Фінансова криза у Барселоні: велике розслідування The Athletic

Фінансова криза у Барселоні: велике розслідування The Athletic.

ua презентує великий матеріал-розслідування про фінансову кризу каталонського клубу.

Поки футбольна індустрія здригалася від резонансу пандемії COVID-19, світлі уми в залі засідань Барселони придумали певний план.

Через скрутну фінансову ситуацію клубу один із керівників звернувся до УЄФА, організатора Ліги чемпіонів, із пропозицією.

Каталонці потребували нових кредитів, щоб полегшити біль, спричинений роками неправильного прийняття рішень на трансферному ринку та надмірними зарплатами гравців, що посилилися пандемією, яка зруйнувала комерційні доходи та доходи від матчів.

Тому ідея полягала в тому, щоб подати заявку на позику в банку та використати очікувані майбутні доходи від трансляцій від гри в Лізі чемпіонів як забезпечення позики.

Відповідь УЄФА була прямим "Ні", і керівний орган європейського футболу пояснив офіційному представнику Барселони, що вони не можуть використовувати кілька років майбутніх телевізійних грошей від Ліги чемпіонів як гарантію, оскільки немає гарантії, що вони будуть кваліфікуватися на турнір кожного сезону.

Кваліфікація до Ліги чемпіонів забезпечується спортивними заслугами, а не "правом народження".

Представник Барселони був щиро здивований відмовою.

Цього тижня в УЄФА повідомили The Athletic, що не можуть дати публічні коментарі через "конфіденційність процесу".

Можливо, втім, саме такий відчай і, часом, пиха змусили багатьох керівників суперницьких клубів і футбольних уболівальників по всьому світу останнім часом дивитися на Барселону з подивом.

Цього літа цікавість подекуди переросла в заздрість і обурення, оскільки каталонці витратили 140 млн євро (117 млн фунтів стерлінгів, 142,8 млн доларів) на підписання бразильського вінгера Рафіньї з Лідс Юнайтед, польського форварда Роберта Левандовські з Баварії та французького центрального захисника Жюля Кунде з Севільї.

Також "кулес" взяли Андреаса Крістенсена та Франка Кесс'є з Челсі та Мілана відповідно в якості вільних агентів.

Барселона також сподівається підписати ще одного гравця Челсі — націлені на захисника Маркоса Алонсо.

Хотіли ще й "викрасти" Сезара Аспілікуету, але керівництво лондонського клубу змогло переконати капітана продовжити кар'єру на Стемфорд Брідж.

Попутно "синьо-гранатові" дратували клуби по всій Європі, особливо в тому, що переграли Арсенал і Челсі щодо трансферу Рафіньї, перш ніж знову обіграти той самий Челсі на цей раз через Кунде.

Барселона також повторно підписала вінгера збірної Франції Усмана Дембеле після того, як його попередня угода закінчилася в червні та перехопила в головного суперника Реал Мадрида багатообіцяючого підлітка із Расінга Пабло Торре.

Неймовірно, але вони все одно планують додати до колективу ще один елемент у вигляді Бернарду Сілву з Манчестер Сіті!.

Напруженість посилилася надзвичайною економічною обстановкою діяльності Барселони.

Лише два місяці тому президент клубу Жоан Лапорта заявив, що команда з Камп Ноу була "клінічно мертвою", коли він був заново обраний президентом у березні 2021 року.

Він додав, що Барселона також "залишилася в реанімації".

У серпні минулого року Лапорта дав прес-конференцію, на якій повідомив про борг у розмірі 1,35 мільярда євро (1,13 мільярда фунтів стерлінгів, 1,38 мільярда доларів США), перш ніж окреслити, що зобов’язання клубу по зарплаті гравцям становлять 103% доходу (навіть після того, як Ліонель Мессі покинув клуб в якості вільного агента після закінчення терміну його угоди) і сказав, що чистий капітал клубу становив мінус 451 млн євро!.

Позика на суму 80 мільйонів євро була взята для покриття зарплат гравців на початку календарного року.

Для реструктуризації боргів клубу Goldman Sachs вимагала ще одну кредитну лінію на суму 550 мільйонів євро.

Багаторічний захисник та легенда клубу Жерар Піке погодився на скорочення зарплати минулого літа, щоб Барса фактично могла зареєструвати нові підписання — Еріка Гарсію та Мемфіса Депая.

Виконавчий директор клубу Ферран Ревертер, який з тих пір пішов у відставку через розбіжності з Лапортою, сказав, що аудит фінансів клубу виявив, що Барселона є "технічним банкрутом", і додав, що вони були б "розпущені", якщо б вони були PLC (Public Limited Company — відкрита публічна компанія з обмеженою відповідальністю - прим.).

Ревертер не був замінений, Лапорта просто розширив своє портфоліо.

Отже, коротко, це була справжня халепа, тож є спокуса скористатися нещодавнім висновком головного тренера Баварії Юліана Нагельсманна.

Він сказав: "Барселона, єдиний клуб, який не має грошей, але потім купує кожного гравця, якого хоче.

Я не знаю як (вони це роблять).

Це якось дивно, якось божевільно".

Однак на Камп Ноу бачать речі дещо по-іншому, і їхній аргумент полягає в тому, що інвестиції сприятимуть зростанню та турбонаддуву для повернення клубу на вершину європейського футболу.

У футболі також не бракує спостерігачів, які дивляться на літо, яке пережив півзахисник Барселони Френкі де Йонг, із справжнім занепокоєнням!.

