Путін наклав табу на трагедію у Вінниці: дайджест пропаганди РФ за 14 липня

У Росії відзначають 30 років першої «миротворчої спецоперації» в той час як ракетна атака на Вінницю стала забороненою темою. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 14 липня.

Вінницька бійня у «режимі мовчання»
Загибель дітей – як примус до капітуляції
Скажене факсиміле Путіна
Як Південна Осетія 30 років на обіцяне чекає

Вінницька бійня у «режимі мовчання»

Вінницька трагедія 14 липня, з точки зору офіційної російської пропаганди, відрізняється від ракетного удару по вокзалу у Краматорську та багатьох інших тим, що про неї протягом дня не сказав навіть Конашенков.

Раніше, він хоч якось пояснював аналогічні воєнні злочини: «місцем дислокації нацистів», «базою зберігання їх озброєння та техніки» або хоча б тим, що «нацисти самі обстріляли мирних жителів щоб звинуватити в цьому російську армію». Цього разу – повне мовчання.

Ось коротка інформаційна хроніка від офіційних росЗМІ щодо трагедії у Вінниці: РІА Новини випустило новину з постом Симоньян (яка нібито просто передала слова МО РФ).

Ще була заява представника РФ при ООН Варганова (заявив, що метою атаки був військовий об’єкт), яку процитував ТАСС, а Lenta.ru, «Інтерфакс», РБК, «Коммерсант», «Вести.ру», НТВ та «Перший канал» – просто проігнорували Вінницю.

Тобто фактично повний інформаційний день російські офіційні особи і ЗМІ замовчували ракетний обстріл у мирному українському місті, яке знаходиться за сотні кільметрів від лінії фронту.

І навіть наприкінці дня у вечірньому зведенні від Мізінцева після чергового нудного перерахування де «українські нацисти замінували міст і в яких житлових і соціальних об’єктах встановили вогневі позиції» також не прозвучало жодного слова про Вінницю. Лише акцентування уваги на тому, що ЗС РФ «не завдають ударів по об’єктах цивільної інфраструктури».

Натомість, переважна більшість постів і коментарів під повідомленнями про ракетну бійню у центрі Вінниці у прокремлівських Telegram-каналах рясніли дописами на кшталт: «так хохлам і треба». Чи взагалі фактичним виправдовуванням воєнних злочинів.

НАСПРАВДІ, і в режимі мовчання МО РФ, і в «кровожерливої оргії» прокремлівського Telegram політичний психолог Світлана Чуніхіна вбачає «психологічну угоду, яку російська пропаганда наразі пропонує своїм споживачам».

На її думку, «після вбивства мирних жителів у центрі Вінниці одні росіяни брешуть, що ніхто з цивільних не постраждав, бо потрапили по військовому об’єкту, а інші, навпаки, радіють, що постраждали. У цьому весь сенс диявольської психологічної угоди, яку пропаганда пропонує своїм споживачам. З одного боку, вона дає їм відчути себе частиною «сили, яка хоче добра», а з іншого – потурає людоїдським і кровожерливим інстинктам, яким обіцяна повна безкарність».

Останнє підтверджується й регулярним демонстративно-цинічним нагородженням Путіним почесним «гвардійським» найменуванням підрозділів, які брали безпосередню участь у насильстві проти мирних українців.

Загибель дітей – як примус до капітуляції

Зрештою під вечір 14 липня таки з’явилось «пояснення» знищення вінницького пологового будинку і медичного центру. Прокремлівські «фактчекери» з’ясували, що в усьому «винні обладнання МРТ та рентгену, які разом з дезінфікуючими засобами і спричинили сильну пожежу».

Крім ось таких «спростовувачів фейків» і офіційного «режиму мовчання» в Росії вдались і до класичного переведення стрілок – розповідей про «удари ЗСУ по Донецьку в помсту за Вінницю». І з майже повним відзеркаленням картинки. Навіть і «дитині ногу відірвало у Донецьку». Так вже було неодноразово і нового вигадати вони не можуть.

