Економіка РФ нарешті похитнулася

Нарешті економіка РФ почала хитатися. Ні, до краху ще дуже далеко, але принаймні стає очевидним, що наслідки санкційного тиску цього разу справді можуть завдати шкоди Росії. Нагадаємо, що попередні економічні результати РФ булинапрочуд непоганими, і навіть, попри падіння нафтогазового експорту, зростання глобальних цін на нафту і газ давало можливість виконувати і перевиконувати федеральний бюджет. Тоді ми прогнозували, що дійсно дефіцитним він стане не раніше листопада-грудня. Що ж, це сталося раніше. Невдовзі Росія повною мірою відчує, наскільки дорого їй обходиться ця війна.

Показники бюджету

Уперше з початку війни бюджет РФ (липневий) було зведено із дефіцитом. І не просто у якісь там кілька мільйонів, а одразу майже у 900 млрд руб. Уже восени росіянам доведеться залізти до засік фонду національного добробуту, аби профінансувати всі видаткові статті. Насамперед військові.

Так, Мінфін РФ закрив дані про видаткові статті, щоб ми, не дай Боже, не дізналися, що країна-терористка витрачає на війну все, що має. Але насправді навіть побіжних знань арифметики достатньо, аби зрозуміти, що з березня видатки РФ зросли на 650 млрд руб., з яких близько 500 млрд — військові видатки, а 150 млрд — решта. Тільки це дуже таємна інформація, нікому не кажіть.

Тобто з початку війни бюджетні видатки зросли на 35% і надалі збільшуватимуться. Тренд — десь плюс 150 млрд руб. щомісяця. Отже, вже у жовтні незаплановані видатки перевищать трильйон рублів, а до грудня становитимуть майже 1,5 трлн. Дуже багато, і час затягнути би паски, але, з одного боку, російський мінфін продовжує робити покер фейс, не визнаючи взагалі жодних проблем, з іншого — розпорядники коштів не соромлячись це використовують. Наприклад, різні російські відомства вже подали своєму мінфіну заявок на додаткові видатки щонайменше на 5 трлн руб. А чого б і ні, дійсно.

Зрозуміло, що такі видатки потребують нічогенького зростання доходів, насамперед нафтогазових. Натомість порівнянні з весняними показниками нафтогазові прибутки скоротилися більш як удвічі — до 115 млрд руб.

Для ясності, тут найбільшу вагу мали не так санкції, як самообмеження РФ. Вдаючись до газового шантажу ЄС, Росія самотужки скорочує власні прибутки. Тобто, припинивши шантаж і наростивши обсяги прокачування «Північним потоком» вона зможе наростити прибутки. Інший шлях — девальвувати рубль, який наразі міцний, що суттєво скорочує прибутки експортерів. Але припинення газового шантажу ЄС розходиться із зовнішнім політичним курсом Кремля, а девальвація нацвалюти — із внутрішнім. Це малоймовірні сценарії. І хоча російський мінфін сподівається, що вже в серпні нафтогазові доходи зростуть до 360 млрд руб., від одного бажання мінфіну це точно не залежить. Та й сума не дуже велика, враховуючи, що ще у квітні нафтогазові прибутки країни становили 1,8 трлн руб.

Попит і пропозиція

Звісно, є ще й інша дохідна частина бюджету — не паливна. Але і там намітився тривожний тренд. Дійсно, усі ці виходи «зар» і «ейчендемів» тривалий час не сприймалися, як серйозний тиск на державу, основні прибутки якої — продаж газу і нафти. Але вплив уже очевидний.

Імпортні податкові надходження до російського держбюджету знижуються щоразу дедалі суттєвіше, від мінус 38% у квітні до мінус 44% у липні. Тобто проблеми із імпортом у країні не вирішуються і наростають. Нагадаємо, що в березні більшість російських компаній заявляли, що санкції — то пусте, їхніх наявних запасів вистачить щонайменше на 6–9 місяців, а до того часу знайдуться шляхи розв’язання цих проблем. Як бачимо, і запасів було не так багато, і шляхи вирішення проблем із наступними поставками не знаходяться так легко, як здавалося.

