Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 27 червня 2022 року

Серйозні порушення стандартів та помилки в ефірних блоках «України» / «України 24», «Інтера», «1+1», «Ради» та ICTV / СТБ.

24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Коротке резюме моніторингових звітів читайте тут. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Примітка: блок Суспільного не потрапив до моніторингу, оскільки виходив в ефір телемарафону за межами доби 27 червня.

Передмовка для любителів фейсбуків-телеграмів

25 червня Київська обласна військова адміністрація розмістила на своїй фейсбук-сторінці і в телеграм-каналі повідомлення, що комендантська година на Київщині триватиме з 26 червня аж до 3 липня! І це хутко встигли ретранслювати окремі масмедіа ще до того, як КОВА сама спростувала та виправила це. І це була просто людська помилка у формулюванні, а в природі ще існують хакери та ворожі спецслужби. Тож є ризик подати в ефір телемарафону хибну інформацію, яку ви так полюбляєте тягнути в ефір із фейсбуків, твітерів і телеграмів без жодних перевірок: «Бо вони ж верифіковані». Попри ваші постійні запевнення, що ви подаєте «тільки перевірену інформацію».

І, до речі, саме 27 червня в ефір телемарафону таки пролізла з телеграм-каналів брехлива «інформація», що ворожі ракети не поцілили в кременчуцький ТРЦ «Амстор», а «поцілили по місцевому підприємству в Кременчуці, яке прилягає до торговельно-розважального центру». Можливо, варто вже замислитися, що не можна у великий ефір тягти будь-яке інформаційне сміття, яке ви раптом надибали у фейсбуках-телеграмах. Навіть якщо це фейсбуки-телеграми важливих людей чи установ, верифіковані-переверифіковані. Але вам, як журналістам, слід перевіряти інформацію, яку ви даєте в ефір. Навіть із найверифікованіших сторінок в інтернеті.

Про термінологію

У моніторингу деякі речі не фіксуються як порушення стандартів. Але от мені особисто ріжуть вухо оці постійні визначення: «самопроголошений», «самопроголошені» щодо різноманітних «ДНР-ЛНР», «гауляйтерів-міністрів» і ще персонально до Лукашенка. Ці слова, на жаль, є «звичним вивихом» на всіх чи майже на всіх телеканалах, які долучились до марафону. Але ж, даруйте, «проголошений» — це урочистий стиль. Навіщо ось це зайве возвеличення клоак і негідників, попри навіть фіговий листок префіксу «само-»? Є ж абсолютно точне визначення: «самозвані». Всі вони є самозванцями, не більше. І ніхто їх, вибачайте, не «проголошував».

Телеканали «Україна» і «Україна 24» (0:00–3:00) (оцінювалися три години ефіру)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу залишалася звичною. Блок був розбитий на дві тригодинні частини, кожна з яких починалася з 30-хвилинного випуску новин, а продовжувалася гостьовою студією. Новини вели Віра Свердлик та Костянтин Лінчевський, гостьову студію — Марія Скиба й Олег Панюта. В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

Ірини Антонюк про наслідки ворожих обстрілів Харкова,
Олександри Сілік про саміт «Великої сімки» в Німеччині,
Владислава Гарнаєва про наслідки ракетного обстрілу Києва,
Людмили Гаврилюк про відеощоденник, який вів в окупації в Іванкові Київської області телеоператор, прізвище якого було назване нерозбірливо,
Оксани Шнайдер про припинення Литвою пропуску частини російських залізничних вантажів до Калінінградської області,
журналістки з нерозбірливо названим прізвищем про людей, які змушені жити в напівзруйнованому окупантами гуртожитку в Бородянці, бо міська влада визначила будинок як малопошкоджений,
Генрієтти Беух про буковинських учителів, які шиють аптечки та одяг для української армії,
Анастасії Середи про собак у поліції Борисполя,
Яни Лук’янець про безробіття в Росії внаслідок санкцій,
Людмили Гаврилюк про героїчно загиблих у боях за Київ офіцерів Нацгвардії Віктора Головка і Романа Собківа.

Були два прямі ввімкнення:

Ірини Антонюк із Харкова про наслідки вечірніх і нічних обстрілів міста й області,
Артема Попова про те, що відбувається в Маріуполі.

Гостями студії були:

Олександр Качура, народний депутат, член Комітету ВР з питань організації державної влади, про ракетні обстріли Києва, про плани повоєнної відбудови, питання контролю за грошима західних партнерів;
Сергій Бульба, білоруський громадський та політичний діяч, засновник «Білого легіону», засновник «Білорусь 2.0», про ймовірний вступ білоруської армії у війну проти України;
Ігор Петренко, політкоментатор, про очікування від саміту «Великої сімки», про перспективи санкцій проти Росії, про нафтогазове ембарго, про роль Китаю в протистоянні з Росією;
Борис Бриль, ізраїльський лікар, про те, як ізраїльська медицина допомагає пораненим українцям, про проблеми організації протезування для українців;
Джон Гербст, колишній Надзвичайний і Повноважний посол США в Україні, про низькі темпи постачання американської зброї Україні, про політику кабінету Байдена щодо Росії, про дієвість різних санкцій проти Росії;
Михайло Шейтельман, політтехнолог, про дію російської пропаганди, про політичні наслідки обстрілу Києва, про ймовірну логіку подальших дій Кремля, про наступників Путіна;
Борис Пінкус, керівник окружного відділення Республіканської партії США, про саміт «Великої сімки», про ескалацію напруги між Росією й Литвою;
Каріна Орлова, російська журналістка, про перші результати саміту «Великої сімки».

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушувався найчастіше. Костянтин Лінчевський подавав новину про збитий російський гелікоптер із посиланням на сторінку в соцмережі: «Про влучний постріл повідомила на своїй сторінці у фейсбуку служба зв’язків із громадськістю 79-ї окремої десантно-штурмової бригади». У сюжеті Владислава Гарнаєва був такий фрагмент: «Поки місцеві у розпачі, а лікарі рятують постраждалих, в опозиційному білоруському телеграм-каналі публікують нібито перехоплення радіопереговорів. За їхніми даними, це розмова диспетчера та російського пілота одного з літаків, який запускав ракети». І фрагмент розмови. Чесно кажучи, жодних гарантій, що це справді розмова російських військових, нема. Тим більше, що командування українських Повітряних сил повідомило: по Києву вороги стріляли з літаків над Каспійським морем. У мене викликає сумнів, що радіопереговори над Каспієм могли «перехопити» опозиційні білоруси.

Дуже умовне посилання були в сюжеті Олександри Сілік: «Ухвалити рішення можуть уже у вівторок за підсумками саміту, повідомляють ЗМІ з посиланням на джерела». Мало того, що просто «джерел» не буває, так і взагалі анонімні «ЗМІ» виглядають геть непереконливо, можна було принаймні якісь відомі й назвати.

Одного разу ведуча новин Віра Свердлик анонімно посилалася на авторство суб’єктивної думки: «Найбільший удар як вантажні, так і пасажирські перевезення зазнали під впливом санкцій, які світ увів на початку вторгнення в Україну, зазначають експерти». У сюжеті Владислава Гарнаєва без посилань було подано важливу інформацію: «За попередньою інформацією, сьогодні теж є один загиблий». У гостьовій студії ведуча Марія Скиба кілька разів не посилалася на джерела фактичної інформації в запитаннях до гостей: «З іншого боку, я згадую відразу іншу історію, коли, за останніми даними, Італія, країна, яка теж є членом “Великої сімки”, вивела з території Росії 5% бізнесу з 24 лютого». А в запитанні до колишнього посла США в Україні Джона Гербста ведуча подавала відповідальну оцінку без посилань на її джерело: «Сейчас мы знаем, что 900 миллионов долларов Россия тратит на день войны». Ще в одному запитанні до гостя Скиба казала таке про Путіна: «Кстати, есть информация, что он якобы свою дочь готовит в депутаты, вводит в курс дела».

Було кілька порушень стандарту точності — невідповідність картинки й тексту за кадром. Фото, якими намагалися «ілюструвати» пряме ввімкнення з Харкова, не відповідали розповіді кореспондентки. Так само відео, яким «ілюстрували» розповідь кореспондента про події в Маріуполі, лише частково відповідало словам кореспондента.

Зведення з різних фронтів і населених пунктів у новинах було некоректно «перекрите» випадковою картинкою. Частково сюжет Олександри Сілік був некоректно «перекритий» архівним відео руйнувань будинків без позначення, що це архів.

Ведучий розповідав, що в Німеччині майже немає атомних електростанцій, а показували атомні електростанції в Україні. Повідомлення, що мешканці канадського містечка провели благодійний аукціон для України, «ілюстрували» зйомкою містечка з дрона. Сюжет про наслідки санкцій для Росії, як заведено, було «перекрито» абияким відео, яке до тексту за кадром має умовний стосунок (краєвиди Москви, люди на вулицях тощо).

