Відео з вінницької лікарні: журналістська етика, фіксерство й месіанство

14 липня російська ракета у Вінниці вбила чотирирічну Лізу Дмитрієву та травмувала її маму — дизайнерку видавничого дому «Картель» Ірину Дмитрієву. Коли Ірина прийшла до тями, їй спершу не повідомляли про загибель дочки, адже лікарі казали, що це може її вбити.

16 липня на фейсбук-сторінці Антона Кудінова — гостомельського активіста, який останні кілька місяців працює фіксером в іноземних знімальних груп — з’явився допис із кількома відео та фотографіями. На відео Ірина Дмитрієва у лікарняному ліжку плаче, переглядаючи відеозапис своєї ще живої дочки, й закликає світ допомогти України захиститися від російських ракет. Відео та фото опублікувала низка українських онлайн-медіа та пабліків у соцмережах.

Публікація Кудінова спричинила хвилю обурення в соціальних мережах — ось добірка прикладів.  Зокрема аргументовані закиди на його адресу виклала головна редакторка «Громадського радіо» Тетяна Трощинська. Звісно, не бракувало й просто вибухів емоцій, обурення, погроз і звинувачень на адресу чоловіка, якого при цьому часто ідентифікували як журналіста.

Через численні скарги на допис із відеороликами фейсбук кілька разів його видаляв, але Кудінов публікував матеріали знову, заявляючи про «кремлівських ботів», які нібито заважають йому поширити відео з закликом Ірини Дмитрієвої. Останню спробу опублікувати матеріали він зробив 18 липня близько 10 ранку; поки що цей допис не видалений.

У кадрі на відео — мікрофон RAI News 24, італійського громадського мовника. Згодом стало відомо, що з Кудіновим у лікарні була кореспондентка телеканалу Лаура Танґерліні. Вона відкинула звинувачення в неетичності своїх дій та спершу виклала у твітері сюжет, який уже був в ефірі RAI News 24, а потім видалила його. «Детектор медіа» звернувся до RAI News 24 із запитом і оприлюднить відповідь, коли її отримає.

«Детектор медіа» намагався отримати позицію Антона Кудінова та поставити йому запитання. На деякі з наших запитань він відповів, однак потім затявся: мовляв, журналісти повинні цікавитись не мотивами його вчинків, а змістом слів  Ірини Дмитрієвої. Чоловік багато разів повторив, що вважає нашим обов’язком поширити заклик Ірини до світу, а на запитання, які стосуються його самого та його дій, він відповідати не буде. Якщо Антон передумає, «Детектор медіа» готовий опублікувати його пояснення та відповіді на звинувачення на свою адресу (а їх чимало).

Ми спробували, наскільки це можливо, реконструювати цю ситуацію та дати відповідь на запитання, які виникають щодо дій Антона Кудінова та журналістів RAI News 24.

Хто такий Антон Кудінов і чи журналіст він?

Оскільки Антон відмовився відповідати на запитання, які стосуються його самого, нам доведеться шукати відповідь на це питання самотужки.

Антон Кудінов з Одеси, він навчався на факультеті журналістики Одеського національного університету імені Мечникова (випуск 2010 року). Однак єдина згадка про нього як «журналіста», яку вдається наґуґлити, стосується інциденту в січні 2014 року, коли його затримали під час протистояння на вулиці Грушевського в Києві. Тоді Антона Кудінова називали «журналістом телеканалу “Прихована правда”» — ресурсу скандальної активістки та політикині Ірми Крат. Журналістських матеріалів авторства Антона нам знайти не вдалося — ні тогочасних, ні давніших чи пізніших.

У 2020 році Антон фігурує в матеріалах правозахисних сайтів уже як «активний і небайдужий мешканець Гостомеля». Він балотувався на пост селищного голови, боровся проти чинної влади у селищі, виступав проти забудов, які вважав незаконними. Тоді він не позиціонувався як журналіст.