Параллельно, у Telegram-каналах з’явились і «покаянні» дописи за загибель дітей. Із неприхованим наміром примусити Україну зупинити війну на російських умовах. Цілком вірогідно, що це скоро стане трендом і на офіційному рівні. Недаремно ж у Москві постійно наполягають на «гуманітарній складовій «спецоперації».

НАСПРАВДІ, радник ОПУ Михайло Подоляк заявив, що «атаки на мирні українські міста – не помилка, а схвалена військова стратегія. У Кремлі вірять, що жорстокі злочини можуть зламати волю українців і змусити їх «до миру за будь-яку ціну». Але кожен теракт об’єднує суспільство».

Скажене факсиміле Путіна

Головна помилка Путіна в тому, що він дійсно вважає українців і росіян одним народом. Росіяни, яких він фактично перетворив на рабів, після такого «вінницького МРТ» точно повзли б до нього на колінах з проханням зупинити війну. Але реальної війни вони поки не бачать. Хоча Путін їх усіляко до неї готує, засекречуючи бомбосховища.

Держдуму Росії часто називають «скаженим принтером» за швидкість, з якою вона схвалює забаганки Путіна. А 14 липня він включив своє «скажене факсиміле», підписавши 123 новх закони, які вже не тільки де-факто, а й де-юре перетворюють росіян у мовчазних рабів.

Ось найважливіші з нових «правил життя від Путіна»:

– Закон про «спецзаходи» в економіці при закордонних військових операціях. Під «спецзаходами» мається на увазі можливість використовувати всі відкладені на чорний день держрезерви, наднормова робота в «окремих організаціях», а також спрощений порядок закупівель при держоборонзамовленні. Тобто під час запровадження «спецзаходів» у російських компаніях немає навіть права відмовлятися від контрактів для забезпечення спецоперацій.

– Нововведення для «безпеки Росії» — одразу кілька законів. Наприклад, за конфіденційну співпрацю з іноземцями проти безпеки Росії загрожує 8 років колонії. За неодноразову пропаганду чи демонстрацію символіки організацій, визнаних нацистськими чи екстремістськими, — 4 роки колонії.

«За дії проти безпеки Росії та за виїзд за кордон громадян, допущених до держтаємниці» — до 7 років. Це, наприклад, означає, що якщо людина (ще під час навчання у вузі) дала підписку за стандартною «формою № 2», то за грати вона може потрапити, якщо на пенсії просто з’їздила на відпочинок у Туреччину.

– Закон проти тортур. Тепер за них каратимуть позбавленням волі на строк до 12 років, а у разі смерті — до 15. Цікаво, що за новим законом тортури від силовиків не вважатимуться такими, якщо їх дії визнані правомочними.

– Закон про позасудове блокування ЗМІ. Видання можна блокувати без суду, просто рішенням прокурора за «фейки чи заклики до участі у несанкціонованих акціях».

– Закон про контрзаходи у відповідь на дискримінацію російських ЗМІ за кордоном. Генпрокурор може забороняти іноземні видання, якщо проти росЗМІ за кордоном ухвалили «ворожі рішення». Тепер також і журналісти, а не лише юрособи, нестимуть покарання за «дискредитацію» армії та «неповагу до держорганів», а також за «заклики до акцій та антиросійських санкцій».

– Новий закон про «іноагентів». Тепер ними можуть стати будь-хто і за що завгодно. Якщо раніше для цього потрібно було хоча б отримати переказ у 200 рублів (101 грн), тепер «іноагентом» можуть визнати і без фінансування з-за кордону – Мін’юсту РФ достатньо вирішити, що особа «отримувала підтримку чи перебувала під іноземним впливом».

– Закон, що дозволяє розводити курей та кроликів на садових та городних ділянках.

НАСПРАВДІ, можна продовжувати й надалі, але висновок один – заборонено в Росії тепер майже все, але курей з кроликами розводити дозволено. Звісно лише до того часу поки вони не знадобляться держоборонзамовленню.

Фактично, це визнання економічної і політичної поразки Путіна. Усе через спротив України, якого він не очікував.

