Про що каже смерть Кутузова в Україні: дайджест російської пропаганди за 3-5 червня

Путін виграв інформаційну війну за мозок мешканців Росії, але цілком програв її громадянам України. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 3-5 червня.

1. Закрите небо Росії
2. Чому пропаганді у РФ зараз вірять більше ніж в СРСР
3. Програна інформаційна війна із «визволеними» українцями
4. Путін і Кутузов

Закрите небо Росії

5 червня Болгарія, Північна Македонія та Чорногорія закрили свій повітряний простір для літака очільника МЗС Росії Лаврова. Через це намічений на 6-7 червня його візит до Сербії скасували. Ляпас неймовірний! 

Тим часом під великим питанням існування повітряного флоту Росії як такого. І хоча зараз її ЗМІ розповідають, як вдається  долати санкції за допомогою «вітчизняних виробників», ситуація критична.

Ось випадок з тією ж Сербією.

НАСПРАВДІ вже на другий день війни, 26 лютого, Євросоюз ухвалив рішення про повну заборону на постачання та лізинг літаків, вертольотів, іншої авіатехніки до РФ, а також їхні страхування та техобслуговування. На той час авіакомпанії РФ експлуатували 980 пасажирських лайнерів ринковою вартістю $20 млрд.

Росія гадала, що вона найхитріша, і ухвалила закон, за яким перевела (фактично вкрала) до свого реєстру близько 800 літаків і продовжила їх використовувати, направляючи лише в ті країни, що не підтримали санкції.

Однією з таких країн була Шрі-Ланка. Але ось Airbus A330 російського «Аерофлоту» наприкінці минулого тижня заарештували на Шрі-Ланці, оскільки його було викрадено в ірландського власника. Росія негайно відреагувала, і тепер крадені літаки не сідають в обох острівних країнах.

Таким чином, з 56 міжнародних напрямків маршрутів «Аерофлоту» залишилося тільки 12. Так діють санкції.

Ось ще кілька фактів, як вони вже обламали крила російській авіації:

• В авіакомпаніях РФ офіційно дозволили розібрати на деталі близько половини повітряного флоту, аби літала хоча б інша половина.
• У червні введені санкції проти потужних: Воронезької акціонерної авіабудівної компанії, Іркутського авіаційного заводу та філії авіаційного комплексу імені Ільюшина.
• Управління цивільної авіації Китаю закрило повітряний простір для Boeing 757 російської авіакомпанії «Авіастар-ТУ». КНР вимагає, щоб літаки не мали «подвійної реєстрації, яка не відповідає вимогам Міжнародної організації цивільної авіації».
• Найбільший з пасажиропотоку аеропорт РФ «Шереметьєво» відправив у простій близько 40% свого персоналу – близько 6-7 тисяч співробітників. Така ж доля спіткала «Внуково».
• Російські аеропорти просять відкрити магазини дьюті-фрі вже для пасажирів внутрішніх рейсів. Це дозволить хоч якось підвищити виручку на тлі падіння міжнародного трафіку.
• Без роботи залишилися 99% цьогорічних випускників-пілотів.
• За 17 млрд рублів з коштів Фонду національного добробуту («кубушки Путіна») уряд викупить облігації авіакомпаній «Уральські авіалінії», «Сибір» і «Аврора».

Чому пропаганді у РФ зараз вірять більше ніж в СРСР

У Росії вдалися до, здається, нечуваного в історії експерименту: одночасно воювати і «відбудовувати» те, що випалено війною. Отже, коли хтось бачить поруч, наприклад, такі новини, вже не дивується.

Така реальність сучасної Росії. Як це вдається її пропаганді? Чому в умовах відкритого інформаційного простору вона виявилась такою ефективною? Чому населення РФ вірить у небилиці на кшталт «Україна збиралася напасти першою», «українці втомились від нацистів і чекають на визволителів» та «інсценізація злочинів у Бучі»?

Чому ця пропагандистська брехня переконує більшість сучасних росіян, тоді як радянському ТБ вже у 80-х роках не довіряла переважна більшість його глядачів? Росіяни подурнішали чи методи змінилися?

НАСПРАВДІ пропаганда стала підступною. Ось деякі прийоми, які дозволяють спотворювати свідомість росіян:

• На місце старих каналів передачі інформації прийшли набагато більш чіпкі та гнучкі інтернет-медіа та соцмережі. Сьогодні ефект досягається багатоканальністю та інтенсивним залученням до пропагандистського порядку денного споживачів навіть не політичного контенту. Наприклад: ефір спортивного телеканалу «Матч» перетворився на пропагандистське ток-шоу, в якому ведучий бажає «футбольній збірній Україні горіти в пеклі».
• Експлуатація психологічного механізму проєкції. Власні злість, агресію, дурість важко визнати, але можна ці якості приписати українцям та американцям. Наприклад, на їхню «підступність» звалити відмову «Аерофлоту» летіти на Шрі-Ланку, хоча путівки вже придбані.
• Варіативність пропагандистського дискурсу, наявність цілого букету можливих трактувань. Коли постійно пропонується багато версій, виникає когнітивне навантаження: мозок відмовляється з’ясовувати, що насправді відбулося. Наприклад, в історії з малайзійським «Боїнгом».
• Коктейль із міфів та реальності: на ложку правди припадає діжка ​​дезінформації. 
• Експлуатація емоційних і «сакральних» тем. Наприклад, «нащадки переможців на відвойованій висоті Кременець над Ізюмом, де йшли кровопролитні бої у Велику Вітчизняну».