На його фейсбук-сторінці є згадки про роботу копірайтером у декількох компаніях, зокрема Banda Agency та BBDO, а також в ІТ-компаніях. Останнє місце роботи — кіберспортивний клуб Navi (яку саме функцію там виконує Антон Кудінов, не зазначено).

За інформацією джерела «Детектора медіа», Антон Кудінов опанував професію фіксера на початку повномасштабної війни. З його фейсбук-сторінки дізнаємося, що він організовував виставки про війну й займався волонтерством. Вже у квітні на його сторінці з’являються дописи, з яких можна зробити висновок, що він працює фіксером для RAI News 24.

Висновок, що Антон позиціонує себе як фіксер, а не журналіст, можна зробити з публікацій сторінки Fixers UA, до якої він, схоже, має стосунок. Хоча в одній із публікацій цієї сторінки йдеться, що «фіксер Антон Кудінов веде репортаж» із Вінниці з місця, куди влучила ракета. На цій сторінці було також викладене горезвісне відео з лікарні — його навіть перепостив Департамент охорони здоров’я та реабілітації Вінницької обласної державної адміністрації:

Відео на сторінці набрало півтораста тисяч переглядів за лічені години. Згодом, коли почався скандал, повідомлення видалили. Втім із скриншота зрозуміло, що чиновники ОДА трактували запис саме як продукт італійських журналістів, а не активіста-фіксера Кудінова.

«Чи є фіксер журналістом?» — питання, на яке не можна дати однозначну відповідь, адже різні фіксери в різних ситуаціях мають різні функції. В деяких випадках фіксери самі проводять інтерв’ю або знімають частину матеріалів — чи мав у цьому випадку Кудінов таке завдання, ми не знаємо. Відомо, що до вінницької лікарні Антон прийшов разом із кореспонденткою RAI News 24 Лаурою Танґерліні, отже, був там у статусі члена знімальної групи.  

«Детектор медіа» вже писав про невизначений статус фіксерів як виклик і проблему, яка ще гостріше постала з початком повномасштабної війни, коли попит на фіксерів в Україні зріс, і за цю справу взялися люди без досвіду, а часто й без журналістського бекґраунду. Зазвичай відповідальність за дотримання законодавчих і етичних вимог у матеріалі несуть автори матеріалу — іноземні журналісти, яким допомагає фіксер. Але хто відповідальний у випадку, коли дії фіксера, сумнівні з погляду закону і етики, стають складовою процесу підготовки матеріалу? Комісія з журналістської етики у своїй заяві покладає відповідальність на знімальну групу RAI News 24. Італійське медіа, натомість, готове відповідати лише за свої публікації.

Як знімальна група RAI News 24 потрапила в лікарню, хто дозволив знімати?

За словами Антона Кудінова, він мав «письмовий дозвіл» від матері Ірини Дмитрієвої; також усний дозвіл на зйомки дав «черговий лікар», який сказав, що не заперечує проти зйомок, якщо не проти сама Ірина. Втім на прохання показати «письмовий дозвіл» він відповів, що «не збирається нікому показувати свою переписку», тож можна зробити висновок, що йдеться не про документ, а про повідомлення в месенджері.

Наша колега Ірина Кирилович, яка зараз працює на каналі «Рада», була у Вінницькій міській клінічній лікарні швидкої допомоги напередодні, 15 липня. «Ми записували коментар директора лікарні Олександра Фоміна, — розповіла Ірина Кирилович «Детектору медіа». — Нас цікавив стан мами загиблої дівчинки, бо напередодні писали, що жінка померла. Лікар спростував інформацію про смерть Ірини, підтвердив, що руки й ноги в неї цілі, але стан тяжкий. Сказав, що про загибель дитини казати їй зараз не можна — він дуже на цьому наполягав». Ірина Кирилович також говорила з матір’ю Ірини Дмитрієвої, яка станом на 11 годину 15 липня підтвердила: дочці про смерть Лізи не казали. Лікарі не дозволили знімальній групі «Ради» зайти до палати і знімати.

