Лукаку, Шевченко та Верон: хто ще повертався до Серії А з АПЛ та що з цього вийшло

Лукаку, Шевченко та Верон: хто ще повертався до Серії А з АПЛ та що з цього вийшло.

ua розповідає про футболістів, які свого часу повернулись в Італію після трансферів до англійської Прем'єр-Ліги.

Після невдалого повернення у стан лондонського Челсі, Ромелу Лукаку зробив все можливе та неможливе, щоб повернутись до міланського Інтеру, в якому він провів два фантастичних сезони.

На тлі цього переходу Football.

ua згадує, хто ще свого часу повертався до чемпіонату Італії після невдалих спроб підкорити Англію.

Беніто Карбоне.

Карбоне розпочав свою кар'єру у Торіно та довгий час не міг знайти свою гру, чотири рази залишаючи стан "биків" на правах оренди, після чого транзитом через Наполі та Інтер відправився підкорювати Англію.

У сезоні-1998/99 Беніто став найкращим бомбардиром Шеффілд Венсдей, забивши дев'ять голів за сезон, але вже через сезон вимушений був залишити команду через непорозуміння із керівництвом стосовно контракту.

Після цього Карбоне не зовсім результативно, але плідно відіграв у складі Астон Вілли, зігравши з командою у фіналі Кубку Англії.

Після цього був вояж до Брентфорду і дві безрезультативні оренди у Дербі та Мідлсбро (по одному голу в рамках чемпіонату), та остаточне прощання із Туманним Альбіоном.

Зрештою, ностальгія по Італії взяла гору та форвард вирушив додому, де пограв за такі клуби як Комо, Парма, Віченца, Катадзаро та Павія, але не забивав за сезон більше семи голів.

Джанфранко Дзола.

Яскравий нападник зарекомендував себе ще у Наполі та Пармі, а перейшовши до Челсі став місцевою легендою.

Сам сер Алекс Фергюсон казав, що італієць самий розумний футболіст з усіх, хто є в складі "пенсіонерів".

За 301 матч Дзола забив 71 гол та завоював Кубок Англії (двічі), Кубок англійської ліги, Кубок володарів Кубків, Суперкубок УЄФА та Суперкубок Англії, що для Челсі тих часів за шість років — дуже пристойні показники.

На тлі чуток у 2003 році про купівлю Челсі Романом Абрамовичем Дзола вирішив повернутись до Італії, за два роки допоміг Кальярі повернутись в еліту місцевого футболу.

Були чутки, що Абрамович, нібито, хоче через форварда купити Кальярі, але в підсумку це залишилось чутками.

Паоло Ді Каніо.

Один із головних скандалістів європейського футболу того часу, Паоло Ді Каніо, встиг перед трансфером в Англію пограти за Ювентус, Наполі, Лаціо та Мілан.

Керманич Шеффілд Венсдей Рон Аткінсон доволі регулярно критикував футболіста за його відношення до футболу та суперникам, але сам Ді Каніо лаявся із тренером у не менш різкій формі.

На диво для всіх, Аткінсон зробив італійця капітаном команди, а сам Паоло віддячив за це коучу збереженим місцем у Прем'єр-Лізі.

Через два роки форвард перейшов до Вест Гему, вирішивши, що повертатись до Італії зарано, і став героем.

Саме завдяки Ді Каніо ФІФА зараз нагороджує футболістів премією Фейр-плей.

Ді Каніо під-час навісної передачі до штрафного майданчику помітив, що воротар Евертона лежить на газоні, та мовчки спіймав м'яча руками, вказуючи на травму суперника.

Так чи інакше, але після річного та безрезультативного вояжу до Чарльтона, Ді Каніо повернувся до Лаціо, але вже не так успішно, як він виступав за "орлів" в перший свій захід.

Клаудіо Лотіто не любив футболіста за його тісні стосунки із "правими" вболівальниками клубу, а сам італієць вже "був не той".

Цей союз так і завершився — 50 матчів та 11 голів за два роки в рамках Серії А.

Хуан Себастьян Верон.

"Ведьмак" в Серії А дуже якісно проявив себе у складі Сампдорії, виграв із Пармою Кубок УЄФА та привів Лаціо до чемпіонства, після чого відправився підкорювати Англію.

Хавбек виграв АПЛ у складі Манчестер Юнайтед, відігравши за два сезони 80 матчів за "червоних дияволів".