Де Йонг, який перейшов із Аякса за 65 млн фунтів стерлінгів три роки тому, тепер вважається витратним матеріалом, і цього літа іспанські ЗМІ неодноразово повідомляли про те, що клубу потрібно позбутися голландця, щоб зареєструвати усіх своїх новачків, залишаючись під економічним контролем Ла Ліги.

Однак проблема полягає в тому, що Френкі все ще вині 17 млн фунтів стерлінгів у вигляді відстроченої зарплати, яку він хоче отримати, якщо залишить клуб, а на нього тиснуть, щоб скоротити її, якщо він залишиться.

Колишній капітан Манчестер Юнайтед і британський експерт Гарі Невілл назвав це "залякуванням" і сказав, що глобальна профспілка футболістів FIFPro повинна підтримати Де Йонга.

У розмові з CBS Лапорта сказав: "Я поважаю всі думки, але вони не мають інформації, щоб робити подібні заяви.

Гравці, яких ми підписали цього літа, є інвестицією.

Деякі люди вважають це витратами.

Існуючі гравці прекрасно розуміють наші інвестиції, тому що футболісти, яких ми підписуємо, адаптують свої зарплати до нової структури.

Якщо ми нічого не зробимо, то, напевно, наш клуб просто зникне".

Щоб зрозуміти поведінку Барселони цього літа, потрібно згадати досвід клубу в останні сезони.

Після восьми титулів Ла Ліги за 11 сезонів між 2009 і 2019 роками, Барселона вже три кампанії не вигравала свій внутрішній чемпіонат, також минуло сім років з тих пір, як вони дійшли до фіналу Ліги чемпіонів.

У той час як багато вболівальників менш успішних клубів будуть тягнутися до "найменшої скрипки" у світі, подібні невдачі спровокували колективний нервовий зрив у Каталонії, де паралельно найзапекліший суперник Реал Мадрид виграв чотири Ліги чемпіонів з тих пір, як Барселона востаннє здобула цей трофей у 2015 році.

Минулого літа "блаугранас" ще більше постраждали через втрату талісмана Мессі, який в якості вільного агента перейшов до Парі Сен-Жермен, і її фінансова ситуація була настільки жалюгідною, що провалившийся у Ньюкаслі Люк де Йонг, орендований у конкурентів з Севільї, успадкував стару шафку Мессі на тренувальному майданчику.

Наступний сезон був невдалим, оскільки Барса вилетіла з Ліги чемпіонів на груповому етапі після перемоги у двох із шести матчів, а потім програла у чвертьфіналі Ліги Європи Айнтрахту Франкфурт (3:4).

(У ковідний сезон-2019/20 команда також була знищена Баварією з рахунком 2:8 в єдиному матчі 1/8 фіналу у ЛЧ і зазнала домашньої поразки від ПСЖ з рахунком 1:4 на тій же стадії змагання рік потому.).

Багато уважних спостерігачів вважають, що початок падіння цього Колосса можна простежити з рекордного продажу Неймара у ПСЖ за 222 млн євро влітку 2017 року та того, як Барселона згодом витратила ці кошти.

Вони вклали 375 млн євро у Філіппе Коутінью, Усмана Дембеле, Паулінью, Нельсона Семеду, Жерара Деулофеу та Малкома.

У наступному сезоні ще 273 млн євро на Антуана Грізманна, Де Йонга, Мартіна Брейтуейта, Нету, Жуніора Фірпо, Емерсона і Марка Кукурелью.

Важко назвати будь-кого з цих гравців, як однозначний успіх селекційного відділу клубу.

У випадку з Грізманном вони взяли кредит, щоб профінансувати його трансфер з мадридського Атлетіко.

Що стосується Коутінью, то найстрашніша ніч сталася, коли він, перебуваючи в оренді в Баварії, через два роки після того, як перейшов у Каталонію з Ліверпуля, вийшов з лави запасних і двічі забив своєму рідному клубу у Лізі чемпіонів у тому самому легендарному поєдинку (2:8).

Можливо, найбільш неприємним є те, що з тих пір з’явилися заяви про те, що Барселона відмовилася від шансу підписати Кіліана Мбаппе, коли таку можливість представив іспанський агент Жуніор Мінгуелла ще до переходу до ПСЖ.

Свого часу Ерлінг Холанд також опинився неправильним профайлом для "синьо-гранатових".

Барселона справді провела серію зустрічей, включаючи поїздку до Німеччини, щоб спробувати підписати Холанда з дортмундської Боруссії цього літа, але замість цього він приєднався до Манчестер Сіті.

Коротше кажучи, це було тяжке випробування, і відчуття кризи для клубу стало настільки серйозним, що дружина його попереднього тренера Рональда Кумана почала запалювати свічки біля статуї Будди в квартирі пари перед ключовими матчами, а потім уникала прямих трансляцій та замість цього спілкувалася з дівчиною Де Йонга, оскільки жодна жінка не бажала переживати психологічну травму від подібних ігор.

Ця історія розповідається в "Барсі", нещодавній книзі журналіста Financial Times Саймона Купера, який пропонує ще одне вікно, з якого можна поринути у відчай Барселони.

У своїй книзі Купер стверджує, що офіційний представник УЄФА обідав із колегою з Барселони в лютому 2020 року, і під час трапези представник з Камп Ноу скаржився на те, що, на його думку, було легким дотиком керівного органу до фінансового фейр-плей, коли справа йшла до Манчестер Сіті та ПСЖ, якими володіють фонди або особи, пов’язані з національними державами.

Це, як стверджувалося, могло б створити середовище, в якому Барселоні було б важко конкурувати у фінансовому плані, оскільки багатство цих двох клубів є непомірним.

