УПЛ-2022/2023: молоді відкриття, на які ми чекаємо

УПЛ-2022/2023: молоді відкриття, на які ми чекаємо.

ua розповідає про юних українців, які можуть виблиснути у наступному сезоніРозіграш УПЛ сезону-2022/2023 точно не буде звичним.

Повномасштабна агресія росії проти України руйнує життя, домівки та міста, але крім цього — плани.

Все те, що будувалося у головах людей довгими роками.

Наприклад, наш чемпіонат залишить левова частка легіонерів.

І це як ніщо інше дає молоді шанс вийти на новий рівень і нарешті закріпитися в основі своїх команд.

Так, сильний футболіст показав би себе за будь-яких обставин.

Отже, відхід легіонерів — лише додатковий шанс це зробити раніше.

І у цій статті ми згадаємо дарування нашого футболу, які, на нашу думку, от-от мають виблиснути дуже і дуже яскраво.

Антон Боль, 19 років.

Мабуть, одна з найочевидніших фігур у нашому списку.

Антон давно показує сильний футбол у U-19, а цієї зими вже їздив на збори з першою командою Динамо.

Зараз він активно награється Луческу у благодійних і контрольних матчах як у ролі правого центрального, так і лівого центрального захисника.

У київського клубу нема проблем із центром оборони, проте багато нюансів може внести продаж Забарного.

Боль — гравець приблизно того ж функціоналу та вмінь, що й Ілля.

Його сильні сторони — це, зокрема, перший пас, вміння просувати м'яч, починати атаки при білд-апі.

Власне, те, чого подекуди (хоч і не завжди) не вистачає Бурді та Попову.

Які, до того ж, футболісти доволі травматичні, хоч ми й віримо, що всі біди у них вже позаду.

Антон — ведучий центральний захисник.

І за певних обставин його пара з Сиротою виглядає ймовірною та дуже цікавою.

Георгій Судаков, 19 років.

Ви точно чули про цього гравця, адже він має досвід гри у складі національної збірної.

Втім, закріпитися навіть у клубі Георгій поки не зміг.

Масовий від'їзд легіонерів Шахтаря — великий шанс для Судакова стати одним із лідерів атакувальної ланки команди.

Якщо ж поїде і Мудрик, і при цьому не приїде Зубков — то навіть ведучим гравцем, через якого буде будуватися весь креатив.

Великою проблемою Жори була постійна перенасиченість його позиції центрального атакувального хава.

Там тобі 18-мільйонний Педріньо, а якщо вже й взагалі нема варіантів — виходить підзабутий Марлос.

Якщо треба — і Маркоса Антоніо би підняли вище, але не своїх...

Зараз Судаков — однозначний номер один на позицію.

У разі чого, універсальність цього виконавця дасть можливість йому зіграти й ліворуч, поступившись позицією ЦАПа Дмитру Криськіву, який свій високій рівень показав в оренді у Металісті 1925.

Проте не забуваємо, що десь там чекає на дзвіночок Андрій Тотовицький..

Але чи дочекається?!.

Антон Царенко, 18 років.

Людина, яку вже кілька років тому прозвали "київським Іньєстою".

Пишучи цей матеріал автор тексту подумав, що цьому маленькому хлопчику під 20 — так давно говорять про її талант.

Але ж ні, тільки-но виповнилося 18, що додає захоплення юнаком.

Ви з прізвиська мали зрозуміти, що Антон грає на позиції центрального півзахисника.

Власне, великих проблем через від'їзд легіонерів у Динамо там ніяким чином не додається.

Єдине що — київський клуб може продавати українців і не може підписувати нових легіонерів, що, звісно ж, у планах тренерського штабу й керівництва було.

З першого погляду здається, що конкуренція в Антона чимала.

Пару Сидорчук-Шапаренко виносимо за дужки, за спини ній додаємо Шепелєва та Андрієвського.

Проте Царенко у виділений йому у товариських зустрічах час встигає показати, що якщо йому дійсно довірити — він може цю довіру виправдати.

У разі трансферу Шапаренка (хоча наразі про це чуток не було) у топ-чемпіонат не виключаємо ривок а-ля Забарний — з місця у кар'єр.

В іншому випадку — поки стабільна роль гравця ротації, який буде себе проявляти виходячи на заміну.

Хоча наразі "Цар" вже відбув у розташування U-19...

Дмитро Ледвій, 18 років.

Ягідки від дерева, яке називається Академія Руху, цього сезону можуть дати перші плоди.

Команда U-19 нехай і зі скандалом у вигляді спеціального виїзду закордон на догравання, але здобула чемпіонство, хоч це і 100 разів неважливо у контексті юнацького футболу.

Якщо ми беремо голкіпера Ледвія, то величезна заслуга у його вихованні належить Карпатам — він один із тих, кого "жовто-чорні" перехопили у сусідів по місту два роки тому.

Отак-от хтось користається проблемами сусідів!.

Дмитро отримує виклики до збірної України U-19 і успішно конкурує з "гірником" Пузанковим.

Зокрема, саме львів'янин захищав ворота нашої команди у нещодавній переможній грі проти Нідерландів.

