У Києві в останню путь провели мільйонера, добровольців, поета і колишнього полоненого

У Києві простилися з українськими героями, які загинули від рук російських окупантів.

5 серпня в Києвіна Майдані, у Володимирському та Михайлівському соборах прощались із загиблими. На кожен із жалобних заходів приходили сотні людей, несли квіти та обіцяли помститися ворогу. Віддавали шану добровольцям і мільйонерам, поету і колишньому полоненому. Об'єднує всі ці прощання те, що кожен із цих людей загинув від рук рашистів.

Про це йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Загиблих добровольців "Правого сектору" Майдан Незалежності зустрічає, схилившись на коліно. Дві білі труни, накриті прапорами України, стягами "Правого сектору" і бойовими шоломами загиблих бійців. Андрій Жованик та Юрій Коваленко загинули на Донеччині.

"В бою стрілецькому, очолюючи групу козаків, загинули наші побратими. Це вогнепальні кульові поранення в прямому стрілецькому ближньому бою. Соледар тримається і до сьогодні", - говорить доброволець із "Правого сектору" Арсеній.

Жалобна церемонія - просто під стелою Незалежності, бо і боролися вони за незалежність.

Друг Андрія Жованика Роман Коваль розповідає, ще від початку 1990-х він, ще зовсім юнаком, боровся за Україну. Найбільше любив, коли його називали не просто воїном, а козаком.

"Він це слово сприймав як самоідентифікацію", - каже президент історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль.

На війні бійці мали псевдо Татарин та Сокар - сьогодні в них почесна варта з побратимів і довга черга з тих, хто віддає їм шану та кладе квіти.

5 серпня лише в столиці чотири публічні жалобні церемонії прощання.

Перед Володимирським собором - фотографії усміхнених людей. На кожній з них Олексій Вадатурський - директор сільгосппідприєства "Нібулон". Уже всередині собору - сімейні фото родини Вадатурських Роїси та Олексія. Вони загинули разом - ракета прилетіла в будинок заможної родини під час потужного обстрілу Миколаєва.

Тут говорять - це втрата не лише для аграрної України, а й велика втрата для цілого міста Миколаїв.

"Вадатурський був наче одним з символів міста Миколаєва, символом відродження суднобудування, не лише Миколаєва, але й України. Він перший, хто почав казати, що зерно треба перевозити річками, а не дорогами і розбивати ці дороги. Він багато чого зробив для Миколаєва...", - зазначив мер Миколаєва Олександр Сєнкевич.

Під стінами Михайлівського собору прощаються з Глібом Бабичем. Він загинув тиждень тому - машина підірвалася на міні. Але тут говорять не про смерть - Гліба згадують як веселу людину та поета.

"Я йому казав: "Глібе, я не розумію, що в тебе відбувається в голові, коли ти пишеш такі вірші, але це геніально!". А він каже: "Дякую тобі, друже!", - згадує ветеран російсько-української війни Олексій Петров.

Його вірші ставали піснями, а одна з них - стала гімном 10-ї бригади.

На прощання приходить і п'ятий президент України Петро Порошенко.

Тут одне прощання змінюється іншим. З Донеччини додому повертається Володимир Гунько. Він був бійцем батальйону Донбас, потрапив у полон, провів там більше 100 днів, але не втратив сили духу і почутя гумору.

"Понад 100 днів він був у полоні, пройшов коротку реабілітацію і понад 100 днів, як повернувся на фронт", - зазначив друг Володимира Гунька Володимир Рунець.

Від першитх днів повномасштабного втогрення він рвався на передову і трохи більше тижня тому добився переводу до Бахмута.

"Просто прилетіла бомба вночі, як це буває повсякчас в Бахуміті. Там немає жодного місця, яке можна було б назвати тилом, бо від тих бомб, які використовують росіяни, немає укриттів".

Поховають Володимира Гунька вже 6 серпня на рідний Вінничині.

Нагадаємо, що речниця українського офісу Amnesty International звільнилася через скандальний звіт.

У Києві в останню путь провели мільйонера, добровольців, поета і колишнього полоненого

У Києві попрощалися із загиблими на війні героями