Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 5 липня 2022 року

24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Коротке резюме моніторингових звітів читайте тут. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Примітка: блок медіагрупи StarLightMedia (телеканали ICTV та СТБ) не потрапив до моніторингу, оскільки був за межами доби 5 липня.

Суспільне (0:00-3:00) (оцінювалося три години ефіру)

Зміст ефіру. Три години ефірного блоку каналу «Суспільний», які потрапили до цього моніторингу, складалися з півгодинного випуску новин, які вів Денис Зепсен, і 2,5-годинної гостьової студії, яку вели по черзі Євген Агарков і Андрій Діхтяренко. В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• Ольги Лапшиної про стан поранених внаслідок ракетного обстрілу Сергіївки на Одещині,
• Валерії Гецко і В’ячеслава Мавричева про наслідки ранкового обстрілу Харкова, 
• Вікторії Левчук про наслідки ворожих обстрілів Слов’янська і Краматорська,
• Дарії Сидоренко про план повоєнної відбудови України, презентований на конференції у швейцарському Лугано,
• Катерини Данилович про підсумки першого дня міжнародної конференції у Лугано з питань відновлення України,
• Мусліма Умерова про презентацію в Туреччині документального фільму про Мустафу Джемілєва,
• репортаж неназваного автора про виступ збірної України на чемпіонаті світу з водних видів спорту,
• Анастасії Потапенко про експертні оцінки відходу українських військ з Лисичанська, 
• Назара Ониська про динаміку змін суспільної думки в Росії щодо війни проти України,
• Дарії Янушкевич про порятунок дівчиною батьків з-під окупації в Маріуполі,
• нарис неназваної авторки про сімнадцятирічного хлопця, якому вдалося втекти з окупованого Маріуполя, 
• Анастасії Терещук про поліцейських, які евакуювали з-під обстрілів у Київській області близько тисячі людей.

Були прямі ввімкнення:

• Імрана Усеїнова з Туреччини про затримання судна з краденим українським зерном у турецькому порту,
• Андрій Крамченков про наслідки артилерійських та мінометних обстрілів Сумщини.

Гостями студії були:

• Андреа Калан, дипломатка, представниця Держдепу США в Європі, про зовнішню політику США на тлі російсько-української війни, про підсумки саміту НАТО, про участь США у майбутньому відновленню України, про наступні санкції США проти Росії.
• Сергій Братчук, речник оперативного штабу Одеської ОВА, про звільнення від окупантів острова Зміїного, про поточну ситуацію на Одещині.
• Ігор Яковенко, російський журналіст і аналітик, про причини підтримки росіянами дій Путіна і війни проти України, про вибухи в Бєлгороді як операцію ФСБ, про неготовність росіян як до протестів, так і до мобілізації на війну проти України.
• Михайло Самусь, воєнний експерт, про значення звільнення острова Зміїного для розблокування українських портів, про наслідки відступу з Лисичанська, про недостатню кількість нової зброї для української армії, про вибухи в Бєлгородській області Росії.
• Андрій Длігач, засновник Центру економічного відновлення, про підсумки першого дня конференції у Лугано з питань відновлення України.

Крім того в ефірі були якісний документальний фільм Мирослави Барчук про загиблого на фронті Романа Ратушного, захисника Протасового Яру. І вечірнє відеозвернення Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. Загалом порушень було небагато. Стандарт достовірності був порушений один раз. Ведучий новин Денис Зепсен подавав неперевірену інформацію про підірваний склад боєзапасів у Донецьку: «Місцеві жителі у соціальних мережах повідомляють про численні вибухи та пожежу біля ринку біля залізничного вокзалу».

Більше було порушень стандарту точності. Сюжет Дарії Сидоренко про план повоєнної відбудови України був «перекритий» випадковим набором відео зруйнованих обстрілами будинків. Повідомлення, що в Маріуполі не залишилося лікарів, було «перекрите» відео маріупольських вулиць і зруйнованих будинків.

І тричі стандарт порушувався через спроби «ілюструвати» слова гостей якоюсь картинкою. Слова російського журналіста Ігоря Яковенка про стан суспільної думки в Росії щодо війни проти України навіщось були «ілюстровані» відео якогось парку, де гуляють якісь люди. Слова воєнного експерта Михайла Самуся «перекривалися» хаотичною нарізкою різного відео боїв, що, звісно ж, ніяк не відповідало тому, що в кожний конкретний момент казав експерт, чи він говорив про бої на конкретних ділянках фронту, чи про більш загальні речі, чи навпаки про роботу конкретних видів західної зброї. Намагання «ілюструвати» слова гостя якоюсь картинкою також призвело до того, що експерт Андрій Длігач із Лугано розповідав, що паралельно з конференцією перших осіб країн та організацій там ще й проходили і форум громадянського суспільства, і форум бізнесів, а показували в цей момент все одно протокольну нарізку відео «високих» політиків. 

Я переконаний, що Суспільному було би краще не мавпувати безглузду практику комерційних каналів «перекривати» слова гостей абичим. Бо це марна справа — намагатися вгадати, про що саме буде в кожний момент говорити гість. І картинка гарантовано не відповідатиме словам гостя. Тим більше, що зазвичай ці нарізки складаються з десятка планів, які вперто ганяють по колу.

В одному випадку порушений стандарт повноти — в сюжеті Катерини Данилович про конференцію в Лугано не було титровано синхрони.

Інші зауваження. Огляд Назара Ониська про про динаміку змін суспільної думки в Росії щодо війни проти України був зроблений на якісній інфографіці.

Елементи політичного піару. Елементів політичного піару в ефірному блоці Суспільного не було.

Резюме. Інформаційна складова трьох годин ефірного блоку Суспільного була забезпечена 7 репортажними сюжетами і двома прямими ввімкненнями. Якісним був репортаж Валерії Гецко і В’ячеслава Мавричева про наслідки ранкового обстрілу Харкова і обидва прямв ввімкнення: Імрана Усеїнова з Туреччини про затримання судна з краденим українським зерном у турецькому порту і Андрія Крамченкова про наслідки артилерійських та мінометних обстрілів Сумщини. В гостьових студіях Суспільного були два ньюзмейкери і три експерти.

Порушень стандартів було небагато, з них системною похибкою виглядали лише намагання «ілюструвати» абиякою картинкою слова гостей. Проявів політичного піару в ефірному блоці не було. Не було й проросійських наративів і токсичних медіаперсонажів.

Телеканали «Україна» і «Україна 24» (3:00-9:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку медіагрупи «Україна» була такою: перші три ефірні години була суцільна гостьова студія без випусків новин, яку вели ведучі Максим Сікора та Костянтин Лінчевський. Наступні три години були стандартними: короткі випуски новин на початку години і гостьові студії до кінця. Новини вела Віра Свердлик, гостьові студії — Вікторія Малосвітна та Віталій Прудиус. В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• Алли Чиж про конференцію в Лугано з питань повоєнного відновлення України,
• Оксани Шнайдер про смерті російських бізнесменів, наближених до Кремля.
• Анни Брикової про приховану мобілізацію в Росії,
• Едуарда Ганішевського про те, як зупиняють російські кібератаки,
• Марини Дубини про те, як отримати статус переселенця,
• Анжеліки Брушневської про «треш-новини з-за порєбріка» (за визначенням ведучої),
• Миколи Антофійчука про двох волонтерів-харків’ян, які доправляють до Польщі українські книжки для дітей українських біженців,
• Дарії Сметанко про те, що залишили окупанти в школі в селі Катюжанка Київської області,
• Ельвіни Сеітбулаєвої про родину, яка повернулася до Ірпеня і намагається жити далі в понівеченому окупантами будинку,
• Дарії Цисарук про фото дівчинки на руїнах дитсадка в Ворзелі,
• Марини Дубини про віртуальний Маріуполь, який складають в інтернеті діти міста,
• Анастасії Середи про авторку якогось віршика, рядки з якого «блискавично розлетілися мережею» (за словами ведучих),
• Ельвіни Сеітбулаєвої про чоловіка з Київщини, який в окупації втратив дружину,
• Олексія Кермана про виїзні лікарські бригади для медобстежень вимушених переселенців, які живуть по селах Вінниччини,
• Генрієтти Беух про дівчинку з Чернівців, яка обрізала довге волосся, щоб на гроші за нього допомогти українській армії,
• Анни Басової про стіну, яку звела Польща на кордоні з Білоруссю,
• Олександри Стасишин про лікарку, яка в Маріуполі три тижні лікувала хворих та поранених, які ховалися від обстрілів у будівлі філармонії,
• Наталії Фармус про дев’ятирічного волонтера з Івано-Франківська.

