Крок назад, щоб зробити два вперед: головне про перехід Олександра Зінченка до Арсеналу

Крок назад, щоб зробити два вперед: головне про перехід Олександра Зінченка до Арсеналу.

Автор Football.

ua Микита Євтушенко — про переїзд лідера збірної України на Емірейтс Стедіум.

Трансферне вікно в англійській Прем'єр-лізі знову має помітний український слід, і, здається, з кожним разом цей слід стає трохи більшим, враховуючи зимній перехід Віталія Миколенка в Евертон.

Цього ж літа з очікуваним відходом Андрія Ярмоленка з Вест Гема на правах вільного агента ми отримали трансфер на перспективу в особі 18-річного Єгора Ярмолюка, який перейшов до Брентфорда.

Але це все-таки варіант із зазором на майбутнє, а справжній галас в українському футбольному інформаційному полі створив перехід іншого українця.

Один із лідерів національної збірної України Олександр Зінченко, який, незважаючи на початкові труднощі в тому ж ПСВ, завдяки своїй працездатності та прагненню зумів вибороти собі місце в зірковому Манчестер Сіті, неодноразово заслуговуючи на публічну похвалу від самого Хосепа Гвардіоли..

Хтось скаже, що Зінченко по суті ніколи не був залізобетонним і регулярним гравцем старту Сіті, але, заради справедливості, в системі Гвардіоли фактично нікому немає гарантованого місця в першій одинадцятці, скільки б мільйонів твій трансфер не коштував, яким би довгожителем у клубі ти не був і наскільки зірковий статус би ти не мав (приклади Стерлінга, Сане та Гриліша не дадуть збрехати).

Одне зрозуміло достеменно: Гвардіола завжди довіряв Зінченку, але часом тому ж Жоау Канселу він довіряв трохи більше (або навіть не трохи).

Воно й не дивно, адже номінально українець ніколи не був лівим захисником.

Він просто робив те, що від нього вимагав тренерський штаб Сіті.

Робив, щоб просто грати в одному з найкращих клубів світу, хоча усі ми знаємо, на якій позиції Зінченко почувається найкраще.

І на жаль, місце в центрі поля "містян" так і залишилося для нашого співвітчизника забороненим плодом, тому щороку якісь чутки про трансфер українського півзахисника у пресі все-таки з'являлися.

Цього літа ці чутки втілилися в реальність.

Зінченко вирушив у лондонський Арсенал за 30 мільйонів фунтів стерлінгів (+2 млн фунтів у якості бонусів) слідом за своїм товаришем та іншим уже колишнім гравцем Ман Сіті – форвардом Габріелом Жезусом.

Чому відхід Зінченка з Манчестер Сіті – правильне рішення, як і у випадку з Жезусом?.

Насправді ситуації Зінченка і Габріела Жезуса дуже схожі.

У випадку з бразильцем позиція центрфорварда стала проблемною для Манчестер Сіті рівно в той момент, коли Серхіо Аргуеро почав все частіше травмуватися, а його рівень згодом лише віддалено нагадував той колишній екстраклас.

Жезус мав замінити зіркового аргентинця в майбутньому, але виявився до цього не готовий, тому впродовж сезону головним бомбардиром "містян" в певні періоди спокійно міг стати навіть Ілкай Гюндоган чи хтось із оборонної лінії.

Гвардіолі завжди вдавалося знаходити якесь рішення проблеми з форвардом, проте цього могло вистачати для АПЛ та інших внутрішніх турнірів, а ось в Лізі чемпіонів "містянам" у важливі моменти як раз і не вистачало такого природного бомбардира, як Ерлінг Голанд.

Тільки у другій половині минулого сезону Жезус, здається, нарешті по-справжньому зрозумів свою роль у нинішньому Ман Сіті, але підписання Голанда та відсутність якихось конкретних гарантій щодо ігрового часу стали для Жезуса "зеленим світлом" для трансферу цього літа.

Бразильський форвард, який в минулому сезоні частіше виступав на фланзі атаки, обрав постійну ігрову практику в Арсеналі і в перспективі роль головної "скрипки" в атакувальному оркестрі Мікеля Артети.

Не дарма Зінченко та Жезус потоваришували у Сіті.

Після відходу бразильця до Арсеналу вони навіть особисто обмінялися прощальними повідомленнями, але, як виявилось, прощалися гравці зовсім ненадовго.