Стандарт відокремлення фактів від думок також порушувався кілька разів. Узагальнення було в сюжеті Ірини Антонюк: «Вже третій тиждень поспіль загарбники за розкладом обстрілюють Харків. Близько півночі б’ють “іскандерами” та системами реактивного залпового вогню. Та зламати чи залякати харків’ян їм не вдається».

Були висновки в сюжеті Оксани Шнайдер: «Вирішити проблеми життєзабезпечення цілого регіону морським шляхом для Росії неможливо та й дуже коштовно. Єдине, на що може наважитись Росія у нинішній ситуації, хіба що обмежити постачання газу до Євросоюзу. Проте у Кремлі це вже роблять. Напруження довкола Калініграду є черговим приводом переконатися, що Європі відмовлятися від російських енергоносіїв потрібно якомога швидше».

Двічі порушувався стандарт повноти інформації, й обидва рази недостатнім представленням гостей студії, без пояснення глядачам компетентності гостей у тих питаннях, які вони коментували. Так, не досить було представляти Ігоря Петренка просто як «політолога». Незрозуміла його компетентність. Не досить було й представляти Михайла Шейтельмана просто як «політтехнолога і письменника».

Інші зауваження. Редакція не припиняє використовувати дуже погану інфографіку втрат ворога, а ведучі новин — подавати окремі позиції втрат не так, як вони з’являються на картинці.

Зовсім не розумію, навіщо робити сюжети про те, як санкції позначаються на «простих росіянах». По-моєму, це точно не є клопотом українців.

Двічі забували про фемінітиви в титрах: «Наталія Зубаревич, спеціаліст у галузі соціально-економічного розвитку регіонів Росії» (титр у сюжеті Яни Лук’янець). «Раса Юкнявічене, євродепутат від Литви» (титр у сюжеті Оксани Шнайдер).

Елементи політичного піару. Проявів політичного чи бізнесового піару цієї доби не було.

Резюме. Інформаційна складова була забезпечена чотирма репортажними сюжетами, з яких два були дуже якісними: репортаж Ірини Антонюк про наслідки ворожих обстрілів Харкова і сюжет Людмили Гаврилюк про відеощоденник окупації в Іванкові. І було два прямі ввімкнення: про наслідки ворожих обстрілів Харкова і про ситуацію в Маріуполі. Не новинною була переважно й гостьова студія, з восьми гостей був, по суті, лише один номінальний ньюзмейкер.

Порушень стандартів було не менше, ніж зазвичай. Найчастіше порушувався стандарт достовірності інформації, були як посилання на сторінки в соцмережах чи телеграм-каналах, так і псевдопосилання, за якими неможливо вгадати джерело інформації чи суб’єктивної думки.

Проявів політичного чи бізнесового піару в оцінених трьох годинах ефіру медіагрупи не було. Натомість знову в гостях у медіагрупи була російська журналістка Каріна Орлова, яка виступала в ролі експертки з міжнародних відносин. Я не розумію, навіщо в ефірі всеукраїнського телемарафону такі експертні оцінки і навіщо медіагрупа кличе у свої частини марафону представників російського пропагандистського цеху, хай навіть і «ліберального» його крила. І, що цікаво, ведучі представляли гостю як «журналістку», не казали при цьому, що вона є російською журналісткою.

Телеканал «Інтер» (3:00–9:00)

Зміст ефіру. Ефірний блок каналу цього разу починався з двох годин змішаного формату. Ведучий Дмитро Чистяков і подавав новини, і спілкувався з гостями. Далі повернулися до звичного формату: кожна година починалася випуском новин (ведуча Лілія Налягака) і продовжувалася гостьовими студіями, які вели по черзі Олександр Просяник і Олексій Фадєєв.

В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

Геннадія Стамбули про ситуацію в Маріуполі,
Марії Кагал про евакуацію жителів Лисичанська,
Яни Танчак про розбирання завалів у розбомбленому ракетою будинку в Києві,
Олени Абрамович про саміт «Великої сімки»,
Світлани Прокопчук про участь українців у мультикультурному святі у Швейцарії,
Юлії Корчевської та Андрія Гнатюка про трансплантацію нирок у Луцьку,
Сніжани Сидорук про наслідки ракетного обстрілу Сарн Рівненської області,
Євгена Соломіна про бої на Луганщині та Донеччині,
Ігоря Левенка про ситуацію на фронті на Ізюмському напрямку,
Інни Гогой про життя в прифронтовому селі Оріхове на Запоріжжі,
Ніни Коломієць про те, що на заправках заливають погане пальне,
Станіслава Кухарчука про зростання безробіття в Україні,
Даніїла Снісаря про екологічні збитки, яких завдала Україні російська навала,
Володимира Липового про фірми-«гаманці» та про маєтки Путіна,
Дмитра Чистякова про імовірних наступників Путіна,
Юрія Куцого про реакції світових лідерів на недільний ракетний обстріл Києва,
Тетяни Логунової про плани Німеччини щодо відмови від російського газу,
Марини Біленької про обстріли України з Білорусі,
Дмитра Анопченка про ефективність американських систем залпового вогню HIMARS, які вже почали використовувати в Україні,
Дмитра Чистякова про центр допомоги для переселенців з Маріуполя у Кропивницькому,
Вікторії Балицької про маріупольчанку «Тьотю Суп», яка годувала багатьох людей в окупованому місті,
Володимира Липового і Олени Короткошейко про жінок у Запоріжжі, які проходять курс молодого бійця,
Володимира Липового та Олени Короткошейко про встановлену українськими майстрами реактивну установку зі збитого ворожого гелікоптера на позашляховику,
Світлани Прокопчук про жінку, яка втікала від російської окупації з Донецька, а згодом від російських ракет з Києва,
Валерії Мікульської про життя вимушених переселенців у Ворохті,
Ірини Васюри про додаток для навчання львівській говірці,
Ольги Лучек про дітей переселенців, які народилися в Чернівцях,
Олени Мендалюк про вступну кампанію на Дніпропетровщині в умовах війни,
Сніжани Сидорук про швейне підприємство, евакуйоване на Волинь з Краматорська,
Марічки Золотої про родину дитячих аніматорів з Луганщини, які продовжили свою справу в евакуації у Хмельницькому,
Ірини Васюри про екскурсії в Черкасах,
Олени Бринзи про шпіца-переселенця і волонтерів у Кропивницькому,
Світлани Шекери про бійців Іноземного легіону,
Станіслава Кухарчука про черкаських комунальників, які косять траву косами,
Олени Абрамович про те, як навчають французькою українських дітей-біженців у Бельгії і як працюють там українські вчителі,
Сніжани Сидорук про розробку рівненського школяра — додаток, який сповіщує про повітряну тривогу,
Сніжани Сидорук про собак, які шукають тіла загиблих,
Артура Терещенка про українські хустки,
Олени Бринзи про кропивницьких художників, які малюють портрети героїв війни,
Анни Каменєвої про родину вимушених переселенців зі Слов’янська.

І були такі прямі ввімкнення:

Олени Мендалюк про ворожі обстріли на Дніпропетровщині,
Дмитра Анопченка з Вашингтона про плани США щодо ембарго на російське золото,
Світлани Шекери про ситуацію в Харкові та області,
Олени Абрамович про плани саміту «Великої сімки» в Німеччині на цей день,
Яни Танчак про розбір завалів на місці влучання російської ракети в будинок у Києві.

Гостями студії були:

Віталій Кличко, міський голова Києва, про відселення жителів зруйнованого ракетою будинку, про долі будинку, про ймовірність повторного наступу ворога на Київ і про готовність до відсічі, про готовність до опалювального сезону.
Сергій Братчук, речник оперативного штабу Одеської військово-цивільної адміністрації, про ситуацію в Одесі і на Одещині.
Ростислав Смірнов, радник міністра внутрішніх справ, про ембарго на російське золото, про останні ракетні обстріли, про імовірність нового наступу на Київ, про хід розмінування.
Інна Новицька, директорка консалтингової компанії, про працевлаштування безробітних, про ситуацію по різних галузях, про те, чи повертатимуться українські біженці з-за кордону.
Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці, про роль Білорусі у війні проти України, про імовірність нового наступу російських військ з території Білорусі на Київ, Чернігів і Суми.
Катерина Мельник, біженка з України в Ірландію, про те, як живеться українським біженцям в цій країні.