Були два прямих ввімкнення:

• Ірини Антонюк про обстріли Харкова і області,
• Артема Попова про ситуацію в Маріуполі.

Гостями студії були:

• Галина Янченко, заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики, про призначення глави Національного антикорупційного бюро України та керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, про виконання інших вимог Євросоюзу для вступу, про конференцію у Лугано, про перспективи репарацій від Росії.
• Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про ситуацію в окупованому місті, про роботу сил спротиву, підрив залізничного мосту на Токмак, знищення військової бази окупантів.
• Денис Маслов, член Комітету ВР з питань правової політики, про роботу над законопроєктом щодо вільного обігу зброї, про конференцію в Лугано, про судову реформу.
• Сергій Братчук, речник оперативного штабу Одеської ОВА, про ситуацію на Одещині, про звільнення острова Зміїний.
• Павло Кириленко, голова Донецької ОВА, про ситуацію на Донеччині.
• Ольга Василевська-Смаглюк, народна депутатка, членкиня Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики, про наповнення держбюджету, про ситуацію з чергами автівок на кордоні, про подоланння паливної кризи.
• Олексій Кучер, голова Державної регуляторної служби, про допомогу бізнесу під час війни, про дерегуляцію роботи бізнесу під час війни.
• Ігор Швайка, військовослужбовець, про останні ракетні атаки ворога, про подальші цілі ворога, про перемогу нашої армії на Зміїному.
• Ростислав Смірнов, радник міністра внутрішніх справ, про пропозицію міністра запровадити адміністративну відповідальність за порушення комендантської години, про обмеження виїзду за кордон.
• Кирило Криволап, радник прем’єр-міністра України з економічних питань, директор Центру економічного відновлення, про плани відновлення України, що обговорюються на конференції в Лугано, про плани розвитку «зеленої» енергетики, про розблокування українського експорту тощо.
• Аркадій Янковський, публіцист, керівник «Дискусійного клубу», про вплив західних санкцій на економіку Росії зараз і в найближчій перспективі, ймовірності заколотів у Росії  на фоні погіршення рівня життя.
• Микола Грицков’ян, директор Центру відносин США-Україна у Вашингтоні, про рішення Конгресу щодо контролю за постачанням зброї України, про можливості прискорення постачання зброї, про питання переозброєння української армії на зброю НАТО.
• Олексій Якубін, політолог, кандидат політичних наук, про перспективи прийняття і ймовірний зміст сьомого пакету санкцій проти Росії, про виклики майбутнього опалювального сезону, про фінансування майбутньої відбудови країни.
• Джейсон Джей Смарт, американський політолог та політичний експерт, про значення майбутнього вступу до НАТО Швеції та Фінляндії для України і для структури глобальної безпеки, про поведінку Китаю щодо Росії і війни в Україні.
• Ігор Петренко, політолог, про прогноз керівника розвідки Кирила Буданова щодо закінчення війни наступного року, про можливий переломний момент у війні, про постачання західної зброї, про плани окупантів щодо організації псевдореферендумів на півдні України.
• Тетяна Іванова, адвокатка, колишня представниця гуманітарної групи ТКГ, про сексуальні злочини окупантів, про перспективи покарання російських злочинців.
• В’ячеслав Фельдман, засновник громадської організації «Ізраїльські друзі України», про скасування Ізраїлем віз для українців, про позицію Ізраїлю в російсько-українській війні.
• Сергій Данілов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, стежить за ситуацією на Херсонщині, про плани окупантів відносно окупованого півдня України.
• Констянтин Машовець, координатор групи «Інформаційний спротив», про ситуацію на різних ділянках фронту.

Крім того, в ефірі було вечірнє відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Порушень стандарту достовірності було багато. В огляді Оксани Шнайдер про нібито самогубства наближених до Кремля було незрозумілим походження інформації: «Про стан Зиніна інформації обмаль. Полковник нібито в реанімації». А ще авторка сюжету узагальнено посилалася на авторство суб’єктивної думки: «Російські опозиціонери припускають: просто багато знав про часті візити у Красну Поляну Путіна з десантом онкологів». Або ще таке було: «У ЗМІ постійно курсує інформація, що російські багатії, виснажені західними санкціями, вже розробляють план, як зупинити кривавого лідера».

У більшості випадків ведучі Сікора і Лінчевський ретельно посилалися на джерела фактичної інформації і авторство суб’єктивних суджень. Але все ж були деякі випадки порушень стандарту достовірності. Максим Сікора: «Ми обов’язково повідомимо вам, що відбувається зараз у Харкові, але дійсно в деяких пабліках пишуть, про те, що чутно вибухи». Максим Сікора давав повідомлення без посилань на джерела: «М’ясо для війни в Україну». Це не перебільшення. Так курсантів академії МВС тимчасово окупованого Донецька записа командир. Записав як «м’ясо». Це, як кажуть, наочний приклад мобілізації, яку вже проводить Росія. Збурився цілий мітинг, пишуть, адже добровільне бажання воювати за Путіна обернено пропорційне кількості цинкових трун». Відкрите питання: хто саме «кажуть» і хто саме «пишуть»? Лінчевський: «Надходить інформація, що за попередніми, підкреслюю, даними, в Дніпрі спрацювала протиповітряна оборона». От цікаво, звідки саме ведучому «надходить інформація»? Сікора: «Вже в пабліках деяких починає навіть з’являтися відео про те, що чутно вибухи у Дніпрі та у Харкові».

Був цікавий, як на мене, момент. Ведучий Лінчевський казав: «І продовжуємо, тепер інформація про чотири вибухи в місті Шостка. Це, нагадаю, Сумщина». Ведучий Сікора уточнював: «Це поки що, це на кого посилання»? Лінчевський відповідав: «Це неперевірена інформація». Сікора ж казав: «Давайте ми не будемо зараз повідомляти неперевірену інформацію». Золоті слова! Але ж спокуса швидко подати в ефір інформацію з легкодоступних соцмереж чи пабліків, як бачимо, кілька разів цього дня все одно перемагала явне намагання ведучих подавати інформацію за стандартами. Хочеться їм побажати усе ж не спокушатися на «яскравинки» з інтернету.

Розмите узагальнене посилання було в сюжеті Анни Брикової: «За даними правозахисних організацій, схоже полювання триває не лише в ОРДЛО, щонайменше в Інгушетії, Дагестані, Калмикії та Чечні». Там же цитувався якийсь анонімний телеграмканал. Узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки в сюжеті Едуарда Ганішевського: «Експерти підрахували: чи не 90 відсотків усіх російських хакерів підконтрольні спецслужбам. Це означає не лише чималі бюджети, але й можливість скоригувати реальні військові операції із віртуальними».Узагальнене анонімне псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки було в тексті ведучої Віри Свердлик: «І додам, що зараз агроекспорт відбувається суходолом, утім повністю замінити морський шлях залізницею та автомобільними маршрутами просто неможливо, зазначають експерти». І ще одне: «Через санкції країна-агресорка більше не має доступу до запчастин та сертифікованого технічного обслуговування, зазначають експерти». Ох уже ці загадкові «експерти»!

Ведуча новин Віра Свердлик кілька разів подавала інформацію з інтернету: «Шмигаль наголосив у своєму телеграм, що він закликав європейських партнерів запровадити проти Росії галузеві санкції у сферах енергетики, фінансів та торгівлі». У двох випусках новин: «Про це на своїй сторінці в телеграм повідомив голова Дніпропетровської військової адміністрації Валентин Резніченко». І ще: «Тим часом в Кадіївці знову горить місцевий склад боєприпасів. Відео з Луганщини публікують місцеві телеграмканали». «У соцмережах також повідомили, що в окупованій Ясинуватій ЗСУ влучили у гуртожиток з російськими військовими».

У сюжеті Анни Басової було таке посилання: «Потенційним об’єктом для удару деякі аналітики вважають Сувалкський коридор». Ведуча Вікторія Малосвітна посилалася на неназвані телеграмканали: «Телеграмканали повідомляють про вибухи на Миколаївщині». А ведучий Віталій Прудиус казав: «Була інформація, що з акваторії Азовського моря вилетіли ці ракети».

