Від Шевченка до Оуена: футболісти, які зруйнували кар'єру, обравши не той клуб

Від Шевченка до Оуена: футболісти, які зруйнували кар'єру, обравши не той клуб.

ua розповість про гравців, які зробили хибний вибір продовження кар'єри.

Кар'єра футболіста доволі швидкоплинна.

Ти маєш 5-10 років для того, аби пограти на найвищому рівні та заробити достатньо грошей, щоб було чим займатись після її закінчення.

Тільки у топ-клубах ти можеш відчувати себе цілком забезпеченою людиною.

Деякі гравці змінюють клуб у потрібний момент, приєднуючись до команди або піднімаючи її на топ-рівень.

Інші… ні.

Іноді гравці просто помиляються і приєднуються до корабля, що тоне, імперії, що занепадає.

Іноді самі гравці погіршують ситуацію, іноді — у них просто жахливий період.

Ми розглянули деяких із тих гравців, які обрали не той клуб, знаходячись на піку своєї кар'єри.

Хакан Чалханоглу (Мілан — Інтер).

Контракт Хакана Чалханоглу з Міланом закінчувався наприкінці сезону-2020/21.

Він бачив, що суперник за містом, Інтер, яким керував Антоніо Конте, переважає його клуб за рівнем та домінує у Серії А.

Тому він вирішив піти.

Здавалося, що це був початок ери домінування Інтера, тому турецький півзахисник стрибнув з корабля безкоштовно!.

Перенесемось на один рік уперед.

Антоніо Конте пішов, Інтер продає суперзірок, видає кілька жахливих матчів, і, зрештою, Мілан нещодавно переміг Інтер та виграє Серію А.

Хакан — невдаха? Саме так говорив Златан Ібрагімович та інші гравці Мілану під час святкування титула.

Хоча Чалханоглу і казав, що йому байдуже на слова екс-партнерів, але ми упевнені, що це не так.

Антуан Грізманн (Атлетіко — Барселона).

Коли Антуан Грізманн приєднався до Барселони, цей клуб щойно виграв два титули чемпіонату поспіль під керівництвом Ернесто Вальверде.

Їм чогось не вистачало, і Грізманн, форвард світового класe, мав бути цією деталлю у механізмі.

Замість цього Грізманн прийшов до команди, яка втрачала свій стиль та почала підраховувати гроші.

Барсу охопила фінансова криза.

Грізманн грав на лівому фланзі й ніколи не був близьким до того, щоб повернути свою блискучу форму.

Той рік видався справді жахливим.

Нищівна поразка від Баварії у Лізі чемпіонів, зміна тренерів та провал у Ла Лізі.

Грізманн перебував у Барселоні лише два сезони, вигравши лише Кубок Іспанії.

Він був повноправним учасником клубної "ери знущань" і пішов на початку сезону-2021/22, усього за пару місяців до того, як Хаві та Матеу Алемані повернули клуб на шлях величі.

Емре Джан (Ліверпуль — Ювентус).

Емре Джан був невід'ємною частиною зростаючого Ліверпуля Юргена Клоппа.

Він був там, коли Мохамед Салах і Вірджил ван Дейк приєдналися, і хоча пропустив більшу частину сезону через травму спини, він зіграв 2942 хвилини, коли Ліверпуль фінішував четвертим і програв фінал Ліги чемпіонів Реалу.

Намагаючись отримати більше шансів на перемогу у цьому змаганні, Джан того літа приєднався до Ювентуса у якості вільного агента, відхиливши пропозиції Ліверпуля щодо продовження співпраці.

Звичайно, наступного сезону Ліверпуль перетворився на одну з найкращих команд світу, повернувшись до фіналу Ліги чемпіонів, проте вийшовши цього разу переможцем.

Наступного сезону вони також поклали кінець 30-річному очікуванню на перемогу в чемпіонаті, а Джан, розчарований у своєму першому сезоні з Юве, залишився поза складом на Лігу чемпіонів, провів півсезону на лавці, а потім був відданий в оренду до дортмундської Боруссії.

Ось так!.

Ентоні Нокарт (Лестер — Стандарт).

Ентоні Нокарт приєднався до Лестера, коли клуб ще грав у Чемпіоншипі за трирічним контрактом.

У футболці Лестера для хлопця тоді було все: той матч проти Уотфорда за промоушен, коли саме Нокарт не забив пенальті Альмунії, удалий наступний сезон і вихід до АПЛ, боротьба за виживання у Прем'єр-лізі.

Нокарт був гравцем основи, тому боси надали нову пропозицію контракту, але він відхилив її, вирішивши приєднатися до Стандарту з Льєжу у Бельгії, щоб отримати більше грошей та досвід гри у іншому чемпіонаті.

Звичайно, уже наступного сезону Лестер здійснив справжнє диво, вигравши титул Прем’єр-ліги під керівництвом Клаудіо Раньєрі.

