«Я був у відчаї»: Григорій Решетник розповів про свій стан під час війни

28 травня о 9:30 в ефірі телеканалу СТБ та на офіційному Youtube-каналі стартує проєкт «Як ти?» з Григорієм Решетником.

З телеведучим ми поспілкувались про зіркові одкровення, про те, як змінилося його життя після 24 лютого, та особисті висновки.

— Які три головні висновки ви для себе зробили за час війни?.

По-перше, потрібно жити тут і зараз.

Цінувати кожну мить життя.

Те, що близькі поруч і вони здорові.

Є лише тут і зараз.

На жаль, великою ціною, війна показала, що насправді є важливим.

До 24 лютого ми будували плани, думали, що десь за рогом, за горизонтом, будемо ще щасливішими та успішнішими.

А все найкраще – насправді поруч, у рідній країні.

По-друге, ніколи не опускати руки.

Ми мусимо продовжувати боротися, допомагати іншим, вірити у краще, хоч як би складно не було.

А також – дуже важливо слухати, що підказує вам ваше серце, та робити саме це.

Чоловікам – не боятися брати ініціативу у свої руки у питанні спасіння родини.

У мене так було під час евакуації з родиною з Києва.

Коли велись активні бої в області, я вирішив, що треба вивозити дітей.

У столиці, у бомбосховищах, їм було дуже складно морально.

Перевезли хлопчиків до рідних у безпечніший регіон України.

І, по-третє, більше підтримувати і бути толерантнішими та людянішими до інших.

Інколи нам здається, що ми краще знаємо, як кому жити, але потрібно поважати вибір інших.

— Що додає вам сил триматися та підтримувати родину у цей складний час?.

Зізнаюсь, у перші дні війни було складно.

Я був у відчаї.

Не хотілось виходити з дому.

Постійно з’їдали думки: як бути, чим допомогти тим, хто на передовій, як оберігати родину та підтримувати батьків.

Але я знайшов в собі сили і мотивацію рухатись далі.

Мотивація – це діти, родина, їхнє здоров’я та моральний стан.

Сьогодні вся Україна – одна велика родина, яка мусить підтримувати одне одного.

Також я розумію, що я публічна людина і мій приклад, мої слова важливі для аудиторії.

Я роблю прямі ефіри, висловлюю свої думки в соцмережах, почав писати надихаючі вірші.

Ми переможемо – ця думка дає сили.

— Ви займалися волонтерством та на своєму прикладі показували, що зараз немає неважливої роботи.

Можливо, за цей час сталася якась історія, яка вас особливо надихнула?.

Так, ми допомагали країні чим могли і продовжуємо це робити.

Це і комунікація з людьми, і індивідуальна допомога близьким та знайомим, евакуація з гарячих точок, підтримка сімей та дітей-сиріт.

Коли я бачу діток, які постраждали від рук окупанта, душа розривається… Мені як батьку та просто сентиментальній людині складно спокійно сприймати трагічні дитячі історії.

Ми цього ніколи не вибачимо і не збудемо.

Вражають розповіді про те, як діти віддають свої заощадження на допомогу країні.

Як старенькі перераховують свої пенсії.

Це роблять звичайні люди, в руках яких немає великих заощаджень – вони віддають останні кошти.

І все заради перемоги.

Самовідданість народу надихає щодня.

Я схиляю голову перед кожним.

— Ви розповідали історію про хрещену з росії, яка підтримала повномасштабну війну проти України.

А вам доводилося вступати в дискусію з людьми «руського міра»?.

З перших днів війни я під постами російських лідерів думок, представників шоу-бізнесу загарбницької країни, писав, що Україна переможе, заявляв свою позицію та отримував величезну кількість хейту.

Але зрозумів, що в цьому немає сенсу.

Та й не хочу дискутувати з зомбованими людьми.

Їх неможливо переконати.

Згодом вони й так зрозуміють, що натворили.

Вони розчаруються, але буде пізно.

На них чекає жахіття.

Я відмовився від спілкування з представниками «руського міра».

Вважаю, що на це не варто витрачати енергію.

Краще її направити на допомогу та єднання українців.

— Розкажіть, як змінились умови роботи у воєнний час? Адже програми продовжують виходити, а ви продовжуєте свою роботу.

З початком війни було не до розважального контенту, яким я раніше займався.

Всі мої колеги і телеканали сконцентрували свої зусилля у роботі над єдиним інформаційним марафоном.

Я захоплююсь людьми, які із бомбосховищ продовжували вести щоденні прямі ефіри новин.

Звісно, певне занепокоєння, що буде далі, було.

З’являлися думки, як бути з професією, якій я присвятив 20 років, і яку я дуже люблю.

Я дипломований диктор і ведучий телепрограм.

Ми відзняли прекрасний дванадцятий сезон «Холостяка», який мав вийти у березні, але так поки і не вийшов.

Але українці обов’язково побачать цю надихаючу історію кохання.

Я продовжував вірити в команду і телеканал СТБ.

І вже через місяць ми запустили дайджест про учасників «Україна має талант», переформатували «Неймовірну правду про зірок» на «Неймовірну правду про українців».

Адже сьогодні кожен українець є героєм.

Зараз ми запускаємо проєкт «Як ти?», де я спілкуватимуся з улюбленим героями проєктів «Холостяк» і «Холостячка».

Дуже радий, що маю можливість на прикладі українців показувати, що ми величезна незламна нація.

Сьогодні глядач потребує не лише інформаційного контенту, а й надихаючого та психологічного.

І ми робимо все для того, щоб мотивувати його.

Не опускаємо руки, як би складно не було.

Я сповнений сил та оптимізму.

Все точно буде добре.

Григорій Решетник: «Дітей треба оберігати від новин про звірства, що вчиняє російська армія».

«Напросились?»: Григорій Решетник розповів, як спілкуватися з росіянами.

— Разом з Надією Матвєєвою ви ведете рубрику «Неймовірна правда про українців».

Які історії особливо вас надихнули?.

Одна з історій – коли українська медсестра, втративши кінцівки, відсвяткувала весілля з коханим.

Те, як він ніс її на руках, їхня відданість один одному – розчулює.

Все можна пережити разом.

Така історія вкотре доводить, що кохання врятує світ.

Ми підготували ще багато неймовірних історій для вас.

— Скоро з вашою участю стартує проект «Як ти? З Григорієм Решетником».

Розкажіть, чого чекати глядачам?.

Щосуботи о 9:30 в ефірі СТБ та на офіційному ютуб-каналі на глядачів чекатимуть відверті інтерв’ю улюблених героїв головного романтичного реаліті країни.

Кожна людина – безкінечність.

Формат щирої та відвертої бесіди мені особливо до вподоби, і я радий, що першою моєю гстею стала саме Злата Огнєвіч.

У першому випуску вона поділиться своїми внутрішніми переживаннями, зізнається, чи досі вона холостячка, хто підтримував її під час війни.

Дуже талановита, багатогранна, самовіддана, емоційна.

Злата поділиться особистими історіями.

— Ви зі Златою продовжуєте спілкуватися після «Холостячки»?.

Ми живемо в одному житловому комплексі, часто бачимося.

Підтримуємо одне одного, списуємося, цікавимося, як справи.

Дуже поважаю Злату і радий, що вона стала першою гостей «Як ти?».

— Під час бесіди для «Як ти?» були одкровення Злати, які здивували вас?.

Вся програма – це суцільне одкровення Злати.

Іноді мені доводилось стримувати сльози..