Стандарт точності кілька разів порушували через некоректне використання відео. Зведення Генштабу в новинах двічі було «перекрите» випадковим набором відео бойових дій. За тієї щільності напрямків і населених пунктів, які згадувала ведуча, відео не відповідало тексту. А особливо «доречним» виглядало відео підводного човна на розповіді про бойові дії на Харківщині.

Інформацію про прогнози британської розвідки щодо падіння українського експорту агропродукції було «перекрито» традиційними архівними планами пшениці на елеваторах, на полях і портів, невідомо яких. Щоправда, цього разу хоча б підписаних, як «архів». І те добре.

Майже весь огляд Марини Дубини про статус переселенця був «перекритий» якимось випадковими людьми на вулицях, чи в офісах. Які зовсім не обов’язково були переселенцями. Пряме ввімкнення кореспондента щодо ситуації в Маріуполі «ілюструвалося» невідповідним відео.

Сюжет про плани повоєнного відновлення України, які обговорювались на конференції у швейцарському Лугано, був хаотично «перекритий» то планами самої конференції, то архівним відео зруйнованих українських міст, то архівним відео електростанцій тощо. Архів не позначався.

Було кілька порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Неавторизовані судження робив ведучий Максим Сікора: «Багатство не врятувало, а скоріше стало причиною їхньої смерті. В Росії продовжується низка трагедій з топменеджерами та бізнесменами. Видається, що всі, хто наближений до Кремля, зараз у небезпеці». Тут, до речі, я би посперечався навіть з визначенням «трагедії», бо ж для українців навряд чи є трагедією смерті якихось «гаманців» Кремля. А далі інший ведучий Костянтин Лінчевський назвав ці смерті «невтішною статистикою». По-моєму, навпаки для України ця статистика є цілком собі втішною. Власні міркування висловлювала в сюжету про смерті наближених до Кремля бізнесменів Оксана Шнайдер: «Бути багатієм в Росії, виявляється, дуже небезпечно. Панібратство з кремлівським режимом не таке вже й вигідне».

Численні власні судження (оцінки, висновки і безпідставні узагальнення) робила Анна Брикова в сюжеті: «Свіжих могил учасників так званої «спецоперації» хоч греблю гати. Адже Бурятія один із депресивних регіонів Росії, - просто клондайк для поповнення лав росармії для війни в Україні. І це вже настільки очевидно, що бунтувати почали дружини цих військових». «А примусова мобілізація у найгіршому прояві триває на тимчасово окупованих територіях України. Тамтешні українці просто-таки у захваті». «Звичайно, більшість зі спроб поповнення війська вже неефективне. Кадровий голод, це розуміють і в Росії, тому піхоту запускають після щільного обстрілу ділянок фронту і міст артилерією».

Микола Антофійчук у сюжеті робив оцінку: «Не дивно, що сотні і сотні тисяч книг стали мішенню для російських градів». Власне судження було і в сюжеті Марини Дубини: «Коли вдома більше не безпечно, до пошуків надійної ... (нерозбірливо) додається ще одна волокита — статус внутрішньо переміщеної особи».

Стандарт повноти порушувався тричі. У представленні експерта Аркадія Янковського ведучим слід було принаймні згадати, що це російський публіцист. І пояснити, що це за «Дискусійний клуб», яким він керує. Не досить було представляти гостя експерта Ігоря Петренка просто як «політолога». Слід було пояснювати глядачам його компетентність у темах обговорення. Тим більше, що насправді обговорювалися не «політологічні», а радше воєнні теми, тож мені, наприклад, як глядачу, взагалі не зрозуміло, чому саме з політологом обговорюють це.

У сюжеті Анни Басової бекграундові відеокадри навали нелегальних мігрантів, які намагалися потрапити з Білорусі до Польщі торік, не були позначені як архівні.

Інші зауваження. От дуже хороший і якісний був нарис Ельвіни Сеітбулаєвої про родину, яка повернулася до Ірпеня, але навіщо ж було підкладати музичку?! Весь сюжет цією музичкою був вщент зіпсований. «Драматургам» на замітку: музика посилює драматичний ефект тоді, коли його не має сама документальна основа життєвої історії. Або ж коли оригінальну музику під конкретну історію пише професійний кіношний композитор. А тут виходить зворотній ефект: драматичну історію людей раптом навіщось намагаються ще більше «драматизувати». Виходить погано.

Був якийсь типу гумористичний сюжет Анжеліки Брушневської. Я, звісно, не оцінював його як новинний, але рівень гумору мені видався зіставним з «Байрактар-ньюз». Гумор, звісно, — штука специфічна. Мене особисто цей сюжет чомусь не розсмішив. Як і «Байрактар» не смішить чомусь. 

Ну і трошки було ігнорування фемінітивів: «про це заявила віцепрем’єр-міністр з питань європейської інтеграції Ольга Стефанішина» і «обговоримо цю тему із Галиною Янченко, це народний депутат України» (ведучий Віталій Прудиус). «Магдалена Андерсон, прем’єр-міністр Королівства Швеція» (титр).

Елементи політичного піару. Одна з інформацій щодо конференції в Лугано була повністю присвячена прем’єру Денису Шмигалю. При тому була інформаційно порожньою. Лише про те, що програму, презентовану Шмигалем, «обговорюватимуть і сьогодні». Крім того, говорилося, що «Шмигаль наголосив у своєму телеграм, що він закликав європейських партнерів запровадити проти Росії галузеві санкції у сферах енергетики, фінансів та торгівлі. І важливим питанням, зазначив очільник українського уряду, залишається конфіскація заморожених російських активів». Тут нічого взагалі принципово нового нема: про це українська влада «закликає» партнерів уже давно і постійно. Але ж акцентували на Шмигалі, показали Шмигаля в поважній компанії, а Шмигаль «закликав» і «наголосив». Класика «паркетного» піару.

Традиційно було одне повідомлення ведучих про чергові продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова для переселенців, які живуть у Києві.

Резюме. Інформаційна складова блоку була цього разу надзвичайно слабкою. Своєрідний «антирекорд»: з 18 сюжетів загалом лише один був репортажним, решта — огляди та нариси. І було лише два прямі ввімкнення — з Харкова і Запоріжжя. В гостьових студіях говорили з 19 гостями, сім із яких були ньюзмейкерами. 

Порушень стандартів цієї доби було багато, переважно проблеми були зі стандартом достовірності інформації. Були два прояви політичного піару. Проросійських наративів і токсичних медіаперсонажів в ефірному блоці «України» цієї доби не було.

Телеканал «Інтер» (9:00-15:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу була сталою: кожна ефірна година починалася новинами і продовжувалася гостьовою студією. Новини вела Лілія Налягака, гостьові студії по черзі вели Олександр Васильченко та Ірина Баглай.В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• Ольги Куриленко про відновлення понівеченої авіаударом п’ятиповерхівки у Харкові,
• Олени Абрамович про перший день форуму в Лугано,
• Євгена Соломіна про бої на східному фронті,
• Тетяни Логунової про тимчасову зупинку постачання газу Росією Німеччині,
• Світлани Прокопчук про події на окупованій Херсонщині,
• Марини Біленької про вибухи в Росії,
• Світлани Чернецької про торгівлю росіянами викраденим українським зерном,
• Євгена Онопрієнка про затримання агента ФСБ, який був помічником народного депутата,
• Анни Каменєвої про дерусифікацію в Україні,
• Михайла Манилюка про розслідування СБУ обстрілу кременчуцького ТРЦ «Амстор»,
• Інни Гогой про ситуацію в Енергодарі і на Запорізькій АЕС,
• Ярини Марків про російських пропагандистів Антона Красовського, Дмітрія Кісєльова,
• Мар’яни Мартин про те, як вимушені переселенці живуть в Ужгороді в бізнесцентрі, який власниці переобладнали для життя,
• Данили Снісаря про підтоплення села Демидів на Київщині внаслідок підриву дамби для зупинки окупантів у березні 2022 року,
• Жанни Дутчак про журналіста-волонтера з Івано-Франківська,
• Олени Мендалюк про маленьку дівчинку з Маріуполя, яку евакуювали звідти без батьків,
• Сергія Вендіна про звільнених з полону оборонців «Азовсталі»,
• Світлани Шекери про дерусифікацію Харкова,
• Геннадія Стамбули про співаків Маріуполя,
• Ольги Жидецької про те, як Кувейт відновлювався після окупації Іраком у 1990 році.

