Романьолі, Холанд, Лунін та інші: вони вболівають за нові клуби з дитинства

Романьолі, Холанд, Лунін та інші: вони вболівають за нові клуби з дитинства.

ua розповідає про цікави повороти футбольної долі."Та я з дитинства за них вболіваю!" (с) — одна з найпопулярніших цитат футболістів при переході до нової команди.

Вона вже давно перетворилась на мем, але деколи таки відповідає дійсності.

Багато гравців з малих років мріє зіграти за той чи інший клуб, і в який момент ця мрія стає реальністю.

У цьому тексті ми пройдемося по майстрам гри, які здійснили своє найбільше бажання і перебралися до команд, які бачили у своїх дитячих снах.

Комусь, так вже й бути, повіримо на слово, а хтось має безліч беззаперечних доказів.

Як от людина, яка стала приводом для написання статті.

Історія Алессіо.

"Finalmente" (с).

Яскравий приклад — Алессіо Романьолі.

Новачок Лаціо хоч і є вихованцем Роми, але з дитинства є прихильником орлів.

Навіть постійна 13-ка на спині — на честь Алессандро Нести, капітана чемпіонського складі бьянкочелесті.

Після відходу Алессіо з Роми в оренду до Сампдорії у мережі одразу почала гуляти фотографія того у футболці Лаціо.

Тоді ж він отримав купу погроз від запеклих "вовків".

Отут, наприклад, романісти залишили біля римського дому футболіста цілком зрозумілі слова: "Romagnoli Laziale presto il tuo funerale", що коротко і ясно демонструє анонс похорону...

Проте Романьолі було все одно — той продовжував демонструвати свої прихильність до "небесно-блакитних".

Часто під час матчів Лаціо, особливо у дні дербі, він робив в Інстаграмі не двузначні сторіс, чим викликав обурення і у фанів Мілану, адже був капітаном команди, а Лаціалі подекуди були її конкурентами.

Під час півфінального матчу Кубку Італії-2017/2018 трибуни Олімпіко зустрічали Романьолі банером "Romagnoli cuore Laziale" ("Романьолі — серце Лаціале", якщо дослівно), а сам він навіть не святкував переможний пенальті у серії одинадцятиметрових.

Також футболіст не раз давав інтерв'ю, в яких зізнавався у любові до орлів.

У 27 років мрія збулася Алессіо.

Нехай і внаслідок відверто провального сезону, хоч він і став чемпіонським для "россонері".

"Bentornato a casa" - сказали Алессіо по приїзду до Риму.

"Finalmente" — відповів той.

На наступний день зустрічати майбутнього капітана Лаціо прийшли сотні "орлів".

Біля клініки Padeia такого ажіотажу не було давно.

"Перший матч Серії А, який я побачив, – гра Лаціо.

Лаціо Еріксона, Міхайловича, Манчіні, Недведа, Саласа.

Я був у захваті від тієї команди.

Мав постер Нести, він був найсильнішим, іншого такого ніколи не буде.

Коли я забив Лаціо, граючи за Мілан, то вирішив не святкувати з поваги до моїх ідеалів та моєї віри.

Я – вболівальник Лаціо, ніколи цього не приховував.

Гадаю, правильно про це говорити" — такі слова звучать з вуст Алессіо у промо-відео "орлів" до підписання новачка.

Lazio (@official_sslazio).

Це сталося.

Романьолі — гравець клубу свого життя!.

Так Холанд чи все таки Штірліц?.

Нещодавня історія Ерлінга Холанда облетіла усі спортивні ЗМІ.

Людина переходить до Ман Сіті, одразу цьому з'являється маса доказів, а потім бац — і вже дитинка десь у футболці Арсеналу загуляла! Хоча про що ми, Романьолі — взагалі вихованець головного ворога свого улюбленого клубу...

Але вернемося до нашого вікінга.

Сіті представив його дитячим фото у футболці "містян" сезону-2008/2009.

ви бачите перед собою людину, яка вболівала за блакитний Манчестер до ери шейхів! Принаймні, про це вона наполегливо стверджує.

Потім інтернетом почали ширитися й інші фотографії — зокрема, де Ерлінг присутній на Етіхаді у ролі вболівальника.

Але найгострішого перцю до дискусій додала фотографія, на якій він красується у футболці лондонського Арсеналу.

До слова, жодних пояснень так і не було, але давайте не судити милу дитинку.

А отут Ерлінг, який провів у Британії більшу частину дитинства, на мить "став англійцем" і одягнув форму головної команди країни, але й слід Сіті теж присутній — тільки-от на його сестрі.

Подвійний Олів'є.

Олів'є Жиру пощастило — він пограв (і продовжує це успішно робити) одразу за два клуби, яким належить його серце.

"Перемога у чемпіонаті Італії – мрія мого дитинства.

У дитинстві я вболівав за Арсенал, але також підтримував Мілан, де грав мій улюблений футболіст – Андрій Шевченко.

Я хотів би виграти Скудетто, як і він" — сказав французький форвард після нещодавньої звитяги у Серії А.

Насправді, єдиним доказом тут виступає ця цитата.

Проте сенсу брехати про почуття до "канонірів" зараз у Жиру зараз явно немає, адже він давно не є гравцем лондонського клубу.

А от захоплення нашим співвітчизником лунало з його вуст неодноразово і, як ми знаємо, майже завжди воно дорівнює якимсь да почуттям до Мілану.

"Я завжди рівнявся на Шеву.

Я також пишаюся, що я россонері.

Працюй і вір" — а так вже Жиру писав у січні, прикріпивши відео голів українця у складі Мілану.