Купер пише: "Зрештою, чиновник Барси запитав: "Чи є хтось у вашому відділі FFP, кому ми могли б заплатити?".

Чиновник УЄФА зрозумів, що його колега намагався знайти когось для підкупу".

Це надзвичайне та серйозне звинувачення, і воно стало ще більш помітним цього тижня, коли The Athletic запитав УЄФА, чи їхній відповідальний посадовець оприлюднив цю розмову, в якій клуб-член, здавалося, пробував воду, як спонукати регулятора європейського футболу до хабаря.

Ми також запитали, чи розпочато розслідування в цій справі.

В УЄФА заявили, що організації "невідомо про будь-які подібні зустрічі чи запити".

Барселона звернулася за коментарем.

Варто сказати, що це звинувачення разом із зверненням до УЄФА щодо телевізійних доходів передує режиму Лапорти.

Клуб під керівництвом свого нового президента використовує інший підхід до повернення колишньої слави, прямуючи шляхом активації кількох економічних "важелів", призначених для вливання грошей у скарбницю і фінансування нових підписань.

Минулого місяця Лапорта провів деякий час у Лас-Вегасі, де Барселона перемогла Реал Мадрид у передсезонному Класіко, і, можливо, це була доречна метафора для людини, яка ставить на карту майже усе та ризикує заради майбутнього свого коханого клубу.

Необхідність дій була очевидною.

Успадкувавши величезні борги, котрі він спіткав у свій другий президентський період, Лапорта зіткнувся з вибором.

Одним із варіантів було продати команду, щоб зменшити борги та прийняти, що клуб проведе роки на периферії.

"Це означало б втратити актуальність", — каже колишній комерційний директор Барселони, який бажає залишитися анонімним, щоб захистити свої відносини в клубі.

Альтернативою було піти на ризик, інвестуючи в гравців.

У коридорах влади керівники Барселони називають цей підхід "Колом доброчесності", яким вони користувалися в 2003 році, коли нинішній виконавчий директор Манчестер Сіті Ферран Соріано був у правлінні.

Теорія стверджує, що інвестування на полі – підписання талановитих гравців, створення брендів (як свого часу Роналдіньо), впровадження певного стилю Барселони – змусить все інше фінансово працювати.

Цього разу Роберт Левандовськи вважається головним придбанням і вважається людиною, яка стимулює продажі футболок і демонструє, що Барселона дійсно повернулася.

Зворотній бік полягає в тому, що цього місяця поляку виповнилося 34 роки, він отримав вигідний чотирирічний контракт (хоча й з невеликим зниженням його попередньої зарплати, котру він мав у Баварії), а у Мюнхені задоволені тим, що їм вдалося продати вікового форварда, в якого через рік закінчувалася умова, за солідні кошти.

Частково це пов’язано з тим, що тренер Баварії Нагельсманн має різні тактичні ідеї щодо того, як сформувати свою лінію нападу, і "ротен" не передбачали, що жоден інший клуб, окрім Барселони, витратить такі гроші на гравця на закаті його кар’єри.

Повідомлялося також, що Барса зобов’язалася заплатити 20 млн євро агентської винагороди представнику поляка Піні Захаві за чотири роки дії контракту нападника, хоча джерела, близькі до угоди, наполягали на тому, що лише 5 млн євро від трансферу мають піти на комісію ізраїльському посереднику.

Однак на момент публікації, хоча було оголошено про підписання контракту з Левандовськи, його реєстрація в Ла Лізі ще не оформлена офіційно.

Це стосується кожного трансферу Барселони цього літа, а також Дембеле, який вважається новим придбанням, оскільки він підписав нову умову вже після закінчення попередньої угоди.

Тож підписувати гравців — це одне, а фактично допустити їх до виходу на поле, дотримуючись економічних правил Ла Ліги (по суті, їхньої версії фінансової чесної гри) — зовсім інше.

Іспанська ліга ретельно вивчає перевірену звітність клубу та встановлює ліміт на основі прибутку проти витрат, який, в основному, віднімає операційні витрати та погашення боргів з доходів на наступний сезон.

Барселона повинна відповідати цим правилам, перш ніж Ла Ліга затвердить реєстрацію футболіста.

Останніми роками це було серйозною проблемою для них, оскільки клуб часто покладався на те, що діючі гравці відкладали або погоджувалися на зниження зарплатні, щоб дозволити зареєструвати нових товаришів по команді.

Масштаби безгосподарності зарплат у Барселоні надзвичайні.

У 2019 році їхній фонд заробітної плати в 501 млн євро був на 33% вищим, ніж у Манчестер Юнайтед, притому, що "червоні дияволи" були другим найбільшим платником зп у Європі.

Витік контракту Мессі в іспанській газеті El Mundo в січні 2021 року показав, що чотирирічна пролонгація, яка мала місце у 2017 році, коштувала понад 550 млн євро брутто за умови дотримання всіх умов і пунктів.

Барселона стала першою командою у світовому спорті, яка досягла 1 мільярда євро доходів у 2019 році, але колишній керівник, який бажає не називати свого імені, щоб захистити ділові відносини, пояснив, що зобов’язання щодо заробітної плати з’їли ці доходи: "Червоними прапорами завжди були зарплати.

Щороку на зустрічі з socios (уболівальниками Барселони, які є членами клубу), правління та президент повинні представити та затвердити цифри.

В аналізі завжди було попередження, що спортивні зарплати були понад усі рекомендації, і це було проблемою для клубу.

Був рік, коли говорили, що це може досягти 70% бюджету клубу, і деякі люди говорили, що нам потрібно зупинитися, щоб захистити його, але ніхто нічого з цим не зробив.