Не забуваємо і про фактор конкурента — при всіх плюсах Юрія Паньківа, йому вже 37, та й інших варіантів у Руха не видно навіть на офіційному сайту клубу.

Загляніть: у U-19 рахуються два голкіпери, а в основній команді — один ветеранище!.

Власне, враховуючи все вищеописане, вимальовується прекрасна можливість для юнака зайняти місце першого номеру і потихеньку підтягуватися до збірної U-21.

Олександр Яцик, 19 років.

Ще один гравець центральної осі Динамо.

Щоправда, із зовсім інших функціоналом.

Яцик — класичний бокс-ту-бокс.

Етакий Поль Погба і Сергей Мілінкович-Савич українського розливу.

Його сильні якості — фізична міць, витривалість, шалений удар (згадали Депортіво? А треба!), вміння зіграти на другому поверсі та непогані вміння у відборі.

Власне, останній пункт дає Яцику можливість стати підміною Сидорчуку, вік та продуктивність якого вже не дозволяють грати всі матчі без замін, ще й подекуди від'їжджаючи до збірної.

Включивши раціоналізм ми усвідомлюємо, що Яцик і Царенко не увірвуться до основи разом.

Це буде занадто.

Але якщо на пристойному рівні заграє хоч один із них — ми отримаємо велику опцію і для Динамо, і для збірної.

І, звичайно ж, керівництво "біло-синіх" матиме більшу розкутість при надходженні пропозицій по гравцям основи.

До того ж, давайте не забувати, що існує магічне слово "оренда".

Когось дорога може повести туди.

Владислав Ванат, 20 років.

Один із найстарших гравців нашого списку, який, тим не менше, все ще не вибухнув наповну.

Навіть попри піврічну оренду у Чорноморці.

Очевидний плюс Владислава — універсалізм, а саме вміння зіграти на обох флангах атаки (хоча бажано на лівому) і у центрі нападу.

Для Луческу Ванат є цікавою альтернативою, адже той не є типовим центрфорвардом.

Він бере своє не фактурою, а технікою та швидкістю.

Ванат — такий собі "Анти-Бєсєдін".

На лівому фланзі Владислав і взагалі може отримати беззаперечне місце у старті.

По-перше, саме там його здебільшого награє тренерський штаб румуна.

По-друге, далеко не факт, что Вербич залишиться у команді у разі провалу кваліфікації до Ліги чемпіонів — він-то й сам поки каже, що приїхав допомогти у цих поєдинках.

По-третє, контракт словенця з Динамо у будь-якому разі діє до кінця року, а продовжувати його — велике фінансове навантаження для президента клубу.

Хтось скаже, що є Антюх.

Але наразі чисто підсвідомо Луческу більше довіряє Ванату.

Його роль на лівому фланзі атаки — "де пенівська".

Владислав — шульга, тож грає ліворуч доволі вертикально, але при цьому дуже результативно.

Коротше кажучи, з усього динамівського списку ми даємо саме Ванату найзалізобетонніші шанси стати гравцем якщо не основи, то "підоснови" "біло-синіх".

У благодійних матчах він почав розкриватися на повну.

А за викинуті російські ганчірки в аеропорту на очах у нації окупантів — окремий респект, Владиславе!.

Андрій Булеза, 18 років.

Булеца — це Динамо, Булеза — це Шахтар.

Дивіться, не переплутайте!.

Люди, які пристально не слідкують за юнацькими командами "гірників", вперше могли почути про це юне дарування під час благодійного турне "помаранчево-чорних".

Хоча ще до початку повномасштабної війни Андрій двічи залучався до зборів першої команди — влітку та взимку.

Конкурент у Булези по лівому флангу оборони один — Віктор Корнієнко, який дуже сильно занурився у волонтерську діяльність, за що йому честь і хвала.

Незважаючи на юний вік подекуди навіть для U-19, Андрій є справжнім лідером юнацької команди гірників.

Його сильні сторони — класичні для лівоного оборонця.

Він дуже швидкий (потенційна флангова зв'язка з Мудриком — вогонь), має хороший пас і вміння якісно підключатися до атак.

Знов таки, всього один конкурент, і той останнім часом зосередився на більш важливих справах, ніж футбол.

Двері відкриті!.

НЕбрати Волошини.

Вікентію — 21, Назарові — 19.

Динамо, алееее....

6 липня деякі гравці Динамо поїхали зі зборів з основою на збори з U-19.

Серед них — Назар Волошин.

Очевидно, що наразі він не є номером 1 на жоден із флангів атаки.

Що цікаво, будучи правшою Назар віддає перевагу саме правому флангу атаки, а це відкриє нові горизонти у випадку одного всім відомого трансферу.

І не так важливо куди...

Тезка на ім'я Вікентій старший на 2 з гаком роки, але часу в основній команді провів десь стільки ж.

Півроку у Десні дали хлопцю впевненості, проте на лівому фланзі атаки дуже важливим аспектом буде доля Вербича і прогрес Ваната.

На більш рідній позиції під нападником шансі заграти, вибачте, нуль.

Буяльський — це коріння футболу Луческу.

Загалом, ідеальний варіант для старшого з Волошиних — знайти собі нову команду.

