Одне з небагатьох смішних явищ під час повномасштабної війни Росії проти України — це спроби перефарбованих пропагандистів виправдатись. Раніше в нас було фото Наташі Влащенко на фоні пам’ятника Бандері та її ж бандерівська колонка. Тепер додалося інтерв’ю Юрія Бойка з Максом Назаровим: співголова забороненоїпартії та обличчя забороненого телеканалу. Обоє намагаються довести, що весь цей час підтримували не Росію, а просто… ну… Мінські угоди там, мир усякий.
Інтерв’ю дійсно показове. По-перше, воно вийшло на колишньому ютуб-каналі «Нашого», який Макс Назаров перейменував під свій проект «Да это так», та видалив близько 30 000 (тридцять тисяч!) попередніх відео. Невже інтерв’ю з російськими бойовиками, антисемітизм та піар Мураєва не потрібні для портфоліо? По-друге, вся розмова з Юрієм Бойком просякнута настроєм «Будь ласка, тільки не в тюрму» з обережними формулюваннями, евфемізмами та постійними недомовками. По-третє, звісно, зміст.
«Мы ожидали, что нас будут пытаться назначить виновными. Во всех грехах. И за определенных персонажей, которые были у нас в партии. За Медведчука и за Рабиновича, и за Киву [...] Но нельзя судить о всех партийцах», — бідкається Юрій Бойко на перше ж запитання Назарова. І дійсно, хіба можна судити партію за її головою політичної ради (Медведчуком), співзасновником (Рабіновичем), керівником приватної армії (Кивою)? Юрій Бойко, як кандидат від цих людей у президенти, узагалі не мав стосунку до проросійських сил. То й що, що це вже друга його партія після Партії регіонів, яку намагаються заборонити за роботу на Росію, і керівника якої підозрюють у державній зраді? Буває.
Твій вираз обличчя, коли нагрішив
На щастя для Бойка, ведучий не згадував про ці та й будь-які інші деталі. А говорив про ініціативи покарання ОПЗЖ максимально розмито: «Если мы говорим о ваших коллегах сейчас, некоторые сетуют на то, что вас вообще нужно всех лишить мандатов». З таким формулюванням гість легко перевів усе на політичну боротьбу, мовляв, це група «За майбутнє» ревнує через свою «золоту акцію» в парламенті. А як щодо Олександра орнієнка, члена «Слуги народу» та першого заступника голови Верховної Ради, який вважає, що всіх колишніх нардепів від ОПЗЖ треба позбавити мандатів? Як щодо причин заборони партії від СБУ, де йдеться не про ревнощі, а про дестабілізацію, пропаганду, підтримку агресивної політики Росії?
Єдиний раз за сорок хвилин, коли Назаров усе ж запитав Бойка про конкретний гріх ОПЗЖ, він говорив про поїздки партійців у Москву. Але й тут гість виявився невинуватим. Розумієте, Бойко особисто літав до немитої лише один раз — поговорити про газ перед виборами. А пізніше — то вже «Медведчук организовывал для своего крыла» і заради піару. Звісно, щоб не терпіти голоси виборців, зароблені на піарі в Росії, інше крило могло б покинути партію. Чи закликати до позбавлення Медведчука мандата, як ОПЗЖ неодноразово робило з приводу «слуг народу» - наприклад, Євгена Брагаря, який пропонував продати собаку, чи Галини Третьякової, яка щось бовкнула про якість дітей. Але Юрій Анатолійович обрав третій шлях: «Ну так они сделали это, ну шо тут выступать?». Добре, що поліція так не працює.
Бойко терпів роками. Заради дітей
До речі про злочинців. Бойко вирішив відбілити свою партію ще в один спосіб: заявив, що у «Слузі народу» теж є колаборант Олексій Ковальов, а от депутат ОПЗЖ в Бердянську не зрадив Україну. Злі люди могли б вказати на реєстр державних зрадників від «Чесно», де тридцять чотири члени ОПЗЖ та шість людей зі «Слуги народу». Але Макс Назаров виявився добрим. Насправді, навіть приємним співрозмовником, адже далі запитав Бойка про його благодійність. На завершення своєї трихвилинної відповіді нардеп сказав, що заборонив партійцям піаритися на війні.
