Церква суворого режиму

31 травня 292 народних депутатів Верховної Ради підтримали постанову №7332 про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) проти представників Російської православної церкви. Депутати рекомендували Раді нацбезпеки та оборони запровадити суворі санкції проти чотирьох одіозних діячів РПЦ – патріарха Кирила (Гундяєва), митрополитів Волоколамського Іларіона (Алфеєва) та Псковського-Пороховського Тихона (Шевкунова), протоієрея Миколи Балашова, а також православних «блогерів» – архієпископа Питирима (Волочкова), Артемія Владімірова, Андрія Ткачова й Олексія Осипова. Їм всім інкримінуються одні з найтяжчих міжнародних злочинів: підтримка необґрунтованої війни Росії проти України, причетність до геноциду та депортації українського народу.

Вбивче російське православ’я

У постанові парламенту справедливо зазначається, що РПЦ втратила ознаки релігійної організації та перетворилася на один із ідеологічних і політичних департаментів Кремля. «У системі диктатури, вибудуваної в Російській Федерації, вище керівництво релігійних об’єднань перебуває в тісній взаємодії з органами влади та спецслужбами, зокрема Федеральною службою безпеки, фактично, незаконно виконуючи функції державних службовців у релігії, реалізуючи політику Російської Федерації через наявні у них засоби влади і впливу», – наголошується у документі.

Із 24 лютого вище російське церковне керівництво відкрито підтримало військову агресію Путіна проти України, яка призвела до багатотисячних втрат серед цивільного населення, руйнування інфраструктури міст та селищ авіацією та безперервними ракетними обстрілами.

Поширення ідеології війни та геноциду несумісне з релігійними засадами віри. Тому, на думку депутатів, очільники та функціонери РПЦ, так само як і політичне керівництво та військові РФ, мають відповісти за злочин геноциду українського народу відповідно до статей 6, 7 та 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду та відповідно до чинного законодавства України.

Саме тому Верховна Рада рекомендує РНБО запровадити терміном на 10 років проти керівництва РПЦ найсуворіші санкції: починаючи від блокування їхніх активів до позбавлення українських державних нагород.

Євросоюз також проти Кирила

Про те, що Європейський Союз планує включити до шостого пакету санкцій заходи проти патріарха Кирила (Гундяєва), стало відомо ще 4 травня. Обмеження полягають у заморожуванні активів та забороні на поїздки.

Втім, тоді санкції проти очільника РПЦ не підтримав лояльний до Кремля прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. На його думку, внесення церковних діячів у список санкцій ЄС є помилковим, оскільки це нібито поставить під загрозу «релігійну свободу».

Але 31 травня у Брюсселі перед початком другого дня роботи спеціального засідання Європейської Ради голова дипломатії ЄС Жозеп Боррель заявив, що патріарх Кирило таки може бути включений у персональний санкційний список.

Це ж підтвердив і голова партії «Європейська солідарність» Петро Порошенко, який перебуває у Роттердамі на Конгресі Європейської народної партії. «Ми наполегливо просили наших друзів про те, щоб КДБістська структура, яка підриває єдність України зсередини, – Російська православна церква і її лідери, які закликали та благословляти вбивства українців, попали під санкції. Сьогодні ми маємо перше рішення, і я сподіваюся, що на засіданні ЄНП буде прийнято рішення, яке буде підтримано лідерами Євросоюзу щодо застосування санкції проти Кирила (Гундяєва)», – сказав Порошенко у коментарі ЗМІ.

Крім того, лідер «Європейської солідарності» закликав інші країни, зокрема США, долучитися до обмежувальних заходів щодо патріарха Кирила. «Я сподіваюсь на рішення Сполучених Штатів – застосувати санкції проти вищого керівництва Російської православної церкви як структури ФСБ, яка підриває єдність українців, яка працює проти України, яка чинить злочини проти людства», – наголосив він.

Чи будуть санкції дієвими?

Може здатися, що санкції проти очільника РПЦ мають декоративний характер і є радше символічним жестом, аніж суворим заходом.

Принаймні так заявляють в самій РПЦ. Голова Синодального відділу Московського патріархату зі взаємовідносин Церкви з громадськістю та ЗМІ Володимир Легойда у себе у телеграмканалі назвав санкції проти Кирила «даремною ініціативою» і – традиційно – «русофобією».

«Санкції перетворилися із засобів досягнути хоч якихось, нехай і сумнівних політичних результатів, у самоціль. На спосіб довести, що цей процес триватиме, всупереч логіці та здоровому глузду. Санкційна істерія перетворилася на одержимість… Це засіб задовольнити патологічні очікування тих, хто ненавидить російське православ’я, та й російську культуру в цілому», – написав він. Дивно, що сам Легойда не потрапив в український санкційний список.

Проте саме у словах голови служби PR Московського патріархату відчуваються нотки істерики. Адже європейські санкції проти патріарха Кирила зроблять його практично нев’їзним до країн Євросоюзу.

