Kharkiv NOW: відомий бренд, цікаві гості та замало переглядів

Онлайн-відеопроєкт Kharkiv NOW у тестовому режимі почав працювати 31 березня,  а вже з першого квітня на ютуб-каналі регулярно відбуваються стрими з експертами та з’являються відеосюжети.

Новий медійний проєкт в Харкові навіть у мирні часи — не рядове явище, тому поява  Kharkiv NOW саме зараз, коли Харків офіційно вважається зоною бойових дій —  подія незвичайна. Отже потребує особливої уваги.

Обличчям ютуб-каналу Kharkiv NOW є Ігор Діденко — продюсер, шоумен, один із засновників «Слобожанської Ліги Сміху», керівник благодійного фонду «Митці», а віднедавна ще й радник голови Харківської обласної військової адміністрації з гуманітарних питань на громадських засадах. Він веде програми і спілкується з гостями.

Перше, на що звертаєш увагу — калькована з національного бренду Ukraine NOW назва каналу. Здається, що Kharkiv NOW – це такий собі офіційний «молодший брат» Ukraine NOW.

В дійсності «спорідненості» між брендами немає. Як повідомив «Детектор Медіа» Ігор Діденко, бренд Kharkiv NOW як торгова марка належить йому та зараз перебуває в процесі реєстрації. Але дозвіл на використання концепції загальнонаціонального бренду, за словами власника харківського варіанту, є. «Юридично Kharkiv NOW ніякого відношення до Ukraine NOW не має, але має субординаційне узгодження на найвищому рівні. Якщо хочете дізнатися, з ким конкретно, щоб пролунали ім’я та посади, вони не пролунають», — повідомив пан Діденко. Він також додав, що «кожен українець під час війни має відношення до бренду Ukraine NOW».

Головна ідея каналу — висвітлити, що відбувається зараз у прифронтовому Харкові. Канал має декілька постійних рубрик. «Місто героїв», де з’являються сюжети про руйнацію міста після обстрілів та людей, які продовжують працювати в Харкові, «Психологічна аптечка», де психологи дають поради, як поводитися під час війни. «ТРИ.ЗУ.Б», або «Тривала зум-бесіда», де ведучий спілкується із якоюсь зіркою, а вона, у свою чергу, має право запросити до зустрічі якогось друга.

Теми, які обговорює Діденко з гостями,  виходять далеко за межі регіональної тематики: здоров’я дітей або сексуальна активність під час війни,  почуття провини або почуття гумору в стресовому стані цікавлять і мешканців інших регіонів. Спікерів на кшталт Євгена Комаровського, Сергія Бабкіна, Олега Михайлюти (Фагота) навіть представляти не треба, а з іншими, якщо вони невідомі широкому колу українського суспільства, варто познайомитись.

Канал має свою студію у «таємному захищеному» місці, яка за оформленням справді нагадує бункер. Декілька разів під час стримів ведучий повідомляв про вибухи. В етері їх не чутно, але як харків’янка підтверджую — вибухи у місті лунають частіше, ніж сирена по Україні. Нещодавно, за словами Діденка, поблизу студії таки «прилетіло», отже знадобилася передислокація.

Спілкування з експертами проходить переважно онлайн, але деякі з них залишилися у Харкові і мають змогу особисто прийти до студії. Kharkiv NOW має вочевидь непогані технічні можливості. Стрими навіть із великою кількістю учасників відбуваються майже без збоїв, зі студії виходить якісний звук та зображення, «картинка» у відеосюжетах теж тішить.

У матеріалах канал використовує суміш української, російської та англійської. Ведучий використовує переважно українську, але переходить на російську, якщо спілкується з російськомовним експертом. Англійською робить деякі сюжети директорка з досліджень Європейської експертної асоціації Марія Авдєєва, яка працює на каналі як медіаволонтерка.

Враховуючи дефіцит на харківському медіаринку, цікавих гостей та якісне відео, 

проєкт мав стрімко розширювати аудиторію. Але, на жаль, кількість переглядів розчаровує: 56 переглядів більш ніж за два місяці у відео з Сергієм Танчинцем (гурт «Без Обмежень»), 213 — у тандему Сергія Бабкіна і Андрія Чивуріна за той самий термін або 409 за місяць у Наталки Могилевської.

Є і випадки, коли відео набирає декілька тисяч переглядів. Рекорд зараз належить відеосюжету про вулицю Мироносицьку — одну з центральних вулиць Харкова, яка зазнала значних руйнувань. Цей ролик подивилися 11,5 тисяч глядачів за місяць. Але теж не можна сказати, що він «завірусився». То чому відео на каналі збирають так мало?

Сам Ігор Діденко вважає, що це відбувається через відсутність професійної розкрутки проєкту. «Я звернувся практично до всіх лідерів галузі України та Харківщини, і отримав відмову у супроводі. Навіть на платній основі. У мене просто не вистачає часу на фахову підтримку», — поскаржився він.

