Мораль і право, або ж Йовічевич і Шахтар

Мораль і право, або ж Йовічевич і Шахтар.

ua про наболіле — етичну сторону нового союзу.

За дні, які пройшли з першої звістки про перехід (або ж перебіг — кому як зручно) Ігора Йовічевича з СК Дніпро-1 до Шахтаря, лише лінивий не висловив свою думку про цю ситуацію.

Вчора обговорення розгорілися знову, адже все підтвердилося офіціозом.

Навіть почесний президент дніпрян Юрій Береза, скажімо м'яко, не стримав емоцій.

Ми у першу чергу розглянули футбольний аспект, проте оминути увагою етичний — не можна.

Тож давайте спробуємо зайти у нього з різних сторін...

Думки на користь Йовічевича, які треба почути.

Скажіть, скільки легіонерів ми побачимо у наступному сезоні УПЛ?.

Почнемо з іспанців Франциско Галана (тренера воротарів) та Даніелія де Кастро (першого асистента Йовічевіча та фітнес-тренера), які увійшли до штабу хорвата.

Цілком можливо, словенця Вербича й поляка Кендзьору в Динамо — хоча і їхній відхід у разі провалу кваліфікації до ЛЧ нікого не здивує.

Також із Динамо — румун Луческу, молдованин Карас і хорват Вукоєвич, які працюють у тренерському штабі.

Головний тренер Зорі — нідерландець Патрік ван Леувен.

З ним працюватимуть його співвітчизинк Реймонд Аттівілд та добре знайомий нам грузин Джаба Ліпартія.

Точно буде грати в Україні канадець Манджрекар Джеймс, який підписав новий контракт із Чорноморцем.

В атаці Ворскли бігатиме бразильський козак Марлісон, який розпочинав український етап кар'єри у Металісті 1925, а після початку повномашстабного наступу росії присвячував нашому народу голи на Батьківщині.

Крім того, полтавчани підписали співвітчизника Марлісона — Філіпе.

Можливо, в СК Дніпро-1 влаштуються кілька легіонерів Металіста, а ще у розташування дніпрян прибув бразилець Бусанелло.

Поки нікуди не пішов із Шахтаря Лассіна Траоре з Буркіна-Фасо, проте ще не вечір.

Але все одно наш список — маленький.

Це на перший погляд здається, що прізвищ багато.

Дійсно багато було станом на 23 лютого...

Наразі іноземців у нашому футболі можна порахувати за один кругообіг секундної стрілки.

До перелічених зверху можуть додатися ще з пів десятка.

Раніше таку кількість можна було побачити в одному тільки Шахтарі...

Ігор — близька Україні людина.

Проте куди подівся Ісмаілі, який грав за Шахтар протягом дев'яти років і встиг вийти у помаранчево-чорній футболці ще на Донбас-Арені? Виглядає теж не чужою...

Скажете, це все намагання "відбілити" відчутно спаплюжену репутацію Йовічевича, яка рініше була кришталево чистою.

Проте ні — це просто констатація факту.

Хорват входить у той невеличкий відсоток легіонерів нашого футболу, який не побоявся залишитися в Україні під сирени, загрози ракетних обстрілів російської держави-терориста й можливі вибухи у будь-якій точці країни.

Інше питання — як саме він це зробив.

Але моральність та аморальність тут, як мінімум, крокують поруч.

У той час як більшість виділяє лише друге.

І друге.

Ми не знаємо і не можемо знати глибини стосунків Ігор з реальним власником Дніпра-1.

Та й взагалі, наскільки глибоко та людина у процесі? Ніхто не буде сперечатися, що працювати з нею важко.

Зокрема, важко тренерам — Рамос і Маркевич не дадуть збрехати.

Підкреслюємо: це лише припущення.

Але якщо його врахувати, то добро і зло серед загалу швидесенько поміняються місцями.

Фундаментальна помилка Йовічевича.

Всі "знищують" Ігора.

І ми, вибачте, при всій об'єктивності теж не залишимося у стороні.

І проблема не в абстрактному "кинув Дніпро-1".

Піти з клубу Ліги Європи до клубу Ліги чемпіонів — нормально.