Крім того, в ефірі було вечірнє відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушувався найчастіше. Частину інформації брали з соцмереж і телеграмканалів без перевірки. Олексій Фадєєв так розповідав про обстріли Харкова: «Цієї ночі з території Білгородської області Росії росіяни випустили по місту та передмістю до 6 ракет. Невдовзі в соцмережах з’явилися повідомлення про вибухи. Про це повідомляють люди, офіційної інформації поки що немає». Тут мені незрозумілою була така точність щодо кількості ракет. Крім того, прямо перед цим у новинах у прямому ввімкненні Світлана Шекера розповідала про ці обстріли достовірно і повно.

Використання відео з соцмереж із незрозумілим джерелом було у сюжеті Дмитра Анопченка: «Друге відео, що з’явилося в той же день у соцмережах - враження командного пункту 20-ї армії Західного військового округу Збройних сил Росії».

Узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки робив ведучий Дмитро Чистяков: «При цьому експерти попереджають, стрімкого зниження цін не буде». Узагальнені посилання на авторство суб’єктивної думки робила в сюжеті Ніна Коломієць: «Пік дефіциту пального в Україні вже позаду, констатують аналітики ринку». «Не купувати пальне невідомого походження у каністрах та не заправлятися на сумнівних АЗС - радять фахівці енергетичної галузі». Узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки було в сюжеті Тетяни Логунової: «Експерти вже підрахували, якщо зараз німцям вдасться якимось чином заповнити газові сховища по вінця, без російського газу країна зможе прожити 2,5 місяці помірно холодної зими». І в сюжеті Марини Біленької: «Саме це питання, як припускають медійники, могло вирішуватися у Кремлі під час ракетних ударів по Україні».

Чимало некоректних «посилань» було у сюжеті Дмитра Чистякова про імовірних наступників Путіна, ось лише пара прикладів: «перший заступник голови адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко останнім часом часто спілкується з Путіним щодо Донбасу та економіки» (звідки це відомо?). «При цьому дехто вважає, що він хоче як мінімум стати прем’єр-міністром. Інші впевнені, що своєю активністю він намагається довести ефективність посади в АП. За чутками, саме підлеглим Кирієнка доручено розробити імідж Росії після війни». Хто такі оці «дехто», а хто такі «інші» — загадка. Але останнє посилання «за чутками» ставить усе на своє місце. Тільки чомусь мені здається, що загальнонаціональний марафон, який за ритуальними обіцянками різних його ведучих надає «лише перевірену», «лише достовірну» і так далі інформацію, не місце для поширення чуток! І ще з «посилань» Дмитра Чистякова: «ЗМІ пишуть: Володимир Путін розглядає можливість поставити свою молодшу дочку Катерину Тихонову на чолі партії “Єдина Росія”».

У кількох випадках порушувався стандарт точності через некоректне використання картинки. Ведучий новин розповідав про ракетні удари на Черкащині, артилерійські обстріли на Харківщині, Чернігівщині та Сумщини. І все це було на планах одного якогось зруйнованого обстрілами будинку, невідомо де саме. І так само під безсистемний набір відео зруйнованих будинків розповідалося про бої на Донеччині, Луганщині та ще й про те, що Росія перекинула до Білорусі авіацію і тренує диверсійно-розвідувальні групи (це теж на відео зруйнованих будинків десь, невідомо де). В новинах повідомлення про обстріли в різних населених пунктах було «перекрите» невідповідними тексту ведучої фотографіями.

Повідомлення про викрадання окупантами української пшениці у двох випусках новин було «ілюстровано» архівними планами збору врожаю мирного часу, без позначення, що це архів. У сюжеті про відмову Німеччини від російського газу традиційно в такій темі (ключове слово «газ») авторські тексти за кадром були перекриті архівним відео труб і вентилів. Хоча йшлося не про газ, а про політичні моменти. І, як заведено, ніхто не збирається титрувати архів «архівом».

Цього разу було чимало безпідставних узагальнень (порушення стандарту відокремлення фактів від думок). У сюжеті Геннадія Стамбули: «Але самі маріупольці дивуються: щось активно «асвабадітєлі» взялися до роботи». У сюжеті Дмитра Чистякова: «І жителі Маріуполя, і волонтери упевнені: своє улюблене місто біля моря обов’язково відбудують». У сюжеті Марії Кагал: «Та більшість з тих, хто виїжджає, надовго затримуватись в інших містах не збираються. Місцеві вірять, що зовсім скоро Україна переможе і вони зможуть безпечно повернутися додому і відбудувати зруйноване». Власну оцінку робила в сюжеті Ніна Коломієць: «Більш-менш стабілізувались і ціни на пальне». Оцінка була в сюжеті Станіслава Кухарчука: «І хвиля безробіття тільки набирає оберти». Власні міркування були в сюжеті Тетяни Логунової: «Що буде зимою, ніхто не знає, бо прорахувати поведінку російської політичної верхівки нині не візьмуться навіть авторитетні експерти. В німецькому уряді нині готуються до найгіршого сценарію. Росія, яка раніше вже урізала поставки газу до України, припинить їх повністю під приводом необхідності провести технічне обслуговування “Північного потоку”. Якщо це станеться, Німеччині не уникнути енергетичної кризи».

Порушення стандарту повноти було в сюжеті Дмитра Анопченка: американський воєнний експерт пояснював у синхроні переваги американських систем залпового вогню HIMARS і казав про дальність стрільби у 30 миль. Тут був необхідний бекграунд, скільки це в кілометрах.

І ще одне. Оці всі сюжети на теми різних там «секретів» Кремля, імовірних наступників Путіна, бункери Путіна, «гаманці» Путіна тощо (цілих два таких сюжети було цієї доби в ефірному блоці «Інтера») не витримують жодної критики з точки зору стандартів журналістики. Бо зазвичай вони збудовані на припущеннях, чутках, анонімних посиланнях (привіт стандартам точності та достовірності), на оцінках і висновках авторів (привіт стандарту відокремлення фактів від думок) і на умовному «ілюструванні» тексту будь-якою аби «щось про Росію» картинкою (знов привіт стандарту точності).

Інші зауваження. Цього разу в ефірі каналу забагато було невикористання належних фемінітивів.

«Посол Великої Британії в Україні Мелінда Симмонс» (ведучий Дмитро Чистяков).

«Ксенія Сухова, координатор проекту «Я — Маріуполь, Україна» (титр у сюжеті Дмитра Чистякова).

«говоримо про це з експертом ринку праці, з нами на зв’язку Інна Новицька, директор однієї з консалтингових компаній» (ведучий новин Дмитро Чистяков і в титрі).

«Про це заявила віцепрем’єр-міністр, міністр з питань реінтеграції окупованих територій Ірина Верещук» (ведучий Дмитро Чистяков).

«Яна Білоус, вчитель математики з Миколаєва» (титр в сюжеті Олени Абрамович).

«Тут займається киянка Алла, як вчитель, та її мама, як асистент» (в сюжеті Олени Абрамович).

«Лариса Бондаренко, керівник Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону «Антарес» (титр у сюжеті Сніжани Сидорук).

«Художній керівник Тетяна Коровко» (в сюжеті Артура Терещенка, цікаво, що при цьому в титрі було правильно написано «керівниця»).

Елементи політичного піару. Не було.

Резюме. Інформаційна складова в ефірному блоці телеканалу була забезпечена десятьма репортажними сюжетами, в тому числі репортажами про події на фронтах, із яких найбільш якісними був сюжет Ігоря Левенка про ситуацію на фронті на Ізюмському напрямку, і з окупованих територій, зокрема репортаж Геннадія Стамбули про ситуацію в Маріуполі. Крім того, було п’ять прямих ввімкнень. Загалом цієї доби у «Інтера» була, гадаю, рекордна кількість сюжетів (40), але більшість із них були або нарисами, або оглядами. Гостей цього разу на «Інтері» було дуже мало — лише шість на шестигодинний ефір. Було навіть два годинних блоки з 5:00 до 7:00, в яких гостей не було взагалі, ведучі лише презентували сюжети. І з гостей був лише один ньюзмейкер.

Порушень стандартів цієї доби в ефірному блоці каналу було не більше, ніж попереднього разу. Стандарт достовірності порушувався переважно посиланнями на соцмережі, в тому числі й відео, взятим без перевірки з соцмереж, чимало було й анонімних узагальнених посилань на авторство суб’єктивних думок. Кілька разів некоректно використовувалося відео. І були численні безпідставні узагальнення. В ефірному блоці каналу цього дня не було ні проявів політичного чи бізнесового піару, ні проросійських наративів, ні токсичних медіаперсонажів.

