«ЄС його не підтримає». Експерти та представники індустрії коментують новації у законопроєкті «Про медіа». Частина друга

27 липня нардепи «Слуги народу» запропонували нову редакцію до законопроєкту «Про медіа», який був зареєстрований у Верховній Раді наприкінці 2019 року. 19 травня 2020 року парламент відправив проєкт на повторне перше читання. Узгодження медійного законодавства України з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіапослуги є однією з вимог для вступу України в ЄС. Запропонований у 2019 році, а нині оновлений законопроєкт має стати комплексним документом, що прийде на зміну кільком медійним законам. На необхідності його відкритого обговорення та ухвалення наполягають медійники та громадські організації.

«Детектор медіа» запитав експертів та медіагрупи про основні зміни в цій редакції на відміну від попередньої, які новели проєкту є слушними, які — ні. Що, на їхню думку, може викликати найгостріші дискусії; чи ухвалить цей закон Верховна Рада в першому читанні. Перша частина опитування тут.

У другій частині опитування на наші запитання відповідають Андрій Соломаха, Максим Дворовий, Наталія Клітна і 1+1 media, ОТТ-сервіс Megogo. Також «Детектор медіа» надіслав запити до Starlight Media та Inter Media Group, проте на час публікації відповідей не отримав.  

 Андрій Соломаха, член правління Інтернет-асоціації України: 

— Я оцінюю сам факт оновлення законодавства про медіа як позитивний. Якщо ж говорити саме про запропоновану редакцію закону «Про медіа», то я вважаю її переобтяженою. Намагання охопити всі галузі медіа, виписати регулювання другорядних речей не наближаєцей законопроект до ухвалення та до консенсусу індустріальних гравців. Яскравий  приклад — стаття 20 «Системи колективного прийому». Який стосунок закон «Про медіа» має до технічного засобу? А якщо прочитати цю статтю 20, то починаєш підозрювати деяких авторів законопроекту в диверсії: «3) встановлювати чи стягувати плату у вигляді будь-яких регулярних платежів (частіше одного платежу на три роки) за використання, обслуговування, утримання тощо такої системи». Тобто, припустімо, я представляю компанію,  яка обслуговує багатоквартирний будинок, організовуючи відеонагляд, охоронну і протипожежну сигналізацію, будинкову антену. Яким чином та навіщо закон «Про медіа» визначає мені мої господарські відносини з об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку?

Взагалі в законі велику увагу приділили регулюванню архаїчних технологій. Таке враження, що автори згадували «самое вкусное в мире мороженое по 15 копеек, и все же были счастливы» і з захопленням виписували регулювання друкованих ЗМІ та систем колективного прийому. На щастя, намагання врегулювати ОТТ- та VOD-сервіси мінімальне, за що я дуже вдячний авторам.

Андрій Соломаха

Проєкт зазнав значних змін із двох причин. По-перше, минуло два роки з моменту розгляду у травні 2020 року, і ми живемо в новій реальності. По-друге, не знаю, з якої причини, але автори законопроєкту вирішили дослухатись до експертного та індустріального середовища. Були проведені зум-конференції з доволі широким колом експертів, і це добре. Водночас я сумніваюсь, що за теперішнього підходу законопроект має шанси бути ухваленим.

Європейська спільнота не підтримає цей законопроєкт через статтю 66, яка повністю суперечить Європейській конвенції про транскордонне телебачення та обмежує поширення на території України каналів із європейськими ліцензіями. У тому числі DW, France24, ВВС та інших.

Медіагрупи не підтримають ухвалення законопроєкту. Вони виступили проти нього два роки тому, бо не хочуть мати сильного регулятора. Їх влаштовує Національна рада, авторитету і повноважень якої вистачає ганяти провайдерів та дрібні супутникові канали, тоді як медіагрупи мають привілейований статус. Згадайте випадок, коли з’ясувалось, що для Національної ради «пов’язані особи» з  бенефіціарами медіагруп — «это другое», ніж для всіх інших ліцензіатів.

Якщо шукати позитив у тому, що цей закон не ухвалять, то з точки розвитку нових технологій, які не врегульовані чинним законом,  вони, звісно, є. Наприклад, відсутність ліцензування ОТТ зараз дає можливість новим сервісам довільно вибирати та пакетувати контент без квот та лімітів, не звертаючи увагу на списки «дозволених каналів». Бо є частка правди в старому жарті: «Якщо створити міністерство яблук, то за два роки в країні почнеться їх дефіцит».