Їх пов'язували не лише величезний професіоналізм та почуття гумору.

Обидві їхні позиції у стані "містян" останнім часом розглядалися як ті, які можна і потрібно покращувати, особливо після чергового фіаско команди у Лізі чемпіонів.

Знову ж таки, лівий вінгбек — нерідна позиція українця, а для Жоау Канселу звичнішим є правий фланг.

Про Бенжамена Менді вже можна взагалі не згадувати.

Враховуючи все це, абсолютно не дивує непереборне бажання Гвардіоли підписати свого співвітчизника Марка Кукурелью, який буквально за один сезон в АПЛ зробив лівий фланг у Брайтоні проблемною ділянкою поля для атаки суперника будь-якого рівня.

Рішучі кроки чинного чемпіона Англії до трансферу Кукурельї поставили ще більше питань щодо ігрового часу та ролі Зінченка у Манчестер Сіті.

Тим більше, що Олександру лише 25 років, він встиг приміряти на собі капітанську пов'язку збірної України, забивав у її складі важливі голи та віддавав не менш важливі асисти.

Але яким би крутим тренером не був Гвардіола та скільки б внутрішніх трофеїв щороку не колекціонував Ман Сіті, існують ще особисті амбіції та професійне зростання, в яких не завжди має бути місце для боротьби за нерідну позицію у 25 років, навіть якщо ми говоримо про топ-клуб АПЛ.

Раніше присутність в собі цих двох складових українець підтверджував відмовами від різних оренд в менш статусні клуби заради пошуку омріяного місця під сонцем в Сіті.

І він успішно користувався навіть найменшою можливістю, що надавав йому Гвардіола.

Але тепер настав той момент, коли потрібно зробити крок назад, щоб потім зробити два вперед.

Можливо, навіть більше….

Фактор особистих взаємовідносин Зінченка та Артети.

Відверто кажучи, здається, що впертий за своєю натурою Зінченко залишився б у стані "містян" боротися за місце у складі навіть з урахуванням трансферу Кукурельї, якби не отримав саме цієї пропозиції від Арсеналу.

Пропозиції від команди, яку очолює його колишній тренер, без допомоги якого не обійшлося зростання Зінченка як гравця.

І це не просто якісь вигадки – українець сам про це говорив у грудні 2019 року, коли Мікель Артета залишив посаду помічника Гвардіоли в Манчестер Сіті і ризикнув вибрати кризовий Арсенал в якості своєї першої роботи на посаді головного тренера.

Тоді українець написав на адресу Артети наступне: "Хочу сказати велике дякую цій людині за те, що вона зробила для мене.

Я багато від вас взяв і нескінченно за це вдячний.

Просто бажаю вам всього найкращого на вашому новому етапі.

Мікель Артета — легенда".

За цими словами можна наочно побачити, наскільки хороші взаємини між Зінченком та Артетою були в Манчестер Сіті, що є досить важливим чинником з огляду на майбутнє.

Іспанський фахівець заради збереження свого авторитету ніколи не боявся відмовитися навіть від найзірковіших гравців (Обамеянг, Озіл тощо), якщо вони порушували дисципліну та погано впливали на атмосферу в команді.

Мікель також завершив кар'єру юного таланту Маттео Гендузі в Арсеналі через те, що той відмовився вибачитись перед командою за свою поведінку та червону картку під час матчу з Брайтоном.

Не працюють з керманичем "канонірів" і психологічні маніпулятивні прийоми, коли його підопічні демонструють свої дитячі примхи (Торрейра більше не зіграв за Арсенал, коли почав скаржитися на погоду в Лондоні) або ходять із "надутим" обличчям через недостатню кількість ігрового часу (в одному з інтерв'ю Артета кинув влучну фразу в бік Ніколя Пепе після успішного матчу вперше за довгий час: "В ньому багато чого змінилося.

Його відношення, його енергія.

Він почав посміхатися").

Як і у випадку з Жезусом, Артета чудово знайомий з Олександром, знає його характер, можливості, а також сильні та слабкі сторони.

Такий значущий фактор спрощує період адаптації та робочий процес у новому колективі, адже гравець чудово знайомий з тренером, його філософією та вимогами, тоді як сам тренер, ґрунтуючись на минулому досвіді співпраці, може знайти шлях вивести цього футболіста ще на більш високий рівень.