Якщо ви скажете фанатам, що ми повинні бути обережними з грошима, і вони не можуть мати Мессі, фанати скажуть, що хочуть Мессі.

Тут маємо певний елемент цирку.

Президент знає, що його не буде через п’ять років, а потім бажає удачі наступному хлопцеві.

Навіть у ті роки, коли ми перевищували 1 мільярд доларів доходу, прибуток був більше ефемерним".

Було б неправильно сказати, що Барселона не зробила кроків, щоб полегшити фінансовий біль.

Їх фонд заробітної плати зменшився більш ніж на 200 млн євро, коли Мессі пішов після закінчення терміну контракту (хоча йому теж все ще винні гроші за відкладену зарплату).

Тепер Атлетіко покриває всю зарплату Грізманна після того, як він повернувся до них у дворічну оренду.

Але запозичення тривали.

У жовтні Лапорта отримав дозвіл від громадських організацій шукати додаткові гроші, цього разу ще 1,5 мільярда євро від Goldman Sachs на реконструкцію клубного стадіону Камп Ноу та його прилеглої території, намагаючись отримати більше доходу в довгостроковій перспективі.

Цього літа Барселона намагалася заспокоїти Ла Лігу, задіявши кілька економічних "важелів".

У березні вони оголосили про нову велику угоду зі Spotify, яка, як кажуть, коштує 62,5 млн євро на рік для спонсорства чоловічої та жіночої команд (на той час жіноча команда Барселони була чинним чемпіоном Європи), тренувальних комплектів і самого Камп Ноу.

Попередні довгострокові угоди із титульним спонсором на футболках першої команди Rakuten і спонсором тренувального комплекту Beko разом коштували трохи більше і не передбачали прав на назву жіночої команди чи стадіону.

Барселона погодилася продати 25% свого доходу від прав на телебачення Ла Ліги протягом наступних 25 років міжнародній інвестиційній компанії Sixth Street.

Перші 10% цієї угоди мають загальний приріст капіталу в розмірі 267 млн євро, тоді як решта суми не розголошується, але вважається, що вона коштує понад 300 млн євро.

Це помітно розділило думки.

Наразі Барселона отримує близько 160 млн євро за телевізійні права, що означає, що фактично вона відмовиться від 40 млн євро наступного року (як 25% телеправ), але очікується, що ця цифра зросте або впаде відносно збільшення або зменшення вартості трансляційних угод Ла Ліги.

"Кулес", разом з Реалом Мадрид і Атлетіком Більбао, відхилили колективну угоду Ла Ліги про вливання коштів у клуби минулого року, коли вони відмовилися підписати 50-річну угоду з приватною інвестиційною компанією CVC, яка пропонувала взяти вісім відсотків доходів клубів від телебачення кожного сезону.

У понеділок, оголошуючи про підписання контракту з Кунде (ще одним, хто ще не зареєстрований для гри), Барселона оголосила, що продала 10% акцій свого виробничого будинку Barca Studios платформі токенів фанатів Socios.

com із підтримкою блокчейну за 100 млн євро.

Ці гроші, однак, не будуть надані повністю.

Лапорта також має дозвіл на продаж до 49% мерчандайзингу та ліцензійних операцій Барселони, але критики стверджують, що це також означатиме, що клуб шукатиме гроші в короткостроковій перспективі за рахунок довгострокової.

Або, що звучить більш образливо, вони мають їжу на сьогодні, але можуть почати голодувати завтра.

Вищезгаданий колишній керівник Барселони описує цю дилему: "Ці фонди, такі як Sixth Street, діють розумно.

Замість того, щоб бути власниками, де ви повинні керувати клубом, вони натомість отримують прямий доступ до потоку доходів без клопоту, пов’язаного з керуванням.

У вас не болить голова, немає налаштованих проти вас вболівальників.

Ніхто не знає, хто ти.

Хто такий Mr.

CVC або Mr.

Sixth Street? Це може здатися безособовим, що мене трохи лякає.

Великий знак питання полягає в тому, чи це хороше рішення в середньостроковій або довгостроковій перспективі? Але у Лапорти насправді немає вибору: це шлях до закриття, або взагалі відсутність змагань і втрата значення, повільний шлях до смерті для такого клубу, як Барселона, що буде справжньою катастрофою.

Наступні президенти, які підуть за Лапортою, впораються з наслідками".

Барселона вважає, що цих угод буде достатньо, щоб зареєструвати шквал нових підписань, однак джерела, близькі до Ла Ліги, вважають, що більш імовірно, що клуб зареєструє лише деяких із цих гравців до початку сезону вдома проти Райо Вальєкано 13 серпня, і лише ближче до кінця трансферного вікна (1 вересня), після того, як вони розвантажать список небажаних гравців та їх зарплат, вони зможуть зареєструвати решту.

Переговори з Ла Лігою очікуються найближчими днями.

Під час перемовин з Лідсом щодо Рафіньї тривога Барселони стала очевидною.

Наприклад, в один момент вони хотіли, щоб Лідс юридично погодив трансфер гравця цього трансферного вікна, але потенційно дочекався наступного в січні, щоб фактично обробити його та отримати гроші за нього, якщо виявиться, що Барселона не може зареєструвати його раніше.

Лідс не був готовий грати в ігри, а також обумовив, що більша частина грошей має бути виплачена наперед, в той же час вставивши в контракт пункт про штрафні санкції, зобов’язуючи Барселону втратити додаткові 10 млн євро, якщо вони не дотримаються фіксованої дати платежу.

