Піти щоб залишитись: як зберегти місце дитини в українській школі

З початку широкомасштабного вторгнення Росії Україну покинули близько 670 тисяч учнів. Більшість із них влаштувалися у місцевих школах по всій Європі: від Варшави до Лісабона. А тим часом, уже менш як за місяць у країні стартує новий навчальний рік 2022-2023, який в умовах війни буде вкрай непростим. Основне ж питання, яке турбує сотні тисяч батьків учнів, що виїхали: що робити з навчанням в українській школі? Намагатися хоча б формально зберегти місце за своєю дитиною, чи піти з української школи до завершення війни? Які альтернативи пропонує закон та уряд, і як країні мотивувати повернутися після війни до наших шкіл майбутнє української нації - з'ясовував "Апостроф".

Дві альтернативи

Чинним законодавством передбачено два сценарії, як зберегти своє місце у школі без фізичної присутності у ній.

Перший – онлайн-навчання. Але для переселенців взагалі не варіант, бо тягнути дві програми – в українській та місцевій школі – здатні лише одиниці. Та й час уроків буде перетинатися.

"Це важко, і це зайве навантаження на дитину", - пояснює "Апострофу" експерт напряму "Освіта" Українського інституту Майбутнього Микола Скиба.

Другий – перейти на екстернат чи сімейну форму здобуття освіти. У першому випадку освітня програма засвоюється школярем самостійно, у другому дітей навчають їхні батьки. Зрозуміло, що екстернат чи сімейна освіта буде для дітей, що виїхали, суто юридичною формальністю, адже фактично вони навчатимуться у школі в місці перебування. Але це варіант, щоб не втратити своє місце у українській школі. Але! Закон як вирішує проблему, такі і створює нову.

З одного боку, у законі "Про повну загальну середню освіту" сказано, що "результати навчання учня, здобуті ним шляхом формальної освіти в інших суб'єктах освітньої діяльності, не вимагають окремого визнання закладом освіти". Тобто закінчивши, наприклад, п'ятий клас у Берліні, теоретично без проблем можна перевестися в шостий клас у Києві.

Але ж ми пам'ятаємо, що де-юре для України жодної школи в Берліні немає. За документами школяр навчається у своїй рідній київській школі просто на екстернаті чи сімейній формі. А якщо так, то у разі екстернату потрібно буде здавати річне оцінювання з усіх предметів та атестацію, а у разі сімейної форми додається ще й оцінювання наприкінці кожного семестру.

Звичайно, хотілося б комфортніших умов для українських учнів, які вимушено залишили країну. Щоб п'ятий клас у Берліні без жодної бюрократичної тяганини та додаткових іспитів та оцінок перетікав у шостий клас у Києві. Але це можливо тільки якщо забрати документи, і на невизначений термін втратити місце в рідній школі. Інакше, за словами освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, порушується уся логіка освітнього процесу.

"Якщо навчальний заклад фіксує виконання освітньої програми для певного учня, а потім підтверджує це певним документом (табелем, свідоцтвом про середню освіту), то навчальний заклад несе відповідальність за виданий ним документ. Тому навчальний заклад має переконатися (шляхом проведення заліків, іспитів) у тому, що одержувач освіти свою освітню програму засвоїв. Бажання батьків отримати документ без того, щоб дитина вчилася, виглядає досить дивно. Це вимога закону: якщо людина хоче отримати документ про освіту – потрібно виконати освітню програму. Я розумію, що люди вимушено покинули територію свого проживання – і це створює проблеми. Але одержати документ про освіту без виконання освітньої програми – це не лише не передбачено жодним нормативним документом, а й виглядає абсолютно нелогічним", - пояснює "Апострофу" Горбачов.

То може вже треба змінювати нормативні документи, щоби налаштувати їх під реалії війни?

"У мене є сумніви, що це потрібно робити" , - додає Горбачов.

А ось Микола Скиба іншої думки.

"Звичайно, потрібні зміни до законодавства, але перед цим потрібно виробити узгоджене рішення тих, хто керує освітнім процесом. Адже тут мова про різницю стандартів. У сфері вищої освіти ми маємо Болонський процес, який дозволяє порівнювати зміст освітніх програм і розуміти як кредити, отримані в одному університеті, зараховуються в іншому. Щось подібне, напевно, потрібно робити у сфері середньої освіти, беручи до уваги нові виклики, такі як переміщення між країнами", - зазначає Скіба.

Але чому взагалі для батьків так важливо зберегти місце в українській школі для своєї дитини?

По-перше, справа в тому, що на відміну від правил прийому в перший клас, коли мають бути зараховані всі діти, які проживають на території обслуговування школи, прийом до середньої та старшої школи здійснюється лише на вільні місця. А їх може не бути.

"До війни наша школа просто тріщала по швах. Лише перших класів того року набрали 17 штук, - розповідає "Апострофу" мешканка села Софіївська Борщагівка (передмістя Києва) Юлія, яка зараз із дочкою живе у Франції. – Так, є такі, хто, як і ми, виїхали. Але сусіди, хто залишився, розповідають, що в селі з'явилося дуже багато переселенців зі східних регіонів. Всі вони здебільшого з дітьми, які 1 вересня підуть у нашу школу. На здоров'я, але якщо ми зараз втратимо місце, то коли повернемося, не факт, що зможемо знову вчитися у нашій школі".