До того ж, не будемо приховувати, що в Артети тепер з'явився ще один лояльний до нього гравець в роздягальні, від якого не варто очікувати непередбачених проблем.

Українець, в свою чергу, має отримати від Мікеля величезний багаж довіри в Арсеналі, футбольна система в якому мало чим відрізняється від колишнього клубу Олександра.

В Арсеналі є Едегор, Сміт-Роу та Вієйра.

Навіщо їм ще один креативщик у центрі поля в особі Зінченка та як його будуть використовувати?.

Для багатьох любителів англійського футболу не є секретом те, що на філософію гри Мікеля Артети фундаментально вплинула спільна робота з Хосепом Гвардіолою, тому і футбольне бачення у них мало чим відрізняється одне від одного.

Але дійсно, якщо порівнювати з Манчестер Сіті, то Артета в Арсеналі нерідко був обмежений у наявних кадрах та їх якості, тому у його виконанні ми бачили безліч тактичних експериментів: як успішних, так і повністю провальних.

Ми пам'ятаємо, що Арсенал може спокійно зіграти і "автобусом", якщо буде потрібно, але основною схемою для Артети в останній сезон і навіть два була формація 4-2-3-1 з одним висунутим плеймейкером на кшталт Едегора.

Ця літня трансферна кампанія говорить про те, що Артета збирається перейти на свою улюблену схему 4-3-3 (4-1-2-3), в якій ще більше уваги приділяється контролю м'яча, високому пресингу, активному зміщенню окремих гравців зі своїх позицій, атаці та тому самому домінуванню на полі, яке по відношенню до Артети вже стало якимось локальним мемом.

Перехід до цієї формації навряд чи буде миттєвим, адже той же Граніт Джака за своїми характеристиками є неідеальним типажем футболіста для такої схеми, оскільки він не зможе оперативно зміститися в потрібну зону і блискавично пресингувати у разі втрати м'яча.

В швейцарця є бачення поля та хороший пас, проте він потребує постійної підтримки позаду з боку більш оборонного партнера по півзахисту.

В ідеальному варіанті стартовий склад Арсеналу наступного сезону виглядатиме таким чином: Партей відповідатиме за опорну зону, Зінченко курируватиме напрям атак на лівому напівфланзі, а місце на правому півфланзі з аналогічними задачами займатиме Мартін Едегор.

Українець і норвежець мають в своєму арсеналі не тільки якісні, креативні та точні передачі, але й звикли миттєво реагувати на втрату м’яча та високо пресингувати суперника.

Це основа того, що хоче бачити Артета у виконанні своєї команди, але, знову ж таки, в умовах участі команди в єврокубках ротації просто не уникнути, тому формація і підхід вибиратиметься виходячи з того, хто конкретно з футболістів буде готовий зіграти в тому чи іншому матчі та який суперник протистоятиме "канонірам" за рівнем та стилем гри.

До речі, не можна також обійти стороною одну з головних переваг Олександра Зінченка, про яку ми вже згадували в цьому матеріалі.

У сучасному футболі дедалі більше цінуються універсальні футболісти, здатні закрити у разі потреби кілька позицій.

Знаючи про травматичність ключового лівого захисника Арсеналу Кірана Тірні, 25-річний українець зможе без проблем згадати свій період кар’єри в Сіті та замінити шотландця, поступившись своїм місцем у центрі Сміт-Роу, Вієйрі, Джаці чи будь-кому іншому.

Також Зінченко має певний досвід гри у якості вінгера та теоритично здатний опуститися нижче і скласти пару опорному півзахиснику за схемою 4-2-3-1.

Маючи на своєму озброєнні величезну кількість універсальних гравців, у тренерського штабу Артети розширюється кругозір дій, а вибір стартового складу на матч стає приємним головним болем.

З підписанням Зінченка кількість якісних креативних плеймейкерів в Арсеналі збільшилася до чотирьох (+Едегор, Вієйра та Сміт-Роу), які, до всього цього, ще й не обмежені у виборі однієї позицій та ролі на футбольному полі.

Прихід Зінченка до Арсеналу = кінець трансферної історії з Тілемансом?.

Ще до відкриття літнього трансферного вікна головним кандидатом на посилення центру півзахисту Арсеналу називався Юрі Тілеманс, у якого за рік завершується контракт із Лестером.

