«Безпечна гавань для тероризму»: дайджест пропаганди РФ за 27 червня

Кремль не згоден з дефолтом, а від Чечні до Уфи створюються «нацбати». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 24-26 червня.

1. Російський сировинний придаток: від Заходу до Сходу
2. РФ створює власні нацбати
3. Державний тероризм у Кременчуці
4. Москва лякає Київ «Воєводою»

Російський сировинний придаток: від Заходу до Сходу

Протягом кількох місяців РФ знаходила шляхи обходу санкцій, запроваджених після вторгнення в Україну. Але ранком 27 червня усе закінчилося. Пільговий період із виплати відсотків у розмірі близько $100 млн, що підлягали виплаті в цей день, завершився і автоматично призвів до дефолту.

«Похмурий маркер швидкого перетворення Росії на економічного, фінансового та політичного ізгоя», – так охарактеризував цю новину Bloomberg, уточнюючи, що це трапилось вперше з 1918 року.

Пєсков – прессекретар Путіна заявив, що «Кремль не згоден із твердженнями, що Росія допустила дефолт, платіж у валюті ми зробили, а те, що кошти не дошли до одержувачів – не наша проблема».

НАСПРАВДІ після конфіскаційного заморожування валютних активів Росії у країнах Заходу невиконання нею боргових зобов’язань було лише питанням часу. Тому вирішили довго не мучитися.

У більш широкому значенні дефолт Росії зумовлений крахом її моделі розвитку та станом ідеологічного банкрутства правлячої верхівки на чолі з Путіним. Він так і не зміг відповісти на кризу 2008 року, яка поставила хрест на російській державній парадигмі «продаємо нафту і газ, все інше купуємо». 

Часу було півтора десятиліття, накопичених за кілька ситих років (і навіть після них) ресурсів достатньо для проведення хоч якихось реформ з переформатування економіки та інфраструктури. Китай, до речі, у тому ж 2008-му зіштовхнувся з аналогічною проблемою і не мав такого ресурсу як Росія.

Але КНР сформулювала нову ідеологію розвитку держави, а РФ – ні. Росія так і залишилась сировинною колонією. Спочатку Європи, тепер Індії з Китаєм. Тому реально дефолт відбувся давно. 27 червня його просто формалізували.

РФ створює власні нацбати

Однією з улюблених тем пропагандистів довгий час були і залишаються так звані  українські національні батальйони, якими лякали російських телеглядачів ще з 2014 року.

Тепер питання створення нацбатів актуальне вже у самій Росії. Звісно все подається з «визвольно-патріотичним» пафосом. За яким намагаються приховати банальну нестачу «гарматного м’яса для української м’ясорубки». Його в Росії зараз усіляко шукають за допомогою різноманітних гібридно-мобілізаційних форм.

Кадиров, який сформував перший у РФ нацбат «Ахмат», вже доповідає про створення ще чотирьох батальйонів. В інших російських регіонах також підхопили «ініціативу на місцях» і почали активно формувати власні підрозділи для війни з Україною. Це відбувається, наприклад, в Уфі, Казані, Пермі та Кірові.

Національно-регіональні батальйони активно рекламуються в соцмережах, вступити до них можуть лише уродженці регіону. Місцева влада дає цим формуванням назви, пов’язані з національними героями, топонімами чи рідною мовою — «В’ятка», «Парма», «Алга», «Тімер».

НАСПРАВДІ жодного патріотичного пориву в наборах цих «військових гастарбайтерів» немає. Усе за гроші. Учасникам батальйонів обіцяють «високі зарплати, що складаються з федеральних та регіональних виплат».

У Пермі та Кірові пропонують дохід від 300 тисяч рублів щомісяця. У Башкортостані – мінімум 280 тисяч, з яких 220 тисяч платить МО РФ та 2 тисячі на добу – республіка. Додатково башкирам обіцяють платити по 8 тисяч рублів за кожен день бойових дій.

Учасникам татарстанських батальйонів пропонують від 205 до 270 тисяч рублів на місяць, а також премії. Існує система бонусів, де можливий дохід варіюється від 50 до 300 тисяч рублів. «За літо ви легко заробите близько мільйона рублів!», – йдеться в оголошенні, яке поширюється у казанських пабліках та ЗМІ.

Такий дохід набагато вищий за середній у вищезазначених регіонах. Наприклад, у Башкортостані на початку цього року середня зарплата становила 41 тисячу 200 рублів, у Татарстані – 46 тисяч 200 рублів, у Пермському краї – 47 тисяч 650 рублів, а в Кіровській області – 35 тисяч 200 рублів. Така ось «робота на літо» гастарбайтерам з російських «нацбатів».