Виконавчий директор одного з клубів Ла Ліги, який говорив на умовах анонімності через делікатні відносини між двома клубами, сказав The Athletic , що його команда, безсумнівно, впроваджуватиме штрафні пункти в будь-які продажі Барселоні.

Той же виконавчий директор також поставив під сумнів те, чи відповідає вона закладом свого майбутнього для фінансування сьогодення в дусі стійкості, яку заохочує економічний контроль Ла Ліги.

Його клуб, працюючи суворо в рамках обмежень, цього літа не зміг досягти багато чого в плані надходжень і виявив, що італійські клуби перевершують ставки щодо зарплат гравців.

"Потім ми дивимося на Каталонію і дивуємося: "Як, у біса, це відбувається?!".

Під час зустрічей у Ла Лізі керівник сказав, що ситуація на Камп Ноу рідко згадується, а клуби натомість тихо перешіптуються, оскільки визнають, що іспанському вищому дивізіону потрібна сильна Барселона для розвитку продукту.

Лапорта сказав: "У мене є відчуття, що ми завершуємо завдання, незважаючи на виклики.

Інтерпретувати фейр-плей (правила Ла Ліги) нелегко, і наші суперники користуються ситуацією, кажучи про Барсу те і те.

Це послання оптимізму та впевненості.

Ми провели операції, щоб це зробити.

Сподіваюся, наша інтерпретація така ж, як у Ла Ліги, і вони не збираються блокувати реєстрацію наших гравців".

Можливості Барселони були ще більше маргіналізовані зміною правил Ла Ліги минулого місяця, яка закрила лазівку, що дозволяла командам реєструвати молодших гравців на зарплатню для команди "B", на які не поширюється ліміт зарплат, навіть якщо молоді хлопці вже грали за колективи Прімери.

Таким чином, зараз Барса зосереджена на виведенні гравців, але це непросто, коли ті, кого вони хочуть вигнати, отримують високі зарплати — або все ще сперечаються щодо відстрочки платежів у випадку з Де Йонгом.

Навіть Клеман Лангле, якого "блаугранас" зуміли сплавити у Тоттенхем Хотспур на правах оренди, отримуватиме більше 50% своєї зарплати за рахунок "батьківського клубу".

Барселона також шукає нові колективи, щоб продати Самуеля Умтіті, Міралема П'яніча, Рікі Пуча, Мемфіса Депая та Мартіна Брейтуейта, а Франсішку Трінкао вже підписав контракт із лісабонським Спортінгом минулого місяця.

"Ми працюємо над продажем (небажаних гравців), — сказав Лапорта, — але наразі це нелегко".

5 липня мадридська газета Marca опублікувала деталі контракту Френкі де Йонга з Барселоною.

У звіті стверджується, що Де Йонгу повинні виплатити 88,58 млн євро зарплати та бонусів за чотири роки, що залишилися до його контракту, на додаток до 8 мільйонів євро, якщо він зіграє більше 60% матчів у кожному з цих чотирьох сезонів, хоча він міг би заробити до 12,8 млн євро, якщо за цей час клуб виграє чемпіонські титули та Лігу чемпіонів.

Ситуація ще більше ускладнилася, оскільки зарплату голландця було зменшено до 3 млн євро за сезон-2020/21 і до 6 млн євро в минулому сезоні, оскільки він погодився на скорочення зп та відстрочки, щоб допомогти клубу подолати наслідки пандемії.

Його винагородою за це стало літо, повне роздумів про його майбутнє.

Наразі ситуація Френкі виглядає так: Барселоні потрібно розвантажити гравців, у головного тренера Хаві є інші варіанти в півзахисті — Педрі та Гаві, а також нове доповнення Кесс'є, тоді як Бернарду Сілва також може незабаром приєднатися до каталонського клубу.

Загвоздка полягає в тому, що Де Йонгу все ще винні 17 млн євро відстроченої зарплати і гравець хоче, щоб це питання було вирішено, перш ніж він погодиться піти.

Окрім того, він все ще щиро щасливий у Барселоні.

Манчестер Юнайтед провів кілька місяців у переговорах з "синьо-гранатовими" і досяг угоди про підписання екс-футболіста Аякса за 85 млн євро.

Юнайтед погодився виплатити гарантований гонорар у розмірі 75 млн євро плюс бонуси, які потенційно можуть вартувати ще 10 мільйонів європейської валюти.

Проте цей крок не відбувся, і Челсі, чий новий американський співвласник Тодд Болі нещодавно обідав із Лапортою в Барселоні, розглядає можливість викрадення ключової літньої цілі "червоних дияволів", котрі прагнуть зіграти в Лізі чемпіонів.

Однак МЮ продовжує слідкувати за гравцем і все ще зберігає надію на його підписання.

У публічних коментарях минулого тижня Лапорта, здавалося, тиснув на Де Йонга, щоб той погодився на зниження зарплати, якщо він залишиться в Барселоні.

Президент сказав: "Він хоче залишитися, і ми хочемо, щоб він залишився.

Зрозуміло, що у нас нова шкала окладів, і всі гравці повинні вписуватися в неї.

Ми намагаємося змусити цих гравців зрозуміти теперішню реальність клубу.

Ми виявили, що маса заробітної плати перевищена більш ніж на 40%.

Ми всі повинні докласти зусиль.

Ми зробимо все можливе, щоб він залишився, і сподіваємося, що гравець також зробить усе можливе, щоб залишитися".

Представники футболістів Барселони відзначили, що контракти Мессі, Грізманна та Де Йонга потрапили в іспанські газети, і деякі з них повідомили The Athletic, що це змусило їх запідозрити, що витік інформації міг походити з самої Барси, як спроби чинити тиск на гравців шляхом формування громадської думки проти них.