Максим Дворовий, юрист Лабораторії цифрової безпеки та Комісії з журналістської етики:

— Нова редакція — значний крок уперед порівняно з попереднім проектом, який у деяких питаннях став жертвою прискореного процесу доопрацювання відповідно до парламентського регламенту. Саме тому окремі положення первинної редакції проекту були достатньо сирими або напрацьовувалися за залишковим принципом. Запропонований нині проект правок враховує низку зауважень, які висловлювала громадськість та представники окремих медійних індустрій після публікації тексту 2693-д.

Серед іншого він знімає ризики надмірного застосування норм щодо відповідальності за поширення протиправного контенту з користувачів соцмереж чи блогерів, які не хотітимуть реєструватися як медіа. В ньому чіткіше закріплені підстави встановлення регулятором юрисдикції над медіа, що краще віддзеркалюють положення Директиви про аудіовізуальні медіапослуги. Перероблена майже повністю концепція відповідальності медіа за порушення: тепер вона є передбачуванішою та зрозумілішою. Пом’якшений режим відповідальності онлайн-медіа, який у попередній редакції дозволяв заблокувати доступ до сайту за 2—3 контентні порушення, що не відповідає міжнародним стандартам у сфері свободи вираження поглядів.

Максим Дворовий

Робоча група після зауважень медійників удосконалила концепцію співрегулювання, запропонувавши створювати окремі органи співрегуляції для різних типів суб'єктів у сфері медіа, на відміну від попередньої редакції, де такий орган мав би бути одним для всіх. Це дозволить, наприклад, онлайн-медіа чіткіше встановлювати для себе правила поведінки, не чекаючи на погодження, наприклад, телеканалів. Автори правок залишили простір для саморегулювання, тому роботі Комісії з журналістської етики нічого не загрожує. До проєкту включили  напрацювання інших робочих груп, які працювали протягом 2021 року, зокрема щодо політичної агітації та «чорних списків». Ці запропоновані правки також імплементують та систематизують низку правок до медійного законодавства, запроваджених вже після 24 лютого 2022 року, щодо заборони пропаганди російського режиму тощо.

Перспективи ухвалення прогнозувати не візьмуся. Імплементація Директиви про аудіовізуальні медіапослуги є однією з умов надання Україні кандидатства до ЄС, що може схилити шальки терезів на користь закону, який імплементує її положення. Дискусії точно точитимуться щодо положень, пов'язаних з національною безпекою (комусь вони можуть здатися зажорсткими, а комусь — навпаки) та регулювання онлайн- та друкованих медіа. Вони в більшості демократичних держав регулюються механізмами саморегулювання, які поки що не є достатньо ефективними в Україні, аби віддалити ці сфери від державного контентного регулювання.

Наталія Клітна, голова правління Асоціації правовласників та постачальників контенту:

— Ми підтримуємо ухвалення цього законопроєкту, бо він містить дуже важливі зміни саме для сфери аудіовізуальних послуг, впроваджує європейські стандарти, без яких ми не можемо рухатись далі. Зараз ми живемо за дуже застарілим законом, який гальмує розвиток індустрії. Якби ми ухвалили закон «Про медіа» десять років тому, ми б мали зовсім інший ринок сьогодні. Але при цьому є багато дискусійних питань, які впливатимуть на перспективи його ухвалення у парламенті. Серед таких питань, наприклад, регулювання друкованих ЗМІ. 

Якщо провайдерів, з огляду на інформаційну безпеку, і залишати в цьому законі, то їхня робота має бути максимально спрощена. Бо провайдери — радше суб'єкти у сфері електронних комунікацій. Мають бути чіткі вимоги щодо контенту, який ретранслюється в мережах, і провайдери мають дотримуватись тих правил, які встановлює держава щодо обмежень або забезпечення абонентів контентом. Решта обов’язків, які можуть накладатись цим законом, на нашу думку, не дуже сприятимуть розвитку галузі електронних комунікацій. Наприклад, це подвійна і схожа звітність та надання інформації про кількість абонентів до НКЕК (Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та послуг поштового зв'язку) і Нацради тощо. В останній редакції частину наших пропозицій врахували. Наприклад, провайдери не повинні подавати регулярну інформацію про структуру власності. Адже провайдери не мають редакційного контролю і не несуть відповідальність за зміст інформації, яка передається їхніми мережами. Тому і надавати таку звітність немає сенсу. Робоча група, яка працює над доопрацюванням законопроєкту, це врахувала.

