Американська мрія спікера Держдуми: дайджест пропаганди РФ за 6 липня

Пухлина «нацизму» з’їдає колективний мозок росіян і вже перекинулась на іншу півкулю. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 6 липня.

1. Як «український нацизм» переміг розум росіян
2. Казахстан в очікуванні на «визволення»?
3. «РЖД» – хроніка негативного зростання
4. Головний «держдумець» хоче Аляску

Як «український нацизм» переміг розум росіян

Боротьба з «українським нацизмом» залишається головною темою пропагандистських військ Росії. 6 липня так званий воєнкор Сладков вирішив перейнятись долею українських ветеранів АТО (яка, нагадаємо, офіційно завершилася 30 квітня 2018 року).

Хоча «турбота» ця, звичайно, є лише проявом його усталеної картини світу з її програмою: «українці мають бути знищені».

НАСПРАВДІ, питання: Чому сучасні росіяни в наш глобальний інформаційний вік вірять в існування «українських нацистів, які нищать власні заводи, міста, села та роблять з мирних громадян  «живі щити» – неодмінно стане темою майбутніх наукових робіт психологів.

Хоча у промислових масштабах наратив «українській нацизм» у пересічну російську телевізійну свідомість почали імплементувати з 24 лютого. З моменту, коли однією з причин «спецоперації» Путін оголосив «денацифікацію» –  маловживаний до цього термін. Саме тоді це й стало наріжним каменем для російських пропагандистів. 

The New York Times нещодавно оприлюднив дослідження, яке показало динаміку просування цього наративу. Видання з посиланням на оборонно-аналітичну компанію Semantic Visions опрацювало майже вісім мільйонів статей про Україну, зібраних із понад 8000 російських ресурсів за 8 років.

«Ця стратегія, швидше за все, була призначена для того, щоб виправдати (як сподівався Кремль) швидке усунення українського уряду. Це допомогло б пояснити, чому росіяни в певному сенсі засновують нову Україну. Оскільки попередній уряд був «нацистським», тому його потрібно було замінити», – пояснює Лариса Дорошенко, дослідник Північно-східного університету, яка вивчає дезінформацію. 

Джефрі Вейдлінгер, професор історії та юдаїки Мічиганського університету зазначає, що загальне російське розуміння нацизму базується на уявленні про нацистську Німеччину як антитезу СРСР, а не про переслідування євреїв: «Ось чому росіяни можуть називати державу, де президент – єврей, нацистською, і це не здається їм суперечливим».

Моніка Ріхтер, керівник відділу досліджень і аналізу в Semantic Visions, співробітник Американської ради зовнішньої політики пояснює: «Ключовою особливістю російської пропаганди є її повторюваність. Ви просто спостерігаєте постійну регургітацію та перепакування одного і того ж знову і знову». За даними Semantic Visions, після вторгнення термін «нацизм» згадується у 10-20 % усіх російських статей про Україну.

Експерти також кажуть, що пов’язування України з нацизмом може запобігти когнітивному дисонансу серед росіян, коли до них просочуються, наприклад, новини про Бучу. Саме це допомагає їм виправдовувати ці звірства і створює дихотомію чорного і білого — «нацисти погані, ми хороші, тому у нас є моральне право».

На жаль, ця тактика поки що спрацьовує. У різноманітних опитуваннях у Росії відсоток тих, хто підтримує війну в Україні,  залишається стабільно високим. 

Казахстан в очікуванні на «визволення»?

«Холодна війна» між Казахстаном і Росією спочатку на кеосаяновському риторичному рівні, а згодом і президентському, нарешті вийшла на формалізований.

6 липня Мінфін Казахстану опублікував проєкт наказу, що забороняє постачання в Росію та Білорусь товарів, які потрапили під західні санкції. Суть в тому, що казахстанська влада не завірятиме електронні рахунки-фактури на санкційні вантажі, а без цього перетинання ними кордону з Росією буде заборонено. Отже, політес збережено: Казахстан не запровадить свої санкції проти РФ, але дотримуватиметься вже накладених на неї Заходом.

НАСПРАВДІ, у РФ свого часу була аналогічна позиція щодо ембарго проти Ірану. І тоді росіяни розводили руками: «Ми б з усією душею допомогли, але ви під санкціями, а тому ми їх будемо дотримуватися». Згодом ембарго скасували. Офіційно через те, що Тегеран уклав «ядерну угоду» (під тиском тих самих санкцій), а неофіційно – Кремлю дуже був потрібен союзник у війні за Башара Асада проти сирійського народу.

Зараз ситуація майже дзеркальна. Тепер в ролі Ірану виступає вже Росія. Але на відміну від Тегерану Москва тепер здивовано-знервовано каже: «А нас за що, брати-казахи?!».

Проте казахи вже добре усвідомили, що потрібно триматись подалі від такого токсичного сусіда. Тим паче, що претензії на казахстанську територію в Росії не просто існують, а усіляко підживлюються.

Депутат від «Єдиної Росії» В’ячеслав Ніконов два роки тому заявив: «Казахстану просто не існувало. Північний Казахстан взагалі не був заселений. Казахи були, але набагато південніше. Власне, територія Казахстану – це великий подарунок з боку Росії та СРСР». Цей вислів був гаряче підтриманий Жириновським.