Загалом у непаливній частині доходів Росії провал відсотків на 30, з них мінус 40% за ПДВ, більш як 30% за податком на прибуток, мінус 44,5% за акцизами та мінус 60% за митом на ввезені товари.

Примітно, що інфляція в РФ зараз близько 15%, тобто той таки ПДВ не мав би провалитися настільки сильно, якби збереглися попит і пропозиція. Що ж, російський держстат стверджує, що попит сильно не падав, значить, вплив усе ж таки з боку пропозиції, а РФ усе ж відчула, чого коштує втрата світових ритейлерів.

Тут, до речі, чергова пастка: загалом інфляція могла б зарадити із надходженнями непрямих податків на споживання, але це ж Росія, тут так не роблять. Якщо мова про інфляцію, то вона має тільки знижуватися. Ну і закатали рукави: державне регулювання цін і тарифів, обмеження для цінових надбавок, експортні обмеження, легалізація паралельного імпорту тощо. Все, аби приборкати ціни і вийти на рівень 14% до кінця року. Не дуже розумно, але дуже по-російськи.

Напевно, 14% не буде, навіть якщо уряд власноруч встановить ціни для геть усіх товарів. У червні, наприклад, ціни на такі базові товари, як молоко, хліб, макарони та крупи, вже були вищі на 20–40%. І якщо зрозуміти, чому в РФ подорожчали іномарки, можна, то чому став дорожчим хліб у країні, яка в світових лідерах із вирощування пшениці, важко. Важко буде і далі, бо якщо держава замість ринку регулює ціноутворення, ринок втрачає землю під ногами, він не відчуває реальних реакцій споживачів, не розуміє сигналів від конкурентів, не може реагувати на зміни, не має плану на майбутнє, бо не він це майбутнє вирішує.

Наразі в РФ діє мораторій на банкрутства, зручно, звичайно, але є показники, на які мораторію не накласти. Так, російські компанії у липні зафіксували найбільший із квітня спад виробництва. Загалом на 6%, але, наприклад, виробництво товарів довгострокового використання скоротилося на всі 58%. Через нестачу сировини та скорочення попиту компанії не лише згортають виробництво, вони припиняють інвестиції та найм нових співробітників.

З березня по червень, наплювавши на банкрутство, закрилися 113,5 тис. компаній, зростання до попереднього року — 17,5%. При цьому темпи відкриття нових бізнесів сталі — близько 78,5 тис. Тобто тих, хто йде, десь у півтора разу більше за тих, хто виходить на ринок. Коли ж мораторій на банкрутства закінчиться, місцеві експерти переконані, що з ринку одночасно вийде щонайменше чверть малого та середнього бізнесу, залишаться лише ті, хто має стабільний попит, працює у вузьких нішах або не прив’язаний до імпортної сировини.

Що далі?

Перехід від бюджетного профіциту до дефіциту — вагомий фактор, адже саме нафтогазовий надлишок тривалий час слугував тією базою, яка давала змогу РФ розвиватися, попри всі проблеми внутрішнього ринку. Російські науковці вже всерйоз розглядають кризовий сценарій розвитку подій, і, на їхню думку, ймовірність його втілення становить 25%. Його передумови: активне скорочення споживання російських вуглеводнів і послідовне зниження нафтових цін на 25–35%. Усе, окрім стриманих темпів зростання світової економіки, більше чинників немає. Добре мати таку просту економічну модель. Але й у базовому сценарії, ймовірність якого 75% відповідно, передумови ті ж самі, просто скромніші: помірна відмова від вуглеводнів і зниження цін на нафту на 17–21%.

Та й наслідки спільні, просто різної глибини: звуження внутрішнього ринку, примітивізація економіки, криза на ринку праці. По суті, деградація. Бо як виявилося, внутрішній ринок РФ без нафтодоларів та імпорту не здатен розвиватися. Вагомим обтяжуючим чинником стає російська політика, яка в останню чергу дивиться на економічний стан країни.

Отже, розуміємо, що саме від наполегливої боротьби за відмову світу від купівлі російських енергоносіїв і впровадження додаткових мит на постачання нафти з РФ залежить подальша швидкість напіврозпаду російської економіки. А далі вони вже добиватимуть себе самі.