Проте користатися у цьому випадку правилом ФІФА, яке створено для легіонерів, які хотіли би піти з України через війну — не дуже нормально.

Це означає виставити всіх навколо дурнями, а себе — людиною з трішечки (або не трішечки) підлим нутром.

Це називається "обхід" закону.

Нічого крамольного з точку зору права.

Але невірно з боку людських відносин.

Хоча Шахтар стверджує, що цим правилом ніхто не користався, а Дніпро-1 обіцяє довести протилежне...

До Шахтаря у разі підтвердження інормації питань взагалі багато.

Усі потуги "гірників" критикувати, а то й судити міжнародну футбольну організацію за введення правила для легіонерів зійдуть на "ні", якщо такий вчинок стане фактом.

І не треба говорити, що "раз так із нами, то так і ми з іншими", бо таким вчинком "гірники" зробили погано не FIFA, а іншому українському клубу.

Який, до того ж, представлятиме нашу Батьківщину в єврокубках.

Ми й справді не знаємо глибини стосунків Ігора з офіційним та неофіційним керівництвом Дніпра-1.

Але це не відміняє факту того, що СК Дніпро-1 в очах багатьох є "моральним" правонаступником старого Дніпра.

А якщо й ні — то новим клубом із новими вболівальниками.

І говорити їм усім одне, а вчиняти інакше — некоректно.

На думці є лише одне пояснення діям хорвата.

У певний момент він перейшов Рубікон, коли повернення до нормальних стосунків і роботи у Дніпрі-1 вже не було реальним, а ризик не отримати посаду у Шахтарі, будучи дуже вимогливим, відчувався як високий.

Зрозуміло, що Срна вже вдруге зістрибує з можливості очолити "гірників", але припустимо, що цей варіант завжди є у керівництва донеччан у голові.

І це точно дешевше, адже співвітчизник Ігора і без того працює у клубі і з великою вірогідністю став би людиною-оркестром.

Нехай і по-дружньому, але Даріо міг увімкнути для друга такий легкий шантаж.

Чи виправдовує це Йові? Абсолютно ні.

Але пояснює мотиви робити все настільки бридко.

Перші слова хорвата у новій ролі.

Йовічевіч дуже любить одягати на себе маску патріота клуба.

Це можна було побачити і у випадку з Карпатами, і у ситуації з Дніпром-1, який він у своїх виступав часто асоціював зі старим Дніпром, ще більше граючи на емоціях уболівальників.

Тоді Ігору це дозволяв робити імідж.

Навіть багато прихильників вищезгаданого старого Дніпра подекуди говорили "СК-то ми не любимо, але їхній тренер — єдина світла пляма".

Зараз у Йовічевіча цього іміджу нема.

Якби перехід не був таким скандальним, то після слів про шоломи та лампочки всі би хорвату аплодували.

Зараз це виглядає смішно.

Як і "ми шахтарі" після "ми леви" і "ми Дніпро".

У випадку хороших результатів Йовічевіч все одно стане улюбленцем фанатів Шахтаря.

Тоді його ще більше не любитимуть опоненти, а етичні питання прихильників "гірників" (безумовно, ті їх теж ставлять, як і ставили у випадку з Мораєсом) будуть потроху відпадати.

Бо якщо іншим байдуже на рахунок на табло, то вболівальникам донецького клубу — аж ніяк.

За Йовічевичем все одно залишаються його чесноти.

Він, будучи легіонером, вивчив українську, а не російську мову.

Він, мабуть, дійсно дуже щиро любить нашу країну і наш народ.

Він вміє красиво говорити з журналістами (які приклали руку до створення його шикарної репутації), відповідаючи красиво й елегантно навіть на найбільш безглузді питання.

Проблема лиш у тому, що іноді він може не говорити взагалі...

Ця історія одно залишить на репутації душевного балканця величезний відбиток.

І будь-які оди на адресу Ігора будуть закінчуватися магічним словом "але", після якого через кому будуть іти недоліки.

Зараз Йовічевич їх продемонстрував загалу.

І від цього — не відмитися.

Завжди прикро сприймати той факт, що повністю позитивні фігури стають для загалу контроверсійними.

Але давайте робити без надлишкових емоцій.

Черга за роботою.