Були прямі ввімкнення:

• Олени Мендалюк про наслідки ранкового обстрілу Дніпропетровщини,
• два ввімкнення Олени Абрамович з Лугано про перебіг конференції з питань повоєнного відновлення України, 
• Світлани Шекери про ситуацію в Харкові та на Харківщині,
• Інни Гогой про ситуацію в Запорізькій області.

Гостями студії були:

• Євгенія Кравчук, народна депутатка, членкиня української делегації в ПА ОБСЄ, про політику ОБСЄ щодо війни Росії проти України, про можливу архітектуру світової безпеки.
• Олег Синєгубов, голова Харківської ОВА, про ситуацію в Харкові та області.
• Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністерка, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, про евакуацію дітей з зони бойових дій чи окупованих територій, про підтримку переселенців державою, про повернення викрадених окупантами людей, про обміни тілами загиблих.
• Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів, про підсумки конференції у Лугано для екологічних проєктів в Україні.
• Федір Веніславський, народний депутат, член Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, про зміни законодавства РФ щодо можливості приєднання окупованих земель в контексті глобальної безпеки, про розвиток бойових дій з постачанням нової західної зброї.
• Сергій Хлань, радник голови Херсонської ОВА, про ситуацію на окупованих територіях.
• Тарас Загородний, управляючий партнер Національної антикризової групи, про повоєнне відновлення України, про репарації від Росії, про очікування від результатів конференції в Лугано, про сьомий пакет санкцій від ЄС.
• Владислав Селезньов, воєнний експерт, про тактику ворога зі знищення цивільних і інфраструктурних об’єктів, про прогноз переламу у ході війни, про постачання західної зброї, про імовірність нового наступу з Білорусі.
• Олександр Алфьоров, історик, про складності процесу дерусифікації топонімів в Україні, про підходи до перейменування.
• Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик, про план відновлення економіки, представлений Україною у Лугано, про очікування від конференції, про прогнози щодо повоєнного відновлення економіки України.
• Борис Тизенгаузен, політтехнолог, про імовірність білоруського наступу на Україну.
• Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень, про ситуацію на окупованих територіях, про варіанти стягнення з Росії грошей на компенсації завданої нею шкоди Україні, про загрозу від Білорусі, про обмеження пересування військовозобов’язаних.

Крім того в ефірі каналу були показані брифінг заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка і трансляція пресконференції прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля і президента Швейцарії Ігнасіо Кассіса у швейцарському Лугано.

Порушення стандартів. Порушень стандарту достовірності було цього разу чимало. Ведуча новин Лілія Налягака так посилалася в повідомленні про пожежу в Кадіївці Луганської області: «Місцеві жителі повідомляють, що найімовірніше горить склад із російськими боєприпасами». В іншому повідомленні було схоже посилання: «Відео, як палає у районі залізничного вокзалу Донецька, виклали у мережу місцеві». В обох випадках було відео з соцмереж. Ризиковано викладати таке відео без перевірки, бо воно може не відповідати реальності (наприклад, бути знятим в інший час і в іншому місці). Відразу кілька некоректних посилань було у новині про пожежу в Донецьку: «За попередніми даними, палає територія одного з автопідприємств. У ЗМІ з’явилася інформація, що там могли зберігатися запчастини до військової техніки, яку окупанти застосовують проти українських захисників. Крім того, жителі Донецька зазначають, що чутно детонацію боєприпасів».

Цілий сюжет Марини Біленької про останні вибухи в Росії, як це заведено в будь-яких сюжетах про Росію, був побудований на не верифікованому відео з російських пабліків, архівних картинках Кремля і неперевіреній інформації з російських соцмереж. Але не це дивно. Це вже, на жаль, звично для подібного штибу «сюжетів про Росію» у телемарафоні. Дивно, що навіть коментарі Костянтина Машовця і Антона Геращенка взяли з соцмереж. У них можна ж було взяти коментарі хоча би за допомогою відеозв’язку?! 

У сюжеті Михайла Манилюка відповідь мера Кременчука Віталія Малецького на звинувачення у тому, що ТРЦ «Амстор» росіяни атакували ракетами буцімто тому, що поряд були розташовані склади західної зброї, взяли з його сторінки в соцмережі. А слід було надати йому слово на камеру.

І тричі журналісти каналу робили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки. Ведучий Олександр Васильченко: «Окупанти зміцнюють оборону на Херсонщині. І це значить, кажуть експерти, що орда боїться контрнаступу збройних сил України». В сюжеті Світлани Шекери: «Краєзнавці переконані: Пушкін має піти з харківських вулиць». І в сюжеті Анни Каменєвої: «Дерусифікація ці 8 років просувалася нен надто швидко, кажуть експерти».

Порушень стандарту точності було небагато. У сюжеті Мар’яни Мартин було неточне вживання термінів: вимушених переселенців до Ужгорода авторка називала «біженцями».

У двох випусках новин повідомлення про ворожі обстріли п’яти громад Сумщини були «ілюстровані» фотографіями зруйнованої будівлі. В якій з перерахованих за кадром громад ця будівля було незрозуміло. Це типове порушення: показувати картинку певного населеного пункту, а за кадром перераховувати багато пунктів. Гарантована невідповідність картинки і тексту. 

Було кілька порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Власні оцінки, висновки і узагальнення були в сюжеті Тетяни Логунової: «А от уникнути енергетичної кризи, схоже, вже не вдасться. Політики чесні з громадянами: наступна зима буде важкою і холодною. Привід для таких панічних прогнозів дає Москва». «Німці у такі пояснення не вірять і не виключають, що «профілактика» може затягнутися на тижні, а то й місяці».

Власний висновок був у сюжеті Марини Біленької: «Тим паче тактика ця для Путіна випробувана та відпрацьована». Власний висновок робила в сюжеті і Анна Каменєва: «І від цих імперських російських маркерів Україні треба позбутися якнайшвидше, бо ця війна — ще й за нашу ідентичність». Оцінки робила ведуча новин Лілія Налягака: «Тим часом із швейцарського містечка Лугано, де відбувається конференція, присвячена відновленню України, надходять хороші новини». І ще таке: «Черговий казахський ляпас Путіну».

Текст у сюжеті Ярини Марків про російських пропагандистів збудований на суб’єктивних судженнях: «Імперіалізм головного мозку... Гіпертрофована переможна істерія побєдобєсія... І повна втрата зв’язку із реальністю... Ці діагнози — найпристойніші, що можна озвучити щодо кремлівських пропагандистів. Заяви путінських посіпак стають усе абсурднішими, погрози прямішими, а виправдання поразкам безглуздішими... Знайомтеся, перший пацієнт — Антон Красовський». І так далі. Можна було б розшифровувати весь сюжет. Мені ці сентенції нагадують саме мову російської пропаганди. Не з українською аудиторією говорити цією мовою.

Чимало було порушень стандарту повноти інформації. У представленні гостя Тараса Загородного слід було пояснити глядачам, що таке Національна антикризова група, принаймні, сказати, що це експертний аналітичний центр (бо можна сприймати і як якийсь центр прийняття рішень). Не досить було представляти Владислава Селезньова просто як «військового експерта» (в сенсі «воєнного», звичайно). Слід було бодай якось пояснити глядачам його компетентність у воєнних питаннях. Ще в одному випадку ведуча Ірина Баглай представляла гостя Олександра Алфьорова просто як «історика», в той час як для контексту розмови про перейменування київських вулиць було важливим те, що Алфьоров є головою експертної топонімічної комісії Києва.

У сюжеті Ольги Куриленко не було протитроване архівне відео обстрілу конкретного будинку 1 березня. Відео було на своєму місці, це був бекграунд, і за кадром авторка сюжету пояснила це, але мав бути ще й титр «1 березня». І в сюжеті Марини Біленької архівне відео 1999 року подавалося без позначення, що це відео 1999 року. І в сюжеті Михайла Манилюка в бекграунді архівні кадри обстрілу ТРЦ «Амстор» у Кременчуці не були протитровані датою.

В новинах в повідомленні говорилося: «Крім того, зруйновані або захоплені 30 відсотків сонячних станцій і когенераційних установок». Що таке «когенераційні установки», слід було пояснювати, бо я, наприклад, уперше чую таке визначення і не знаю, що воно означає. Гадаю, я не один такий.