Агенти гравців Барселони приватно цікавляться, хто буде наступним, підживлюючи параною в команді.

Дехто задавався питанням, чи воротар Марк-Андре тер Штеген, чий контракт має суттєво подорожчати наступного року, може бути черговим футболістом, хто зазнає помітного тиску.

У січні настала черга Дембеле, якого і Лапорта, і футбольний директор Матеу Алемані хотіли продати, оскільки він відмовлявся продовжувати контракт на умовах, запропонованих клубом.

Таким чином, Алемані сказав власному телеканалу Барселони, що француз повинен знайти новий клуб до кінця місяця.

Коли Барселона погрожувала залишити Дембеле на трибунах до кінця минулого сезону, профспілка іспанських гравців AFE стала на його захист.

Там сказано: "AFE вважає, що недосягнення згоди щодо поновлення контракту не означає порушення трудових норм, тому це не може мати жодних наслідків.

Невибір гравця протягом певного періоду часу без будь-якої травми, хвороби чи фізичної перешкоди передбачає девальвацію його іміджу, що негативно вплине на його майбутні контракти".

Для дуже багатьох гравців це було звичним досвідом у Барселоні в останні роки.

Обіцяні та плаваючи у світлі софітів, коли їх підписують, та роздавлені й викинуті на інший бік, коли стають непотрібні.

Наприклад, минулого літа Мемфіс Депай скоротив зарплату, щоб переїхати до Каталонії, порівняно з умовами, котрі йому пропонували у Ліоні, настільки сильним було його бажання грати за іспанський клуб.

Рік потому він є одним із гравців, яких Барселона хотіла би продати.

Тим часом його співвітчизник Де Йонг відмовився від Манчестер Сіті та ПСЖ, щоб перейти з Аякса до Барселони, клубу, за яку він мріяв грати в дитинстві.

Френкі описує один одноліток як "дуже нормального хлопця, хорошу дитину, тихого, того, що майже не виходить на вулицю та добре поводиться".

Джерело, близьке до Хаві, наполягало, що є неправдою слова, що він попросив Де Йонга зменшити свою зарплату, якщо він хоче залишитися в клубі, стверджуючи, що тренер чітко заявив, що гравець збірної Нідерландів навряд чи буде ключовою фігурою в його команді у наступному сезоні, на чому було додатково наголошено, коли голландця попросили грати на позиції центрального захисника, а не в півзахисті під час нещодавнього передсезонного турне клубу.

Очікується, що з наближенням початку сезону у Іспанії ці дискусії стануть більш шаленими.

Наприклад, у січні минулого року захисник Умтіті скористався одним із чотирьох скорочень зарплати або відстрочок, на які він погодився протягом шести років у клубі, щоб дозволити Барселоні зареєструвати Феррана Торреса, форварда, який перейшов з Манчестер Сіті.

Умтіті був одним з тих, поряд з Пучом, Нето, Брейтуейтом і Оскаром Мінгезою, кому Хаві ще в травні сказав, що вони не виступатимуть за клуб в сезоні-2022/23.

Клуб навіть надіслав гравцям повідомлення, щоб вони могли взяти додаткові канікули, щоб організувати собі трансфери, а не розпочинати передсезонну підготовку.

FIFPro, профспілка гравців, стежить за ситуацією, але буде втручатися лише в тому випадку, якщо про це прямо попросить зробити гравець, представник або відповідні іспанські та голландські профспілки гравців у випадку Де Йонга.

На даний момент цього не сталося.

Навіть щодо тих гравців, які залишилися поза турне, Барселона продовжує ретельно керувати ситуацією, щоб дотримуватися контрактних зобов’язань.

Вони надають гравцям місце для тренувань у їхній штаб-квартирі разом із фізіотерапевтами та тренерами.

Якщо Ла Ліга наполягатиме на подальшому зниженні зарплати, представники клубу стурбовані тим, що в роздягальні виникнуть розбіжності, особливо якщо виникне ситуація, коли нові підписання не зможуть зареєструватися через начібто жадібність гравців.

Напруга між футболістами та клубом передує нинішньому президентству.

За часів попередника Лапорти Жозепа Марії Бартомеу уругвайську комунікаційну компанію І3 Ventures звинуватили у створенні фальшивих облікових записів онлайн-ЗМІ для захисту іміджу Бартомеу та підриву його ворогів та опонентів, у тому числі таких гравців, як Піке та Мессі, а також суперників-кандидатів на пост президента.

Проте у компанії це заперечують.

Бартомеу сказав, що це лише форма моніторингу соціальних мереж, і жодних запитів на напади не було.

Тим не менш, це призвело до відставки президента, і він навіть провів ніч у в'язниці в березні минулого року, коли поліція розслідувала цю справу.

Тим часом нападник Луїс Суарес був розлючений, коли влітку 2020 року тодішній тренер Барселони Рональд Куман сказав йому під час 40-секундної телефонної розмови, що він більше не буде потрібен клубу.

Ніхто з правління Бартомеу не подзвонив, щоб подякувати Суаресу за майже 200 голів у кольорах каталонського гіганта.

Самі гравці не завжди були бездоганними.

Наприклад, був період під керівництвом попередніх тренерів, коли вони не тренувалися, тому що надворі було занадто холодно (і це у теплій Іспанії — прим.), тоді як дехто вважав, що існує якесь неписане правило не фолити занадто жорстко проти Мессі під час тренувань.

