У Бобриці Геннадій Руденко оголосив війну місцевим добровольцям

Буває й інше. Історія, яку КиївВлада розповіли в селі Бобриця Бучанського району, що під Києвом, дивує. 20 та 23 травня 2022 року відбулись засідання Києво-Святошинського районного суду по обранню запобіжного заходу трьом учасниками місцевого добровільчого військового формування: йдеться про звинувачення у спаленні рибальського будинку, 5 альтанок і кіоску. Ніби звичайна справа, як виявилось – ні.

Починати треба здалеку: після закінчення другої світової війни на річці Бобриця, що є притоком Ірпеня збудували греблі і створили кілька штучних водойм, фактично водосховищ. Так з’явилось підприємство Київський виробничий рибокомбінат (в інший період Державне виробниче сільськогосподарське підприємство “Забір'я”), як зрозуміло з назви основною діяльністю стало вирощування і реалізація риби.

В 1997 році було прийнято рішення щодо приватизації, так з’явилось ТОВ “Забір’я” (до 2017 року компанія існувала у формі ВАТ, з 2017 по 2020 роки – ПрАТ.- KВ), кінцевим бенефіціаром, згідно реєстрів якого є Геннадій Руденко. Відомий в минулому він тим, що був народним депутатом України ВР 4-го скликання, членом СДПУ(о), Головою Комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також довіреною особою кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в 151-му виборчому окрузі (м. Миргород). В пресі називали його “водієм Бакая” через родинний зв’язок з колишнім одіозним керівником Держуправління справами (ДУС), який після Помаранчевої революції у 2005 році втік до Росії через звинувачення у низці злочинів на території України.

Приватизація відбулась з такою кількістю порушень, що в Державному реєстрі судових рішень можна знайти (під час воєнного стану реєстр закритий.- KВ) десятки ухвал та судових рішень в спорах між ПрАТ “Забір’я” та прокуратурою. В підсумку у 2013 році водні об’єкти, незаконно передані Фондом держмайна, було витребувано на користь держави.

Але “Забір’я” це ніяк не збентежило, і його представники регулярно звертались до Бобрицької сільської ради з вимогою передати їм в оренду земельну ділянку, що фактично знаходиться під водою річки/водосховищ площею 124,8 га, якою колись користувалось державне підприємство. За свідченнями жителів села, незважаючи на рішення судів, з 2013 року по 2021 включно фактично використовували водосховища для господарської діяльності представники ПрАТ “Забір’я”. За оцінками експертів, реальна вартість оренди таких водних об’єктів складає приблизно 500 тис грн на рік – такі доходи недоотримувала Бобрицька громада та держава.

Ще одним видом “економічної діяльності” був продаж права риболовлі за готівку та відпочити на березі річки з погодинним тарифом. Для цього щосезону монтувались лавки/столи/мангали. За свідченням жителів села Бобриця, “відповідальний” за збір цих платежів хвалився, що обсяг “виручки” сягав 27 тисяч гривень в день. Чи були якісь правові підстави для здійснення діяльності – ні. Земля знаходиться в комунальній власності, водні об’єкти в державній. Але з року в рік поліція не знаходила в цій діяльності правопорушень…

У квітні 2022 року бобричани проводили щорічну толоку (зайдіть в фейсбук групу “Казкове село Бобриця” – подивіться яка чудова і регулярна ініціатива), і прибрали залишки тих іржавих мангалів та згнилих лавок (фото толоки під текстом). Не допустили встановити нові, громада веде щоденне чергування вздовж узбережь. Для ділків “сезон” зі звичним потоком “кешу” був так близько… Нічого кращого, ніж подати заяву в поліцію на кількох учасників зі звинуваченням їх у підпалі майна, вони не придумали.

Заяву подав сам Генадій Руденко, а “свідками”, за інформацією адвоката підозрюваних добровольців Роман Титикало (до речі, сам наразі несе службу в добровольчому формуванні № 1 територіальної громади м. Васильків “СКІФ”.- KВ), стали його колишні працівники. Одним зі “свідків” став Наумов Ігор – саме він у 2021 році був одним зі збирачів готівки за “послуги”. Та найцікавіше інше. По-перше, адреси, за якими нібито розташовано майно були вказані Козацька, 98 і Козацька, 112, а толока проводилась зовсім в іншому місці. По-друге, самі документи на нібито майно – це звичайні листи від фізичної особи та ТОВ “Забір’я”. Жодних реєстраційних документів, витягів адвокат у справі не бачив. Це не завадило слідчому висунути підозру по статті 194 Кримінального кодексу, максимальне позбавлення волі по якій 10 років! Схоже, що поки одні поліцейські воюють, інші не забувають про старі схеми і теж зацікавлені у новому “сезоні” на березі річки Бобриця…

Суд сказав своє перше слово – клопотання прокуратури про цілодобовий домашній арешт учасників добровільчого формування не було задоволено. Але кримінальна справа все ще існує, і слідчий Бучанського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області Андрійчук А.С. працює над матеріалами й далі. Може час припиняти таку практику? Відповідні скарги учасники процесу, за інформацією KВ, вже спрямовано до Національної поліції та прокуратури.

