Революція у Боруссії Дортмунд: найпотужніша трансферна кампанія у Бундеслізі цього літа та реформація усіх рівнів

Революція у Боруссії Дортмунд: найпотужніша трансферна кампанія у Бундеслізі цього літа та реформація усіх рівнів.

ua розповідає про кадрові зміни у німецькому гранді.Минулий сезон не можна занести до активу Боруссії Дортмунд.

Друге місце у чемпіонаті з доволі непоганим доробком у 69 залікових балів та персональним рекордом за забитими м’ячами (85), але поза тим повний провал у кубкових турнірах та купа проблем.

Не тільки ігрових, але й ментальних.

Це переповнило чашу терпіння фанатів та керівництва клубу, тож було очевидно, що зміни влітку будуть неминучі.

У цьому матеріалі детально розберемо революцію у BVB та чого очікувати від "чорно-жовтих" у кампанії-22/23.

Перш за все варто почати зі складу.

Трансферна сага літа 2019 року продовжується до сих пір.

В травні того року Боруссія сама віддала чемпіонський титул жахливій в усіх сенсах Баварії Ніко Ковача, тож потрібно було робити якісь важливі рухи на ринку.

Це сталося.

Одразу після останнього туру Бундесліги Дортмунд презентував лідера атак Гладбаха Торгана Азара та основного латераля збірної Німеччини Ніко Шульца.

Окрім того, підписали ще й неймовірно талановиту перлинку Юліана Брандта з леверкузенського Баєра.

Пізніше під'їхав ще й блудний син Матс Хуммельс з Мюнхена.

Тоді кожен з цих трансферів викликав бомбовий ефект, проте це була лише ілюзія.

Шульц, як і його попередник з Гоффенгайму Джеремі Тольян, потрапив у непридатний контекст.

У Зінсхаймі та в збірній Ніко грав не типово крайнього захисника, а скоріше латераля, що грав по усій бровці.

Боруссія ж використовувала схему із вінгбеками за часів Люсьєна Фавра, але першим вибором на цю позицію зліва був Рафаель Геррейру, а пізніше Едін Терзіч та Марко Розе взагалі повернулися до схеми з двома центрбеками у схемах із чотирма захисниками.

Азар молодший помітно знизив вимоги до себе та почав деградувати стрімкими темпами, рідко демонструючи свій талант та вміння.

Схожа ситуація вийшла й з Брандтом.

Юліану так і не знайшли оптимальне місце на полі.

В цьому звісно є й провина самого гравця, але й клуб теж частково винен у його регресі.

Наприклад, звільнення Марко Розе може болісно вдарити по талановитому хлопцю, бо саме екс-коуч Зальцбурга та Гладбаха додав Брандту натхнення та впевненості в собі минулого сезону.

На хвилиночку, 9+8 у 31-му матчі Бундесліги – другий найкращий результат за гол+пас у чемпіонаті у дорослій кар'єрі у рамах чемпіонату.

Дивною одразу виглядала й дворічна оренда Рейньєра, котра була відвертою калькою переходу Ашрафа Хакімі влітку 2018 року із Реалу.

Добре, що хоча б в оренду, а не повноцінно викупили, бо бразилець став чи не найгіршим трансфером в історії Боруссії Дортмунд, навіть не намагаючись рити носом землю на тренуваннях.

Ось так поступово цеглинка за цеглинкою й сформувався вкрай розбалансований склад, де є чіткі "11" та в більшості абсолютно непридатні резервісти, котрі частенько не могли хоча б частково замінити конкурентів навіть у матчах проти аутсайдерів та середняків Бундесліги!.

У жахливому сезоні-2021/22 був лише один плюс – він максимально оголив усі слабкі місця у клубі на усіх рівнях, що й призвели до лавини змін.

Першою полетіла голова Марко Розе.

Текст про його звільнення вже давненько є на нашому сайті, тож не будемо зупинятися на цій темі.

Новий спортивний директор "джмелів" Себастьян Кель, замінивший на цій посаді легендарного Міхаеля Цорка, мав одразу показати мускули та продемонструвати силу.

Й продемонстрував!.

Були великі сумніви, що менш досвідчений функціонер зуміє швидко розчистити ці авгієві стайні, але наразі він веде дуже розумну та виважену політику.

Спочатку клуб відправив у вільний політ голкіперів Бюркі та Хітца, Загаду, Понграчіча, Вітселя, Голланда, Тіггеса, Рейньєра та Шмельцера.

Трохи розвантаживши зарплатну відомість почали, як гриби після дощу, з'являтися нові трансфери.

Давайте зупинимося на них.

Як ми вже писали вище, команду залишив ряд важливих гравців, багато з яких нещодавно грали важливу роль у колективі.

Потрібно було шукати їм заміну і Дортмунд одразу взявся виконувати цей план.

Одразу після передостаннього туру чемпіонату із Гройтер Фюртом (3:1) було оголошено про перехід Каріма Адеємі з Зальцбурга, ще раніше, взимку, був офіційно представлений Ніклас Зюле, котрий образився на Баварію та вирішив змінити барви.