Телеканал «1+1» (9:00-15:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу лишається алогічною. Спочатку годинні новини і годинна гостьова студія. Потім двічі по півгодини новин і півгодини гостьової. Потім знову годинні новини і годинна гостьова. Новини вів цього дня Святослав Гринчук, гостьові студії — Марічка Падалко і Руслан Шаріпов. В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

Руслана Ярмолюка про бої на Миколаївщині,
Наталії Нагорної про наслідки ракетного удару по Києву, стан поранених,
Зоряни Степаненко (кореспондентки «Радіо Свобода») про перший день саміту «Великої сімки» в Німеччині,
Наталії Нагорної про поховання українських бійців в урочищі Холодний Яр,
Івана Петричака про благодійний захід для дітей-переселенців у Києві,
Євгена Куксіна про залучення безробітних до суспільно корисних робіт,
Євгена Куксіна про газову кризу, спричинену російською війною проти України,
Миколи Прудника про «зустрічні» санкції Росії проти Заходу,
Вікторії Стрельцової про харків’ян, змушених третій місяць через обстріли жити в укриттях,
Ніни Грушецької про бійця Нацгвардії, який вижив, попри важке поранення в бою,
Алли Пасс та Тетяни Хомич про університетських фармацевтів Волині і Прикарпаття, які самотужки готують для військових загоювальні мазі,
Світлани Березівської про те, як етномузей на Полтавщині прихистив переселенців,
Олени Лоскун про жінку, яка рятувала на Чернігівщині собак і котів,
Вікторії Танасійчук про літній табір на Хмельниччині для дітей фронтовиків,
Оксани Радіонової про державні гранти на розвиток бізнесів.
Наталії Волосацької про лікування та реабілітацію жінки і її доньки, які втратили ноги під час ракетного обстрілу вокзалу в Краматорську,
Мирослава Солонаря про загрозу голоду в світі через блокування Росією українського аграрного експорту.

Були такі прямі ввімкнення:

Мар’яни Бухан про розбір завалів київського будинку, в який влучила ворожа ракета,
три прямих ввімкнення Зоряни Степаненко про перебіг саміту «Великої сімки» в Німеччині,
два ввімкнення Марічки Кужик про ситуацію на польсько-українському кордоні, де скупчилися великі черги автівок,
Ігоря Бондаренка про відвідини делегацією Парламентської асамблеї ОБСЄ Бучі та Ірпеня,
Наталії Волосацької про виставку знищеної російської техніки у Варшаві.

Гостями студії були:

Олег Немчінов, міністр Кабінету міністрів, про дефолт Росії, про саміт «Великої сімки», про останні масовані обстріли України Росією, про українські пропозиції до сьомого пакету санкцій проти Росії, про майбутній саміт НАТО, про майбутню відбудову України.
Олексій Чернишов, міністр розвитку громад та територій, про підготовку до опалювального сезону, про тарифи і державний захист людей, про відновлення зруйнованої інфраструктури.
Павло Кириленко, голова Донецької ОВА, про ситуацію в області і на фронті, про евакуацію.
Ігор Терехов, харківський міський голова, про ситуацію в Харкові.
Сергій Лабазюк, народний депутат, член аграрного комітету ВР, про крадіжки Росією українського зерна з окупованих територій, про варіанти розблокування експорту українського зерна, про неоднозначну позицію Туреччини в цьому питанні, про можливості збільшення українського експорту в Європу.
Денис Малюська, міністр юстиції, про позови до Росії за завдані збитки, про можливі механізми репарацій, про механізми фіксації збитків.
Артур Міхно, керівник сайту «Вакансії», про відносне пожвавлення ринку праці в Україні.
Ганна Дерев’янко, виконавча директорка Європейської бізнес-асоціації, про ситуацію на ринку праці і прогноз на ближче майбутнє.
Олег Жданов, воєнний експерт, про імовірність нападу білоруських військ на Україну, про ураження цілей на території Росії чи Білорусі і про ураження цілей на окупованих територіях, про останню атаку на Зміїний, про роботу української протиповітряної оборони, про ситуацію на Донбасі, про можливості контрнаступу на півдні.
Владислав Липський, засновник компанії 3D-друку, про свою допомогу армії.
Віталій Бризгалов, інженер та розробник, про виробництво мініджипів для армії.
Сергій Притула, волонтер і ведучий, про збір грошей на «Байрактари» та про інші проєкти, про взаємодію волонтерів і Міноборони.

Порушення стандартів. Було кілька порушень стандарту достовірності. Зведення з фронтів у новинах повідомляли без посилань на джерело, як і про наслідки обстрілу на Рівненщині.

Узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки було в сюжеті Вікторії Стрельцової: «Страх обстрілів у них величезний, кажуть волонтери». І узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки було в сюжеті Євгена Куксіна: «Європейські аналітики вже фіксують рекордне падіння поставок природного газу з Росії». У його ж сюжеті було й таке: «В українській газотранспортній системі нагадують». Це десь в трубі, чи в підземному газосховищі «нагадують»?

Узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки одного разу зробив у запитанні до гостя ведучий Руслан Шаріпов: «Експерти військові відзначають, що росіяни зараз використовують таку тактику «кинджальних ударів».

Більшість порушень стандарту точності були пов’язані з некоректним використанням невідповідної тексту картинки. Повідомлення, в якому було змішано інформацію про обстріли і Черкащини, і Дніпропетровщини, було «проілюстровано» одним відео обстріляних будинків (чи то на Черкащині, чи то на Дніпропетровщині, хто його знає).

Пряме ввімкнення з Німеччини, де кореспондентка розповідала про плани «Великої сімки» на майбутній день, «ілюструвалося» вчорашнім відео, взятим шматками з попереднього репортажу про перший день саміту. Вважаю, подібне «ілюстрування» позбавлене логіки. Прямі ввімкнення з Німеччини про перебіг саміту «Великої сімки» «перекривали» знятими напередодні планами, а замість дати «26 червня» плани були позначені титром «Наживо».

Повідомлення про скасування «Укрзалізницею» безоплатного проїзду потягами «Інтерсіті» до Польщі було «перекрите» зимовими кадрами без позначення, що це архів. Велика частина тексту за кадром у сюжеті Миколи Прудника була «перекрита» або трубами і вентилями (бо ж ключове слово «газ»), або взагалі газовою плиткою, або краєвидами Москви (ключове слово «Росія»).

Спроби «ілюстрування» слів гостей непотрібною картинкою — справа невдячна. Наприклад, міністр Чернишов говорить про альтернативну енергетику, а показують, як у порту розвантажують вугілля й інше в такому ж стилі.. Слова гостя - міністра Кабміну Немчінова - «ілюстрували» відео з саміту «Великої сімки». Слова голови Донецької ОВА Кириленка були «ілюстровані» випадковою нарізкою відео. Так само були «ілюстровані» слова харківського міського голови Терехова. Дуже «доречно», наприклад, було показувати кадри зруйнованих будинків, коли Терехов розповідав, що в місті працюють магазини, установи і метрополітен. Слова нардепа Лабазюка «ілюструвалися» закільцьованою нарізкою відео, яке не мало стосунку до цих слів, хіба що суто символічне.

Це впертість, гідна кращого застосування. Навіщо весь час намагатися якось «ілюструвати» слова гостей? Ну ніколи ж не вгадаєте, що саме буде гість говорити у кожну секунду ефірного часу. І виходить, що міністр юстиції Малюська розповідає, що Ахметов позвався до Росії, яка зруйнувала і розікрала його підприємства, а показують зруйновані обстрілами житлові багатоповерхівки.

Тими ж блумбергівськими графіками, якими намагалися «перекривати» гостя Немчінова, в новинах «перекривали» повідомлення про дефолт Росії.

У двох випусках новин був величезний блок інформації з перерахуванням всіх фронтів і десятків різних населених пунктів (все змішане докупи). І все це було «перекрите» хаотичним набором картинок, які, зрозуміло, не могли відповідати тому, про що ведучий говорив за кадром.

Кілька разів порушувався стандарт відокремлення фактів від думок. Євген Куксін майже не авторизує свої оцінки і припущення, до прикладу: «За дивним збігом обставин, зменшення тиску у трубах співпало із вибухом на терміналі в американському Техасі... Це важливі цифри, враховуючи, що за останні два місяці близько 70% танкерів із американським газом прямували до Європи. ... Газова зброя для Росії — дуже зручна річ, бо основні свої гроші вона отримує від експорту нафти. Це легко побачити навіть непосвяченим. Тож постріл газовим вентилем більш схожий на відповідь Заходу за шостий пакет санкцій. Та Європі є чим відповісти». І тому подібне.

Неавторизовані висновки і оцінки були і в сюжеті Миколи Прудника: «Газ — давня зброя Росії, тож і економічний «контрнаступ» Москва почала саме з енергетичної сфери. Вимога розрахуватися за російський газ у рублях, висунута «недружнім» країнам — перша, і, вочевидь, найсерйозніша санкція Кремля». «Більшість країн Європейського Союзу до газового розлучення із Росією не готувалися, тож лише зараз мудрують, як диверсифікувати поставки».