Антон Кудінов у своїх дописах, уже видалених фейсбуком, писав, що на момент, коли знімальна група італійського каналу прийшла до лікарні, Ірині вже сказали про смерть Лізи. Таким чином він відкинув одне з найсерйозніших звинувачень, що лунало на його адресу: що саме він розповів жінці про смерть дитини та зняв на відео її реакцію. «Детектору медіа» він сказав, що Ірина, на його думку, була «в нормальному стані, просто засмучена».

Втім родичі Ірини Дмитрієвої мають претензії до Антона. Дружина брата Ірини Вікторія Дмитришина у коментарях під дописом пообіцяла фіксерові, що на нього чекає судовий позов від родини. Вона припустила, що медики, які чергували в лікарні в суботу, спитали в Ірини, чи вона хоче інтерв’ю, й дали дозвіл із власної волі, не запитавши дозволу в родичів. «Антону я писала, просила дати пояснення, — розповіла «Детектору медіа» Вікторія. — Просила дати пояснення. Він не відповідає. Не телефонувала — думаю, він і не візьме трубку. Ми не знаємо, хто дав згоду на запуск журналістів і саму зйомку. Поки що не позиваємось, адже не маємо часу на це».

Яка в цій історії роль журналістки RAI News 24?

На жаль, переглянути сюжет Лаури Танґерліні неможливо — вона видалила його з твітера, а в інших відкритих джерелах та на майданчиках каналу його немає.

17 липня Лаура Танґерліні відкинула звинувачення на свою адресу, наголосивши, що відповідає за свій сюжет, а не за те, що виклали в мережу «треті особи». «У звинуваченнях на мою адресу щодо інтерв’ю з мамою маленької Лізи немає правди, — написала вона. — І матеріал, який вийшов в ефір, підтверджує це. Інтерв’ю були погоджені та проводилися з дозволу». У відповідях на цей допис з’явився один із роликів, які оприлюднив Антон Кудінов, на що Лаура Танґерліні відповіла: «Це не моє відео, яке транслювалось по телебаченню».

Вранці 18 липня з’явилася ще одна заява Лаури Танґерліні у твітері — приблизно такого ж змісту, але розгорнутіша: «Дискусії та звинувачення на мою адресу стосуються контенту, який не був знятий і оприлюднений мною чи моїм телеканалом. Хтось інший зробив це з власної ініціативи. Інтерв’ю, яке я записала та яке показали на RAI News 24, було попередньо узгоджене тією самою людиною, яка мала намір закликати до закриття неба над Україною (це й була реальна мета інтерв’ю). Це не має нічого спільного з експлуатацією болю. Все інше, зокрема просторікування про мою поведінку та етику, — неправдиві новини, вигадані й поширені на порожньому місці. Це можна легко довести, подивившись відео, яке я власне зняла і яке було в ефірі. Мій телеканал і я маємо намір позиватись у суді проти кожного, хто далі поширюватиме такі неправдиві новини. На цьому я ставлю крапку».

Втім можливості переглянути саме той сюжет, де фігурувала Ірина Дмитрієва, пані Танґерліні своїм читачам не дала. Натомість опублікувала інший репортаж із Вінниці, знятий, імовірно, 14 або 15 липня, однак без кадрів із лікарні. Без сюжету та коментарів італійської журналістки неможливо зрозуміти, чи відео, яке виклав Кудінов, належить йому, чи він використав зйомки телеканалу. Втім із її останнього допису випливає, що зміст її розмови з Іриною був приблизно таким самим, як зміст відео, викладеного Кудіновим — поранена жінка закликала «закрити небо».

Зауважмо, що Лаура Танґерліні жодного  разу не згадала Антона Кудінова — фіксера, який кілька місяців працював із її телеканалом — на ім’я, весь час апелюючи до нього як до «третьої особи» чи «когось іншого». Ми сподіваємось отримати від каналу та пані Лаури коментарі, які допоможуть з’ясувати цю ситуацію.

