Рішення синоду Московської церкви. Як перевірити їх на щирість?

Я загалом вітаю рішення УПЦ МП щодо остаточного позбавлення від додатку «МП». Напевно, тому що я досі зазвичай підозрюю в людях краще, а не гірше. Але для того, щоби говорити предметно, потрібно, принаймні, дочекатися можливості прочитати оновлений Статут про управління УПЦ. А також почути реакцію північного сусіда. Тоді буде зрозуміло, чи це автокефалія, чи щось інше.

А поки, на жаль, вони продовжують будувати свою ідентичність на протиставленні себе Православній Церкві України. Замість єднання – претензії.

Питання про мироваріння взагалі не є суттєвим. Єрусалимський Патріархат не варить миро, а бере в Константинополі, і що – від того він не автокефальний?!

Опіка діаспорою – це те, на чому варто наполягати й ПЦУ. Якби у 2018 єрархи УПЦ МП прийшли на Об'єднавчий собор, – тоді це могло би бути спільним рішенням, вимогою, на яку погодився би Константинополь.

Байки про «неавтокефальний» статус ПЦУ – це байки для тих, хто не в курсі. Тоді нехай і Елладську Церкву оголосять не автокефальною. Бо наші статути майже ідентичні.

Але загалом, повторюю, рішення вітаю. За цим хочеться побачити відновлення євхаристійного спілкування з Вселенським Патріархатом та з Православною Церквою України.

Джерело: блог Андрія Дудченко