В сезоні-2002/03 Верон став менше потрапляти до основного складу команди і зрештою відправився до Челсі.

Як потім розповідав Фергюсон — аргентинцю просто не знаходилось місця на полі.

На контракті у лондонців Верон провів чотири роки, але більшість з них перебував в орендах.

За "пенсіонерів" хавбек зіграв всього 14 матчів, особливо не запам'ятавшись місцевим вболівальникам.

Як і Лукаку, футболіст відправився реанімувати кар'єру до Інтеру.

Складно сказати, чи вдалось це Верону.

В першому та другому сезонах хавбек зіграв 24 та 25 матчів відповідно, сумарно відзначившись 3+7 за системою "гол+пас", але за грою це вже був не той Верон, якого знав італійський футбольний світ.

Далі був рідний Естудіантес та звершення кар'єри у темному для нас 2014 році.

Андрій Шевченко.

Легенда київського Динамо, Мілану та збірної України, володар Золотого м'яча-2004 одного разу зробив невірний вибір, після чого його кар'єра потихеньку почала сходити на нівець.

За сім років у Мілані майбутній головний тренер національної збірної України став легендою клубу, забивши 173 голи за 294 матчі.

Трансфер Шевченка у Челсі став однією з головних помилок українця в житті поряд із його політичною кар'єрою.

Два фактори посприяли тому, що форвард не зміг проявити себе в Англії так, як в Італії, через травми та зовсім інший рівень інтенсивності.

До того ж, Абрамович заплатив за Шевченка шалені кошти, що також додавало тиску.

Так чи інакше, але нападник вирушив до Мілану в надії реанімувати свою кар'єру в оренді.

Щоправда, це нашій легенді не вдалось — 26 матчів у сезоні-2008/09 та два голи, жоден з яких не припав на матчі Серії А.

Далі було повернення до Динамо та фантастичне завершення кар'єри на Євро-2012.

Валерій Божинов.

Болгарський нападник ніколи не відрізнявся бомбардирськими якостями, але зміг пограти у своїй кар'єрі за Ювентус та Манчестер Сіті.

Туринці взяли в оренду футболіста у Фіорентини в сезоні-2006/07, коли ще не були грізною силою Італії, граючи у Серії Б після висилки, але Божинов зміг виступити так, щоб навіть в тій ситуації "стара синьйора" не захотіла купувати його.

П'ять голів за 18 матчів у другому по силі дивізіоні Італії — зовсім не те, на що розраховували боси багаторазового чемпіона країни.

Незрозуміло як, але форварда купив Манчестер Сіті за чотири мільйони фунтів.

Зовсім не той Манчестер Сіті, який ми знаємо зараз.

Божинов не зміг закріпитись у складі "містян" через травму та конкуренцію, відправившись назад до Італії в склад Парми.

У складі італійського клубу болгарин забив вісім голів за 30 матчів та зміг цим переконати босів викупити його контракт.

Це могло стати відправною точкою у реанімованій кар'єрі футболіста, але не склалось — далі було безліч європейських клубів, а зараз нападник виступає за Септемврі на Батьківщині.

Ернан Креспо.

Ще один представник Аргентини, який встиг пограти за Лаціо, Інтер та Мілан.

Вихованець Рівер Плейта доволі швидко потрапив до Італії та став одним із творців тієї Парми, що змогла завоювати Кубок УЄФА, після чого не менш успішно для себе форвард виступав і в Лаціо.

За два сезони в стані "орлів" форвард забив 39 голів, чого було достатньо для Інтера, щоб купити футболіста за 40 млн фунтів.

В сезоні-2002/03 Креспо не демонстрував тієї результативності, якої від нього очікували — всього сім голів за 18 матчів в рамках Серії А, тож "нерадзуррі" продали Креспо до Челсі вже за 18 млн фунтів.

Аргентинець не зміг підкорити Англію, відзначившись всього 25 разів у воротах суперників за п'ять років контракту.

Креспо вирішив повернутись до Італії, але ані оренда в Мілані, ані подальші виступи у Дженоа, Пармі та тому ж Інтері вже не вивели форварда на той самий рівень.

Креспо вже був "другорядним" форвардом, на відміну від часів Лаціо та Парми на стику сторіч, хоч і мав стабільну ігрову практику.

Кар'єру виконавець завершив у складі "хрестоносців" у 2012 році.