Наталія Клітна 

Але є й інші моменти, щодо яких ми би хотіли досягти більшого результату. Адже єдиний звіт, який подає медіа — це інформація про структуру власності. Втім у законі була норма щодо андерепортингу (заниження провайдером даних про кількість його абонентів), тому від провайдерів аудіовізуальних сервісів вимагали подавати звіти про користувачів. Ми вважаємо, що зараз, під час війни, не час для впровадження такої звітності, бо всі провайдери на межі виживання. Вони потребують підтримки, а не додаткової звітності. 

Перспективи ухвалення закону – це питання політичне. Інформації про те, що парламент одностайній щодо цього, поки що немає. Але, на мою думку, якщо ми бачимо Україну у європейській спільноті, то маємо йти на компроміси і ухвалити закон. 

Позиція медіагрупи 1+1 media: 

1. Як ви оцінюєте нову редакцію проєкту закону «Про медіа»?

— По-перше, важливо, що ми зрушили з місця і маємо шанс отримати актуальне законодавство у сфері медіа, яке врахує вимоги Європейського Союзу та запровадить європейські принципи і правила. Оновлені механізми також нададуть Нацраді необхідні та очікувані повноваження для захисту інформаційного простору й ефективної боротьби проти російської агресії. Втім потрібно, щоб закон не тільки регулював, але й підтримував розвиток незалежних українських ЗМІ. Ми бачимо, що відбувається у Росії, як все тотально регулюється державою. Тому важливо зберегти баланс між регулюванням і свободою слова та роботи медіа. Впевнені, що всі гравці ринку зацікавлені у цьому, тож положення законопроєкту пропускатися також через цей фільтр.

По-друге, доволі важко оцінювати нову редакцію у комплексі, коли відсутній зведений текст з усіма правками та доповненнями до попередньої редакції, які містяться на понад 300 сторінках. Це викликає дискомфорт, мабуть, у всіх учасників процесу. Адже тримати у фокусі таку велику кількість правок важко, а якщо деякі з них не будуть враховані, може бути порушений баланс і сенс усього законопроєкту. Тому вважаємо, що потрібно інтегрувати у текст усі правки перед тим, як його винесуть на голосування у першому читанні.

Що ж до окремих положень, то для нас найбільш дискусійним залишається питання контролю та нагляду за дотриманням законодавства у частині передвиборчої агітації. Зараз ця сфера погано врегульована законодавством, що теж неправильно. За цим законопроєктом Нацрада повинна буде наглядати за всіма субʼєктами у сфері медіа, чи дотримуються вони принципів рівних умов і збалансованості при висвітленні виборчого процесу. Виникають практичні питання: що означає збалансованість, як її дотримуватися, говорячи про всіх учасників виборчого процесу, які матеріали вважати прихованою політичною агітацією тощо. Наприклад, що робити з партіями-аутсайдерами, які офіційно зареєстровані і, відповідно до закону, вимагатимуть право на таку ж кількість медійних проявів, що й популярні політичні сили? Зрозуміло, що мали би бути чітко прописані критерії та налагоджені механізми. Але це потрібно розуміти зараз, адже за порушення передбачені серйозні штрафи, аж до позбавлення ліцензії за сукупність таких порушень. Якщо правила не будуть виписані, все залишиться на розсуд регулятора, який виходитиме зі своїх суджень. Це зона неврегульованості та небезпеки для медіа. Ми, як медіа, готові нести відповідальність, але за те, на що ми реально можемо вплинути та що залежить від нас.

Це положення закону може бути додатково врегульоване правилами та рекомендаціями органу співрегулювання, створення якого передбачене законом. Адже закон не може бути настільки деталізований і містити всі нюанси.

Аналогічно було вирішене питання тлумачення складу контентних порушень, які завжди мають субʼєктивний бік. Це убезпечить індустрію від суб’єктивного регулювання.