Ще в одному випадку в мене виникли серйозні питання як щодо повноти інформації, так і щодо стандарту балансу думок. Загалом сюжет Данила Снісаря про підтоплення села Демидів на Київщині внаслідок підриву дамби для зупинки окупантів у березні 2022 року вийшов красивим нарисом і констатацією ситуації. Замість того, щоб запитати як слід керівництво Київської ОВА, яке вже не перший місяць повністю ігнорує цю проблему. І запитати ту ж «слугу народу» Ольгу Василевську-Смаглюк, яка обиралася до ВР саме в цьому 96-му окрузі і постійно в телемарафоні розповідає, як вона «робить усе для людей» свого округу. Це була саме та тема, де стандарт балансу думок повноцінно мав би діяти попри війну.

Інші зауваження. Чимало узагальнених анонімних посилань на «місцевих мешканців» було у сюжеті Світлани Прокопчук про ситуацію на окупованій Херсонщині. Звісно, називати конкретних людей у цій ситуації не можна з огляду на їхню безпеку. Але про цей момент обов’язково треба говорити, щоб аудиторія розуміла вагомість причин анонімності джерел.

На інфографіці втрат ворога по всіх позиціях була загальна кількість за весь час із 24 лютого, а ведуча за кадром при цьому називала кількість за добу. Так робити категорично не можна.

І кілька разів традиційно забували про фемінітиви: «член делегації Парламентської асамблеї ОБСЄ Євгенія Кравчук» (ведуча Ірина Баглай і в титрі, при цьому в титрі був і фемінітив «народна депутатка»), «Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій» (ведучий Олександр Васильченко і в титрах також), «вважає історик Марія Тахтаурова» (у сюжеті Світлани Шекери).

Елементи політичного піару. Елементів політичного піару у блоці каналу цієї доби не було.

Резюме. Новинна складова у блоці каналу була забезпечена трьома репортажами і п‘ятьма прямими ввімкненнями. Відзначу якісний репортаж Ольги Куриленко про відновлення понівеченої ворожим авіаударом п’ятиповерхівки у Харкові і якісне пряме ввімкнення Олени Абрамович про підсумки конференції в Лугано, де кореспондентка докладно і зрозуміло розповіла про велику кількість складних речей. Решта 17 сюжетів були оглядами і нарисами. З останніх відзначу нарис Сергія Вендіна про звільнених з полону оборонців «Азовсталі» і Геннадія Стамбули про співаків Маріуполя. На «Інтері», як і на більшості інших каналів, репортажна складова тим часом теж зменшується. У студії каналу цього дня було 12 гостей, половина з яких була ньюзмейкерами.

Порушень стандартів у блоці каналу було чимало — мінімум 35. Були різні порушення стандарту достовірності: інформація і відео, взяті з соціальних мереж і телеграмканалів, в тому числі анонімних, псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки тощо. Чимало було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Найменше було порушень стандарту точності.

В ефірному блоці каналу цього дня не було проявів політичного піару. Натомість у сюжеті щодо наслідків ракетного обстрілу ТРЦ «Амстор» в Кременчуці було узяте з соцмережі відеозвернення жінки, яка звинувачує українську владу в тому, що буцімто біля ТРЦ був розташований склад західної зброї. Той випадок, коли можна було просто згадати цей фейк, а не надавати повноцінно слово колаборантці для його емоційного озвучення в ефірі телемарафону. Тим більше, що відповідь мера Кременчука Віталія Малецького на це звинувачення програшно цитувалася зі сторінки в соцмережі. Для певної частини глядачів сам фейк у цьому випадку прозвучав емоційно переконливіше, аніж його спростування в сюжеті.

Телеканал «1+1» (15:00-21:00)

Зміст ефіру. Структура блоку каналу була такою ж, як і попереднього тижня: спочатку 30-хвилинний випуск новин і 30-хвилинна гостьова студія, потім ішли годинні новини і годинні гостьові. Новини вів Святослав Гринчук, гостьові студії — Наталія Мосейчук та Максим Сухенко. В ефірному слоті 20:00-21:00 був підсумковий випуск новин, який вела Алла Мазур.

В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• Антона Коцуконя про те, як у селах Чернігівщини волонтери допомагають місцевим жителям розбирати завали і наводити лад,
• Ольги Кошеленко про участь українців у святкуванні Дня незалежності США,
• Наталії Нагорної про ракетний обстріл Миколаєва,
• Олександра Моторного про бої на Харківщині,
• Наталії Фібріг про український етнофестиваль у Німеччині,
• Олександра Загородного про ситуацію в прифронтовому Слов’янську і про річницю визволення міста в 2014-му році, 
• Інни Боднар про конференцію в Лугано,
• Ірини Прокоф’євої про збитки, яких завдали окупанти Україні,
• Євгена Куксіна про переведення економіки Росії на воєнні рейки,
• Андрія Орляка про зміни у відносинах Казахстана з Росією,
• Інни Лебеденко про пілотний проєкт будівництва модульного містечка в Бучі,
• Алли Пасс про екскурсії для переселенців у Галичі,
• Світлани Березівської про випускників Київщини, які зібрали гроші для пораненої дівчини з Харкова,
• Світлани Березівської те, як люди в Ірпені самотужки намагаються відремонтувати обстріляну окупантами багатоповерхівку, 
• Ірини Маркевич про порятунок з-під завалів враженого ракетою будинку мами і доньки,
• Яни Слісарчук про документальний фільм про Макрона перед початком і на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну,
• Юлії Кирієнко про щоденник окупанта, 
• Валентини Доброти про досвід відновлення Варшави після Другої світової війни.

Були такі прямі ввімкнення:

• три ввімкнення Наталії Нагорної з Миколаєва про наслідки ракетного обстрілу міста,
• два ввімкнення Олександра Загородного про ворожі обстріли Слов’янська та Краматорська,
• Олександра Моторного з Харкова про ситуацію в місті, 
• Олени Шворак з Кременчука, де відбулася панахида за загиблими,
• два ввімкнення Інни Боднар про підсумки конференції в Лугано з питань повоєнного відновлення України,
• Ольги Павловської про наслідки ракетної атаки по Дніпру,
• Зоряни Степаненко (кореспондентка «Радіо Свобода») про підписання протоколів про приєднання Швеції та Фінляндії до НАТО,

Гостями студії були:

• Мстислав Банік, керівник з розвитку електронних послуг Міністерства цифрової трансформації, про цифрову складову програми відновлення України, про запровадження цифрових пенсійних посвідчень.
• Андрій Шипко, в.о. директора Національного інституту раку, про роботу інституту в умовах війни, про пересадки кісткового мозку, про профілактику раку.
• Антон Дробович, голова Інституту національної пам’яті, про дерусифікацію суспільної свідомості, про становлення української політичної нації, про місце російської культури для українців, про «хороших росіян», про майбутнє місце України в об’єднаній Європі.
• Ігор Жовква, заступник керівника Офісу президента, про сьомий пакет санкцій проти Росії, про закриття лазівок для обходу санкцій, про майбутні міжнародні гарантії безпеки України.
• Олександр Хнись, полковник Генштабу, про вимогу Генштабу і Міноборони до військовозобов’язаних брати дозволи на виїзд за межі області.
• Павло Грод, учасник конференції в Лугано, президент Світового конгресу українців, про підсумки конференції, про допомогу української діаспори війську і біженцям з України.
• Вадим Мельник, директор Бюро економічної безпеки, про перспективи виконання Україною вимог ЄС щодо боротьби з корупцією, про роботу БЕБ в умовах війни, про можливості репарацій від Росії, про кримінальні провадження щодо продажу гуманітарної допомоги.
• Ірина Костанкевич, народна депутатка, про підсумки конференції в Лугано, про репарації.
• Павло Кириленко, голова Донецької ОВА, про ситуацію в Маріуполі, у Слов’янську, в Донецькій області загалом, про організацію евакуації з прифронтових міст і сіл.
• Іван Леньо, фронтмен гурту Kozak System, про волонтерство, про новий кліп групи, про концерти для військових на передовій, про міжнародний тур на допомогу армії.
• Олег Жданов, воєнний експерт, про ситуацію на фронтах після окупації Лисичанська, про імовірність загрози наступу Білорусі.
• Ілля Пономарьов, російський опозиціонер, про перехід Росії на воєнні рейки, про ймовірні впливи йього на російське суспільство і значення для перебігу російсько-української війни.
• Арман Шураєв, казахський активіст, про ставлення казахського суспільства до російсько-української війни, про відносини Казахстану з Росією, про ситуацію в Каракалпакії.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушувався кілька разів. Зведення з фронтів подавалося у двох випусках новин без посилань на джерела. У двох випусках новин наводили статистику зруйнованих будинків, лікарень, дитсадків тощо. Джерело цієї інформації не називалося. Некоректне посилання було у прямому ввімкненні Наталії Нагорної: «Вже відомо, що били не тільки по Миколаєву, але й по області».

