Морпіх Владислав розповів про небувалий героїзм українських танкістів: "На прорив до останнього подиху"

Механік-водій танкового батальйону одного з підрозділів морської піхоти старший матрос Владислав пішов служити в ЗСУ у 19 років і з того часу по-справжньому встиг подружитися з військовою технікою.

Про свого "залізного коня" старший матрос Владислав з усмішкою розповідає: "Для мене мій танк — це друг, якому я довіряю, з яким будь-якої миті готовий іти в бій".

Юнак ще у 19 років твердо вирішив, що піде до війська, то ж на запитання друзів "Навіщо воно тобі?" він спокійно відповідав: "Я не хочу бути спостерігачем того, як твориться сучасна історія України, хочу бути її учасником".

Після підписання контракту, Влад вже за кілька днів вирушив до Житомира. Там він упродовж 2,5 місяця опановував абсолютно до цього незнайомий йому фах механіка-водія танка.

"Якщо чесно, коли я задумувався про майбутню спеціальність, то чомусь хотів стати військовим моряком і служити на кораблі. Певно, манила морська романтика. Але дослухався до бувалих воїнів, які жартома говорили, що з моїм невеликим зростом пряма дорога в танкісти. А чому б і ні? І, як виявилося, не помилився. До того ж у нас тут теж романтики хоч відбавляй", — пригадує Владислав. Старший матрос Владислав

З того часу Влад безперестанно вдосконалює свою вправність в роботі з бойовою машиною. Він до автоматизму відпрацьовує круті підйоми, спуски, протитанкові рови, мінні загородження. Зізнається, раніше і подумати не міг, що буде з технікою "на ви", а сьогодні він з хірургічною точністю може усунути будь-які несправності й за лічені хвилини підготувати свою техніку до бою.

"В екіпажі нема когось більш чи менш важливого. Злагодженість — головна запорука успіху. Зрозуміло ж, що без механіка-водія машина не поїде, без навідника — не стрілятиме, а без командира — не буде виконано бойове завдання. Тобто всі ми — єдина вогнева точка. Випаде хоч один з екіпажу, то вже складніше виграти бій і вище ризик зазнати поразки під час зіткнення з ворогом", — пояснює механік-водій. Старший матрос Влад

Владислав добре розуміє, що від належного вишколу залежить успішне виконання завдань. То ж хлопець кожну вільну хвилину витрачає на навчання і тренування. Владислав, за плечима якого 9 місяців ротації в Донецькій області, і його побратими готові дати гідну відсіч ворогу.

"Тепер, коли рашисти розповзаються, мов пліснява, нашою країною, єдине чого прагну — це зустріти їх своїм 125-мм калібром. Я постійно стежу за тим, що відбувається в інших регіонах. Коли бачу новини про те, як наші хлопці одним танком завдають такої шкоди противнику, що той, підібгавши хвоста, тікає, залишивши й свою техніку, і своїх 200-х, то розпирає гордість за українських танкістів. Вони й справді надійна броня піхоти. Такі вже в нас танкісти. Скажуть іти вперед — підемо напропале, мов "бронелоби". На прорив до останнього подиху. Вперед аж до перемоги!" — запевняє морпіх. Морпіх Владислав

Нагадаємо, "росія зникне": військовослужбовець Іван після двох інфарктів та виходу на пенсію показав, наскільки сильні ЗСУ

Також ми писали, морпіх Олександр назвав два факти, завдяки яким Україна переможе у війні: "Знання рятують життя"

Нагадаємо, українець, який залишив бізнес в Польщі і служить у лавах ЗСУ, розповів про провал ворога: "Падлина відступила"