По-друге, зберегти місця для школярів на користь майбутнього самої держави. Адже поки що зберігається хоча б формальний зв'язок між українськими учнями та їхніми рідними школами, то більше шансів, що після війни діти повернуться до країни та дадуть їй перспективу.

Депутати запевняють, що розуміють ці ризики.

"Звичайно, ми зацікавлені, щоб кожна дитина залишилася в освітній системі України, – коментує "Апострофу" секретар парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій Наталія Піпа. – За фактом ми розуміємо, що якщо дитина забирає документи з української школи, то велика ймовірність, що вона вже залишиться за кордоном. Але ми зацікавлені, щоби діти поверталися".

Але в існуючому законодавчому полі доводиться обирати: або забирати документи з української школи, без жодних гарантій бути зарахованими знову, або одночасно тягнути екстернат і навчання в школі на Заході.

Втім можливий ще один варіант.

Не забирати документи

Згідно з наказом Міносвіти №367 від 2018 року про порядок зарахування та відрахування учнів до державних та комунальних закладів загальної середньої освіти, просто так за вимушені прогули учня відрахувати зі школи не можна. Тим більше, попри бажання батьків такого учня (потрібно писати заяву про переведення).

"Ніхто змусити забрати документи не може, - пояснює "Апострофу" юрист Роман Бондаренко. - Батьки не повинні писати жодних заяв на відрахування. Якщо адміністрація має своє бачення, вони, звичайно, можуть виключити дітей зі школи, якщо вони такі сміливі. Але я потім подивлюся, як вони пояснять, що під час війни вони вигнали дитину зі школи. Вимагати вони можуть багато чого, але закон не передбачає виключення дітей зі школи".

Так, передбачено відрахування учнів, які вибули на місце проживання в іншу країну. Але більшість українців перебувають за кордоном у статусі біженців, а отже, не йдеться про безповоротну зміну місця проживання.

Проте в соцмережах батьки скаржаться, що адміністрації шкіл в Україні загрожують відрахуванням учням, що виїхали.

"Моя дитина з початку війни перебуває за кордоном, відвідує місцеву школу. До кінця війни в Україну точно не повернемося, бо небезпечно. Сьогодні надійшло повідомлення від вчителя, що батькам потрібно обрати форму навчання у школі. На моє запитання як бути дітям, які отримують освіта за кордоном, мені відповіли, що або сімейна форма навчання, або забирайте документи. Наскільки це законно?", - бідкається Маргарита Аюдіна.

За словами освітнього омбудсмена, це незаконно.

"Відрахувати дитину з навчального закладу без заяви батьків – неможливо. Чинне освітнє законодавство України передбачає єдину підставу відрахувати дитину, яка не завершила здобуття повної загальної середньої освіти, з навчального закладу: це заява батьків. Якщо ж батьки не написали заяви про відрахування дитини, то школа не може цього зробити за жодних умов, це передбачено наказом МОН №367 від 16 квітня 2018 р. Єдино можливий варіант, коли можуть відрахуватися без заяви батьків - якщо учень 9 класу не виконав освітню програму (пункт 2 розділу IV цього наказу)", – додає Горбачов.

Водночас, наголосив фахівець, згідно з пунктом 13 постанови Кабміну від 13 вересня 2017 року № 684 "Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та тих, хто навчається", якщо протягом 10 днів дитина не відвідує навчальний заклад без поважних причин, та не повідомляє про це до навчального закладу, то він (заклад) зобов'язаний звернутися до служби у справах дітей, Нацполіції, з метою визначення місцезнаходження дитини та забезпечення її права на здобуття освіти.

Відтак, у існуючому законодавчому полі, щоб зберегти місце дитини в українській школі, батькам доведеться "повоювати" з адміністрацією школи, Нацполіцією та соціальними службами. Таким чином, ситуація в освіті складається так, що держава ніби навмисне підштовхує дітей більше не повертатися.

Боротимемося за дітей

То може владі варто було б змінити цей підхід, поки ще не стало надто пізно?

Нардепи запевняють, що готові до пошуку нових форматів навчання за умов воєнного часу.

"Ми повинні налагодити таку систему, щоб наші діти були в безпеці, але щоб в Україні їм було куди повертатися. Складати іспити в екстернаті і вчитися в українській школі після основної, насправді не так і страшно. З іншого боку, ймовірно це може бути складно, отже, нам потрібно знайти якусь іншу форму", - зазначає Наталія Піпа.

Пошуком нових форм парламентарі обіцяють зайнятися на комітеті, який має відбутися незабаром.

"17 серпня Міносвіти має здати нам звіт. Немає ще остаточного рішення, але я з МОНом спілкуватимуся, щоб ми знайшли відповідь і зробили все, щоб кожна дитина залишилася в українській освітній системі і повернулася в Україну", - резюмувала Наталія Піпа.