Стандарт повноти було порушено одного разу. Просто ніякою була «ілюстрація» до слів гостя Немчінова про технічний дефолт Росії — показували якісь блумберговські графіки, які без пояснень показувати взагалі нема жодного сенсу.

Інші зауваження. Все добре було з графікою втрат ворога, але вона була настільки динамічна, що ведучий змушений був відчайдушно швидко читати текст, щоби встигати за картинкою. По-моєму, варто було б це просто синхронізувати репетицією, але ж не в прямому ефірі.

Елементи політичного піару. Зайвою була згадка фракційної приналежності Євгенії Кравчук. У сюжеті її титрували як «заступницю голови парламентської фракції «Слуга народу». Так само зайвим з точки зору контексту (обговорення теми розблокування українського аграрного експорту) було казати, що Сергій Лабазюк є представником групи «За майбутнє» і писати це в титрі.

Резюме. Інформаційна складова каналу цього разу більше забезпечувалася прямими ввімкненнями, загалом їх було 8 (з них — 3 було з Німеччини, де відбувався саміт «Великої сімки», і 2 — з українсько-польського кордону, де утворилася черга на ввезення в Україну дешевих автівок). Репортажних сюжетів було небагато, лише 5. Якісними були репортажі Руслана Ярмолюка про бої на Миколаївщині, Наталії Нагорної про наслідки ракетного удару по Києву і її ж сюжет про поховання українських бійців в урочищі Холодний Яр. Якісним було пряме ввімкнення Мар’яни Бухан про розбір завалів київського будинку, в який влучила ворожа ракета. І було два хороші нариси: Вікторії Стрельцової про харків’ян, змушених третій місяць через обстріли жити в укриттях, і Ніни Грушецької про бійця Нацгвардії, який вижив попри важке поранення в бою.

У гостьовій студії каналу побували цього дня 12 гостей, половина з яких були ньюзмейкерами. Цього разу було дуже якісне ведення гостьових студій Марічкою Падалко і Русланом Шаріповим.

Порушень стандартів було відчутно менше, аніж у попередньому моніторингу. Загалом 29. Більше половини з них були порушеннями стандарту точності. На «1+1» затято намагаються «ілюструвати» картинкою все, в тому числі навіть те, що адекватно проілюструвати неможливо за визначенням, зокрема слова гостей студії.

В ефірному блоці телеканалу були два прояви політичного піару. Ворожих наративів і токсичних персонажів не було.

Телеканал «Рада» (15:00-21:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу була звичайною: 15-хвилинний випуск новин на початку кожної ефірної години і гостьові студії до кінця години. Новини вели по черзі Андрій Сініцин і Ольга Бутко, гостьові студії — пари ведучих Ольга Нємцова та Макс Зборовський, згодом Тетяна Гончарова і Назар Довгий. Під час повітряних тривог Олеся Ніцевич і Вадим Колодійчук. В ефірному блоці 20:00—21:00 був підсумковий випуск новин, який разом вели Сініцин і Бутко. Гостьова студія цього разу була «виїзною» — десь на Житомирській трасі (не казали де) в розбомбленому будинку відпочинку. Чесно кажучи, сенсу в цій роботі на виїзді я не побачив. Просто гра з формою. В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

Антона Страшка про візит президентки Молдови Санду,
Богдана Олійника про бої на різних ділянках фронту,
Сергія Шепеля про ембарго на експорт Росією золота,
Інни Гуріненко про ринок праці,
Валерії Дерменжиєвої про виживання пенсіонерів на деокупованих територіях,
Тетяни Беженар про збирання врожаю пшениці,
Вікторії Прокопчук про мародерство під час окупації,
Ірини Коваленко про реабілітаційний центр на природі на Вінниччині для вимушених переселенців з Маріуполя,
Ірини Кирилович про японського волонтера,
Інни Зеленської про інженера, який розробляв приціли бойових ракет, шиє ноші для поранених,

Були такі прямі ввімкнення:

4 репортажі Ганни Ружін з місця ракетного удару по Кременчуку про подробиці і про рятувальні роботи,
Наталія Малишко з Варшави про виставку знищеної російської техніки,
Зоряни Степаненко (кореспондентки «Радіо Свобода») з Німеччини про перебіг саміту «Великої сімки»,
Ірини Кирилович про те, як Житомирський котлозавод виготовляв протитанкові їжаки,
Олени Морозової з зоопарку в Демидові на Київщині про те, як заклад пережив окупацію,
Валерії Холодової про коваля, переселенця з окупованого Токмаку, який робить у Дніпрі ножі і саперні лопати для армії (три останні ввімкнення були не репортажними).

Гостями студії були:

Юлія Лапутіна, міністерка у справах ветеранів, про відкриття «гарячої лінії» підтримки для ветеранів та їх родин, про запроваджений Кабміном поділ на «захисників» і «годувальників».
Вадим Скібіцький, представник Головного управління розвідки, про ситуацію на фронтах, про прогнози щодо зміни характеру бойових дій, про тактику ракетних обстрілів ворога, про загрозу вступу білоруських військ у війну проти України.
Ольга Василевська-Смаглюк, народна депутатка, про надання Україні західних засобів ППО, про дефолт Росії, про останні ракетні обстріли, про участь Зеленського в саміті «Великої сімки», про відновлення Київщини.
Олександр Кава, заступник міністра фінансів, про відновлення інфраструктури і про західну фінансову підтримку відбудови, про оновлення «Укрзалізниці», про плани створення тролейбусної лінії до Бучі та Ірпеня.
Володимир Сологуб, начальник полтавської ДСНС, про наслідки ракетного удару по Кременчуку.
Ігор Терехов, міський голова Харкова, про ситуацію в місті.
Дмитро Лунін, голова Полтавської ОВА, про ситуацію в Кременчуці.
Олексій Устенко, народний депутат, з місця ракетної атаки в Кременчуку, про ситуацію там.
Сергій Лещенко, радник керівника Офісу президента, про імовірність надання Україні засобів ППО, про проблеми і переваги «Укрзалізниці», про наступний санкційний пакет проти Росії, про пропагандистську мету російських ракетних ударів по мирних об’єктах.
Ольга Герасим’юк, голова Нацради з питань телебачення та радіомовлення, про роботу херсонської телерадіокомпанії на окупантів, про можливості трансляції українських телерадіокомпаній на окуповані території, про мовлення російських каналів на Заході.
Павло Кириленко, голова Донецької ОВА, про ситуацію в області.
Юлія Свириденко, перша віце-прем’єрка, міністерка економіки, про рівень безробіття і ринок праці, про суспільно корисні роботи для безробітних, про урядові гранти на розвиток бізнесів, про паливну кризу.
Ростислав Смірнов, радник міністра внутрішніх справ, про справи, пов’язані з воєнними злочинами окупантів, про роботу поліції в умовах війни, про рейди поліції з роздачею повісток до військкоматів.
Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ, про ракетний обстріл в Кременчуці.
Петро Черник, воєнний експерт, про значення ворожих втрат, про необхідність більш далекобійної зброї, про ситуацію на фронті.
Володимир Фесенко, політкоментатор, про дискусії на Заході щодо надання зброї Україні.
Костянтин Машовець, воєнний експерт, про ракетні атаки, про беззмістовність переговорів із Росією, про можливість завершити війну до кінця року, про загрозу наступу з Білорусі.
Дмитро Снегирьов, воєнний експерт, про постачання західної зброї, про те, якими ракетами росіяни обстрілювали міста.
Сергій Кузан, керівник Українського центру безпеки та співпраці щодо безпекових питань, про останні ракетні обстріли росіян, про ресурси Росії, про постачання західної зброї.
Наталія і Дмитро Поколенки, вимушені переселенці з Донеччини, про відновлення свого родинного бізнесу в Києві.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушувався дуже багато разів. Найчастіше тому, що брали без перевірки інформацію з фейсбуків і телеграмів. У титрових повідомленнях було таке: «Телеграм-канали пишуть, що внаслідок ворожого обстрілу в Кременчуці по ТРЦ багато загиблих». Сініцин: «Як пишуть місцеві телеграмканали, поцілили по місцевому підприємству в Кременчуці, яке прилягає до торговельно-розважального центру». У двох випусках новин повідомлялося: «Місцеві пабліки пишуть, що число загиблих може сягати сотні людей». Це вкрай некоректно — подавати подібні припущення, невідомо чиї, щодо найвідповідальніших фактів.