Крім того, знаходження у санкційному списку – це перший крок до лави підсудних у Гаазькому трибуналі, який вже почав розслідування військових злочинів РФ проти України. І якщо суд встановить причетність очільника РПЦ до здійснення воєнних злочинів, то відповідальності йому не уникнути.

Європейські санкції проти Кирила також можуть активізувати процес ізоляції Кирила від православного світу. У квітні українські священники зібрали підписи за створення міжнародного церковного трибуналу над главою РПЦ. Основне звинувачення – підтримка поширення вчення про «русскій мір», що, на думку позивачів, є різновидом єресі етнофілетизму.

Наскільки сценарій церковного трибуналу є реальним, поки що сказати важко. Але про те, що предстоятель РПЦ став токсичним у світовому православ’ї, можуть свідчити судження Вселенського патріарха Варфоломія, якими він поділився з головою Конференції католицьких єпископів Польщі, митрополитом Познанським, архієпископом Станіславом Ґондецьким.

«Він (патріарх Варфоломій – ред.) віддавна відомий своїм осудом війни в Україні. Принагідно тут і видно різницю між православ’ям грецьким і православ’ям московським. Під час розмови я його запитав, що б він, як патріарх Константинополя, зробив на місці патріарха Кирила? І він миттєво відповів: «Я б зрікся посту патріарха, бо те, що діється, не є в дусі Євангелія», – розповів архієпископ Ґондецький 21 травня під час інтерв’ю в програмі «Відкрита Церква».

Чим володіє патріарх РПЦ в Україні

Попри те, що Верховна Рада у додатку до своєї санкційної постанови нарахувала проти очільника РПЦ аж 19 спеціальних обмежувальних заходів, найдієвішими залишаються лише ті, що обмежують в’їзд Кирила до України. Але востаннє він і так був у Києві у 2013 році на святкуванні Хрещення Русі-України. Саме тоді президент Віктор Янукович нагородив главу Московського патріархату орденом Ярослава Мудрого І ступеня «за видатну церковну діяльність, спрямовану на піднесення авторитету православ’я у світі». Якщо РНБО ухвалить пакет санкцій, то, швидше за все, цю «цяцьку» у Кирила заберуть першою (санкція 17-та «позбавлення державних нагород України»).

Що стосується церковної нерухомості, то, відповідно до вітчизняного релігійного законодавства, все церковне майно в Україні належить окремим релігійним громадам. Тому під час зміни юрисдикції, тобто переходу парафій «під омофор» іншої Церкви, громада може позбутися священника, але залишити за собою храм.

Варто також пам’ятати, що 29 грудня 1993 році патріарх РПЦ Олексій ІІ (Рідіґер) у листі до тодішнього міністра юстиції Василя Онопенка підтвердив, що «Московська патріархія не має жодних претензій на будь-яке рухоме або нерухоме церковне майно Української православної церкви». Таким чином, Моспатріархат є фактично «голим і босим» в України.

Але це лише на перший погляд.

Наприклад, на Рівненщині знаходиться Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир (Код ЄДРПОУ 13993497), власником якого є Священний синод РПЦ. А статус «ставропігійний» означає, що він безпосередньо підпорядковується патріарху Кирилу. Дуже цікавий нюанс: у 2020 році цей монастир отримав офіційний! дохід – майже 7 млн грн.

У самій же Росії патріарха Кирила вважають дуже багатою людиною. За оцінками ЗМІ, його особисті статки оцінюються у $4-6 млрд. Навіть якщо ці оцінки завищені, то ім’я Кирила неодноразово фігурувало в низці гучних скандалів (будівництво під Санкт-Петербургом приватної резиденції за $38 млн, зникнення з банку РПЦ «Пересвет» 5 млрд руб., судовий процес навколо елітної квартири у Москві, яхта за $4 млн, парк люксових автомобілів тощо).

З Україною патріарха також пов’язує «Художньо-виробниче підприємство «Софріно» Російської православної церкви», яке безпосередньо контролює Кирило. Ця фірма з мільйонними прибутками є безумовним монополістом на ринку виробництва церковного начиння, коштовних речей та предметів – свічок, облачень, ікон, книг. Продукція фабрики забезпечує храми не лише в Росії, але і в Україні (нагадаємо, що у нас нараховується близько 12 тис. парафій УПЦ МП). Монопольне становище «Софріно» завжди підтримувалося адміністративним ресурсом патріархії, яка жорстко карала тих архієреїв, що намагалися створити або знайти альтернативу, інших постачальників та виробників.

«Софрінську» продукцію можна знайти практично у кожному храмі УПЦ МП (та й в церквах ПЦУ вона зустрічається, чого гріха таїти). Тому санкції РНБО проти патріарха Кирила можуть спонукати відповідні органи до вилучення продукції «Софріно» РПЦ» як репарацій за зруйновану російськими ракетами цивільну та промислову інфраструктуру України. Хоча, звісно, УПЦ мала б добровільно їх передати, якщо вже офіційно нібито «відв’язалася» від Московської Церкви.

Ярослав Коцюба, для «Главкома»