Ведуча Наталія Мосейчук казала: «Я чула таку інформацію, що коли в Узбекистані почалися криваві події, то Лукашенку запропонували частину армії віддати, частину армії на подавлення і придушення цих бунтів. І Лукашенко начебто, з того, що переповідають люди, перелякався і сказав «ні-ні, армію я свою не віддам». Якщо так легко можуть кидатися... Росія запропонувала, якщо так легко можуть кидатися білоруською армією, що це означає». Згодом вона ж узагальнено посилалася так: «Російські політичні експерти говорять, що бажаючих піти повоювати за великі гроші, які зараз пропонує Росія, насправді чимало». Маю припущення, що це говорили не «російські політичні експерти», а скоріше російські пропагандисти. Ведучий Максим Сухенко теж посилався тут не менш «достовірно»: «Але те, що я чув, ці бажаючі 50-плюс». Ще в одному випадку Наталія Мосейчук посилалася так: «Сейчас же поговаривают о том, что Путин якобы заплатил 5 ярдов талибам для того, чтобы умиротворить их». 

Узагальнене псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки було в сюжеті Андрія Орляка: «Деякі експерти-міжнародники прямо натякають: йдеться про політичну хитрість». І в сюжеті Валентини Доброти: «Для відбудови потрібно врахувати не лише демографію, зручність, фізичну безпеку, а й, кажуть експерти, хоча б мінімальну економічну незалежність».

Кілька разів порушувався стандарт точності. У прямому ввімкненні з Миколаєва були раніше записані кореспондентами синхрони і раніше зняті кадри. Але всі вони подавалися з титром «Наживо». Що було, зрозуміло, неправдою. Цим титром «Наживо» були також позначені архівні кадри ракетної атаки Кременчука, якими «ілюстрували» розповідь кореспондентки в прямому ввімкненні. Розповідь кореспондентки у прямому ввімкненні з Лугано також намагалися «ілюструвати» раніше відзнятими протокольними кадрами, які в ефірі позначали титром «Наживо». Крім того, ці кадри не відповідали словам кореспондентки за кадром, адже вона говорила про конкретику українського плану відбудови країни, а показували, як фотографуються на березі озера учасники конференції. Синхрон Шмигаля теж було позначено титром «Наживо».

Недолугим було «ілюстрування» слів гостя щодо планів цифровізації в Україні «паркетними» планами конференції в Лугано. І ще більш недолугим було «ілюстрування» динамічним відео якогось сайту. Головне, що на сайті є фото Зеленського і напис «Ініціатива президента України». При цьому гість за кадром складною фаховою мовою розповідав щось про «ID-картки з чіпами».

Кореспондентка в прямому ввімкненні казала про перспективи вступу України до НАТО, а «ілюстрували» це чомусь краєвидами Москви.

Динамічною картою бойових дій спробували «ілюструвати» слова воєнного експерта Олега Жданова. Зрозуміло, нічого путнього з того не вийшло. Експерт розповідав про події під Сіверськодонецьком, а показували на карті південь і Запоріжжя. І тому подібне.

Намагання «ілюструвати» слова гостя Олега Жданова відео роботи систем HIMARS, коли він говорив про оперативні речі (підірваний міст на Токмак, проблеми ворога з постачанням тощо). Слова гостя Антона Дробовича «ілюстрували» чимось незрозумілим і таким, що не мало відношення до його слів: люди у вишиванках, якась хода, свято. Дробович при цьому говорив про якісь загальні світоглядні речі. Поки інший гість російський політик Ілля Пономарьов розповідав про настрої простих росіян, навіщось показували на відео Путіна в різних виглядах. Так само недоладно було «ілюстровано» слова гості нардепки Костанкевич хаотичним набором «паркетного» відео з Лугано і планів зруйнованих будинків в Україні.

Повідомлення в новинах, що Нідерланди виділили для України 200 мільйонів євро, було «перекрите» краєвидами вулиць якогось міста, я так розумію, нідерландського.

Були порушення стандарту відокремлення фактів від думок. Неавторизовані міркування ведучої Мосейчук: «Ну і знову ж таки виходить, що ми на початку шляху. Принаймні за відчуттями ми якраз на початку. Війна наче все обнулила. А якщо є такі відчуття, то з чого варто починати тоді, зважаючи на стан суспільства. Достатньо багато токсичності в суспільстві, достатньо багато страхів. Достатньо великий градус емоцій». Власний висновок і узагальнення робив у сюжеті Олександр Загородний: «Навіть під артилерійськими обстрілами люди у Слов’янську мають такий великий привілей — бути аполітичними».

У двох випусках новин ведучий Святослав Гринчук імовірно цитував послання президентки Єврокомісії, але межі цитати не були позначені як слід, тож значна частина оцінок сприймалася як оцінки самого ведучого: «Таке послання до влади залишила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, коли минулого тижня виступала в українському парламенті по відеозв’язку. У Брюсселі відзначають багато значних успіхів України в боротьбі з корупцією. Водночас закликають подвоїти зусилля там, де прогресу досі немає. Більш як півроку в Україні не можуть призначити головного антикорупційного прокурора. Для цього потрібно лише одне голосування спеціальної комісії, на яку має вплив Офіс президента. Поки що не видно результатів від закону про обмеження впливу олігархів, який набрав чинності в травні. У підвішеному стані криза Конституційного Суду. Геть зупинилися і до того кволі спроби реформувати судову систему».

Сюжети Євгена Куксіна про переведення економіки Росії на воєнні рейки і Андрія Орляка про зміни у відносинах Казахстану з Росією позиціонуються редакцією каналу як авторські проєкти, адже позначені рубрикою «Погляд». Але колегам Куксіну і Орляку варто все ж висловлювати власні міркування (з яких переважно й складаються ці та інші їхні сюжети) саме як власні міркування, а не як істину в останній інстанції. Стандарт відокремлення фактів від думок вимагає обов’язкової авторизації власних міркувань. Прості слова «на мою думку», «я вважаю» і подібні все б поставили на свої місця і гарантували б стовідсоткове дотримання стандарту професії.

Час від часу ведучий Максим Сухенко не авторизував власні судження, наприклад, про події в Середній Азії: «Одні кажуть, що Росія починає втрачати союзників, інші кажуть, що Росія роздуває там конфлікти і скандали. Але точно Росія втрачає своїх друзів та стратегічних партнерів. Їх і так було обмаль, та й ті умовні, але навіть цих умовних у Путіна може поменшати». «Тим більше не секрет, Казахстан давно дивиться в сторону Китаю. Імовірно, хоче дистанціюватись від Росії, що зараз під наймасштабнішою світовою немилістю». Мосейчук зробила безпідставне узагальнення: «Особливо багато запитань із сіл, тому що зазвичай говорять, люди ображаються, селяни кажуть, зазвичай говорять тільки про міста, а що про нас?»

Власні міркування були в сюжеті Валентини Доброти: «Нам також, попри активні бойові дії на півдні і сході, треба давати людям надію на нормальне життя на деокупованих територіях».

І було кілька порушень стандарту повноти інформації. Зокрема було таке запитання Наталії Мосейчук до гостя: «До війни ми чекали від вас, від міністерства, що... Головний здобуток вашого міністерства — це держава paperless. І ми дуже чекали, що наступне буде в цьому тренді paperless. Пам’ятаєте? От якщо можна зараз, может сказати наскільки Україна зараз paperless? От наскільки відсотків уже paperless, а над чим ще треба допрацювати? Тому що. Наскільки я пам’ятаю, знову ж таки, було запущене тестування пенсійних посвідчень paperless. От все добре, але ж жодного разу не пояснили глядачам, що таке цей paperless. Бо далеко не всі глядачі знають англійську, і вже точно зовсім не всі глядачі стежать за «трендами» Міністерства цифрової трансформації. Звісно, можна в одному запитанні п’ять разів повторити невідомий більшості аудиторії термін, але треба тоді бодай один раз пояснити людям, що він означає.

