Чернівцях із Кімом та відповідним написом навіть стали робити пряники), яскраві шкарпетки на робочому столі або постійний тролінг рашистів – справжніми мемами. Здатність Кіма у найскладніші часи оборони Миколаєва зберігати позитивний настрій дійсно надихали українців у боротьбі з агресором, на що звернули увагу далеко за кордоном. Так, журналісти впливового видання The Economist присвятили голові Миколаївської ОВА окремий матеріал, в якому охарактеризували Кіма як «харизматичного губернатора, котрий очолює оборону стратегічного українського порту». В інтерв’ю «Главкому» мер Миколаєва Олександр Сєнкевич розповів, що між ним та керівником області склалися чудові стосунки та немає жодної конкуренції. Окрім того, що «він, як кажуть, оптиміст, а я – реаліст. І щоб зрозуміти ситуацію, треба послухати Кіма, потім Сєнкевича, і обрати щось посередині».

Максим Козицький, голова Львівської ОВА

Хоч Львівщина і перебуває у глибокому тилу, її очільник потрапив у Топ-5 найбільш цитованих у ЗМІ голів обласних військових адміністрацій. І це навряд чи випадково. У перший місяць війни задачею Максима Козицького були щоденна робота з біженцями та звітування про перебіг евакуації українців із постраждалих від російських військ регіонів, а Львів став ключовою ланкою у цьому процесі. Вже на кінець березня область надала притулок понад 230 тис. внутрішніх переселенців. Коли ж по Львівщині Росія почала завдавати ракетні удари, очільник ОВА взяв на себе важливу місію – заспокоїти людей, щоб ті не піддавалися паніці. Козицький весь час нагадував, що не можна ігнорувати повітряну тривогу, водночас фільмування влучання снарядів тягне за собою кримінальну відповідальність.

Олег Синєгубов, голова Харківської ОВА

Роль місцевої влади в обороні Харкова виявилася визначальною, і тут керівник ОВА Олег Синєгубов та харківський мер Ігор Терехов стояли пліч-о-пліч, не перетягуючи один на одного ковдру – роботи з постійного інформування харків’ян про атаки на місто ворожих військ на всіх вистачало. Очільнику області доводилося слідкувати за оперативною ситуацією по всій Харківщині, особливо на тимчасово окупованій її частині. Синєгубов першим повідомляв про потрапляння в полон голів територіальних громад регіону, саме він уважно слідкує за колаборантами з числа окремих градоначальників й чиновників та розповідає про це громадськості, як у випадку з мером Балаклії Іваном Столбовим. Драйву медіаактивності голови ОВА в останній місяць додавало звільнення від російської окупації населених пунктів Харківщини і напружена військова ситуація на ізюмському напрямку.

Павло Кириленко, голова Донецької ОВА

Доля зруйнованих російськими загарбниками міст і селищ Донеччини – у всіх на вустах. Спочатку Волноваха, потім – Маріуполь, тепер – Авдіївка, Бахмут, Мар’їнка, Лиман, Святогірськ… І на передньому краї опору в регіоні, де щоденно гинуть прості мешканці, а також екстреної допомоги населенню, перебуває керівник Донецької ОВА Павло Кириленко. Окремий напрямок інформаційної складової його роботи – фіксувати військові злочини рашистів включно із депортацією до російських концтаборів мирних жителів, яким не пощастило й вони опилитися в окупації. Як розповів Кириленко в інтерв’ю «Главкому», паралельно він разом із правоохоронцями виявляє колаборантів в місцевих громадах Донеччини, що під час активних бойових дій особливо складно.

Дмитро Живицький, голова Сумської ОВА

Ще на початку квітня територія Сумщини була повністю звільнена від російських військ, але керівнику області доводиться буквально щодня повідомляти про ворожі авіанальоти та обстріли населених пунктів регіону. Втім, у перший місяць війни Дмитро Живицький за згадками в ЗМІ серед голів ОВА був у першій п’ятірці, а то й трійці, адже бойові зіткнення в районі Тростянця та Охтирки вражали масштабами руйнації, котрі можна було оцінити вже після звільнення області. Однак вражав і колосальний опір загарбникам з боку жителів Сумщини, про що також весь час повідомляв Живицький. При цьому він попросив всіх повернути трофеї, відібрані у російських військових, бо, на думку голови Сумської ОВА, вони для цивільних «становлять лише колекційну цінність», а ЗСУ допоможуть в обороні країни.

Дмитро Лунін, голова Полтавської ОВА

Полтавщина не була окупована російською армією, проте в окремих районах, наприклад, поблизу Гадяча, бойові дії з рашистами таки велися. Але очільник області зміг увійти до топ-10 медіарейтингу здебільшого після масованих обстрілів регіону російськими крилатими ракетами. Особливо дісталося промисловому Кременчуку, по інфраструктурі якого тільки за один вечір 12 травня РФ вдарила 12 ракетами, про що Дмитро Лунін оперативно повідомляв ЗМІ. Однак керівник Полтавської ОВА відслідковує не лише оперативну ситуацію в області, а й дещо призабуту під час війни боротьбу із корупцією. Так, днями Лунін повідомив про затримання начальника Миргородської районної військової адміністрації Віктора Іваненка за підозрою в отриманні хабаря. Та пообіцяв швидко підготувати документи на звільнення підозрюваного чиновника, адже «хабарництво під час війни – це ще більший злочин».

Валентин Резніченко, голова Дніпропетровської ОВА

Під постійними обстрілами російських військ – Криворізький район Дніпропетровщини. Там пенсіонери підриваються на ворожих касетних боєприпасах, про таку небезпеку для мирних жителів доводиться постійно нагадувати Валентину Резніченку. Область потерпає і від ракетних ударів Росії, особливо окупанти гатять по залізничному вузлу Павлограда. З підступністю ворога знайома навіть українська риба в річці Самара, яку, на думку голови ОВА, «орки почали «денацифікувати» ракетами. Загалом Резніченко доволі активний у публічній площині, але не намагається монополізувати весь інформаційний напрямок роботи місцевої влади. Він спокійно ділить увагу журналістів і з мером Дніпра Борисом Філатовим, і з головою військової адміністрації Кривого Рогу Олександром Вілкулом.

Віталій Коваль, голова Рівненської ОВА

Потрапляння керівника Рівненщини до першої десятки медіаприсутності серед голів ОВА можна пояснити двома факторами. По-перше, Віталій Коваль активно коментує військові загрози з боку Білорусі, з якою межує його область. А, по-друге, він змушений постійно інформувати про наслідки обстрілів російським ракетами, завданих по інфраструктурі регіону. Окрема надзвичайна подія невійськового характеру із необхідністю для ЗМІ актуальних коментарів Коваля сталася на початку травня, коли внаслідок зіткнення бензовоза та автобуса на трасі Київ-Чоп поблизу Рівного загинули 16 людей. Голова Рівненської ОВА також отримав чимало згадок в інтернеті після його заяви: «Зараз не час махати зброєю де попало». Тоді рада оборони області чи не першою в країні прийняла рішення заборонити безпідставне носіння членами добровольчих формувань територіальних громад зброї та хизування нею в громадських місцях.

Олег Поліщук, для «Главкома»