Отже, проблема не у відсутності в росіян доступу до правдивої інформації про війну в Україні, а в тому, що вони більше не вірять у правду як таку. Російська пропаганда маніпулює людиною епохи постправди. Докладніше про це можна прочитати тут.

Програна інформвійна із «визволеними» українцями

Зі своєю домашньою аудиторією російській пропаганді поки ще вдається впоратися. А ось що робити з громадянами України із так званих «визволених територій»? Адже вони, на відміну від тих же «Л/ДНР», знають ціну свободі, ціну виборів, ціну того ж українського паспорта, який у сучасному світі має безліч переваг над російським.

Перше, що зробила Росія на тимчасово окупованих територіях, – відключила українські телеканали. Були негайно замінені мобільні оператори, інтернет-провайдери. До «зомбування» чергової партії «визволених» готувалися ретельно.

НАСПРАВДІ з цього нічого не вийшло. Адже:

• У російськомовному Херсоні регулярно збиралися мітинги протесту, поки їх не почали душити відверто росгвардійськими методами.
• Постановочні відео маріупольців, херсонців та мелітопольців звільнених з «нацистського концтабору» відверто смішні.
• Образ «вежливых людей» застарів щонайменше на 8 років, а після мародерств, зґвалтувань та вбивств – взагалі не працює.
• Гуманітарна «показуха» на кшталт передачі книжок Пушкіна у Херсон не працює через те, що ніхто їх ніколи ані в Херсоні, ані в Україні не забороняв.
• Те ж саме і з примусовим включенням російських телеканалів, які хто бажав в Україні дивитись, дивився і раніше через супутникові антени.
• Взагалі не спрацював ефект «денацифікованих» українців. Достатньо поглянути на інтерв’ю полонених «азовців» або мера Херсона Володимира Миколаєнка.
• Абсолютно програшною була ставка на українських ветеранів Другої світової війни (або близьких до них за віком), які за задумом, мали б бути передовою колоною «боротьби з нацизмом».
• Нема й радісної «звільненої» молоді Херсонщини, яка увесь цей час нібито потерпала від «западенців».

І ось саме тому у телеграм-каналах російських пропагандистів все частіше з’являються істеричні заклики «Денацифікація неминуча!». На початку війни їх було значно менше.

Путін і Кутузов

І наостанок про Путіна, якому б не завадило закінчити принаймні якісь військові курси. Багато розголосу набула його заява про те, що «наше ППО клацає як горіхи техніку, яку США постачають в  Україну».

Розраховано це звісно, на дві аудиторії. Перша – російська, яка мала вкотре негайно зрадіти «величі російської зброї». Друга – американська: мовляв, «ваша підтримка не має сенсу».

Саме з цього витікає головний путінський наратив останнього часу: «припинить постачати зброю Україні, це тільки затягує війну, дайте нам завершити, і все буде добре».

НАСПРАВДІ Путін показав себе тим ще військовим фахівцем. Адже переважна більшість зброї, яку нам постачають із Заходу (гаубиці, танки, бойові броньовані машини та з недавнього часу РСЗВ) не літає. Технології ще не дійшли до цього.

До того ж небо над Україною закрите з початку вторгнення, і жодна західна техніка на українські аеродроми не доставляється.

Отже, що там «клацає як горіхи» російська ППО в українському небі, відомо тільки Путіну або тим, хто йому доповідає таку заспокійливу брехню. Наприклад, генерал-депутату Картаполову, який нещодавно стверджував, що «суттєвих втрат» у російських військ в Україні немає. 

5 червня стало відомо, що генерал зі священним для росіян прізвищем Кутузов загинув, як гордо пишуть росЗМІ, «підіймаючи війська в атаку». 

Про що каже смерть Кутузова в Україні:

• Якщо цілий командувач армійського корпусу у званні генерал-майора веде солдат в атаку, то росіяни в Україні дійсно зазнали величезних втрат серед майорів, капітанів та лейтенантів.
• Зрозуміло, що від генерала вимагали для «царя» негайної «переможеньки», а він не міг її здобути, тому й повів особисто  своїх підлеглих в банзай-атаку.
• Загибель в Україні чергового кутузова свідчить про рівень управління військами і моральний стан окупантів набагато більше, ніж «переможні» реляції російських геббельсів.

Якось навіть шкода Кутузова. З історичної точки зору. Міг би  в недалекому майбутньому так само спалити Москву і врятувати Росію. І це мав бути логічний кінець імперії. А замість цього Кутузов-2022 безславно загинув в Україні за якусь так і не здобуту переможеньку для якогось «горіхового» Путіна.