Олена Зеленська в інтерв’ю розповіла про історичний виступ в Конгресі США та чи вдалося досягти мети

Олена Зеленська виступила у Конгресі США та попросила більше зброї, щоб зупинити Росію.

Київ використовує всі можливості для отримання якомога більших обсягів західної допомоги. Чотири місяці тому президент України Володимир Зеленський також звертався до Конгресу із закликом надати Києву додаткову військову техніку. Після російського вторгнення американський Конгрес схвалив безпрецедентний пакет допомоги Україні близько 40 млрд доларів.

Напередодні до США з візитом прибула і перша леді – Олена Зеленська. Вона виступила у Конгресі США. Перша леді також провела зустріч з держсекретарем США Ентоні Блінкеном.

Початок виступу Зеленської був присвячений сім'ї, дітям та миру, який порушила російська агресія. Вона продемонструвала відео з дівчинкою Лізою з Вінниці, яка загинула від російського удару по одній з міських площ і стала уособленням страждань мирних українців під час цієї війни.

Згодом перша леді поділилася враженнями від виступу в інтерв’ю та відповіла на головні запитання.

- Як вам взагалі бути у мирному місті, де нічого не вибухає і нічого не прилітає?

- Мені здавалося, що коли я опинюся в місці, де повністю безпечно, я зможу розслабитися. Навпаки, ситуація, можу сказати, протилежна. Тому що ти постійно в напрузі: як там? Коли я зійшла з літака, я вже прочитала кілька поганих новин з України. У мене в телефоні стоїть налаштування на повітряну тривогу - я чула її тут кілька разів. Кожного разу ти думаєш, що там, що вдома, що діти. Я з ними не розлучалася вже кілька місяців, і для мене зараз це дійсно нервова ситуація. Тому вже очікую на повернення, дуже хочу побачити їх. Насправді хтось каже, що всередині бурі не так страшно, як ззовні за цим спостерігати.

- Це правда?

- Мені здається, так.

- Рівень зустрічей, який у вас тут був, - це, за великим рахунком, рівень президента. Я хочу запитати, які задачі ви перед собою ставили, коли сюди їхали, і чого, на вашу думку, вдалося досягти?

- Я мушу вас виправити. У мене є свої місії: емоційний вплив. І саме цією зброєю я маю користуватися, коли я спілкуюся з людьми. Це великий успіх, що стільки високопосадовців, стільки поважних людей зі мною зустрічалися. Вони зустрічалися радо зі мною. Я бачила у очах кожного підтримку - і кожен питав, як допомогти. Я дійсно дуже надихнулася цим візитом. Я відчула, що ми отримуємо допомогу - і ми її будемо отримувати. Моє завдання було - зробити так, щоб вони не забували про нас. Щоб вони підсилювали допомогу, щоб вони пришвидшували допомогу. Тому що кожен день очікування в Україні - це нові жахи, з якими ми можемо зіштовхнутися.

- Коли ви були в Білому Домі, не лише перша леді, але й президент знайшов час у своєму графіку для того, щоб вийти, привітати вас на ґанку, подарувати квіти. Яке враження на вас справило це спілкування? І може, ви можете поділитися, що вам Джо Байден сказав?

- Це був дійсно жест дуже щирий і неочікуваний з мого боку. Мені було дуже приємно. Це дійсно велика честь. Тому що загалом перші леді не завжди навіть з президентами приходять до Білого Дому. Особливо, коли перша леді одна - таких випадків взагалі, мені здається, не було. Він мене тепло привітав. У мене одразу з'явилося відчуття, що я приїхала до друзів. Теплі привітання, букет квітів - тобто усі ті речі, які ми так цінуємо, коли гостини. Таке відчуття було і в мене.

- Джилл Байден вчора під час тієї частини зустрічі, де були присутні журналісти, згадала про те, що ви хочете піднімати в Україні питання психічного чи психологічного здоров'я людей. Вона вже вчора говорила про те, що є певні напрацювання. Вона дала завдання своїй команді - і вони готові з вами ділитися якимись результатами. Чи є вже намітки, що ви можете робити разом?

- Дійсно, таке було. Ще в Ужгороді я підняла це питання. Тому що нам зараз потрібна допомога усіх країн, у яких є досвід і експертиза лікування ПТС-синдромів, лікування поранених військових, роботи із сім'ями, дітьми. Тобто перелік проблем дуже великий. І мені дійсно приємно, що пані Байден не просто вислухала мене, а взяла ці всі питання в роботу. І вчора на зустрічі у Білому Домі вся ця низка людей, які були запрошені, - вони дійсно ділилися зі мною тим, чим вони можуть допомогти і чим вони вже починають нам допомагати. Це і програми з відновлення психічного стану військових, це і програми загальної медицини, це і фінансова допомога. Напрямків дуже багато. Я думаю, що ми будемо продовжувати наші контакти, наше спілкування із доктором Байден. І мені здається, що ми можемо досягнути у цьому тандемі великих і дуже чудових успіхів.

- У Конгресі ви попросили лише про одне: про зброю. Це вже робили до вас десятки наших посадовців, це щодня роблять люди, які виходять на мітинги. Чому ви переконані, що вас можуть почути?

- Мені здається, просити треба те, що тобі потрібно. Всі інші речі - це потім. Нам потрібна зброя, тому я нічого іншого просити не могла. Мені здалося, що я до них достукалася. Тому що я дійсно говорила з ними не як з високопосадовцями або членами Конгресу - я говорила до них як до мам, до тат, до доньок та синів. І мені здається, що вони почули. І я їм сказала, що сподіваюся, що їхні рішення будуть швидкими. І думаю, що... я сподіваюся, що я права.

- Ви в кінці, після виступу, з ними неформально спілкувалися. Що вам говорили? Вас вітали дуже тепло.

- Так, мені дійсно було приємно. Я відчула, що мене підтримували усі, хто був в залі. Тобто коли ти виступаєш на цій сцені перед трибуною, ти не можеш відчути цього повністю - коли я спустилася з ними привітатися, то дійсно це було дуже щиро і дуже приємно. Вони почули.

- Хвилювалися?

- Я? Авжеж, неймовірно хвилювалася. Я дуже щаслива, що я це зробила. Тому що це для мене був іспит - і мені здається, я його склала.

- Дещо легковажне спілкування, але зараз всі соціальні мережі обговорюють. Коли ви були у Білому Домі, колір взуття вашого і пані Байден - весь Фейсбук обговорює. Чи ви домовлялися, чи протоколи домовилися, що ви будете так ідеально співпадати?

- Ми були з нею також здивовані. Це був для нас обох приємний сюрприз. Але протоколи не можуть про це домовлятися. Це поза протоколом - домовлятися про вбрання. Мені здається, що вона, мабуть, знала, що якщо вона одягне щось з наших кольорів, мені буде приємно. А я, знову ж таки, як представниця України хотіла одягнути українські кольори. Це ще раз додає до того, що дружба існує - і що вони дійсно нас підтримують. Вони хотіли зробити нам приємно. Мені здається, що наші глядачі мали б бути щасливі з цього приводу.