Абсурдність звинувачень на сьогодні найкраще ілюструють коментарі мешканців Бобриці та представників місцевої влади.

Сергій Логовський, мешканець с.Бобриця:

“Влітку 2021 року я звертався у Telegram чат місцевої громади с.Бобриця і з’ясовував на якій підставі Наумов Ігор вимагає кошти за рибалку. Сам він пояснював, що ставок у його постійному користуванні й не належить ані громаді, ані сільраді. Точно не пам'ятаю чи 250, чи 300 гривень з людини. Говорив, що ні Водний кодекс, ні Констітуція йому в цьому питанні не указ. Коли ми попросили показати документи на ставок, відповів, що на стенді біля дамби усе вказано. Там були розміщені якісь "правила" затверджені ТОВ "Забір'я" та прескурант цін на відпочинок, в' їзд авто та риболовлю”.

Роман Іваненко, голова депутатської комісії з питань соціально-економічного розвитку, підприємництва, житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, транспорту, зв’язку, туризму та екології Білогородської сільської ради, житель с.Бобриця:

“Ситуація щодо звинувачення хлопців з територіальної оборони мені добре відома, бо зі мною радились, коли проводили толоку вздовж берегу річки Бобриця: хвилювались, щоб не зайти на територію, де лісокористувачем є Боярська лісодослідна станція. То ж ми піднімали документи по інвентаризації земель, уточнювали межі. Був неприємно здивований поведінкою представників поліції – в понеділок, 18 квітня, і наступного дня мені телефонували з двох номерів, розповідали про “заяву від громадянина Руденка, що 40 чоловік ніби спалили його “бесідки” біля озера в с.Бобриця", вимагали приїхати і дати покази. Другий з тих, хто дзвонив, виявився слідчим Андрійчуком А.С. Я попросив викликати мене офіційно – прислали на месенджер три чорновика повістки без зазначення статусу процесуального… Відправляти відмовлялись. В підсумку дав коментар телефоном, що перед тим як проводити допити, слідчі та інші дії по факту нібито знищення майна потрібно встановити чи взагалі майно було. “Бесідки” належать до малих архітектурних форм і мають відповідний порядок погодження при встановленні, жодних документів ніхто ніколи не бачив щодо цього. Згідно кадастру земля, на якій проводили толоку, належить до комунальної власності територіальної громади. Відповідну інформацію щодо інвентаризації земель відправив в поліцію разом зі скаргою на дії слідчого”.

Олександр Король, колишній Бобрицький сільський голова:

“Ситуація навколо ставів на річці Бобриця завжди була складною. Постановою Вищого господарського було визнано за державою в особі Фонду держмайна України право власності на водні об’єкти передані ПАТ “Забір’я”, в т.ч. два стави в селі Бобриця. ПАТ “Забір’я” зверталося у 2016 році до Бобрицької сільської ради з проханням надати в оренду земельну ділянку площею 124,8 га, потім з проханням затвердити технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки. Двічи ми відмовляли, оскільки правових підстав передавати землю під водними об’єктами третій стороні немає. Водночас сільрада зверталась до Фонду держмайна з проханням передати об’єкти в комунальну власність громади, щоб можна було оформити паспорти водних об’єктів і влаштувати легальний конкурс та отримувати платежі в місцевий бюджет за оренду, це орієнтовно 500 тис грн на рік. Всі ці роки від імені ПАТ “Забір’я” різні люди організовували схеми збору грошей за рибалку не маючі на то жодних правових підстав (обгрунтування присутності були різні, наприклад хтось представлявся охоронцем водозабірників і т.п.). Люди скаржились в поліцію, але без толку. Звісно, що ніяких платежів до бюджету громади від цієї діяльності не надходило. Господарську активність підприємства координував Геннадій Руденко: приїжджав в сільську раду, перевіряв “охоронців”, контролював зариблення. Ясно, що цього сезону бійці добровольчого формування зламали звичайний “бізнес” за відпрацьованою схемою, заява про вчинення “злочину” виглядає як спроба помсти”.