Після закінчення сезону Ніко Шлоттербек, Саліх Озджан, Марцель Лотка, Александр Маєр та Себастьен Алле також переступили поріг клубного офісу.

Німецькі ЗМІ говорили про зацікавленність "джмелями" Давідом Раумом, але Боруссія банально не мала зайвих грошей, щоб задовольнити фінансові апетити Гоффенгайма, та й не була готова платити велику суму за гравця, який провів лише один сезон на високому рівні у першій Бундеслізі.

Окрім того, Ніко Шульц та Рафаель Геррейру все ще перебувають у команді, тож щоб підписати Раума потрібно було спочатку позбутися когось із цього дуету або ж обох зразу.

Звісно, Зюле та Шлоттербек мають зацементувати центр захисту й дають Едіну Терзічу більше тактичних маневрів.

Новий/старий коуч "чорно-жовтих" може використовувати не тільки традиційну схему із двома, але формацію й з трьома центральними захисниками.

Мануель Аканджі, здається, вже нікуди не піде цього літа, тож якщо це дійсно буде так, то BVB буде мати у складі одразу чотирьох якісних центрбеків.

На випадок форс-мажору будуть ширші варіанти.

Ніко був справжнісіньким лідером оборони доволі міцного Фрайбурга Крістіана Штрайха минулого сезону, котрий ледве не виграв Кубок Німеччини та не потрапив до групового етапу Ліги чемпіонів.

Про Нікласа ви й так все чудово знаєте.

Цей велетень окрім фізичної потужності, котра, щоправда, частенько заважає йому під час флангових прострілів та горизонтальних атак суперників, має неймовірну для такої комплекції швидкість та навіть потрапляв у топи Бундесліги минулого сезону за цим показником!.

Може він зіграти й на правому фланзі в разі потреби (саме правого крайнього, а не правого центрального захисника), бо Матеу Морей лише відновився від важкого пошкодження, через яке він пропустив більше року, Тома Меньє теж не є гарантом стабільності та здоров'я.

Два голкіпери Марцель Лотка та Александр Маєр - це очевидна заміна Хітцу та Бюркі.

Хоча перший й провів велику частину кампанії-21/22 в якості основного воротаря Герти, замінивши Шволова, але підписували юного поляка ще раніше саме до другої команди BVB.

А ось Маєр не витіснить Грегора Кобеля з рамки, але буде залізобетонним другим номером.

У крайніх товарняках грав саме він і виглядав там непогано, принаймні, у двох поразках від Валенсії та Вільярреала із загальним рахунком 1:5 його провина не головна.

Озджан — це, скоріше, пізня заміна для Томаса Ділейні, ніж для Акселя Вітселя.

Бельгієць все ж таки був більше креативним гравцем, а ось футболіст збірної Данії — "опорником-собакою", який підчищав за партнерами та виконував непомітний великий обсяг роботи.

Є ще й декілька молодих діамантів, як-то Прінс Анінг чи Джейден Браф, але навряд чи вони одразу продемонструють свої вміння на футбольному прямокутнику Вестфаленштадіону.

Останній на кому потрібно зупинитися — Себастьен Алле.

Івуарієць мав бути тою самою полуничкою на торті та вінцем трансферної кампанії імені його тезкі Келя, але під час тренувальних зборів у швейцарському Бад-Рагац екс-гравцеві Айнтрахту та Вест Гему стало зле, а після детального обстеження прийшла сумна новина про виявлення пухлини яєчка.

На щастя, операція пройшла успішна, але строки відновлення форварда наразі не відомі.

Дортмунду потрібно терміново шукати йому заміну.

Варіант із підписанням Луїса Суареса опинився невдалим, але є ще кілька варіантів, наприклад, Андреа Белотті, котрий офіційно залишив Торіно та став вільним агентом.

Подивимося, що з цього вийде, бо наявність нападника елітного рівня або його відсутність дасть відповідь про успішність майбутнього сезону для дортмундської Боруссії.

Холанда та Тіггеса у команді вже немає, а Мукоко нестабільний та не потягне дев'ять місяців у якості основної "дев'ятки".

Окрім суто трансферів гравців варто відзначити й плідну працю Себастьяна Келя та Едіна Терзіча у структурі клубу.

Спочатку було звільнено Розе, потім головного фізіотерапевта та розпочалися реформи у медичному штабі, ретельно підбирався й штаб тренерський.

Терзіч шукав досвідчених спеціалістів у своєму фаху.

Наприклад, Петер Херманн, котрий виступав аналогом Хансі Фліка у збірній Німеччини у Баварії Юппа Хайнкеса.

Був мостиком між тренерами та гравцями.

Підправити психологію гравцям "чорно-жовтих" точно б не завадило.

Революція у Дортмунді розпочалася.

Як мінімум чотирьох гравців Боруссія забрала з-під носа конкурентів з Мюнхена, які ще й втратили Роберта Левандовські.

Оголошує реальні та великі чемпіонські плани.

Невже наступний сезон нарешті опиниться тим самим?.