Незалежна медійна рада готує лист-звернення до телеканалу RAI News 24 із закликом розслідувати цю історію й зробити висновки, аби подібне  не повторилось.

Що це значить для української медіаспільноти?

Із цієї історії можна зробити кілька висновків, важливих для медійної спільноти України.

Чотири важливі пункти вже сформулювала Комісія з журналістської етики, закликавши:

«1. Адміністрацію лікарні, де перебуває Ірина Дмитрієва, провести службове розслідування щодо тих, хто надавав дозвіл на допуск знімальної групи до постраждалої.

2. Міністерство охорони здоров’я України разом із журналістською спільнотою виробити правила допуску журналістів у лікарні.

3. Міжнародні журналістські організації засудити неетичну поведінку італійського телеканалу RAI News 24 та його працівників.

4. Українську журналістську спільноту повернутися до теми надання прескарт для журналістів з метою чітко розмежувати професійних журналістів та блогерів».

Власне, Антона Кудінова важко однозначно назвати журналістом чи блогером; за освітою він журналіст, за постійною професією — копірайтер, а поза ситуативною фіксерською роботою — ще й громадський активіст. До речі, один із напрямків його активізму — ініціатива «Батько має право», в межах якої чоловіки борються за можливість доступу до своїх дітей, якому перешкоджають їхні колишні дружини. Лідер цієї ініціативи Олександр Швець публічно виступив на захист Антона Кудінова, назвавши Ірину Дмитрієву сміливою жінкою, а критику дій Антона — «істерією» і багатьма іншими поганими словами. Але менше з тим.

У часи Революції гідності активісти зі смартфонами, які вели прямі трансляції з місця події, стали справжнім феноменом і, зрештою, однією з запорук перемоги Майдану. Одним із таких стримерів-медіаактивістів у той час був і Антон Кудінов. Тепер досвід і професійний бекґраунд дозволяє йому записувати відео та писати тексти без помилок, однак етичні запобіжники, які мають працювати (і в критичний момент — спрацьовувати) у журналістові, в Антона виявились відсутніми.

Не спрацювали ці запобіжники й у численних редакцій онлайн-медіа, які використали відео з допису Кудінова.  Деякі з них згодом прибрали ці публікації, а деякі з тих, які спершу опублікували, а потім прибрали, тепер пишуть про «скандал через неетичні дії італійських журналістів».

Судячи з відповідей на запитання «Детектора медіа» та змісту дописів у фейсбуку, Антон Кудінов упевнений, що виконує важливу місію — донести до світу послання Ірини Дмитрієвої. Аргументи критиків, які посилаються на наукові джерела, кодекси етики та міжнародну практику журналістів і психологів, на нього не діють — він лише знов і знов закликає своїх критиків «звернути увагу на зміст того, що казала Ірина».

Скриншот із публікації The Guardian про відео з лікарні, яким поділився у фейсбуку Антон Кудінов — свідчення того, що його допис зауважили іноземні медіа

Очевидно, завадити фіксерові, який почувся месією, зможе тільки судовий позов родичів постраждалої жінки та остаточне блокування сторінок у фейсбуку. Скільки ще болю це принесе й без того травмованій жінці та її рідним, можна лише уявити.

Унормування в законодавстві підстав для отримання статусу журналіста та запровадження прес-карти може відсіяти деяких героїв із смартфонами, які видають себе за журналістів і намагаються скористатись цим статусом у власних інтересах. Та, на жаль, неможливо гарантувати, аби кожен член знімальної групи — фіксер, водій, оператор, навіть журналіст — був носієм професійних стандартів, а також людяності й притомності. Тому важливо, аби випадок з Антоном Кудіновим не забувся і став хрестоматійним, і всі, хто створює медійний контент, затямили, що емоційне насильство над постраждалими від війни, стихійних лих та інших трагедій неприйнятне.