Вік — не для підсиджування у запасі чи навіть скитання по орендах.

В умовній Зорі — це 90%, що талант буде реалізований на всю силу.

Мар'ян Фарина, 18 років.

У думках цей юнак навряд чи хоче повернення до Шахтаря Ярослава Ракицького.

Так чи інакше, для лівоногого центрбека конкурувати з одним Матвієнком буде морально простіше, ніж із Матвієнком та Ракицьким разом.

Такий варіант автоматично означатиме ще рік у U-19 або, у кращому випадку, в оренді.

Мар'ян викликається до юнацької збірної та вже встиг побувати на зборах із основною командою Шахтаря.

Його найсильніші якості — перший пас і гра головою.

За потреби він може зіграти й ліворуч, але там матиме як мінімум двох конкурентів, для яких ця позиція — рідна.

Загалом було би цікаво, якби Йовічевич застосував у Шахтарі схему з трьома центральними захисниками.

У цьому варіанті ми би побачили значно більше футболістів (у тому числі юних), на яких хочеться подивитися.

І враховуючи відсутність зацикленості хорвата на одній схемі та одній тактиці — це цілком можливо.

Працювати із молоддю він, до слова, теж любить і вміє.

Володимир Бражко (20 років) та Михайло Михайленко (21 рік).

Динамівці в оренді у Зорі.

Ремарка про оренду (яка ще не підтверджена офіційно) дуже важлива, адже місця в основі київського клубу для цих хлопців поки не видно.

Бражка ви могли бачити на зимніх зборах Динамо у Туреччині, де він проявив себе як дуже сильний футболіст.

Щодо Михайленка, то минулі півроку він відіграв у складі одеського Чорноморця.

Обидва футболіста — гравці центру поля, які можуть зіграти і як центральні захисники.

Але головний фактор їхнього ймовірного успіху — головний тренер луганці Патрік ван Леувен, який значно краще працює із молоддю.

Принаймні, на рівні юнацького футболу.

Чекаємо підтвердження інформації про оренду хлопців.

Кейс "Динамо-Зоря" вже не раз виправдовував себе на прикладах Тимчика, Михайличенка, Лєднєва, Русіна та інших.

Так, хіба першому вдалося по-справжньому закріпитися у Києві і стати гравцем збірної, але усі вищеназвані футболісті добряче допомогли саме луганцям.

Данило Скорко (20 років) та Юрій Тлумак (19 років).

Два футболісти, які пішли з Динамо до Зорі не в оренду, а повноцінно.

Якщо бути точним — зробили це ще до початку повномасштабного російського вторгнення і підписали контракти до грудня 2025-го.

Знову таки, згадуємо два важливі фактори: кейс "Динамо-Зоря" і фігура нового наставника "чорно-білих".

Плюс до того — кадрові проблеми луганців, яких залишили ряд досвідчених футболістів.

Та й досвід, який ці юні хлопаки отримали у Чорноморці, теж не мав минути дарма.

Усі карти лежать красиво.

Скорко — класичний правий вінгбек із непоганими навичками підключення до атак і хорошою прострільною передачею.

Тлумак — ще один гравець опорної зони з динамівським минулим.

Господи, скільки ж кияни виростили центрхавів — на три збірні вистачить! Аби вони ще всі заграли й один одного не перегризли...

Втім, син легенди й нинішнього тренера Карпат може зіграти і на фланзі півзахисту.

Плеяда "дніпрян".

Дніпро-1, як відомо, не тільки цілком і повністю зберіг Академію старого Дніпра (що вже казати, якщо навіть назва та форма шкільних команд — стара, з тією емблемою), а й дуже плідно зайнявся її розвитком.

Нехай навіть найкращий бомбардир команди U-19 Даніель Ківінда навряд продовжить виступи за клуб, на словенські збори з першим складом поїхало одразу семеро юнаків.

Отже, зараз із основою "спортклубівців" працюють Яків Кінарейкін (18 років, голкіпер), Мирослав Зновенко (20 років, голкіпер із досвідом гри у Першій лізі у ВПК-Агро), Микита Кононов (19 років, захисник), Іван Матюшенко (19 років, півзахисник), Максим Соловйов (20 років, півзахисник), Валентин Рубчинський (20 років, півзахисник) та Сергій Лєбєдєв (19 років, півзахисник).

Інша справа, що на місця деяких із них із величезною надією дивляться гравці Металіста — можливо, не тільки українські...

Якщо ж їхніх масових переходів не станеться — Дніпро-1, який мав певну кількість дуже сильних легіонерів, буде зобов'язаний робити ставку на молодь.

Робота Гліба Платова та його соратників точно не була пророблена дарма, а їхні тези про першочерговість постановки гри, а не боротьби за результат на юнацькому рівні мають дати свій ефект у вигляді результату вже у футболі дорослому.

Насамкінець зазначимо, що цей текст — не оцінка таланту гравців і не результат глибокого аналізу.

Це лиш споглядання у майбутнє на основі різних факторів та існуючих обставин.

Дай Боже, аби своє місце під сонцем отримали далеко не тільки описані нами хлопці.