/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F18%2Fc2d71d13a5679a1bda0edee13498f8b7.jpg)
Як говорити з дітьми про війну: поради психолога
Шостий місяць в Україні триває повномасштабна війна.
І діти не живуть в вакуумі, вони спілкуються з іншими, чують розмови дорослих і чудово розуміють, коли щось не так, як зазвичай.
Тому не можна робити вигляд, що нічого не відбувається.
«Діти егоцентричні: вони вважають, що впливають на світ своєю поведінкою.
І тому, якщо з ними не говорити, то вони будуть додумувати, – вважає психологиня Ірина Басіста.
– Наші діти не були повинні знати, що таке війна, але тепер це частина їх життя, тому у них мають бути для неї слова.
Отже питання: як говорити з дитиною так, щоб це було максимально безболісно, корисно і зрозуміло?».
Перше, з чого варто почати – вік дитини.
З дитиною до двох років, але яка вже розмовляє і трохи розуміє, що відбувається, говорити про війну треба дуже м’яко.
Це досвід, з яким вона житиме все життя.
І він має бути описаний словами, аби в майбутньому не бути травматичним.
Ось, наприклад, мама немовляти, сидячи в підвалі, коли він голосно плакав, почала пояснювати, що зараз в будинку небезпечно, і нам потрібно бути в безпечному місці.
Так, тут холодно і незручно, але я з тобою.
Говорила мама про війну? Так! Допомогло це дитині заспокоїтись? Так! Розуміла дитина щось? Ні.
Але мамині слова, відчуття і голос заспокоювали дитя.
«Чим старша дитина, тим конкретніших пояснень потребує.
З двох років і старше пояснюйте все, що відбувається, з чим маєте стикатися, – радить психолог.
– Наприклад, я вчасно вивезла сина в безпечне місце, ми не застали звуків вибухів.
Але він все одно спілкується з іншими дітьми і потім ставить мені питання: що таке гармата, бомба? Чому росіяни напали на нас? В таких випадках мій мозок напружується, бо треба підбирати зрозумілі для нього слова, бути обережною у визначеннях і, звичайно, розуміти, що це і для чого».
З дорослішими дітьми теж не слід уникати болісних тем, бо вони вже більше усвідомлюють і знають різницю між мирним і воєнним життям.
Особливо потрібно більше розмовляти, а іноді і ініціювати розмови, з тими дітьми, які пережили окупацію чи інший воєнний досвід.
Так, вони можуть відреаговувати почуття, а ви зможете дізнатися більше про те, як дитина сприйняла цей досвід і вчасно його скорегувати.
Особливо уважними потрібно бути з підлітками.
Вони і так вразливі в цьому віці, а тут ще й війна.
Говоріть з ними максимально відкрито і постійно давайте відчуття безпеки і пояснюйте, що в своїх емоціях вони можуть спиратися на вас.
Основні правила розмов мають бути такі:.
чесність, бо довірливі стосунки – це найважливіше;.
будьте послідовними, дитині потрібен наратив і послідовність: спочатку було це, потім це і.т.
менше емоцій, більше інформативності – так ви не налякаєте дитину;.
підбирайте максимально зрозумілі слова, які відповідають віку;.
не уникайте розмов, коли дитина їх ініціює, якщо невчасно, то обов’язково повертайтесь до них;.
слідкуйте за реакцією дітей і давайте підтримку.
Допомогти дітям, що постраждали від війни можна, приєднавшись до проєкту «Від великих сердець – для маленьких» від «Фонду Маша» Маші Єфросиніної.
Це збір коштів для набори з усім необхідним на місяць життя дитини.
Подробиці – тут.