Театр як зброя Кремля. Чому Україна не реагує на події у «Ла Скалі»?

У розпал варварської війни Росії проти України з Мілану надійшла новина – директор знаменитого театру «Ла Скала» Домінік Меєр оголосив про відкриття 7 грудня нового сезону російською оперою «Борис Годунов».

Ця новина спонукала нас до коментарів. Висловимо їх почергово.

1. «Одна справа – війна, а інша – шедеври», – так обумовив рішення театру сеньйор Меєр і висловився «проти полювання на відьом. Я проти скасування російських творів… «Борис Годунов» є абсолютним шедевром». «Я не ховаюся, коли читаю Пушкіна» сказав Меєр.

Ми не беремося тлумачити щирість слів пана директора, але як свідчить історія, за подібними заявами зазвичай стоїть філігранна робота московських спецслужб.

Відомо, що сьогодні, у розпал російської агресії проти України, ці відомства активізували свою підривну діяльність у країнах світу, повідомляє заступниця міністра оборони України Ганна Маляр.

Відомо також, що путінська імперія, продовжуючи традиції комуністичних вождів, для зомбування своїх громадян застосовує тотальну пропаганду, а от для чужоземних – мистецтво «великої брехні» (історик Норман Дейвіс).

Мистецтвом «великої брехні» московські спецслужби свого часу одурманили багатьох європейських знаменитостей – Луї Арагона, Бернарда Шоу, Ромена Роллана, Бертольда Брехта… Щоб вони, як заворожені, на весь світ славословили комуністичний режим та його вождя і в часи страшного Голодомору в Україні 1932-1933 років і в розпал сталінського терору.

«Сталін є взірцем господаря, чесноти і невинності», – запевняв світ Бернард Шоу.

«Російська думка – це авангард думки світової», – проголошував Ромен Роллан.

Яким чином радянські спецслужби досягали подібних результатів?

Через застосування найпідступнішого жанру у мистецтві «великої брехні» – так званої «потай спрямованої пропаганди», пояснює британський професор Норман Дейвіс у своєму бестселері «Історія Європи».

Ця «потай спрямована пропаганда» передбачала філігранну роботу спецслужб з мережею «агентів впливу» (обов’язково із середовища лідерів думок і знаменитостей). Після ретельної обробки «агенти впливу», ні про що не здогадуючись, поширювали бажану Кремлю інформацію, і при цьому були свято переконані, що діють із власної волі.

Такі методи роботи історик Норман Дейвіс називає «цинізмом, який має вкрай мало паралелей». І тут не посперечаєшся, адже як у 1930-х роках за красивими словами Бернарда Шоу про «чесноти і порядність», так і сьогодні за високими заявами директора Ла Скала про «абсолютні шедеври» – ховається потужна оборона і підтримка кривавих тиранів та їхніх варварських режимів.

2. Лібрето опери «Борис Годунов» написано на основі драми Олександра Пушкіна – поета, який боготворив імперію та її імператора. І тому славословив криваве взяття Варшави, ганьбив славного гетьмана Мазепу і утверджував високою поезією численні імперські міфи.

У тенета таких міфів неодмінно тягнутиме глядачів «Ла Скали» і опера «Борис Годунов». Адже коли у пристрасних співах зі сцени іменитого театру оповідатимуть про «Святую Русь», про «высокий дух державный, про те, що «русские сильны не войском, нет… А мнением: да! мнением народным», то хто запідозрить, що за цією пишномовною патетикою стоїть звичайнісінька імперська брехня?

Бо ж насправді територія, де відбувалися події, завжди називалася царством Московським і ніколи – Руссю.

А герой оперного дійства Борис Годунов, який виспівуватиме про «высокий дух державный» – насправді першим в історії Московії вдався до маніпуляцій «мнением народным», бо його так зване обрання на царя «було чистою інсценізацією і блюзнірською комедією з іконами та хресними ходами» (єпископ Варнава (Беляєв)).

І що саме у ті часи постало «покоління московських людей… яке за маскою благочестя, законності і моральності, приховувало повну відсутність внутрішньої правди. Хто був розумнішим за інших, той мав стати взірцем брехливості» (історик Микола Костомаров).

Одним словом, відкриття сезону в «Ла Скала» оперою «Борис Годунов» приречене на гучні овації. Адже виконавцям – окрім присутніх у залі – плескатиме всесвітня мережа агентів «русского мира», а з потойбічного світу (у даному разі з пекла) «бравіссімо» волатимуть і Ленін, і Сталін, бо постановка засвідчить тріумф їхнього вчення. А ще схвальним вигуком неодмінно озветься кровожерний тиран Іван Грозний – бо ж саме він заснував опричнину – попередницю усіх наступних московських спецслужб.

3. Директор «Ла Скала» Домінік Меєр повідомив, що відкриття сезону в театрі заплановано на 7 грудня – день пам’яті святого Амвросія, єпископа Міланського.

Святий Амвросій – один з видатних реформаторів і вчителів церкви – був безстрашним єпископом і великим прихильником незалежності церкви від світської влади. Він похований у Мілані, у базиліці, де Амвросій служив і на порозі якої не побоявся зупинити імператора та примусити його прилюдно покаятися за вбивство 7 тисяч людей.

Тож чи сподобається Амвросію, якщо у день його пам’яті у місті, де його називають святим покровителем, відбуватиметься торжество справи диктаторів, які замордували мільйони невинних?

4. Ми довго чекали реакції на таке рішення театру «Ла Скала» від Міністерства культури та інформації України, від керівників національних оперних театрів, консерваторій, філармоній, від іменитих українських музикантів. Але так і не дочекалися.

Пояснення цьому знайшли у Джевахарлала Неру – «Найбільша біда нації – це інтелігенція, вихована колонізаторами».

Ірина Костенко, Ірина Халупа