Про що каже смерть Кутузова в Україні: дайджест пропаганди РФ за 3-5 червня

Путін виграв інформаційну війну за мозок мешканців Росії, але цілком програв її громадянам України. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 3-5 червня.

Закрите небо Росії
Чому пропаганді у РФ зараз вірять більше ніж в СРСР
Програна інформаційна війна із «визволеними» українцями
Путін і Кутузов

Закрите небо Росії

5 червня Болгарія, Північна Македонія та Чорногорія закрили свій повітряний простір для літака очільника МЗС Росії Лаврова. Через це намічений на 6-7 червня його візит до Сербії скасували. Ляпас неймовірний!

Тим часом під великим питанням існування повітряного флоту Росії як такого. І хоча зараз її ЗМІ розповідають, як вдається долати санкції за допомогою «вітчизняних виробників», ситуація критична.

Ось випадок з тією ж Сербією.

НАСПРАВДІ вже на другий день війни, 26 лютого, Євросоюз ухвалив рішення про повну заборону на постачання та лізинг літаків, вертольотів, іншої авіатехніки до РФ, а також їхні страхування та техобслуговування. На той час авіакомпанії РФ експлуатували 980 пасажирських лайнерів ринковою вартістю $20 млрд.

Росія гадала, що вона найхитріша, і ухвалила закон, за яким перевела (фактично вкрала) до свого реєстру близько 800 літаків і продовжила їх використовувати, направляючи лише в ті країни, що не підтримали санкції.

Однією з таких країн була Шрі-Ланка. Але ось Airbus A330 російського «Аерофлоту» наприкінці минулого тижня заарештували на Шрі-Ланці, оскільки його було викрадено в ірландського власника. Росія негайно відреагувала, і тепер крадені літаки не сідають в обох острівних країнах.

Таким чином, з 56 міжнародних напрямків маршрутів «Аерофлоту» залишилося тільки 12. Так діють санкції.

Ось ще кілька фактів, як вони вже обламали крила російській авіації:

В авіакомпаніях РФ офіційно дозволили розібрати на деталі близько половини повітряного флоту, аби літала хоча б інша половина.
У червні введені санкції проти потужних: Воронезької акціонерної авіабудівної компанії, Іркутського авіаційного заводу та філії авіаційного комплексу імені Ільюшина.
Управління цивільної авіації Китаю закрило повітряний простір для Boeing 757 російської авіакомпанії «Авіастар-ТУ». КНР вимагає, щоб літаки не мали «подвійної реєстрації, яка не відповідає вимогам Міжнародної організації цивільної авіації».
Найбільший з пасажиропотоку аеропорт РФ «Шереметьєво» відправив у простій близько 40% свого персоналу – близько 6-7 тисяч співробітників. Така ж доля спіткала «Внуково».
Російські аеропорти просять відкрити магазини дьюті-фрі вже для пасажирів внутрішніх рейсів. Це дозволить хоч якось підвищити виручку на тлі падіння міжнародного трафіку.
Без роботи залишилися 99% цьогорічних випускників-пілотів.
За 17 млрд рублів з коштів Фонду національного добробуту («кубушки Путіна») уряд викупить облігації авіакомпаній «Уральські авіалінії», «Сибір» і «Аврора».

Чому пропаганді у РФ зараз вірять більше ніж в СРСР

У Росії вдалися до, здається, нечуваного в історії експерименту: одночасно воювати і «відбудовувати» те, що випалено війною. Отже, коли хтось бачить поруч, наприклад, такі новини, вже не дивується.

Така реальність сучасної Росії. Як це вдається її пропаганді? Чому в умовах відкритого інформаційного простору вона виявилась такою ефективною? Чому населення РФ вірить у небилиці на кшталт «Україна збиралася напасти першою», «українці втомились від нацистів і чекають на визволителів» та «інсценізація злочинів у Бучі»?

Чому ця пропагандистська брехня переконує більшість сучасних росіян, тоді як радянському ТБ вже у 80-х роках не довіряла переважна більшість його глядачів? Росіяни подурнішали чи методи змінилися?

НАСПРАВДІ пропаганда стала підступною. Ось деякі прийоми, які дозволяють спотворювати свідомість росіян:

На місце старих каналів передачі інформації прийшли набагато більш чіпкі та гнучкі інтернет-медіа та соцмережі. Сьогодні ефект досягається багатоканальністю та інтенсивним залученням до пропагандистського порядку денного споживачів навіть не політичного контенту. Наприклад: ефір спортивного телеканалу «Матч» перетворився на пропагандистське ток-шоу, в якому ведучий бажає «футбольній збірній Україні горіти в пеклі».
Експлуатація психологічного механізму проєкції. Власні злість, агресію, дурість важко визнати, але можна ці якості приписати українцям та американцям. Наприклад, на їхню «підступність» звалити відмову «Аерофлоту» летіти на Шрі-Ланку, хоча путівки вже придбані.
Варіативність пропагандистського дискурсу, наявність цілого букету можливих трактувань. Коли постійно пропонується багато версій, виникає когнітивне навантаження: мозок відмовляється з’ясовувати, що насправді відбулося. Наприклад, в історії з малайзійським «Боїнгом».
Коктейль із міфів та реальності: на ложку правди припадає діжка дезінформації.
Експлуатація емоційних і «сакральних» тем. Наприклад, «нащадки переможців на відвойованій висоті Кременець над Ізюмом, де йшли кровопролитні бої у Велику Вітчизняну».

