Для кого іномовить «FreeДом»?

Після перегляду ефірів марафону «FreeДом» (я дивилась їх 10—17 липня) у мене залишилося відкрите питання: для кого ведеться мовлення і з якою метою? Якщо це, як заявлено в проєкті, російськомовний канал державного іномовлення України, адресований широкій іноземній аудиторії, чому не зникає стійке відчуття, що дивишся українські новини російською мовою і зроблені на російський манер?

«Ми говоримо російською мовою, аби донести всю правду про війну для аудиторії, яка розуміє російську мову в різних країнах», — регулярно у різних варіаціях повторюють телеведучі проєкту. Однак російську розуміють також і в Україні, і, здається, цим гріх було не скористатися. 

Бо ж досить важко зрозуміти, для чого людям, які знають російську та живуть за межами України, детальна інформація про дії президента Володимира Зеленського. Рубрика «Президент UA» на «FreeДом» — це підсумки за тиждень про основні заяви, виступи і повідомлення від президента з ретельною нарізкою його відеозвернень або публічних виступів. Поки що це більше схоже на звіт про здобутки президента для аудиторії в Україні.

В ефірі від 17 липня (з промовистою назвою «Президент UA. Зеленский защищает Украину») під час обговорення використання та поставок зброї із-за кордону ведучий Олег Борисов повідомляє: «І тут дуже важливо, що президент Володимир Зеленський і весь офіс президента у цілому обговорюють, працюють на міжнародних платформах, майданчиках, і по факту ми бачимо результат». Здається, тут бракувало бравурної музики.

Ведуча Анна Нитченко підхоплює розмову: розповідає про важливість такої дипломатичної роботи, і каже, що прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте після зустрічі з президентом Володимиром Зеленським повідомив: вони дадуть Україні важке озброєння. Все розтлумачують так ретельно, аби не залишалося сумнівів у причинно-наслідкових зв’язках. І це все на фоні екрану поза ведучими з великим зображенням Володимира Зеленського в патріотичних кольорах.

І чому це схоже на агітацію?...

Далі більше — за понад 17 хвилин ефіру слова «президент Володимир Зеленський», «президент», «Володимир Зеленський» прозвучали майже три десятки разів. Ще шість згадувань випало на офіс Президента. Це справді дуже близько до політичного піару, або агітації на внутрішню аудиторію. Таке враження, що аби не залишалося сумнівів, ведуча підсумовує: «Зеленський захищає Україну — це людина, яка зараз робить максимальні зусилля на дипломатичні арені».

Ще одна причина, чому важко зрозуміти, кому адресують цей марафон — це тематика новин та сюжетів. Приміром, детальна інформація про ситуацію на фронті та окупованих територіях, свіжі зведення, сюжети про життя у звільнених населених пунктах — це справді висвітлення війни з Росією і її наслідків. Це майже все те саме, що можна побачити в українських новинах, але російською. Від якої все ще часом боляче, проте можна призвичаїтись. Хоча бувають курйозні моменти, коли журналіст зненацька посеред сюжету раптом переходить на українську.  

Але ось цей патріотичний відеоролик про те, що українці нікому не дадуть знищити свою історію і культуру, який хоч і титрований російською, придатний радше для українців для підняття бойового духу. Кілька сюжетів про те, що таке колабораціонізм, і яке за нього покарання в Україні — це теж інформація більше для внутрішнього вжитку.

Пробують переконати, що бойових українських голубів-спецпризначенців не існує. Ну, удачі!

Є, наприклад, рубрика «Кремлівська брехня», в якій розбирають найпопулярніші фейки російської пропаганди. Вона потенційно може бути корисною для аудиторії за межами країни, зокрема й для самих росіян, або «Исторические факты з Сергеем Кудимовым», чи сюжет про незаконний призов на раніше окупованих територія Донеччини й Луганщини і способи від нього ухилитися.  

Один раз в ефірі 25 хвилин розбирали засідання Держдуми Росії. Спікеркою виступила політологиня із Росії Ольга Курносова, яка зокрема пояснила, чим мав би займатися новий віце-прем’єр Росії,  розповіла про нестачу напівпровідників, кризу імпортозаміщення та заблоковані «Роскомнаглядом» російські сайти. Тут і оповідь, як в Росії важко досягати успіху у бізнесі без близькості до влади, і репліка від спікерки про банкіра Олега Тінькова, який «багато що зробив за рахунок свого таланту». І це вже виглядало як російські новини для росіян або як ефір якогось умовного каналу «До///дь». Таке могло би бути в іномовленні, спрямованому на Росію — але як це поєднується в головах глядачів із прославленням Зеленського та українськими новинами?

Отака от «важлива» інформація

У такому контексті в ефірі проєкту «FreeДом» доволі багато новин про російських опозиціонерів, росіян, яких затримали чи покарали за розповсюдження «фейків» або за законом про іноземних агентів. В цьому ефірі ведучий Євгеній Кисельов та російська політикиня Любов Соболь аж змагаються за те, хто більший «іноагент». От, до прикладу, розлоге інтерв’ю викладача з Волгоградського університету, який втратив роботу за репост у соцмережах.  Яку воно має цінність для глядача, приміром, у Польщі? Чи інформація про «Репрессии в России не утихают. Детали», або чому опозиціонер Ілля Яшин не виїхав з Росії. Формувати бачення, що не всі росіяни погані, і як їм важко живеться? Але тут виникає питання, для чого це робити за гроші українських платників податків. Якщо цей меседж спрямований на громадян іноземних держав, то питання, в чому ми намагаємось їх переконати — не «скасовувати» російську культуру, чи що?

Однак не все так сумно: є й контент, який справді може бути цікавий людям, які розуміють російську за межами не тільки України, але й Росії. Зокрема — це цикл інтерв’ю від ведучого Сакена Аймурзаєва «Люди доброї волі». З останнього — розмова з колишнім прем’єр-міністром Казахстану Акежаном Кажегельдіним. Авжеж, це не офіційна позиція державної влади Казахстану, але це докладний розбір потенційної політики Казахстану та Росії від фахівця. Про те, що і вибір спікера, і сама тематика вцілила, може свідчити майже 700 тисяч переглядів за сім днів.

Емоційні замальовки про життя українців у тилу і на звільнених територіях чи їхні спогади про війну теж мали б «чіпляти» не тільки українців. Наприклад, сюжет про школу мистецтв у Харкові, яка працює у бомбосховищі; чи включення з хлопчиком з Маріуполя, який вів щоденник про війну; або тема про роботу українських лікарів, які рятують пацієнтів від ампутації. Але це точно не сюжет про затримки зарплат в Росії і наскільки більше росіяни почали купувати горілки. Спойлер — на 11% більше у порівнянні з минулим роком. Тільки не зрозуміло, кому і для чого ця «цінна» інформація.

Цьому проєктові варто визначитися, для кого він і що цим людям хоче сказати. Якщо це намагання у чомусь переконати українців, так для цього вже є інформаційний марафон «Єдині новини». Якщо ж це спроба стати якимось замінником «ліберальних російських ЗМІ», то логічне питання: навіщо їх замінювати, якщо вони й без того непогано працюють?