Куди ж без наших?.

Андрій Лунін зізнавався у любові до Реалу ще до переходу у стан мадридців.

Хтось може сказати, що це відбулося вже на тлі перших чуток, але який сенс? Оце Реал подивиться, що там сказав 18-річний воротар Дніпра, і тільки за це його купить..

"Мій улюблений клуб — Реал.

Звичайно, я мріяв би пограти у такому клубі, на такому рівні.

Незрозуміло, що будет з Дніпром.

Буде все добре — можливо, я залишуся тут, у мене контракт ще діє.

Будуть якісь конкретні пропозиції — будемо розмовляти" — висловився Андрій навесні 2017-го.

Наступною зупинкою, щоправда, була Зоря.

Але вже влітку 2018-го мрія Андрія стала реальністю.

Платити телецентру, аби подивитися матчі МЮ.

Історія Одіона Ігало не така відома, як і саме прізвище цього нігерійського форварда — фанатам МЮ.

Не сильно вони його запам'ятали за час виступів з початку 2020-го по початок 2021-го року.

Проте для самого футболіста чергова нова команда стала особливою.

Принаймні, у любові до неї їй клявся дуже зворушливо, та ще й взяв 25-й номер, під яким раніше за "манкуніанців" грав Квінтон Форчун.

«Я знаю, що багато футболістів говорять це, коли переходять в який-небудь клуб, але це команда моєї мрії.

Поважаю це, але мій випадок був іншим.

Всі, хто знають мене з дитинства, в курсі, що я і мої брати з сестрами підтримували Ман Юнайтед.

Ми платили, щоб піти nf подивитися їх матч.

У Нігерії потрібно підключати спортивні канали, щоб дивитися ігри, але не всі можуть дозволити це собі.

Мої батьки не могли собі цього дозволити, тому потрібно було платити телецентру, щоб подивитися.

Ми платили, щоб дивитися матчі.

Я виріс в місті, який схожий на гетто.

Коли справа підходило до вихідних, всі були натхнені, тому що вони хотіли подивитися матч МЮ.

Я почав збирати гроші, які давали з собою в школу.

Мені давали кишенькові гроші, щоб пообідати в школі, але я збирав їх до вихідних.

Я стирав свою майку перед вихідними, одягав її і йшов в той самий телецентр.

Там божевілля: одні фанати хочуть, щоб Ман Юнайтед програв, а я — фанат МЮ і хотів, щоб вони виграли.

Там я починав сперечатися, кричати та все таке.

Тоді «Юнайтед» був кращою командою Англії.

Коли тут був сер Алекс Фергюсон, вони перемагали в кожному матчі і в кожному сезоні брали Прем'єр-лігу.

Всі хотіли асоціюватися з тією командою.

Я також пов'язував себе з нею.

Тоді я був молодий, але, дорослішаючи, я не переставав стежити за МЮ.

Це найщасливіший момент у моєму житті.

Я граю за команду своєї мрії, за команду, яку я підтримував в дитинстві».

Зворушливо, чи не так?.

Марсель Забітцер.

З таким іменем би вболівати за Марсель, але, як відомо, не кожен Рома любить Рому.

Так і не кожен Марсель...

Власне, австрійський "раумдойтер" рік тому перебрався до Баварії й одразу заявив, що вболіває за неї з дитинства.

Власне, як і головний тренер мюнхенців Юлліан Нагельсманн, який привів його за собою із Лейпціга.

"Збулася мрія дитинства, це точно.

У дитинстві я завжди з гордістю бігав у футболці Баварії, це прекрасне почуття.

Я мріяв про Баварії, і тоді цей клуб здавався дуже далеким.

Тепер я не можу прибрати посмішку з особи..

По телевізору часто показували матчі клубу.

Мій тато дивився багато футболу, і часто це були ігри Баварії.

Так що одне призвело до іншого", - душевно сказав Марсель після переходу.

Український слід у Бразилії.

У нашій Батьківщині Марлос запам'ятався грою за Металіст, Шахтар і збірну України.

Сам же він — вихованець Корітіби, який грав за Сан-Паулу.

Проте його дитяча любов — то Атлетіко Паранаенсе.

І справді, історія цього хлопця дуже схожа на "Романьолівську", адже Корітіба та Паранаенсе — представники одного міста й найзатятіші вороги.

"Завжди чітко заявляв, що мрію грати за Атлетіко Паранаенсе.

Дуже радий, що мене тут прийняли всі, хто є частиною проекту.

Працюватиму з кваліфікованими та визнаними професіоналами з футболу.

Атлетіко — дивовижний клуб.

Тут чудова структура.

Мені навіть здається, що я й досі у Європі.

Тепер я можу сказати, що всі мрії, які я мав у дитинстві, справджуються.

Я щасливий бути частиною цього чудового проекту «Атлетіко Паранаенсе».

І я сподіваюся зробити багато хорошого для цього клубу.

Я сподіваюся, що моя сім'я пишатиметься мною, і я знаю, що вони підтримають мене, адже вболівають за цей клуб протягом багатьох років.

І що одного разу вони зможуть помістити сюди та мою фотографію разом з іншими легендами клубу.

Це буде одна з найбільших гордостей у моїй кар'єрі", — сказав наш співвітчизник після переходу до "червоно-чорних" (і справді, Україна Марлоса не полишає) цієї зими.

Щоправда, зараз Марлос не отримує достатньої кількості ігрового часу та подумує над завершенням ігрової кар'єри.

Але розв'язка так чи інакше вийшла дуже і дуже красивою...