Зважаючи на ці інциденти, цього літа ще більш дивовижно спостерігати, якою мірою найталановитіші футболісти світу залишаються приголомшеними ідеєю грати за Барселону.

У січні П’єр-Емерік Обамеянг вилетів до Каталонії в день крайнього терміну, щоб прискорити перехід з Арсеналу, і прийняв умови, згідно з якими в короткостроковій перспективі йому будуть платити набагато менше, ніж він отримував у Лондоні.

Адама Траоре приєднався до Барселони, клубу свого рідного міста, де він свого часу виступав у Ла Масії, на правах оренди з Вулверхемптона Вондерерс у січні та погодився на скорочення зарплати в надії, що він буде грати достатньо добре, щоб заслужити повноцінний трансфер на Камп Ноу, прагнення, котре на жаль виявилося невдалим.

Коли Андреас Крістенсен поставив підпис під умовою із каталонським клубом, це супроводжувалося також запискою, яку він написав у восьмирічному віці, де заявив про свої амбіції грати саме за Барселону.

Тим часом Рафінья побачив, що Лідс домовився про гонорар із Челсі, але він протримався декілька тижнів, поки Барселона не змогла врешті-решт профінансувати його трансфер.

В останньому випадку каталонцям допоміг той факт, що представник Рафіньї Деку є колишнім гравцем клубу, другом Лапорти і нинішнім співробітником команди.

Кажуть, що Деку відмовився від агентської винагороди за цей конкретний трансфер.

Деку є скаутом "кулес", котрий спеціалізується на Південній Америці та бере участь у зустрічах з Алемані та Жорді Кройффом, технічним секретарем, щодо трансферних цілей "синьо-гранатових".

Довгий час Барселона і Реал відрізнялися своєю філософією та деякими іншими базовими принципами, але останнім часом ці два клуби, принаймні на президентському рівні, здається, навпаки мають більше спільного.

На внутрішньому фронті президент Мадрида Флорентіно Перес і його колега з Барселони Жоан Лапорта регулярно змагаються з головою Ла Ліги Хав'єром Тебасом, тоді як Мадрид і Барселона разом з італійським гігантом Ювентусом є єдиними клубами, які залишаються публічно відданими проекту Європейської Суперліги.

На внутрішньому рівні Мадрид і Барселона вважають, що вони є ключовими джерелами інтересу та прибутку для іспанського футболу, а тому заслуговують на більші шматки фінансового пирога.

Це, мабуть, головна причина конфлікту Мадрида з Ла Лігою протягом дев’яти років перебування Тебаса на чолі, і клуб вже подав десятки судових скарг на лігу.

Відносини Лапорти з Тебасом також були важкими, особливо на початку цього літа, коли останній припустив, що Барселона не може дозволити собі підписати Левандовськи.

Кажуть, що Жоан, навіть почав надсилати документи каталонською мовою, а не іспанською.

Барселона вже давно присвятила себе Суперлізі.

Коли Бартомеу пішов у відставку з поста президента в жовтні 2020 року, він публічно заявив під час своєї прощальної промови, що клуб погодився приєднатися до Суперліги.

Під час недавньої успішної президентської кампанії Лапорти він сказав, що продовжить контракт з Мессі, і це частково керувалося тим фактом, що він очікував 300 млн євро підписання грошей від JP Morgan, банку, який фінансував обговорюваний відкол.

Таким чином, крах Суперліги мав наслідки для Барселони, котрі, ймовірно, дуже сприяли тому, що вона втратила свою аргентинську суперзірку.

Мабуть, найбільш інтригуючим є те, що Key Capital, мадридська консалтингова та брокерська фірма, контролювала аукціон, який призвів до того, що Барселона продала цю частку свого майбутнього доходу від телебачення Sixth Street.

Key Capital давно співпрацює з Пересом, навіть вважалося, що один із партнерів компанії, Анас Лаграрі, балотуватиметься на посаду генерального секретаря Суперліги, а Перес стане головою правління.

Раніше The Financial Times повідомляла, що Перес знав Лаграрі з самого народження, оскільки раніше працював з батьком фінансиста на будівельних проектах у Марокко.

Таким чином, затяті вболівальники Мадрида можуть вважати іронією, що близькі соратники Переса змащували колеса відновлення Барселони цього літа, але вони, мабуть, повинні бути задоволені, оскільки Реалу потрібно, щоб їхні традиційні суперники були в кращому стані, щоб збільшити доходи обох клубів, внутрішньої ліги та майбутньої Суперліги у будь-якому її вигляді.

Окремі джерела припустили, що ці кроки можуть послабити Барселону в довгостроковій перспективі.

Однак більш вірогідним є те, що Мадрид і Барселона вважають себе "frenemies" (дружніми ворогами), яких об’єднує те, що вони сприймають як загрозу клуби, які отримують вигоду від власників, пов’язаних із національними державами, таких як ПСЖ і Манчестер Сіті, що, як вони обидва стверджують, спровокувало інфляцію зарплат і трансферних платежів.

У Лас-Вегасі минулого місяця два клуби зустрілися на передсезонний товариський матч, і того дня, 23 липня, відбулася обідня зустріч Переса, Лапорти та голови Ювентуса Андреа Аньєллі.

Між трьома керівниками також існує занепокоєння, що Прем’єр-ліга, завдяки величезним доходам від трансляцій, перетворюється на власну Суперлігу.

Три їхніх клуби продовжують намагатися здобути знакову перемогу проти УЄФА в Європейському суді, і натяки на гіркоту з’явилися навіть у передсезонному розкладі.

Для інших клубів по всій Європі матчі з трьома "вигнанцями" не сприймаються несхвально.