Державний тероризм у Кременчуку

Усе це відбувається на тлі жахливих ракетних обстрілів мирних українських міст. 26 червня росіяни завдали ударів по житлових будинках і дитсадку у Києві, а 27-го сталася кривава атака на торговий центр у Кременчуку.  

Дуже показова з цього приводу реакція прокремлівських Telegram-каналів, які відразу почали писати, що це постановка на кшталт Бучі. Краматорська «Точка» російської пропаганди відпрацьовує старі цинічні наративи.

Це вже не перший випадок саме свідомого удару російських «визволителів» по українському мирному населенню. Достатньо згадати маріупольські пологовий будинок та драмтеатр, в якому ховалися діти, або той же вокзал Краматорська, про який не втомлюється брехати російська пропаганда.

НАСПРАВДІ путінська практика залякування мирного населення простежується ще з часів чеченської війни.

Можна також згадати серію вибухів житлових будинків в Росії: Буйнакськ, Москва та Волгодонськ 4-16 вересня 1999 року. Тоді загинули 307 осіб, понад 1700 дістали поранення.

На думку багатьох аналітиків, ці вибухи були організовані ФСБ з метою послаблення демократичних інститутів, встановлення в Росії поліцейського режиму та підготовки громадської думки до початку другої війни на ліквідацію незалежності тієї ж Чечні. Тому досвід державного тероризму у Путіна величезний.

Після трагедії в Кременчуку ще гучніше залунали голоси про прискорення надання Росії відповідного, вже офіційного, статусу. Його, нагадаємо, надають США.

Згідно з визначенням Держдепу, держава-спонсор тероризму – це країна, яка «неодноразово надавала підтримку актам міжнародного тероризму». Вперше такий список було складено 1979 року. Є кілька критеріїв потрапляння до цього списку, головний з яких – активна та безпосередня чи непряма підтримка актів міжнародного тероризму. За термінологією Держдепу США такі країни називаються «безпечними гаванями для тероризму». На цей час до списку внесені чотири країни: Куба, КНДР, Іран і Сирія.

Санкції, накладені на них, включають обмеження на отримання допомоги від США, заборону на експорт і продаж збройної продукції, заходи контролю за експортом товарів подвійного призначення тощо.  Вашингтон може запровадити проти такої держави також додаткові санкції, відмовити в економічній допомозі та зняти дипломатичний імунітет із представників країни. 

Здається, Росія в Україні вже все зробила, щоб стати п’ятою у цьому списку.

Москва лякає Київ «Воєводою»

Чому так важливо поставити Росію в один ряд з державами – ізгоями? Хоча б тому, що кременчуцька трагедія для росіян – це черговий привід поговорити про США, які «ведуть війну з Росією до останнього українця».

Російському пропагандисту Сладкову доручили озвучити неофіційну позицію Кремля. Він пише буквально наступне: «американці вирішили перевірити якість своєї протиракетної оборони на українському фронті… А якщо ми також посилимо вогневу міць своїх атак? Летів до них «Калібр», а якщо прилетить «Воєвода»?»

НАСПРАВДІ якщо у РФ вже вголос розмірковують про застосування проти України «Воєводи» (ракетний комплекс 4-го покоління з багатоцільовою міжконтинентальною ракетою важкого класу), який, до речі, розроблявся у КБ «Південне» в Україні, то розмовляти вже нема з ким і нема про що.

Тімоті Снайдер, один з найавторитетніших істориків, експерт зі Східної Європи та автор книг про фашизм і тоталітаризм вважає, що вже пора припинити вважати Росію раціональною державою.

Аргументи, з якими Росія вторглася в Україну, Снайдер називає колоніальними – саме їх наводили протягом 500 років європейці, які намагалися завоювати решту світу: «Вони говорили, що ці люди не є нацією або ця політична організація не є державою. Невипадково той самий набір аргументів висунула Росія щодо України. У цьому сенсі російська війна в Україні є продовженням специфічної традиції колоніальних воєн».

При цьому Снайдер звертає увагу на те що «російська блокада українських портів і неможливість експорту українських продуктів говорить про те, що люди в Африці та Азії також не мають значення для Росії: вони, мовляв, голодують, щоб світ міг звинуватити в цьому українців».

Наразі, за словами Снайдера, не лише українці не розглядаються як народ. Африканці та азіати, які можуть стати жертвами голоду, теж не розглядаються як люди – вони лише об’єкти у російський пропагандистській кампанії.

Щоб їй протистояти, на думку Снайдера, треба «побачити всі частини цієї історії в сукупності… Це не просто питання великих держав. Це не просто питання Росії. Це питання всього світу».