Страшенно невдалий крок для Нокарта!.

Серхіо Каналес (Расінг — Реал).

Серхіо Каналес був одним із найперспективніших гравців іспанського футболу, одним із найкращих підлітків, яких ви коли-небудь бачили.

Гравець такого приголомшливого рівня, що Реал підписав його лише через пів сезону старту Расінга у Ла Лізі в січні 2010 року на тлі інтересу з боку інших клубів по всій Європі.

Звичайно, Реал не є клубом для розвитку молоді, тим більше, що влітку 2010 року вони замінили Мануеля Пеллегріні на Жозе Моуріньо.

Каналес майже не грав і був відданий в оренду Валенсії, де жахлива структура і череда травм зруйнували його кар'єру.

Каналес повільно відновлювався в Реал Сосьєдаді, а потім і в Бетісі, і зараз, у 31 рік, він є одним із найцікавіших гравців Ла Ліги.

У 2019 він дебютував навіть у збірній Іспанії.

А міг би стати одним з найкращих у світі, якби він тоді зробив правильний вибір!.

Златан Ібрагімович (Інтер — Барселона).

У сезоні-2008/09 Барселона Пепа Гвардіоли здійснила революцію в усьому футболі своїм величним стилем гри та вражаючим тактичним інтелектом.

До цієї хімії вони докупили гравця світового класу у особі Златана Ібрагімовича! Який божевільний трансфер для того часу!.

На полі — звичайно, але за межами поля Ібрагімович не міг впоратися з тим, що Мессі був головною зіркою команди, і швед сильно сдав у другій половині сезону.

Тоді Барселона не змогла виграти требл, а взяла лише трофей Ла Ліги.

Знаєте, що зовсім знищило настрій Ібрагімовича? Новина, що Інтер виграв требл, обігравши на шляху Барселону! І коли Златан покинув каталонців лише через один сезон, вони одразу повернули собі трофей Ліги чемпіонів!.

Андрій Шевченко (Мілан — Челсі).

Скільки вже було написано про трансфер найкрутішого футболіста в історії українського футболу в Англію, і скільки ще напишуть...

Тодішній власник Челсі Роман Абрамович фанатів по грі Андрія Шевченка і намагався підписати його влітку 2005 року.

Спроба була невдалою, і він повернувся наступного року, отримавши цього неймовірного гравця.

Як це виглядало з боку Шеви? Він приєднувався до дворазових чемпіонів Англії, команди-вбивці, яка прагнула стати чемпіоном Європи, вигравши ЛЧ.

Проте Шева приєднався до них саме тоді, коли Манчестер Юнайтед сера Алекса Фергюсона піднімався все вище і вище.

"Червоні дияволи" вирвали титул АПЛ протягом обох сезонів Шевченка в Англії, навіть перемігши "синіх" у фіналі Ліги чемпіонів 2008 року, коли Шевченко спостерігав за грою з лавки для запасних.

Невдалий трансфер, та й годі...

Майкл Оуен (Ліверпуль — Реал).

Ще на початку 2000-х Реал Мадрид щоліта підписував топів.

2000 — Фігу, 2001 — Зінедін Зідан, 2002 — Роналдо, 2003 — Девід Бекхем.

Усі вони були улюбленцями вболівальників та успішними на полі.

У 2004 році Майкл Оуен приєднався до клубу, і він був буквально найбезглуздішим трансфером Реала в історії.

Ще безглуздішим, ніж повернення Маріано, чи підписання Йовіча.

Мадридці не тільки не потребували іншого нападника, але й відчайдушно потребували топового захисника.

Оуен провів щонайменше половину свого сезону в Мадриді, виходячи з лавки запасних, і навіть забитого гола в перемозі над Барселоною було недостатньо, щоб переконати клуб, що він вартий залишитись.

Оуен повернувся у Прем'єр-лігу лише через один сезон, залишивши занепадаючу команду з Мадрида, яка три сезони поспіль не мала трофеїв, оскільки Барселона домінувала в Ла Лізі та Європі.

Він покинув Ліверпуль насамперед заради більших шансів на перемогу в Лізі чемпіонів, а Мадрид із трьома перемогами за попередні сім сезонів здавався чудовим вибором.

Але, очевидно, цього не сталося.

Тоді Рафа Бенітес привів Ліверпуль до найнеймовірнішої Ліги чемпіонів у сезоні-2004/05, перемігши на цьому шляху Ювентус – той самий Ювентус, який обіграв Мадрид Оуена, тоді як англієць відіграв лише 44 хвилини в нічийному матчі.

Оуен пішов лише через один сезон, тоді як Девід Бекхем продовжував грати і був винагороджений, коли Реал виграв Ла Лігу у Барселони в сезоні-2006/07, а Оуен, який отримав травму, зіграв лише три гри за Ліверпуль.