У Києві попрощаються з подружжям Вадатурських: чим запам'ятався бізнесмен та автор амбітних проєктів

У п'ятницю, 5 серпня, в Києві у Володимирському соборі попрощаються з подружжям Вадатурських.

Відомий бізнесмен та власник компанії "Нібулон"загинув разом із дружиною Раїсою російської ракети, яка прилетла у їхній будинок у Миколаєві. Цілеспрямоване вбивство росіянами - це наразі основна версія слідства.

Вадатурський посідав 24 місце в українському списку "Forbes", був у санкційних списках Росії. Він розробляв експортний зерновий маршрут в обхід окупантів і відмовився виїхати з рідного Миколаєва. Про людину дуже амбітних ідей  - у сюжеті ТСН. 

"Дати новий поштовх, новий рух, нове життя" -  це були правила Вадатурського, правила світу, який він будував сам. Йому було 74 роки.  Він - син колгоспника, мільйонер, директор компанії "Нібулон", аграрій, зернотрейдер і автор амбітного логістичного проєкту, саме він придумав, як не тільки виростити зерно, але й якнайшвидше доставляти до портів власними суднами.

Якщо ви хоч раз були у Миколаєві, то точно бачили величізні блискучі бочки зернових терміналів і могли звернути увагу на ракети з підводними крилами та нові баржі. Вадатурський вибрав п'ять найперспективніших зернових регіонів і побудував там 20 терміналів для перевантаження зернових. Його компанія ескпортувала 10% всього українського зерна - це до пяти мільйонів тон на рік.

Бізнесу Вадатурського вже понад 30 рокі. Він вмів кожен вкладений в бізнес долар помножити на п'ять. "Купив свої власні вантажівки, побудував портовий термінал. Коли стало відомо, що портовий термінал не вирішує, він побудував більше 20 елеваторів, нових елеваторів. Є компанії, в яикх більше елеваторів, але щоб побудувтаи самому, то ніхто", - каже президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов.

Один з його логістичних проєктів знала чи не вся країна - це баржа з кавунами, яка пливла від Херсону до Київщини.
Кавуни возили водою і раніше, але потім водний транспорт занепав, річки обміліли. Перший смугастий рейс з 250 тоннами кавунів тривав п'ять днів. За цей час в нього навіть з'явився власний Twitter. Виявилося, що доставка кавунів на баржі Вадатурського скорочує витрати на доставку на четверть. Машини при цьому не розбивають дороги, річки працюють, а смугасті ягоди хоч і пливуть п'ять днів, але не псуються. "Річкові перевезення стимулюють, щоб автомобільного транспорту на дорогах булом менше",  - казав Вадатурський.

Також він розробив найкоротший маршрут на нині окуповану Кінбурнську косу. "Нібулон-експрес" довозив туристів до мальовничих пейзажів за 40 хвилин човнами на підводних крилах. До слова, такі були тільки у Вадатурського. Віе купив чотири ракети у Нідерландах. Це був швидкий шлях, але збитковий проєкт, бо тільки за перший сезон компанія нарахувала 7,5 мільйонів гривень збитків. Втім, від цього водного експресу не відмовлялися, бо це була мрія Вадатурського.

У планах Вадатурського було побудувати судна, які зможуть возити пасажирів не тільки по річках, але й морем, не лише по Україні, але й за кордон. "Ми планували збудувати катамарани - вищий рівень від ракет. Набагато більша зона перевезення. Можна було б організувати Одеса-Стамбул, Варна, а також по Дніпру", - казав сам Вадатурський.

Журнал про найбагатших людей охрестив Олексія Вадатаурського адміралом Дніпра. Його статки оцінилиу 450 мільйонів. Тоді віддали алміралу 24 сходинку серед найбагатших. Цікав те, що мільйонером Вадатурський став раніше, ніж в Україні з'явився журнал "Forbes". "В нього був найбільший річковий флот суден в Україні. Взагалі-то, напевно, не правильно вважати аграрієм. Він більше експортер і транспортник. Він єдиний, хто будував в Україні судна від нуля і до кінця", - розповіла редакторка "Forbes Україна" Катерина Шаповал.

Колеги Вадатурського пояснюють: як він міг поїхати з рідного Миколаєва, коли в країні жнива, коли зерно було в портах, бо навіть у війні він бачив можливості і нові проєкти. "Він вирішив побудувати новий термінал на Дунаї. Він не міг покинути людей, колектив. Він вирішив, що зможе побудувати новий шлях навіть у такі важкі часи. Тому йому потрібно було бути в Миколаєві", - згадує  Микола Горбачьов.

У ніч проти 31 липня Миколаєв зазнав черговий, але найпотужніших обстріл Росії. Тоді по місту вдарили майже 4 десятки ракет. Тоді в соцмережі з'явилося відео одного з розбитих будинків, а також повідомлення про загибель літньої пари. Згодом стало відомо, що це були Олексій та Раїса Вадатурські.

Чи випадково ворожа ракета влучила саме в цей дім? Цей воєнний злочин Росії можна сміливо зараховувати до переліку тих, які ми називаємо "хлібними". Окупантам не достатньо палити і замінувати поля; недостатньо лише бити по портах та зернових терміналах, аби зерно вигорало тоннами; замало завадити спочатку посівній кампанії, а потім і жнивам; замало красти зерно. Вони вдарили в один з центрів прийняття зернових рішень. Адже Олексій Вадатурський був одним з тих, хто вмів налагоджувати логістичні схеми, аби годувати зерном світ.

Бізнесмен серйозно підтримував грошима оборонців Миколаєва, а тому був у санкційних списках Росії. Ба більше - зерно з його терміналів, які потрапили в окупацію російських бойовиків, цікавило в першу чергу.

Ідеї Вадатурського багатьом здавалися аж занадто амібтними, а комусь навіть божевільними. Втім, він вмів втілювати їх у життя.