І була велика кількість інформації, яку журналісти «Ради» з легкістю подавали без посилань, маскуючи їх псевдопосиланнями. Ведучий Вадим Зборовський казав: «Зараз надходить інформація про те, що у Кременчуці дві ракети рашистів потрапили у торгівельний центр із великою кількістю мирного населення». Ну не можна таку відповідальну інформацію подавати без чіткого посилання на надійні джерела. І не «надходить інформація» нізвідки. Ведучий Макс Зборовський посилався так: «Є інформація, що Білорусь майже втягнули у війну». Насправді це оцінка, і в такому викладі невідомо чия. Зборовський посилався і так: «Подейкують, що навіть можливі диверсії, які влаштують росіяни, переодягнені в цивільне, для того, щоб втягнути Білорусь у війну, підриваючи житлові будинки». Або так: «Є деякі уточнення щодо Кремечуку. Туди ракета прилетіла в торговий центр «Амстор». Таке пишуть... Є повідомлення, що багато дуже жертв». Хто «таке» пише? Звідки «є повідомлення»? У прямому ввімкненні Ганни Ружін було псевдопосилання: «Попередньо відомо, що окупанти стріляли ракетами Х-2». Звідки це «відомо», та ще й «попередньо»? А ведучий Назар Довгий в питанні до голови Донецької ОВА сказав: «Якою є епідеміологічна ситуація в Маріуполі? Адже інформація дещо різниться. Наприклад, українські, скажімо так, медіа, які мають доступ до цієї інформації, повідомляють, що там вже розповсюджується інфекція, зокрема є випадки чуми». Де, дуже мені цікаво, таке побачив ведучий, в яких таких медіа? Особливо про «чуму»?!

У запитанні до гостя Макс Зборовський некоректно посилався на авторство суб’єктивної думки: «Зазаз дехто говорить про можливість контрнаступу в кінці серпня - на початку вересня». Назар Довгий не посилався на авторство суб’єктивної думки щодо відповідального твердження: «Є таке припущення, що росіяни обстрілюють цивільні об’єкти саме тому, що в них не так багато високоточної зброї». Анонімні посилання на авторство суб’єктивної думки були в сюжеті Інни Гуріненко: «Та дива жодного. Просто не все знаємо, пояснюють експерти». «Не бачать експерти поки що на ринку праці відкритих вакансій по виробництвах із східних та північних регіонів». І в сюжеті Тетяни Беженар: «Аграрії кажуть, збіжжя з полів, що залишилися під контролем України якісне. Втім, агропідприємці кажуть, проблема з реалізацією зерна позначається на ціні».

Порушень стандарту точності було небагато. Повідомлення про оцінку керівника розвідки Буданова, що відступ українських військових із Сіверськодонецька був тактичним кроком, було «перекрите» відео зруйнованих будинків. Тричі у БЗ про відвідини президенткою Молдови Бучі та Ірпеня подавали синхрон очільника Київської ОВА Олексія Кулеби, а титрували його «Дмитром», та ще й «міністром закордонних справ». Згодом просто перестали титрувати взагалі.

А ще ведучий Сініцин казав: «Як пишуть місцеві телеграмканали, поцілили по місцевому підприємству в Кременчуці, яке прилягає до торговельно-розважального центру». Насправді ж одна з двох ракет, випущених по Кременчуку, влучила по самому ТРЦ. Отже, місцеві телеграмканали, а за ними і ведучий телемарафону, давали глядачам хибну інформацію, співзвучну з російською дезінформацією — саме росіяни переконували, що стріляли не в ТРЦ, а в завод.

Кілька разів порушувався стандарт відокремлення фактів від думок. Власними «думками з приводу» ділилася Наталія Малишко у прямому ввімкненні з Варшави, де виставили понищену українською армією військову техніку ворога: «Враження, звісно, такі шокуючі, тому що посеред європейського міста, серед вулиці ти бачиш всю ту міць, яку намагається зупинити армія України, українські військові. Коли ти бачиш ці гаубиці, ці танки серед європейського міста, це шокує і вражає». І так далі. Хоч би кореспондентка авторизувала ці свої думки.

Неавторизовані висновки робив ведучий Макс Зборовський: «Що про це можна сказати? Що приклад завжди дієвий. І це показують зокрема і ті візити до України, до столиці України, до Києва і в Київську область. Високі візити наших закордонних партнерів і ті рішення, які вони приймали згодом». Неавторизованою була і оцінка Назара Довгого на адресу «Лікарів без кордонів»: «Коли десятки українців вмирають, боятися в тому, що хтось когось в чомусь звинуватить, це якесь просто неподобство». Безпідставне узагальнення було в сюжеті Інни Гуріненко: «Та поки в країні війна, сказати напевне, що буде з роботою далі, не береться жоден експерт».

У трьох випадках було порушено стандарт повноти інформації. Не досить було представляти гостя Петра Черника лише як «військового експерта» (в сенсі «воєнного»). Так само не досить було представляти просто «військовим експертом» (в сенсі «воєнним») Костянтина Машовця. І так само недосить було представляти Дмитра Снегирьова лише як «військового експерта» (в сенсі «воєнного»). Слід було хоч якось пояснювати глядачам компетентність кожного з цих трьох експертів саме у воєнних питаннях.

Інші зауваження. Прямі ввімкнення заради нарису — хибний шлях. Нариси треба робити сюжетами. Ввімкнення ж потрібні, щоб розповідати про події, що відбуваються під час ефіру. Натомість на «Раді» є постійна практика намагатися робити нариси у прямих ввімкненнях. Так і цього разу. Ввімкнення з житомирського заводу — з розповіддю, як працював і працює завод під час війни. Ввімкнення з приватного зоопарку в Демидові — про те, як зоопарк пережив окупацію. І ввімкнення про коваля-переселенця в Дніпрі. Все це, безумовно, цікаві історії, але це — не про поточні події, не про події цього дня. Сюжет-нарис — це найкращий інструмент для цих історій.

В одному фрагменті ведучий Макс Зборовський запитував у кореспондентки Наталії Малишко: «Розкажи, будь ласка, про свої враження від побаченого...» — таке запитання давало кореспондентці карт-бланш говорити саме про враження, замість того, щоб розповідати про факти, про подію. Інформаційна цінність такого ввімкнення буде низькою, бо це буде розповідь не про подію, а про особисті рефлексії журналістки на подію. А кого вони насправді цікавлять?

Цього дня у «Ради» була якась повна катастрофа з фемінітивами. Виглядало так, що раптом редакція вирішила, що родових відмінків українською нема. Все має бути чоловічого роду, як у наших ворогів: «Ірина Кирилович, кореспондент» (титр і представлення ведучої). «Юлія Лапутіна, міністр у справах ветеранів України» (титр і представлення її ведучим Вадимом Колодійчуком, при тому ведучий Макс Зборовський представляв Лапутіну як «міністерку»). «Олена Морозова, кореспондент» (титр). «візит лідера Молдови» (ведуча Ольга Нємцова). «Валерія Холодова, кореспондент» (титр). «Ольга Василевська-Смаглюк, народний депутат України» (ведуча Нємцова і в титрі). «Мая Санду, президент Молдови» (титр). «Анна Ружін, кореспондент» (титр). «Дарина Марчак, керівник Центру аналізу публічних фінансів...» (титр у сюжеті). «Тетяна Король, заступник голови правління Пенсійного фонду» (титр). «від першої віце-прем’єрки, міністра економіки Юлії Свириденко» (ведуча Бутко). «Юлія Свириденко, міністр економіки» (титр).

Елементи політичного піару. Нічим не було виправдане дворазове згадування ведучими фракційної приналежності до «Слуги народу» гості народної депутатки Василевської-Смаглюк. Так само зайвою була згадка про фракційну приналежність до «Слуг народу» нардепа Олексія Устенка. Але про неї згадували як в самому прямому ввімкненні депутата, так і потім у численних повторах запису цього ввімкнення. І в підводках ведучих, і в титрах. І було суто «паркетне» БЗ про зустріч голови ВР Руслана Стефанчука з головою Парламентської асамблеї ОБСЄ Маргаретою Седерфельт. Де «новиною» був лише сам факт зустрічі.

Резюме. Інформаційна складова спочатку була досить слабкою. З 10 сюжетів загалом, які були в ефірному блоці каналу, лише один був репортажним. А з 5 «планових» прямих ввімкнень репортажними були лише 2 (решта 3 були спробами в прямому ввімкненні розповісти якісь нариси). Але з другого боку, я би оцінив на «відмінно», як спрацювала редакція, коли близько 16-ї години стався ракетний удар по торговельно-розважальному центру в Кременчуку. Зокрема, вже за дві години з місця події працювала власна кореспондентка «Ради», яка до кінця ефірного блоку каналу зробила чотири репортажні прямі ввімкнення. Крім того, редакція швидко організувала зв’язок із ньюзмейкерами на місці події (з обласним керівником ДСНС, головою Полтавської ОВА і з нардепом від цього округу). А загалом гостьові студії телеканалу цього дня були переважно ньюзмейкерськими (14 ньюзмейкерів з 20 гостей студії загалом).