Але ж існує «сарафанне радіо», і наявність рекордсменів з переглядів це доводить. Але застосувати цей засіб на повну міць каналу, на мій погляд, заважає декілька моментів.

Почнемо з того, що тривалість багатьох випусків — понад годину, інколи півтори та навіть більше. Таких нединамічних відеоінтерв’ю у форматі «балакуча голова», звісно, багато. Але, напевне, глядачі дотримуються принципу «що дозволено Гордону – не дозволено Діденкові» і вважають, що не варто й починати.

Ще один фактор — багатий бекґраунд ведучого. Ігор Діденко — людина з широкими зв’язками у культурному просторі, тому запрошує добре знайомих йому людей. З одного боку, це робить бесіду жвавою та легкою, але з другого — може перетворити її на «міжсобойчик» і викликати у глядача відчуття, що він зайвий. Коли Діденко, наприклад, звертається до Євгена Комаровського «дядя Жєня», стає дещо незручно — немов підслухав щось занадто приватне.

А ще особисте знайомство з гостями дозволяє ведучому інколи виходити за професійні межі. «А можна я коротку думку скажу з приводу сюжету?» — каже співрозмовник Діденка, екскурсовод Макс Розенфельд, переглянувши болюче відео про зруйновану харківську школу. «А можна я питання поставлю?» — відповідає йому Діденко. Може, питання було й важливе, але  зараз цікавить думка гостя, бо вона з’явилась спонтанно і є «живою».

До речі, саме завдяки Максу Розенфельду проєкт Kharkiv NOW може похвалитися тисячами переглядів. Він з’являється на каналі не лише як експерт, але і як медіаволонтер. Це його сюжет набрав ті самі рекордні 11,5 тисяч переглядів. Колишній викладач академії дизайну, Розенфельд декілька років тому перетворився на відомого екскурсовода, який розповідає гостям про місто. Його невичерпні знання про Харків та вміння розповідати цікаво та стисло — запорука популярності.

Врешті-решт канал Kharkiv NOW має знайти свого глядача. Принаймні серед харків’ян, яких півтора мільйона. За місяці великої війни з міста поїхала ледь не половина мешканців. Багато хто досі не може повернутися та побачити все на власні очі. Навіть ті, хто залишився, не мають змоги це зробити – в деякі райони, що постраждали від обстрілів, не пускають без перепустки, бо це небезпечно. Тому сюжети з вулиць Харкова — гіркий, але все ж таки бальзам на душу.

Щодо виробництва, то проєкт Kharkiv NOW заявлений як суто волонтерський. Відеосюжети виробляє громадське об’єднання «Харківська регіональна фільмкомісія», яким керує Ігор Діденко. На сторінці ГО в Facebook повідомляється, що це неприбуткова організація, яка пропонує місцеві послуги кіно/телестудії. Також зазначено, що сторінка створена у 2020 році як площадка комунального підприємства харківської облради «Харківська кінокомісія». Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, директором КП також є Ігор Діденко. Але ніякого бюджетного фінансування Kharkiv NOW, за словами керівника, немає.

Автори сюжетів  — журналісти та культурні діячі — працюють на добровольчих засадах «за підтримки народу України». Але зараз донорів немає, тому першочергові потреби проєкту Діденко, за його словами, покриває за власний кошт. «Я хлопцям сплачую за бензин і додаю якісь гуманітарні пакети як будь-яким мешканцям Харківщини», — повідомив він.

Організація гуманітарної допомоги харків’янам та військовим — ще одна паралельна діяльність Діденка як керівника благодійного фонду «Митці», про який він невпинно нагадує у кожному випуску Kharkiv NOW. За всіх цих умов проєкт має стійкий аромат власного піару проєктів Діденка, позбутися якого не дозволяє навіть благородна мета, з якою він був створений.

Окремо треба додати кілька слів про телеграм-канал Kharkiv NOW. Станом на кінець червня він мав 188 підписників (включно з автором тексту). Започатковуючи проєкт, Ігор Діденко доволі гучно анонсував телеграм Kharkiv NOW як «єдиний у Харкові канал верифікованої інформації». Як і у випадку із брендом взагалі, Ігор Діденко запевнив, що таке формулювання є «узгодженим».

В Україні також існує Telegram-канал Ukraine NOW, який справді має статус «головного верифікованого інформаційного джерела про події в Україні» і більше мільйона підписників. Тому що це офіційний  бренд, створення якого ініціювала влада України. Але бренд Kharkiv NOW, як вже згадувалося, не є офіційним. На практиці канал акумулює сотні постів із різних, переважно владних, джерел, і їхня добірка виглядає дещо дивно. Наприклад, серед «донорів» інформації постійно з’являється народний депутат Павло Сушко (харківський «слуга народу»), але заяву жодного іншого депутата відшукати на каналі складно.

Гірше за все те, що харківського контенту, а тем більше унікальних новин, на які, здавалося б, можна було розраховувати при наявності регіонального ютюб-каналу, серед цього потоку замало. То навіщо цей ресурс? Напевне, потрібна верифікована відповідь.