Як бачите, союзник кума Путіна ні в чому не винен. Активно допомагає українцям. Єдине, чого не вистачає для збереження в політиці, — це співпраця з владою. І її насправді в інтерв’ю якраз вистачало. Бойко прямо каже, що рештки ОПЗЖ голосують за всі закони команди президента. Підтримують членство в Європейському Союзі: «Ну конечно за!». Чув би це той Юрій Бойко, який у 2013 році повідомляв про «призупинення» євроінтеграції. Не стримуючи сміх, політик згадав навіть про голосування за Стамбульську конвенцію. Проте, щоб глядачі не забували, що мають справу з російськими неандертальцями, одразу пожартував із Назаровим, що «эти все ЛГБТ» — «нездорові», «ненормальні» і «єресь».
«Прийшов Зеленський і каже: голосуєш за гейропу або розстріляємо. І шо, діду? Розстріляли мене, внучок, розстріляли».
Схожа ситуація з російською агресією. Бойко легко озвучує лозунги: «Я сейчас не верю, чтобы кто-то вот в принципе мог выступать за восстановление отношений с Россией». Але особисті думки його видають: «Европа нас подталкивает: давайте воюйте [...] Война идет на нашей территории [...] Те санкции, которые на них наложили, они особо там от этого не страдают [...] Чем быстрее эта бойня закончится, тем будет лучше для нашей страны». От що буває, коли роками закликав до капітуляції в ефірі каналу свого друга Фірташа, де тебе запрошували на інтерв’ю майже щодня.
Чи на «Нашому», де ведучий цього інтерв’ю Макс Назаров поширював і значно гірші речі, а тепер трішки переживає. Деякі запитання для Юрія Бойка блогер явно приміряв на себе, наприклад, про можливість нової сміттєвої люстрації: «В очень многих украинцах пытаются найти виноватого. То есть не в россиянах [...], а во многих украинцах, которые здесь что-то где-то там призывали Минские соглашение выполнять и так далее».
Це «так далее» у випадку Назарова настільки насичене, що в «Детектора медіа» є окремий текст. Ось маленький фрагмент із заявами пропагандиста: «Казав, що вакцина Sputnik V краща за Pfizer і AstraZeneca, разом узяті. Цитував позицію, що санкції проти Росії — це “русофобський світовий тренд”. Заперечував, що Росія — сторона конфлікту. Заперечував, що на Донбасі є регулярні російські війська. Виправдовував російську агресію: “Был нарушен такой нейтралитет между Россией и Соединенным Штатами появлением одной некой особы [...] Виктория Нуланд, когда появилась на Майдане со своими печеньками, тогда это был мощнейший сигнал для Кремля”. Навесні 2021 року, коли почалося чергове загострення російсько-української війни, був одним із тих, хто допомагав звинуватити в ньому Україну. Казав, що росіяни логічно пояснюють скупчення власних військ на кордоні. На повному серйозі запитував: “Українці не провокують. Вступ України в НАТО — це провокація для Росії?”».
Бонусом ідуть твердження Назарова, що Україна добровільно була у складі СРСР. Звинувачення нашої держави в нацизмі. Залякування окупованих українців чистками з боку Києва. Розповіді, що «Галіцію» «натягують» на всю державу. Поїздки до диктатора Білорусі. Участь у флешмобі проти української мови у сфері обслуговування. Висміювання звертання «Слава Україні! Героям слава!». І навіть, о господи, спроба довести, що «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» — це не про росіян.
Чи буде сміттєва люстрація? Здогадайтеся.
Зараз риторика Назарова інша. Під час інтерв’ю він дивується, що росіяни називають усіх українців нациками. Каже, що Кремль не виконував Мінські угоди. Стверджує, що завжди критично ставився до поїздок ОПЗЖ в Москву. До п’ятнадцяти років Макс Назаров якраз жив та навчався у цьому місті, і тільки тепер по-справжньому виїхав. А от Юрій Бойко навпаки — заявив під час розмови, що навіть не задумувався про виїзд з України, бо несе відповідальність за депутатів. І бо це означає кінець політичної кар’єри.
Як бачите, обоє чоловіків дуже зацікавлені в тому, аби їхні кар’єри продовжилися. І готові утримуватися за них відчайдушно абсурдними способами. Але це залежить уже не від них. А від нашої пам’яті.