Не збіг, що три "повстанські" клуби не грали з жодним з інших найкращих клубів Європи під час своїх відповідних візитів до США, а двома їхніми гостями були мексиканські клуби Америка та Депортіво з Гвадалахари (Чівас).

У судовій справі в Нью-Йорку в середині квітня американський бізнесмен Чарлі Стіллітано стверджував, що Олександр Чеферін, президент УЄФА, оголосив йому "війну" за спробу організувати матчі в Північній Америці за участю клубів Суперліги, які активно підтримують її ідею.

The New York Times повідомила, що до позову було включено текстове повідомлення від Чеферіна Стіллітано.

У ньому Чеферін написав: "Я чув про ваш "бізнес" з цими трьома клубами.

Ці клуби не "спричиняли проблем з УЄФА".

Вони намагалися знищити УЄФА, футбол і мене особисто.

Прикро, що ви цього не розумієте.

Той факт, що ви працюєте з ними, означає, що я, УЄФА чи будь-хто, на кого я можу вплинути, не буде мати з вами жодних ділових чи приватних стосунків, доки ви не опинитесь по інший бік барикад".

Раніше Чеферін сказав New York Times: "Коли я зрозумів, що він насправді співпрацює з ними одночасно, я вирішив припинити будь-які відносини з ним.

У мене є важливіші справи, ніж мати справу зі Стіллітано".

Були й інші курйозні речі.

Барселона запросила італійську Рому зіграти в традиційному матчі Кубку Гампера на Камп Ноу 6 серпня.

У середині червня "вовки" погодилася прийняти участь у цьому матчі, а тренер італійської сторони Жозе Моурінью, який колись працював помічником у Барселоні, а трохи пізніше очолював Реал, трудився у створенні інтересу та продажу квитків.

Проте менш ніж через два тижні римляни раптово відмовилися від участі, зіславшись на труднощі з календарем.

Барселона не погодилася на це виправдання і публічно заявила, що розгляне судовий позов щодо понесених збитків.

Підозра на Камп Ноу та серед організаторів Суперліги полягає в тому, що УЄФА, а також голова Асоціації європейських клубів (і президент ПСЖ) Насер Аль-Хелаїфі тиснули на американського президента Роми Дена Фрідкіна, щоб змусити його прийняти їхню сторону в триваючий спір.

Офіційно, однак, у заяві римлян таке рішення пояснюють — "наслідком необхідності змінити план літніх товариських матчів".

Рома вже провела двотижневе тренування в Португалії, а потім вилетіла в Ізраїль на виставковий матч проти Тоттенгема, ще одного з колишніх роботодавців Моурінью, минулими вихідними.

Нове світло також пролилося на ситуацію, коли виявилося, що 4 з 6 стартових тури Серії А римляни зіграють на виїзді.

Можливо, тоді це не було політичне рішення, яке узгоджувалося з позицією Роми як одного з клубів, які вийшли на боротьбу з Суперлізою.

УЄФА наполягає, що вони ніколи не заохочували і не перешкоджали клубу грати товариські ігри з будь-яким іншим клубом.

Витрати каталонців, наприклад, забезпечили паливо для таких клубів, як ПСЖ і Сіті, які регулярно осуджуються головою Ла Ліги Тебасом, який описав продовження контракту Мбаппе в Парижі цього літа, як "образу для всього світового футболу".

У заяві Ла Ліги йдеться: "Скандально, що такий клуб, як ПСЖ, який минулого сезону повідомив про збитки понад 220 мільйонів євро після накопичення збитків у понад 700 мільйонів євро в попередніх сезонах (при цьому повідомляючи про спонсорські доходи за сумнівною оцінкою), може закрити таку угоду, тоді як ті клуби (Реал Мадрид), які могли дозволити собі найняти гравця, не бачачи шкоди для своєї зарплати, залишаються без можливості його підписання".

У заяві продовжується: "Ла Ліга подасть скаргу на ПСЖ до УЄФА, французького адміністративного суду та фіскальних органів та органів Європейського Союзу, щоб продовжувати захищати економічну екосистему європейського футболу та її сталість".

У приватному порядку ПСЖ вважає, що витрати Барселони цього літа, фінансовані за рахунок іпотеки свого майбутнього, викликають ще більше питань щодо стабільності футболу.

Одне джерело, близьке до французького клубу, повідомило The Athletic, що вони вважають, що Барселона – це лише корпоративна версія Глейзерів, американської сім’ї, яка володіє Манчестер Юнайтед з 2005 року – модель, яка підтримується "уболівальниками/членами", але насправді пов’язана з Уолл-стріт.

Інтригуюче те, що відносини Лапорти з ПСЖ є найпрогресивнішими з трьох клубів Суперліги, і деякий час була надія, що Барселона може бути найбільш відкритою для відмови від цієї ідеї, особливо в порівнянні з догматизмом Аньєллі та Переса.

Однак поки що все затихло.

Розмовляючи з The Athletic у квітні, Аль-Хелаіфі сказав: "Ми можемо говорити про FFP, але ми також повинні розглянути інші інвестиційні моделі, зокрема борг.

Великий іспанський клуб підійшов до мене на Генеральній асамблеї ECA і сказав: "Насер, у Барселони борг в 1,5 мільярда євро, тепер вони беруть ще одну позику, тепер вони можуть зробити щось на своєму стадіоні ще на мільярд.

Це ключ, щоб зупинити банкрутство клубів і контролювати витрати".

Ось що мені вчора сказав інший іспанський клуб!".

Це літо обіцяє нам підкинути ще декілька гарячих інтригуючих сюжетів.