Хімія під ракетами і переповнені лікарні: в яких умовах доводиться лікуватись мільйону українців із онкологією

Юлія Родіна обіймає свою маленьку донечку і плаче. Минулоріч жінці діагностували рак головного мозку, зробили операцію, а далі було опромінення у столиці і хіміотерапія у рідному Херсоні. Але 24 лютого Росія розпочала повномасштабну війну і пошук життєво необхідних препаратів перетворився на квест, йдеться в ТСН.

"Це було страшно. Не було навіть систем, щоб вводити пацієнтам хімію, навіть лейкопластиру, фізрощину", - розповідає жінка.

Із цим зіткнулися чи не усі мешканці тимчасово окупованих територій. «До мене нещодавно було звернення з Мелітополя - у жінки рак підшлункової залози. Їй призначили базові препарати, але в онкоцентрі їх немає, ми їм намаглися організувати доставити із Запоріжжя, але немає кому доставити ці препарати», - каже директорка благодійного фонду Inspiration Family Анна Узлова.

Перебої із ліками виникли і в інших регіонах України, бо їх стало важче завозити на територію держави. Крім того, препарати через російські обстріли було складно вивезти зі складів та доправити до онкоцентрів.  Почалася проблема і з діагностуванням раку - через закриття лабораторій та призупинення роботи деяких видів томографів. «Для того, щоб зробити ПЕТ-КТ в 1 із 3 закладів, де виконується цей метод, люди записуються в чергу на 2 місяці наперед», - розповідає докторка медичних наук, професорка, керівниця відділу Національного Інституту раку Ірина Крячок.

Юлі вдалося знайти ліки, але боротися з раком легше не стало. «Хімію також робили, щоб швидше відкапати, бо ж ракети літають над лікарнею», - розповідає жінка.

У родині зрозуміли: в Херсоні їм не вижити, вирішили виїхати до столиці.

Загалом в Україні проживає понад мільйон людей з різними видами раку. І щороку у дорослих фіксують до ста сорока тисяч нових випадків  недуги. У дітей - близько тисячі. Скільки саме онкохворих, як і Юлія, евакуювалися - поки точної статистики немає. Люди тікають не лише від війни, а й тому, що рашисти руйнуть онкоцентри - як то в Харкові та Лисичанську. Через міграцію пацієнтів завантаженість медзакладів у відносно безпечних областях значно зросла. «У центральних та західних регіонах, кількість пацієнтів, щоденне перебування у стаціонарі, зросла на 15 відсотків.  Можу сказати за Черкаський онкодиспанесер. У них там в стаціонарі перебувало 400-430 людей, зараз – 500», - каже державний експерт Міністерства охорони здоров’я Арман Качарян.

Перенавантажені і деякі закордонні клініки. Там переселенців, до речі, мають змогу отримувати медичні послуги безкоштовно. «Я знаю, що перевантажена Польща, перевантажена Італія, і хворі чекають довго своїх методів обстеження і чекають також методу лікування. Не всі хворі, але є такі, що вимушені чекати», - каже  докторка медичних наук, професорка, керівниця відділу Національного інституту раку Ірина Крячок.

Як живеться у ці складні часи  людям з онко не з чуток знає і Анастасія Прядко. З раком кишківника вона  бореться зо п’ять років. Позаду -  операція та 92 хіміотерапії. Щоб жити їй потрібні дороговартісні препарати, які держава централізовано не закуповує. «Мені зараз капають препарат - вартість вливання 70 тисяч гривень. Окрім інших препаратів, всього за місяць мені потрібно 210 тисяч гривень», - каже жінка.

Чоловік Насті тимчасово без роботи, через війну, вона сама не працює теж. Мама - пенісіонерка. Раніше навіть продали квартиру у Чернівцях,  аби оплачувати лікування. Нині дівчина сподівається хіба на гуманітарну допомогу та волонтерів.

У Міністерсві охорони здоров’я кажуть, загалом на цей рік на бьоротьбу з онкологією виділили близько 10 мільярдів гривень, але держава не може закуповувати геть усі медикаменти. Війна призупинила низку запланованих іновацій, зокрема, можливість купляти ліки за нижчими цінами у виробників, за договорами керованого доступу. «Ми планували, що у 2022 на початку року, вже вони будуть, але на привеликий жаль, поки що не ведуться ці процедури. Можливо, не хочу нічого обіцяти, до кінця цього року, можливо і буде проведено», - каже Арман Качарян

Попри усі негаразди - Анастасія Прядко оптимізму не втрачає. У планах відсвяткувати перемогу над рашистами, поїхати до Парижа та Асканії-нової.

А Юлія Родіна мріє повернутися у рідний, уже звільнений від окупантів, Херсон, і покупатися у Чорному морі. Але головне - видужати - заради маленької донечки Єсенії.

«Коли першу хімію пройшла, я лежала - мені було дуже погано, вона підійшла до мене і каже: «Мам, ти захворіла? Не засмучуйся. Все буде добре», - розповідає Юлія. 

Читайте також:

Не лише супер'яхти, а й суперлітаки: майно російських олігархів арештують по світі

Тіло вбитого винесли на город і все навкруги замінували: Чернігівщину досі розміновують після окупації

Росіяни посилено закидують Харківщину снарядами, які нищать будинки, вбивають людей і тварин