2. Чому, на ваш погляд, проект зазнав значних змін?

— Проєкт зазнав змін, бо в результаті дискусій та розгляду пропозицій були враховані особливості різних суб’єктів у сфері медіа, розроблені нові механізми, усунуті прогалини, а також враховані поради європейських партнерів. Робота над синхронізацією та узгодженням правок із різною активністю, але тривала останні два роки. На нашу думку, з урахуванням внесених пропозицій і правок законопроект виглядатиме більш якісним, збалансованим і синхронізованим із європейською директивою.

3. Ваш прогноз щодо можливостей його прийняття Радою у першому читанні та навколо чого, на вашу думку, будуть точитися основні дискусії?

— Основні дискусії можуть далі точитися щодо регулювання роботи онлайн-медіа, але ці положення були суттєво допрацьовані та мають логічне обґрунтування, і не тільки в умовах війни. Зараз онлайн-медіа не регулюються жодним чином. У пропозиціях до законопроекту пропонується поділ на три умовні категорії: зареєстровані онлайн-медіа, незераєстровані, але зрозумілі і прозорі та так звані анонімні онлайн-медіа. І щодо кожної із цих категорій прописані процедури, які мають захистити свободу слова, проте унеможливити пропаганду на користь Росії. Крім того, помʼякшена відповідальність для зареєстрованих онлайн-медіа, а тимчасове чи постійне блокування може застосовуватися тільки у виняткових випадках.

На нашу думку, допрацьована версія законопроекту має бути зведена та оновлена комітетом до його голосування в першому читанні. Не менш важливо отримати попередній висновок європейських експертів та пройти відкриті публічні обговорення з представниками різних ЗМІ, щоб у всіх зацікавлених суб’єктів у сфері медіа була можливість оцінити положення законопроекту, осягнути і сформулювати свої зауваження і бути готовими подати їх на розгляд комітету. Висновок європейців та пропозиції ринку після публічних обговорень мають розглянути депутати і врахувати, готуючи законопроєкт до другого читання. В нашому розумінні це був би найкращий сценарій для отримання якісного результату.

Також варто розуміти, що не досить ухвалити закон. Потрібно, щоб індустрія та регулятор були готові та спроможні виконувати його, щоб він повноцінно працював. Наприклад, передбачене створення електронного кабінету, а на його розробку потрібні гроші та час. Мають бути розроблені відповідні підзаконні нормативні акти. Напевно, частина норм може бути відкладена в часі. Потрібен перехідний період, який дозволить регулятору та учасникам ринку підготуватися до оновленого законодавчого поля.

Позиція ОТТ-сервісу Megogo:

1. Як ви оцінюєте нову редакцію законопроекту про медіа?

— Ми вважаємо, що законопроєкт, головною метою якого є регулювання відносин у сфері медіа — має охоплювати всіх субʼєктів ринку, в тому числі соціальні мережі і, навіть, «піратські» веб-сайти. Наприклад, регулювання лише легальних українських платформ, без встановлення хоча б загальних вимог до іноземних ОТТ-сервісів, призведе до суттєвого перекосу можливостей не в сторону національних компаній. Сподіваємось, що документ буде адаптовано до нинішніх умов — на жаль, він дещо застарів, адже був розроблений вже давно.

2. Чому, на ваш погляд, проект зазнав значних змін?

— Загалом, ми не відмітили суттєвих змін. Принаймні в тій частині, що стосується нашої галузі. Більш чітким стало визначення країни-агресора та внесені зміни, що мають не допустити її участі та впливу на медіа в Україні. При цьому незрозуміло, як Нацрада планує чинити з іноземними платформами, які не є російськими, але яким не заборонено поширювати російський контент. Проєкт закону такі ситуації не врегульовує.

3. Ваш прогноз щодо можливостей його прийняття Радою у першому читанні та навколо чого, на вашу думку, будуть точитися основні дискусії?

— Ми сподіваємось, що закон буде прийнято, він дуже важливий для галузі медіа та країни загалом, з огляду на інтеграційні процеси до Євросоюзу. Однак хотілося б, що б закон прийняли з урахуванням реального стану галузі, економіки та потреб медіа, відповідно до ситуації в країні.

Фото: Dimitris Avramopoulos/Flickr