Не досить було представляти Олега Жданова просто як «військового експерта» (в сенсі, зрозуміло, «воєнного»). Слід було пояснювати аудиторії його компетентність у воєнних питаннях.

У бекграундовому згадуванні послання президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн українському парламенту минулого тижня відео не було титроване датою події.

Ні в сюжеті Ірини Маркевич про порятунок з-під завалів враженого ракетою будинку мами і доньки, ні в підводці до цього сюжету не сказали, про який саме обстріл, у якому місті йдеться.

Інші зауваження. Редакції ніяк не вдається «уповільнити» графіку втрат ворога. Бідолашний ведучий, хоч як поспішає, а все ж не щоразу встигає за змінами позицій на екрані.

І просто позитив. Російський опозиціонер Ілля Пономарьов в ефірі «1+1» говорив доволі гарною українською мовою.

Елементи політичного піару. Було невиправдане контекстом розмови (про конференцію в Лугано) згадування приналежності гості народної депутатки Ірини Костанкевич до депутатської групи «За майбутнє». Ведуча сказала це двічі, й у титрі написали ще раз. 

Резюме. Інформаційна складова в ефірному блоці каналу була надзвичайно потужною: було 7 репортажних сюжетів, у тому числі якісні репортажі Антона Коцуконя про те, як у селах Чернігівщини волонтери допомагають місцевим жителям розбирати завали і наводити лад, Наталії Нагорної про наслідки ракетного обстрілу Миколаєва, Олександра Моторного про бої на Харківщині і Олександра Загородного про ситуацію в прифронтовому Слов’янську. Крім того, протягом шести годин ефіру було 12 прямих ввімкнень, з яких я би окремо позначив ввімкнення Олександра Загородного з Краматорська, Наталії Нагорної з Миколаєва, Олександра Моторного з Харкова. Був дуже якісний нарис Юлії Кирієнко про щоденник російського окупанта.

Гостьові студії були переважно ньюзмейкерські, що також посилювало новинну складову, з 13 гостей загалом 10 були ньюзмейкерами.

Порушень стандартів було цього дня чимало. Найчастіше порушували стандарт точності. Поширеною помилкою було вживання титру «Наживо» на картинках, відзнятих раніше. І до порушення призводили також спроби «ілюструвати» якою-небудь картинкою слова гостей.

В ефірному блоці телеканалу був один прояв політичного піару. Проросійських наративів та токсичних медіаперсонажів не було.

Телеканал «Рада» (21:00-24:00) (оцінювалося три години ефіру)

Зміст ефіру. Ефірний блок телеканалу «Рада» починався з «Байрактар News» «95 кварталу». «Достойний» початок, що тут сказати. Замість випуску новин була ця несмішна маячня. Далі була гостьова студія, яку вела Ольга Нємцева. Наступні дві години з тих, що потрапили до моніторингу, починалися з коротких новин, які вів Антон Страшко, і продовжувалися гостьовими студіями, які вели по черзі Ольга Нємцева і Назар Довгий. В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• неназваного автора про підсумки конференції в Лугано,
• Олександра Олійника та Єви Миронової про руйнації в Оріхові на Запоріжжі,
• Ольги Бутко про спогади гостомельських рятувальників і нацгвардійців про перший день повномасштабного нападу Росії (проєкт «Герої»).

Прямих ввімкнень не було. Гостями студії були:

• Руслан Стефанчук, голова Верховної Ради, про механізми притягнення Росії до відповідальності, про методику оцінювання збитків від війни, про плани парламенту щодо законодавчих змін для подальшого руху України в ЄС.
• Денис Малюська, міністр юстиції, про остаточну заборону Компартії України, про шляхи до позбавлення мандатів депутатів проросійських партій, про антиолігархічний закон.
• Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, про повернення тіл загиблих військових, про ідентифікацію загиблих, про маршрути повернення депортованих українців.
• Олег Устенко, радник президента України з економічних питань, про світову продовольчу кризу, про нову ідеологію відбудови України, про загрозу демографічної кризи в Україні через війну, про вирішення Україною питання забезпечення енергоносіями.
• Політкоментатор Володимир Фесенко про західну фінансову допомогу, про вплив санкцій на економіку Росії, про підсумки конференції в Лугано тощо.
• Андрій Козійчук, військовий психолог, про те, як налаштовувати себе на тривалу війну, як долати страхи тощо.
• Богдан Ференс, експерт із міжнародних питань, про західну допомогу Україні, про підсумки конференції в Лугано.
• Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень, про прогнози подальшого перебігу воєнних дій, про постачання західної зброї, про перші результати застосування західних РСЗВ і ЗРК, про оцінку відходу українських військ з Лисичанська.

Крім того, у блоці каналу було вечірнє відеозвернення Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності було порушено один раз. Ведучий Назар Довгий сказав так: «Вельс та Шотландія, це знову ж таки сьогодні з’явилася інформація, загалом виділили 100 мільйонів фунтів стерлінгів на військову допомогу Україні».

Було кілька порушень стандарту точності. Повідомлення про бої на Донеччині було «перекрите» відео, на якому рятувальники гасять пожежу. Намагання «ілюструвати» слова гостя про механізми фінансування відновлення України якимись краєвидами Брюсселя і якихось проукраїнських акцій десь у Європі не витримували жодної критики. Знов-таки намагання якось «ілюструвати» слова гостя Олега Устенка постійно призводило до того, що гість говорив про одне, а картинка була про інше. Повідомлення ведучого про скорочення споживання газу в Норвегії, Швеції, Німеччині тощо «ілюструвалося» газовими трубами на житлових будинках в Україні. 

Стандарт відокремлення фактів від думок було порушено один раз — це були неавторизовані власні міркування ведучого Назара Довгого в запитанні гостю студії: «Мільярди, мільярди, мільярди, десь 5, десь 10, десь ще більше, в цілому 750 мільярдів, з огляду на те, що західний світ, це так, справді нам допомагає, але врешті, знаєте, чайною ложечкою все ж виділяє ці кошти, тому що там теж не все так просто стосовно процедури, виокремлення цих коштів. Як вважаєте, як швидко ми їх отримаємо, тим паче, ми вже чули, що на опрацювання цієї презентованої програми, понад 2 тисячі сторінок, європейцям та й взагалі світовій спільноті знадобляться щонайменше чотири-п’ять місяців». Це більше схоже на потік свідомості ведучого, аніж на якусь оформлену думку. Але при цьому купа категоричних оцінок. І без авторизації думки.

І було одне порушення стандарту повноти інформації: недосить було представляти Богдана Ференса просто як «експерта з міжнародних питань», слід було якось пояснювати аудиторії його компетентність у цих міжнародних питаннях.

Інші зауваження. От дуже класний був нарис Ольги Бутко про спогади гостомельських рятувальників і нацгвардійців про перший день повномасштабного нападу Росії, але навіщо ж було так безнадійно псувати його музичкою?!!

Одного разу ведуча Ольга Нємцева забула про фемінітиви: «Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій».

Елементи політичного піару. Була невиправдана згадка партійної приналежності. Ведуча: «На тій же конференції в Лугано Олена Шуляк, голова партії «Слуга народу», вона запропонувала створити міжпарламентську платформу для прозорих правил відновлення України».

Резюме. Інформаційна складова була надзвичайно слабкою: лише два репортажні сюжети. Прямих ввімкнень не було. І був якісний нарис Ольги Бутко про спогади гостомельських рятувальників і нацгвардійців про перший день повномасштабного нападу Росії. В гостях у каналу побувало 8 спікерів, з них троє були ньюзмейкерами, один радник і четверо експертів. Порушень стандартів цього разу було мало. Був один прояв політичного піару. Наративів російської пропаганди в ефірному блоці каналу не було. Натомість був токсичний медійний персонаж — ведучий Назар Довгий, колишній пропагандист із телеканалу Медведчука.