Отже, проблема не у відсутності в росіян доступу до правдивої інформації про війну в Україні, а в тому, що вони більше не вірять у правду як таку. Російська пропаганда маніпулює людиною епохи постправди. Докладніше про це можна прочитати тут.

Програна інформвійна із «визволеними» українцями

Зі своєю домашньою аудиторією російській пропаганді поки ще вдається впоратися. А ось що робити з громадянами України із так званих «визволених територій»? Адже вони, на відміну від тих же «Л/ДНР», знають ціну свободі, ціну виборів, ціну того ж українського паспорта, який у сучасному світі має безліч переваг над російським.

Перше, що зробила Росія на тимчасово окупованих територіях, – відключила українські телеканали. Були негайно замінені мобільні оператори, інтернет-провайдери. До «зомбування» чергової партії «визволених» готувалися ретельно.

НАСПРАВДІ з цього нічого не вийшло. Адже:

У російськомовному Херсоні регулярно збиралися мітинги протесту, поки їх не почали душити відверто росгвардійськими методами.
Постановочні відео маріупольців, херсонців та мелітопольців звільнених з «нацистського концтабору» відверто смішні.
Образ «вежливых людей» застарів щонайменше на 8 років, а після мародерств, зґвалтувань та вбивств – взагалі не працює.
Гуманітарна «показуха» на кшталт передачі книжок Пушкіна у Херсон не працює через те, що ніхто їх ніколи ані в Херсоні, ані в Україні не забороняв.
Те ж саме і з примусовим включенням російських телеканалів, які хто бажав в Україні дивитись, дивився і раніше через супутникові антени.
Взагалі не спрацював ефект «денацифікованих» українців. Достатньо поглянути на інтерв’ю полонених «азовців» або мера Херсона Володимира Миколаєнка.
Абсолютно програшною була ставка на українських ветеранів Другої світової війни (або близьких до них за віком), які за задумом, мали б бути передовою колоною «боротьби з нацизмом».
Нема й радісної «звільненої» молоді Херсонщини, яка увесь цей час нібито потерпала від «западенців».

І ось саме тому у телеграм-каналах російських пропагандистів все частіше з’являються істеричні заклики «Денацифікація неминуча!». На початку війни їх було значно менше.

Путін і Кутузов

І наостанок про Путіна, якому б не завадило закінчити принаймні якісь військові курси. Багато розголосу набула його заява про те, що «наше ППО клацає як горіхи техніку, яку США постачають в Україну».

Розраховано це звісно, на дві аудиторії. Перша – російська, яка мала вкотре негайно зрадіти «величі російської зброї». Друга – американська: мовляв, «ваша підтримка не має сенсу».

Саме з цього витікає головний путінський наратив останнього часу: «припинить постачати зброю Україні, це тільки затягує війну, дайте нам завершити, і все буде добре».

НАСПРАВДІ Путін показав себе тим ще військовим фахівцем. Адже переважна більшість зброї, яку нам постачають із Заходу (гаубиці, танки, бойові броньовані машини та з недавнього часу РСЗВ) не літає. Технології ще не дійшли до цього.

До того ж небо над Україною закрите з початку вторгнення, і жодна західна техніка на українські аеродроми не доставляється.

Отже, що там «клацає як горіхи» російська ППО в українському небі, відомо тільки Путіну або тим, хто йому доповідає таку заспокійливу брехню. Наприклад, генерал-депутату Картаполову, який нещодавно стверджував, що «суттєвих втрат» у російських військ в Україні немає.

5 червня стало відомо, що генерал зі священним для росіян прізвищем Кутузов загинув, як гордо пишуть росЗМІ, «підіймаючи війська в атаку».

Про що каже смерть Кутузова в Україні:

Якщо цілий командувач армійського корпусу у званні генерал-майора веде солдат в атаку, то росіяни в Україні дійсно зазнали величезних втрат серед майорів, капітанів та лейтенантів.
Зрозуміло, що від генерала вимагали для «царя» негайної «переможеньки», а він не міг її здобути, тому й повів особисто своїх підлеглих в банзай-атаку.
Загибель в Україні чергового кутузова свідчить про рівень управління військами і моральний стан окупантів набагато більше, ніж «переможні» реляції російських геббельсів.

Якось навіть шкода Кутузова. З історичної точки зору. Міг би в недалекому майбутньому так само спалити Москву і врятувати Росію. І це мав бути логічний кінець імперії. А замість цього Кутузов-2022 безславно загинув в Україні за якусь так і не здобуту переможеньку для якогось «горіхового» Путіна.