Зважаючи на це "лисиці" готові відпустити 25-річного бельгіця всього за 25 мільйонів фунтів, що виглядає досить скромною сумою за гравця такого рівня з досвідом виступів в АПЛ.

Начебто, і сам Тілеманс хоче до Арсеналу, та й, якщо вірити певним джерелам, сторони навіть умови особистого контракту погодили.

Але в такому разі постає логічне питання: чому Арсенал все ще не забрав Тілеманса за такі "копійки", а натомість платить Манчестер Сіті на 5-10 мільйонів фунтів більше за Зінченка? У принципі основні причини, чому Артета захотів забрати на Емірейтс саме українця, описані вище, тому спробуємо знайти причину такого собі "ігнору" до персони Тілеманса.

Із сильних сторін бельгійця можна одразу відзначити його передачі та потужні дальні удари, за рахунок яких Юрі забив у своїй кар'єрі не один шедевр.

Але щодо мобільності, швидкості пересування та пресингу — у цьому плані Тілеманс не виділяється особливими характеристиками.

Бельгієць здатний по ходу матчу знайти свій момент і принести результат (наприклад, саме його єдиний гол у 2021 році приніс Лестеру перемогу над Челсі в фіналі Кубка Англії), але Арсенал вже має футболіста за схожим типажем, і вище ми не дарма згадували про Джаку.

Те, що Граніт є гравцем оборонного плану — це величезна помилка і неправда.

Він ніколи не був успішним як опорний півзахисник, нехай і грав дещо ближче до лінії оборони, ніж Тілеманс.

І поки швейцарець перебуває у команді, то "канонірам" немає сенсу поспішати з трансфером Тілеманса, тим більше, якщо формально клуб та бельгієць вже, нібито, про все домовилися.

Не забуваймо, що Арсеналу ще також потрібно звільняти склад шляхом продажу непотрібних футболістів, тому в цій ситуації Тілеманс не є пріоритетом для трансферу, чого не можна було сказати про Зінченка.

Що чекає на Зінченка в Арсеналі?.

Ось-ось розпочнеться четвертий сезон, коли Мікель Артета є головним тренером Арсеналу.

Керівництво клубу надало іспанському фахівцю гарантію повної довіри та не пошкодувало для нього часу для будівництва "нового проекту" у клубі з Північного Лондона.

Заперечувати прогрес Арсеналу може лише той, хто обмежується виключно поглядом на турнірну таблицю, де лондонський клуб все ще відсутній серед представників Англії в Лізі чемпіонів, але є розуміння, що молода команда Артети вже перебуває на фінішній прямій свого будівництва та потребує більш значущих результатів, ніж участь у Лізі Європи.

Існують побоювання та ймовірність, що непотрапляння до Ліги чемпіонів у наступному сезоні може поставити жирний хрест на проекті Арсеналу, який взявся будувати амбітний, але недосвідчений Мікель Артета.

Олександр Зінченко вже став частиною цього проекту, який має величезні перспективи стати успішним, але при цьому немає гарантій, що він точно приречений на успіх.

Знову наголошу, що лідер збірної України слідом за своїм другом Габріелем Жезусом наважився зробити крок назад, сподіваючись, що в Арсеналі зовсім скоро він зможе зробити два, а то й більше кроків уперед у своїй кар'єрі.

В той же час є розуміння, що цей крок назад міг бути значно більшим, враховуючи, що цього літа українця пов’язували з Евертоном, а в минулі роки — з орендами до клубів поза АПЛ.

У підсумку нам залишається лише побажати удачі Олександру Зінченку у його новій пригоді.

Він – другий українець в історії Арсеналу після Олега Лужного та другий найдорожчий український футболіст за сумою трансферу після Андрія Шевченка.

Поки що на рахунку Зіни немає жодного забитого гола в рамках АПЛ та в єврокубках, але вся футбольна Україна сподівається, що незабаром ця невтішна тенденція скромної результативності зміниться на краще.

Більш того, Олександр не вперше одягне футболку лондонського Арсеналу, тому може сміливо говорити канонічну фразу, що він — "з дитинства за...", і ніхто йому не зможе за це дорікнути.

До речі, президент Барселони Жоан Лапорта нещодавно говорив про бажання посилити лінію оборони? Ми ні на що не натякаємо, але абсолютно не проти, щоб цього літа здійснилася ще одна дитяча мрія.