Важливі теми, які не були озвучені в телемарафоні 5 липня

• Папа Римський збирається до Москви, а потім, можливо, до Києва.
• Заява директора МАГАТЕ, що ризик аварії на Запорізькій АЕС через дії окупантів зростає.
• Окупанти обстріляли прикордоння Чернігівщини з РСЗВ та артилерії: понад 40 вибухів.
• Видання Politico оцінила як «провальну» політику президента Франції Макрона щодо Росії.
• Двоє британських міністрів подали у відставку, уряд Джонсона під загрозою — Бі-бі-сі.
• На Одещині вирішили не відкривати пляжі у літній сезон.

Крім того, телеканал «Інтер» повідомляв про затримання СБУ помічника нардепа за співпрацю з ФСБ Росії, але при цьому не згадували, що він був помічником нардепа від «Слуги народу».

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Блок Суспільного (до моніторингу потрапило три години) складався з 30-хвилинних новин і 2,5-годинної гостьової студії. Протягом перших трьох годин ефірного блоку медіагрупи «Україна» була суцільна гостьова студія без випусків новин, наступні три години були стандартними: короткі випуски новин на початку години і гостьові студії до кінця. Структура блоку каналу «Інтер» була сталою: кожна ефірна година починалася новинами і продовжувалася гостьовою студією. Структура блоку каналу «1+1» була такою ж, як і попереднього тижня: спочатку 30-хвилинний випуск новин і 30-хвилинна гостьова студія, потім ішли годинні новини і годинні гостьові. В ефірному слоті 20:00-21:00 був підсумковий випуск новин телемарафону. Блок телеканалу «Рада» замість новин починався витвором «95 кварталу» «Байрактар News». Далі йшла гостьова студія. Наступні дві години (з тих, що потрапили до цього моніторингу) були вже традиційними: починалися з коротких випусків новин, а продовжувалися гостьовими студіями.

Інформаційна складова в ефірному блоці Супільного була забезпечена 7 репортажними сюжетами і 2 прямими ввімкненнями (на 3 години ефіру, які потрапили до цього моніторингу). У блоці медіагрупи «Україна» був лише один репортажний сюжет і два прямих ввімкнення — критично мало, як на 6 годин інформаційного ефіру. Новинна складова блоку «Інтера» мала 3 репортажних сюжети (що мало, решта сюжетів були оглядами та нарисами) і 5 прямими ввімкненнями. Найбільш потужною була інформаційна складова у блоці телеканалу «1+1». Крім якісних репортажних сюжетів, яких було 7, протягом ефіру було 12 прямих ввімкнень, більшість — з «гарячих» ділянок фронту та прифронтових міст. Найслабкішою була інформаційна складова телеканалу «Рада». На 3 години ефіру (які оцінювалися в цьому моніторингу) було лише 2 репортажны сюжети. Прямих ввімкнень не було.

У блоцы Суспільного в гостях були 2 ньюзмейкери і 3 експерти. У гостьових студіях медіагрупи «Україна» з 19 гостей загалом 7 були ньюзмейкерами, решта радниками, речниками і експертами. В студії телеканалу «Інтер» цього дня були 12 гостей, половина з яких була ньюзмейкерами. В гостьових студіях ефірного блоку «1+1» було загалом 13 гостей, з яких 10 були ньюзмейкерами. За Три години блоку телеканалу «Рада», які оцінювалися в цьому моніторингу, в гостьових студії говорили з 8 гостями, троє з низ були ньюзмейкерами.

У блоці Суспільного порушень стандартів було мало (лише 7). Системними виглядали порушення, спричинені спробами «ілюструвати» слова гостей бодай якоюсь картинкою. У блоці медіагрупи «Україна» стандарти порушувалися чимало, переважно стандарт достовірності, причому порушення були різні: і чимало інформацій брали в соцмережах і пабліках, в якихось — не посилалися ні на які джерела. І чимало було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок якихось неназваних «експертів» та «аналітиків». У блоці «Інтера» найчастіше порушувалися стандарти достовірності інформації та відокремлення фактів від думок. Натомість майже не було порушень стандарту точності, пов’язаних з некоректним використанням відео. У блоці каналу «1+1» найбільше порушували стандарти точності, відокремлення фактів від думок і достовірності. У блоці телеканалу «Рада» було небагато порушень стандартів (лише 7). Системними виглядали лише намагання «ілюструвати» невідповідними картинками слова гостей.

У блоках Суспільного і «Інтера» не було проявів політичного піару. В ефірному блоці медіагрупи «Україна» були два прояви політичного піару, в ефірному блоці телеканалу «1+1» був один прояв політичного піару, в ефірному блоці «Ради» — теж один.

В ефірних блоках Суспільного, медіагрупи «Україна» і телеканалу «1+1» не було наративів російської пропаганди і токсичних медіаперсонажів. В ефірному блоці «Інтера» токсичних медіаперсонажів цього дня не було. Натомість в одному з сюжетів подавався наратив російської пропаганди, який прозвучав переконливіше, аніж подальше його спростування. Я не думаю, що це був злий умисел, радше невдале рішення. У блоці телеканалу «Рада» не було наративів російської пропаганди, натомість був токсичний медійний персонаж — ведучий Назар Довгий, колишній пропагандист медведчуківського каналу ZIK.

У моніторингу не оцінюється стандарт доступності подачі інформації. А від його дотримання дуже залежить, чи зможе взагалі сприймати інформацію телевізійна аудиторія. Наведу один приклад. Ось в ефірному блоці медіагрупи «Україна» було таке повідомлення:

«І Україна вже презентувала план післявоєнного відновлення на спеціальній конференції в Лугано, це Швейцарія. Загалом у плані відновлення 85 проєктів, на їхню реалізацію потрібно близько 750 мільярдів доларів. План зокрема поділений на 2 етапи. Перший у 2023-35 роках та другий, що припадає на 2026-32 роки. Серед основних програм, які наша держава має на меті, це зміцнення оборони і безпеки, а також енергетична незалежність. На ці сфери Україна заклала 50 і 130 мільярдів доларів відповідно. Забезпечення макрофінансової стабільності потребуватиме близько 60-80 мільярдів, а розвиток секторів економіки — вкладу у 50 мільярдів доларів. З найдорожчих є програми інтеграції логістики з Євросоюзом. Очікується, що на це знадобиться близько 160 мільярдів, а приблизно 250 мільярдів доларів нашій державі знадобиться для відновлення і модернізації житла та інфраструктури регіонів, які постраждали внаслідок російської агресії». 

Уявіть собі вашого глядача, який це все сприймає на слух. По-перше, тут величезна кількість чисел, які на слух сприймаються важко. Тим більше, що для звичайної людини всі ці «мільярди» — це абстракція, яку людина ніяк не уявляє, ні з чим не співвідносить. Усе це подано важкою канцелярською мовою, де також переважають абстракції. Ну, наприклад, як ви гадаєте, що саме уявляє собі пересічний глядач, коли чує словосполучення «забезпечення макрофінансової стабільності», «розвиток секторів економіки», «програми інтеграції логістики» і тому подібні? Навіть ведучій це було дуже важко читати, слухати це ще важче, зрозуміти — взагалі неможливо. І плюс усе це було «ілюстровано» інфографікою з якогось сайту, абсолютно непридатною для телевізора, де теж були суцільні числа, багато слів дрібним текстом і ось такі слайди з’являлися на екрані на 2-3 секунди. Наприклад такий:

 

Тобто весь цей опус із цими картинками точно пройшов повз розуміння аудиторії. І лише найтерплячіші глядачі дочекалися наступної інформації. Такі речі треба «перекладати» на доступну аудиторії мову, бо подавати їх у такому вигляді не має жодного сенсу. І якщо вже показувати інфографіку, то робити її треба як слід, у телевізійному форматі, а не брати з якогось сайту. Як цієї ж доби зробив і канал «Інтер». От скажіть, будь ласка, в чому глибинний сенс показу по телевізору протягом кількох секунд ось такої інфографіки? 

А їх там було показано не одну і не дві, і всі по 1—2 секунди. 

Із взаємним анонсуванням каналів продовжувався різнобій. Суспільне взагалі не анонсувало медіагрупу «Україна». «Україна» навпаки предметно анонсувала ефірний блок «Інтера». Ведуча «Інтера» просто «передала слово колегам з “1+1”». І ведуча «1+1» просто передала слово «колегам з каналу “Рада”». Натомість телеканали «Інтер» і «1+1» роблять у себе в ефірі якісні відеоанонси ударних сюжетів (спецрепортажів, досліджень і нарисів) своїх кореспондентів.

Скріншот відео: ТСН/YouTube