Нацпроєкти – перелік ініціатив, з якими Путін йшов на вибори 2018 року, обіцяючи перемогти бідність, наздогнати світову економіку та витягти країну з демографічної ями, – зупинені або скасовані.

Путін переносить терміни проєкту «Безпечні та якісні автодороги» – другого за обсягом коштів, що виділяються з бюджету. До 2024 року планувалося побудувати та реконструювати 1,8 тис км доріг федерального значення. Тепер відкладено на 2030 рік.

Мета вдвічі знизити рівень бідності, яку спочатку ставили на 2024 рік, також відкладена на 6 років. На той же час посунуті терміни збільшення середньої тривалості життя до 78 років і входження до топ-10 країн за якістю загальної освіти та науки.

Цікаво те, що якби під час останніх «виборчих перегонів» замість усіх цих нацпроєктних обіцянок Путін чесно сказав би: «Я воюватиму з Україною і тому жодного покращення не очікуйте», росіяни все одно б проголосували б за нього. Саме тому – українці не росіяни.

Як Південна Осетія 30 років на обіцяне чекає

І наостанок про першу в історії сучасної Росії закордонну «миротворчу операцію». 14 липня виповнилось 30 років з початку окупації Південної Осетії. Міністр оборони РФ Шойгу заявив, що ця «спецоперація дозволила захистити народ республіки».

НАСПРАВДІ, «незалежність» цього грузинського регіону крім РФ підтримали лише Венесуела, Нікарагуа, Науру і Сирія. У 2008 році Південна Осетія відкрила в Росії епоху життя в альтернативній політичній географії, яку не визнає ні ООН, ні абсолютна більшість держав-членів.

У такій географії існують вигадані Кремлем держави, «органи влади» яких панують на окупованих Росією територіях. За бажання Путіна, їх можна дипломатично визнавати або анексувати, можна креслити їм довільні кордони, а потім танками «допомагати відновлювати територіальну цілісність».

У кріслі «президента» Південної Осетії сидів виходець з КДБ СРСР Тибілов, а на зміну йому прийшов колишній офіцер-десантник із псковської дивізії Бібілов. Відповідальним за Південну Осетію в Кремлі був Сурков, який курував також так званими «ДНР» і «ЛНР».

У сепаратистів з Південної Осетії є своя мрія. Вони ще з 1991 року намагаються вступити в РФ. Останнього разу спроба втілити її шляхом «референдуму», призначеного на 17 липня, зазнала чергової невдачі. Референдум скасували з офіційним поясненням: «враховуючи невизначеність правових наслідків питання, яке виноситься на референдум».

Чому Кремль турбують правові наслідки в Грузії і не турбують в Україні з’ясувати неможливо, якщо аналізувати, власне, право. Але альтернативна географія Путіна заснована не на праві, а на уявленнях про інтереси імперії.

Вочевидь, «незалежних» осетин просто дешевше утримувати, а ще – використовувати їх для різних сірих схем спонсорування.

Наприклад, росіянам потрібен для «ДНР» комерційний банк, який не підпадає під санкції для розрахунків з РФ. І в окупованих Донецьку та Луганську відкривається філія «Міжнародного розрахункового банку Республіки Південна Осетія», кореспондентським рахунком якого є звичайний розрахунковий рахунок у російському банку. Тепер окупанти намагаються залучити його і для запровадження рубльової зони на території тимчасово окупованої Херсонщини.

Сама Південна Осетія вже платить по кривавих російських рахунках. Її «добровольців» відправляють воювати з українцями. Щоправда, денацифікують Україну осетини погано. Наприкінці березня стало відомо, що близько 300 з них дезертирували додому, адже зрозуміли, що «союзники» просто кинули їх вмирати.

А з таким ставленням до союзницьких зобов’язань республіка ще не скоро заслужить право позбутися своєї незалежності. Вона ж у боргу перед Шойгу, який ще в квітні пояснював, що отримав звання Героя Росії саме за участь у «військових операціях», зокрема в Південній Осетії, Абхазії та Придністров’ї.

Другу «зірку», напевно, хоче отримати за Україну. Але для цього він поки організував недостатньо ракетних обстрілів мирних українців.