Дві третини порушень становили порушення стандарту достовірності. Причому порушувався стандарт на всі смаки. Велику кількість інформації брали з соцмереж і телеграмканалів. Причому, як мінімум, в одному випадку це точно призвело до оприлюднення в ефірі телемарафону хибної інформації. Багато інформації давали з псевдопосиланнями на джерела. І кілька разів анонімно посилалися на авторство суб’єктивної думки. Інші стандарти порушувалися менше. В окремих випадках коректно подавалося відео реальних подій на фронті, з якісним коментуванням ведучим Сініциним за кадром.

В ефірному блоці каналу було 5 проявів політичного піару: чотири безпідставних згадування «Слуги народу» у вигляді згадок про фракційну приналежність депутатів (коли вона не грала жодної ролі для обговорюваних тем), і один класичний «паркет». Проросійських наративів в ефірному блоці каналу не було, але в ефірі каналу далі працює колишня ведуча телеканалу Андрія Деркача (якого нещодавно офіційно назвали агентом російських спецслужб) Тетяна Гончарова та колишні ведучі медведчуківського ZIKа Назар Довгий та Максим Зборовський, які були співведучими ганебного марафону «Тхне Соросом».

Телеканали ICTV та СТБ (21:00-24:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу була звичною: блок був розбитий на півгодинні частини, кожна з яких складалася з 15-хвилинного випуску новин, які вела Олена Фроляк, і 15-хвилинної гостьової студії, які вела Яна Брензей. Винятком була перша година ефірного блоку медіагрупи після підсумкового випуску новин «Ради». Вона складалася частково з гостьової студії, частково була заповнена спецпроєктом Катерини Осадчої. У блоці каналу були такі сюжети:

Наталії Кулик про обстріл Кременчука,
Назара Бурхана про наслідки обстрілів Одещини,
Владислава Круглова про розмінування в водоймах Гостомеля Київській області,
Тетяни Доцяк про наслідки обстрілів Харкова,
Вероніки Бойко та Анни Боль про саміт «Великої сімки»,
Тетяни Наконечної про бої в Донецькій області,
Василя Саф’янюка про візит президентки ПА ОБСЄ Маргарети Седерфельт,
Христини Гавриш про наслідки дефолту для Росії,
Оксани Михайлової про роботу «Приватбанку» в умовах війни,
Наталії Кулик про благодійний проєкт «Розетки»
Оксани Михайлової про Конституцію України.

Було ввімкнення Лілії Пархоменко (кореспондентки Суспільного) про рятувальну операцію в Кременчуку.

Гостями студії були:

Антон Геращенко, радник міністра внутрішніх справ, з місця подій про ракетний удар по Кременчуку.
Олександр Старух, голова Запорізької ОВА, про ситуацію в області, про обстріли передмістя Запоріжжя, про ситуацію на фронті і на окупованих частинах області.
Єгор Чернєв, нардеп, голова постійної делегації України в Парламентській асамблеї НАТО, про очікування від саміту НАТО в Мадриді, про перспективи вступу України до Альянсу, про повне переозброєння України.
Ігор Дубинський, заступник міністра цифрової трансформації, про протидію кібератакам ворога.
Олександр Хорунжий, пресофіцер ДСНС, про рятувальну операцію в Кременчуку (з місця події).
Бйорн Гельдхоф, співкуратор виставки Дому російських злочинів у Давосі, про виставку (записане інтерв’ю, журналістку, яка його вела, не назвали).
«Аляска», парамедичка, про жінок на фронті.
Ярослава Гресь, координаторка благодійної платформи United24, про роботй платформи, яка збирає за кордоном гроші для України.
Катерина Лісунова, журналістка «Голосу Америки», про імовірність визнання США Росії державою-спонсоркою тероризму.

Крім того, в ефірі були відеозвернення президента Зеленського і брифінг міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського в Кременчуку щодо ракетної атаки на ТРЦ «Амстор».

Порушення стандартів. Двічі порушили стандарт точності. Розповідь ведучої про ракетні атаки росіян по Одещині були «ілюстровані» красивими планами узбережжя, неба, пляжів, чайок тощо. Повідомлення, що Путіна запросили на саміт «Великої двадцятки» в Індонезії, були «ілюстровані» краєвидами Москви.

Найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Були оцінки ведучої Олени Фроляк у двох випусках новин: «Відео Кременчука у вогні після влучання російських ракет просто розірвало інформаційний простір України. Після тотального знищення та руйнування нафтозаводів, рашисти взялися за соціальну сферу». Тут би я сказав, по-перше, емоції ведучої — це ніякі не новини. А по-друге, задля красномовства не можна жертвувати фактами (до речі, чи не так називаються новини телеканалу ICTV?): «за соціальну сферу рашисти взялися» вже дуже давно. Якщо вже навіть забути про 8 років війни на сході України, то, як мінімум, із 24 лютого цього року.

І ще Фроляк із легкістю висловлювала власне припущення у двох випусках: «Сьогодні дві ракети влучили у торговий центр. Там було багато людей, вони прийшли за продуктами. Центр розташований всього за 300 метрів від залізничного вокзалу. Найвірогідніше, російські варвари цілили саме в залізницю». Так хоч би при цьому чесно казала, що це лише їй так здається! Власний висновок робила також Христина Гавриш: «Тож дефолт — це ще один цвях у труну економіки країни-терориста. Вибратися з цієї ями навіть після повалення путінського режиму буде важко».

Інші зауваження. От чим грішать у StarLightMedia, то це тим, що запускають в телемарафоні незрозуміло що без жодних пояснень. В ефірі 27 червня з нічого раптом з’являється якась жінка, яка сидить біля комп’ютера і говорить англійською. Дякувати богу, є синхронний переклад. Але нічого не зрозуміло. Потім виявляється, що вона бере інтерв’ю у когось. Теж не зрозуміло, в кого. Глядачу про все це треба здогадуватись з контексту розмови. По-моєму, все це — неповага до глядача. Якщо вже ведучі економлять слова для анонсу/представлення того, що покажуть далі, то в арсеналі телебачення є ще такий примітивний, але дієвий інструмент, як титри. Бодай би підписували титрами наступного ведучого/інтерв’юера.

Спантеличив також проєкт Катерини Осадчої — історії про чоловіка, який шукав дружину з двома малими дітьми в окупованій Бучі, про жінку, яка шукає племінника з Харкова і так далі. Щось сире і незавершене, з дуже гучною музикою, яка заважає чути слова людей. З абсолютно некоректним використанням документальних кадрів, які не мають стосунку (крім того, що сталися приблизно в той же час і в тому ж місці) до конкретної історії, яку розповідає авторка. Як, наприклад, усім відомі кадри розстріляних людей у Бучі. І що це, власне, за продукт? Якщо анонси — то занадто вже задовгі. Якщо історії — то занадто незавершені.

Резюме. Інформаційна складова цієї доби була забезпечена 7 репортажними сюжетами, з яких високоякісними були репортажі Назара Бурхана про наслідки обстрілів Одещини, Владислава Круглова про розмінування в водоймах Гостомеля Київській області, Тетяни Доцяк про наслідки обстрілів Харкова і Тетяни Наконечної про бої в Донецькій області. І було якісне пряме ввімкнення з Кременчука кореспондентки Суспільного Лілії Пархоменко щодо рятувальних робіт на місці розбомбленого ракетою ТРЦ «Амстор». В студії протягом трьох годин ефіру були 9 гостей, 5 з них були ньюзмейкерами, двоє з них — по оперативній темі (ракетний удар по Кременчуку).

Порушень стандартів цієї доби було рекордно мало, лише вісім. Найчастіше порушувався стандарт відокремлення фактів від думок. Проявів піару цього разу в ефірному блоці медіагрупи не було. Так само не було проросійських наративів і токсичних медіаперсонажів.

Важливі теми, які не були озвучені в телемарафоні 27 червня

Було кілька важливих, як на мене, тем/подій, про які в телемарафоні цієї доби не згадали:

Голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін цього дня заявив, що влада має намір зірвати призначення переможця конкурсу на посаду керівника САП.
Мешканці підтопленого Демидова на Київщині перекривали трасу на Київ, вимагаючи допомоги від влади (підтоплений він був через підрив дамби на Ірпені для зупинки ворожих військ під Києвом в лютому-березні).
«Українська правда» цього дня оприлюднила історію про брехню ексомбудсменки Людмили Денісової щодо згвалтувань окупантами.