Жириновський вже покійний. А ідея досі жива. Ніконов не вилазить з ефірів федеральних каналів і в будь-який момент може реанімувати «казахське питання». 

Лише протягом двох останніх днів Росія: а) зупинила роботу морських терміналів, через які казахстанська нафта йшла на експорт, б) на найбільшому в Казахстані нафтовому родовищі Тенгіз (запаси якого оцінюються у 3,2 млрд тонн) пролунав вибух, загинули люди. Збіг? Багато хто не так не думає.

У будь-якому випадку, казахстанцям не треба дивуватись, якщо скоро Путін знайде серед них «неонацистів від яких їх треба звільнити».

«РЖД» – хроніка негативного зростання

Казахстан має найдовший кордон з Росією – майже 7600 км. Головною транспортною артерією між країнами є залізниця. Основний перевізник – російський монополіст «РЖД», який не тільки входить до топ-3 усіх компаній РФ, а й оперує третьою найбільшою залізничною мережею у світі. Останні її офіційні повідомлення звучать бравурно.

НАСПРАВДІ, 2022-й став рекордним за останні 14 років за темпами падіння перевезень «РЖД». Компанія зіткнулися з обвальним падінням попиту перевезення вантажів.

–    За підсумками червня перевезено 100 млн тонн. Спад склав 6,5% і став рекордним із 2008 року.

–   З 15 позицій, які відстежує компанія у своїй статистиці, в мінусі виявилися 11. Перевезення лісових вантажів впали на 17,8% після того, як країни ЄС запровадили ембарго на їх постачання з Росії, а з пошуком нових покупців у Китаї виникли труднощі.

–   Перевезення зерна впало на 14,1%, незважаючи на обіцянки Путіна експортувати рекордний в історії країни обсяг урожаю – 50 млн тонн.

–   Перевезення вугілля – основного за обсягом вантажу для «РЖД» – просіли на 5%, коксу – на 9,1%, кольорової руди – на 6,7%, металобрухту – на 18,2%.

Ознак того, що російська промисловість оживе, немає. Таким чином «РЖД» потроху повторює долю «Газпрому», який з однієї з найперспективніших компаній у світі, завдяки Путіну перетворився спочатку на його «газову зброю» а тепер на «дійну корову».

За російським новоязом, нагадаємо, усе це називається «негативне зростання». Про його подальшу хроніку далі буде.

Головний «держдумець» хоче Аляску

І наостанок знову повернемося до розуму росіян. І з його колективним представницьким органом, яким є Державна дума – справи зовсім кепські.

Її спікер В’ячеслав Володін 6 липня заявив, що «США мають думати про Аляску, коли розпоряджаються міжнародними ресурсами Росії».

Цікаво, що може запропонувати Володін американцям у якості зворотного викупу? «Баню, водку, гармонь, лосось, валенки, красную материю, из которой всем рубахи пошьем вам, братва», як співає улюблена група Путіна «Любе»? У цій пісні із промовистою назвою «Не валяй дурака, Америка» є і докори, мовляв, «Екатерина, ты была не права» і заклик до Америки: «Отдавай-ка землицу Алясочку, отдавай-ка родимую взад».

Усе це симптоми того, що відбувалося з розумом росіян увесь цей час. Починаючи з пісень і фільмів (на кшталт «Брат») і завершуючи нон-стоп шоу телевізійних СССівців (Соловйов-Скабєєва-Симоньян).

Фактично спікер Держдуми запропонував американцям займати чергу. Але за ким? Українцями, литовцями, молдаванами, британцями, поляками, чи казахами? А головне – коли американцям чекати «визволителів» з огляду на те, що тільки в початковій точці свого «хрестового походу проти світового нацизму – Україні» вони за 131 день пройшли аж 117 км.  

Все того ж 6 липня, яке стало останнім днем роботи весняної сесії Держдуми, Володін запропонував депутатам провести відпустки в «Л/ДНР». На його думку, там вони «зможуть обговорити питання, пов’язані з наданням допомоги Донбасу, вирішенням проблем людей, формуванням правового поля».

Те, що через персональні санкції їх зараз мало куди пустять, залишимо поза увагою. 

Цікаво інше, ще в травні Володін накинувся на «депутатів-«прогульників, які пропускають засідання Думи через поїздки до «Л/ДНР». Сам Володін ще жодного разу там не був. На що вказав своїм читачам один з найвідвідуваніших… пропагандистських ресурсів Readovka.

Це не просто тролінг, це ще чергова ілюстрація (і їх багато) того, що «єдність» Росії виключно в «путінській банці». Поки він живий – усі павуки в ній. А коли вона розколеться, то між ними почнеться битва.

Нічого принципово нового в історії Росії не відбувається. Так було і при Катерині, яка «подарила Аляску Америці» (насправді її продав США Олександр ІІ), так залишилось і після Хрущова, який «подарував Крим Україні» (теж фейк). Придворна зграя павуків, зрештою, все зробить сама. Хоча й допомогти їм перегризти один одного зайвим не буде. І це вже розуміють скрізь: від Києва до Аляски.