Монастир у німецьких горах: як українців, які втікали від війни, прихистили бенедиктинські ченці

Європа починає обмежувати допомогу українцям. 1 липня польський уряд готується припинити виплачувати допомогу  в розмірі 40 злотих на день (близько 300 грн) на харчування та проживання біженців з України. В Болгарії кажуть, що з настанням курортного сезону переселятимуть українських біженців з приморських готелів у гуртожитки в інших районах. В більшості європейських країн скасований донедавна безплатний проїзд для українців в транспорті.

Але, попри це, біженцям з переважно православної країни всіма силами допомагає католицька церква. Про те, як у Німеччині в гірському монастирі 14 століття прихистили наших земляків, - розповідає ТСН.

Старовинний бенедиктинський монастир Етталь в баварських Альпах вважається однією з туристичних перлин Німеччини. Під склепінням бароко, ідеально вписаним у гірський ландшафт, нібито забуваєш про війну, яка триває за дві з половиною тисячі кілометрів від стін монастиря. Але саме тут священнослужителі відчувають її присутність особливо гостро.

Патер Йоганнес Браун - один з тих, хто вважав, що монахи-бенедиктинці не повинні залишатись осторонь, тож мають забрати до себе стільки біженців, скільки зможуть. Наразі в монастирі близько сорока українських біженців, переважно, жінки та маленькі діти. Ольга Павлова носить під серцем малюка.

Будинок в Маріуполі, де жила Оля, російські ракети перетворили на купу каміння. Перебралась у підвал навпроти. Але і його окупанти засипали смертоносним залізом. Під вогнем вона думала лише про те, щоби зберегти майбутню дитину.   

Слово «Маріуполь» для патера Йоганнеса це синонім болю та несправедливості. Коли в чотирнадцятому розпочалась війна на Донбасі, монастир Етталь прийняв тут групу маріупольських дітей. І досі священник-бенедиктинець не може збагнути, чому очільник «сестринської» російської церкви підтримує того, хто роками продовжує влаштовувати українцям пекло на землі.  

Гості монастиря досі болісно реагують на кожен гучний звук, навіть, розуміючи, що війна дуже далеко від альпійських гір. Свідомість відмовляється розуміти, що літаки тут не скидають бомби.

Монастир дав українцям не тільки дах над головою. Тут підшуковують роботу дорослим. І навіть дбають про освіту дітей. Але попри можливість легалізуватись в Німеччині, за яку чіпляються біженці з інших країн, українські гості монастиря не планують тут затримуватись надовго. А деякі вже повернулися додому.

Патер Йоганнес радить своїм гостям дочекатися кінця війни. Проте, коли він настане, знає, мабуть, тільки Бог.

Читайте також: 

• "Дякуємо за хліб, прихисток і теплі слова": українці організують у Варшаві марш та концерт подяки полякам
• Переселенці, які знайшли прихисток на Буковині, висадили в Карпатах дві тисячі дерев
• "Збираються в машини по 3-4 людини і виїжджають": мешканці Херсона шукають прихисток в окупованому Криму та Мелітополі