В повідомленнях про саміт «Великої сімки» не згадували про готовність запровадження санкцій проти причетних до купівлі українського зерна, украденого окупантами.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Ефірний блок медіагрупи «Україна» був знову поділений на дві тригодинні частини, кожна з них починалася 30-хвилинним випуском новин, продовжувалася гостьовою студією. Ефірний блок телеканалу «Інтер» починався двома годинами мішаного формату (ведучий як повідомляв новини, так і спілкувався з гостями), а далі — звичний інформаційний формат: короткі новини на початку кожної години і гостьові студії до її кінця.

Структура ефірного блоку каналу «1+1» була алогічною. Спочатку годинні новини і годинна гостьова студія. Потім двічі по півгодини новин і півгодини гостьової. Потім знову годинні новини і годинна гостьова. Навіщо потрібна така кількість новин, коли вже на четвертій ефірній годині починаються повтори, які до останнього годинного випуску стають майже суцільними? Мені цікаво, чи самі творці такої «сітки» можуть дати відповідь на це запитання?

Структура ефірного блоку телеканалу «Рада» була звичайною інформаційною: новини на початку кожної години і гостьові студії до кінця. О 20:00 канал робив підсумковий годинний випуск новин.

Структура ефірного блоку ICTV/СТБ була розбита на півгодинні частини, кожна з яких складалася з 15-хвилинних новин і гостьових студій.

Інформаційну складову в оцінених 3 годинах ефіру медіагрупи «Україна» було забезпечено 4 репортажними сюжетами і 2 прямими ввімкненнями. В ефірному блоці «Інтера» було забезпечено 10 репортажними сюжетами, в тому числі фронтовими репортажами, і 5 прямими ввімкненнями власних кореспондентів. «1+1» цього дня зробив небагато репортажних сюжетів (репортажами були лише 5 з 17 сюжетів загалом). Натомість було 8 прямих ввімкнень, щоправда, 3 з них — з Німеччини з саміту «Великої сімки», а 2 — з Шегинь, де утворилася велика черга автівок на ввезення до України. Інформаційна складова каналу «Рада» була слабкою в запланованому редакцією варіанті (лише один репортажний сюжет і лише два репортажні прямі ввімкнення). Але оперативну тему (ракетний удар по ТРЦ «Амстор» в Кременчуку) редакція відпрацювала відмінно — чотирма прямими репортажними ввімкненнями власної кореспондентки і гостями-ньюзмейкерами з місця події. В ефірному блоці каналів ICTV та СТБ оцінювалося 3 години. В них було 7 репортажів і одне пряме ввімкнення.

Гостьові студії медіагрупи «Україна» цієї доби були майже повністю експертними. З 8 гостей був лише один номінальний ньюзмейкер. В ефірному блоці «Інтера» було дуже мало гостей, лише шість на 6-годинний ефір. З них лише один був «чистим» ньюзмейкером, інші речниками, радниками і експертами. В гостьових студіях «1+1» цього дня було 12 гостей, половина з яких була ньюзмейкерами. Гостьові студії телеканалу «Рада» були цього дня переважно ньюзмейкерськими: з 20 гостей загалом 14 були ньюзмейкерами. В гостьовій студії каналів ICTV та СТБ було загалом 9 гостей. 5 з них були ньюзмейкерами.

В ефірному блоці медіагрупи «Україна» загалом було 24 грубих порушення стандартів (це з оцінених 3 годин ефіру). Найчастіше порушувався стандарт достовірності (10 разів), як посиланнями на сторінки в соцмережах, так і повністю абстрактними посиланнями на джерела. Всі 7 порушень стандарту точності стосувалися некоректного використання картинки.

Порушень стандартів цієї доби в ефірному блоці каналу «Інтер» було не більше, ніж попереднього разу (загалом 30). Стандарт достовірності порушувався 15 разів, переважно посиланнями на соцмережі, в тому числі й відео, взятим без перевірки з соцмереж, чимало було й анонімних узагальнених посилань на авторство суб’єктивних думок. У 6 випадках некоректно використовувалося відео. І було 8 порушень стандарту відокремлення фактів від думок.

В ефірному блоці каналу «1+1» було 29 грубих порушень стандартів, більше половини з них складала неадекватна робота з картинкою, намагання «ілюструвати» те, що неможливо проілюструвати відповідно за визначенням, зокрема слова гостей студії.

Загалом в ефірному блоці телеканалу «Рада» було цього дня 36 грубих порушень стандартів інформаційної журналістики. Дві третини з них становили порушення стандарту достовірності. Велику кількість інформації брали з соцмереж і телеграмканалів. Багато інформації давалося з псевдопосиланнями на джерела. І кілька разів анонімно посилалися на авторство суб’єктивної думки. Інші стандарти порушувалися значно менше.

Найменше цього разу було порушень стандартів в ефірному блоці телеканалів ICTV та СТБ. Лише 8. Найчастіше порушувався стандарт відокремлення фактів від думок.

В ефірних блоках медіагрупи «Україна», телеканалу «Інтер» і медіагрупи StarLightMedia проявів піару не було. В ефірному блоці каналу «1+1» було два прояви політичного піару. В ефірному блоці каналу «Рада» було 5 проявів політичного піару: чотири безпідставних згадування «Слуг народу» у вигляді згадок про фракційну приналежність депутатів (коли вона не грала жодної ролі для обговорюваних тем), і один класичний «паркет».

В ефірному блоці медіагрупи «Україна» не було відверто проросійських наративів, але знову в якості гості-експертки була російська журналістка Каріна Орлова, що є невиправданим в ефірі всеукраїнського телемарафону. До того ж, глядачам не сказали, що вона російська.

В ефірі «Ради» далі працюють колишня ведуча каналу Андрія Деркача Тетяна Гончарова і колишні ведучі каналу Медведчука Назар Довгий та Максим Зборовський. Гончарова не соромиться, наприклад, обговорювати «з патріотичної позиції» з головою Нацради з питань телебачення і радіомовлення «осуд» на адресу телекомпаній, що працюють нині на окупанта на окупованих територіях. При тому, що сама не один рік перед повномасштабним вторгненням працювала на цього ж окупанта, просуваючи кремлівські наративи. Не розумію, як робота таких ведучих можлива в ефірі загальнонаціонального телемарафону під час російської агресії проти України. Тим більше, що працюють вони в команді державної телекомпанії «Рада».

В ефірних блоках телеканалів «Інтер» і «1+1», а також медіагрупи StarLightMedia не було ні проросійських наративів, ні токсичних медіаперсонажів.

Цієї доби майже всі канали/групи (крім «України») принаймні казали наостанок, які колеги вестимуть ефір далі. Предметного анонсування не було.

Час від часу при перегляді марафону я відчуваю ефект дежавю. Наприклад, в ефірному блоці «Інтера» цього разу був нарис про рівненського школяра, який розробив додаток сповіщення про повітряні тривоги. Але ж дуже схожий нарис саме про цього школяра я вже бачив в ефірному блоці «України» 17 червня. І таких тематичних повторів поступово стає дедалі більше. Це свідчить, що нема загальної координації. Хоча, можливо, я хочу забагато, адже навіть на таку, здавалося б, просту річ, як взаємне анонсування каналів, — і то не вистачає хисту організувати організаторам телемарафону. Що вже казати про координацію тематики для сюжетів.

І ще одне свідчення поганої координації між різними каналами, які є учасниками телемарафону. Ведуча групи StarLightMedia Яна Брензей о 21 годині запитувала в ефірі у радника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка: «Сьогодні так само в Полтаві чули вибухи. Це була робота ППО? Чи це були звуки вибухів у Кременчуці?». Цей момент уже було з’ясовано в телемарафоні в попередніх блоках телеканалу «Рада», де керівник Полтавської ОВА Дмитро Лунін в ефірі телемарафону чітко і однозначно сказав, що Полтава чула саме вибухи з Кременчука. Я впевнений, що хтось зі спільної редакції ICTV та СТБ мав би якось відстежувати ключові теми в попередніх блоках і поінформувати ведучу. Це не закид саме до цих редакцій, а питання загального підходу.

І ще одне. Цієї доби о 21 годині ведуча групи StarLightMedia сказала: «Зазвичай в цей час виходить проєкт “Байрактар-ньюз”, але сьогодні через трагічні події на Полтавщині він скасований». Таке враження, що у нас щодня, починаючи з 24 лютого, не вистачає трагічних подій, щоб скасувати цей бездарний і блюзнірський «Байрактар-ньюз» в телемарафоні раз і назавжди.

Скріншот відео: Факти ICTV/YouTube

Поделиться сюжетом

Источник материала

Детектор М

Оригинальная версия

Упоминаемые персоны