Максим Кагал, якого не брали ворожі кулі, безстрашно обороняв Маріуполь

Серед рашистів ходили чутки, що цього сміливого українця не беруть кулі, а тих, хто стає на його шляху – чекає неминуча смерть.

Максим Кагал, родом із Кременчука, міг би стати відомим у світі спортсменом, виступати на міжнародних турнірах, куди мріють потрапити мільйони.

Він, натомість, обрав справою свого життя захист батьківщини.

«Це була людина-сонце.

Про таких людей хочеться говорити», – розповіла 24 каналу подруга Героя Ольга.

Хлопець із дитинства захоплювався спортом, уболівав за місцеву футбольну команду «Кремінь», грав у регбі.

Та найбільше його полонили єдиноборства – кікбоксинг і тайський бокс муай-тай.

«Прийшов у наш клуб «Гермес» ще «зеленим» й відразу заявив, що хоче займатись.

Потрохи Максим почав демонструвати неймовірні результати.

Посів перше місце у міських змаганнях з кікбоксингу у ваговій категорії до 60-ти кілограмів, після чого знову золото на чемпіонаті області, так дійшов і до України! – розповів «Фактам» тренер з кікбоксингу Олег Скирта.

– Потрапив до нашої збірної, і у 2014 році нас запросили поборотись на Чемпіонат світу в Іспанію у місто Коста-Брава.

Там зібралось понад 600 спортсменів з усього світу.

Й серед тих був наш Максим – на той час студент 5-го курсу інституту механіки і транспорту Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського.

Там він пережив вкрай важкі двобої й у першому розділі – круговий удар – посів перше місце.

Нокаутував німця, а француз настільки злякався мужнього українця, що просто не вийшов.

Перед фінальним поєдинком вже у розділі «японський кікбоксинг» спортсмен Максим Кагал травмував ноги, й вони настільки набрякли, що просто не міг взутись.

Тому вийшов на ринг у шльопанцях й зумів здобути бронзову медаль.

Після цього в Україні ми займались як професійними, так і аматорськими боями».

У той час саме розпочалася революція Гідності.

Максим Кагал брав участь у різноманітних патріотичних акціях, перейшов на спілкування українською мовою.

Він дедалі частіше казав тренеру, що планує захищати Україну зі зброєю у руках.

Той відмовляв, адже вихованець – спортивна надія держави.

У 2015 році Максима запросили виступити в Китаї на міжнародному турнірі з кікбоксингу, та він саме підписав контракт із «Азовом».

У полку закінчив курси, став старшим сержантом.

Кагал отримав позивний «Пістон».

Це імітація звуку в дитячій зброї.

Максиму просто подобалось це слово, він сміявся завжди, коли чув його, пригадує Олег Скирта.

Мабуть, таким позивним він хотів викликати у кожного позитивні емоції.

Максим Володимирович Кагал (1 грудня 1991 – 25 березня 2022) – український спортсмен, старший лейтенант Збройних сил України.

Переможець і бронзовий призер першості світу з кікбоксингу за версією ISKA 2014.

Срібний призер відкритого чемпіонату Кременчука з регбі-7.

Бронзовий призер у розділі К-1 (вагова категорія до 60 кг).

Максим служив у загоні спецпризначення «Азов» (позивний – «Пістон»).

Загинув, обороняючи Маріуполь.

Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно).

Із 24 лютого командир взводу старший лейтенант Максим Кагал боронив Маріуполь.

Його завданням було стримати просування російської армії.

Зокрема, 5 березня Максим очолив зведений підрозділ, який зумів ущент розбити ворожу батальйонну тактичну групу і змусив рашистів ганебно тікати.

Це при тому, що ворогів було уп’ятеро більше.

Противник накривав українських захисників щільним артилерійським вогнем із суші та моря, але їм вдалося знищити щонайменше 2 танки, 4 бронетранспортери, 2 самохідні артилерійські установки та близько роти піхоти.

Згодом «Пістон» зголосився очолити групу «азовців», яка знищила командний пункт загарбників у одній із маріупольських п’ятиповерхівок.

Під час «зачистки» офіцер ішов попереду, надихаючи підлеглих своїм прикладом, особисто знищував рашистів вогнем та гранатами, а одного із них захопив у полон.

Вороги виявилися спецназівцями путінської військової розвідки.

У бою двох «азовців» було тяжко поранено, і вони не могли пересуватись, проте Максим швидко надав їм першу медичну допомогу та організував евакуацію.

Блок галереї.

«25 березня під час штурму наших позицій на околиці Маріуполя «азовці» вчергове відкинули ворога за рубежі.

В тому бою було багато поранених, загиблих рашистів.

Та, на жаль, численні поранення отримав і сам Максим Кагал, від них він, безстрашний боєць, помер на місці.

Шансів не було – поряд впала авіабомба», – розповіла прессекретарка батальйону «Азов» Анастасія Римар.

«Він загинув так, як і хотів – зі зброєю в руках.

Це для нього дуже гідна смерть.

А для нас це болюча втрата.

Дуже велика втрата, тому що таких людей – один на мільйон, не побоюсь цього сказати.

Ми завжди думали – от хто-хто, а він точно виживе, тому що він такий спортивний, він завжди пробігав всі змагання першим.

Я завжди жартувала, що на машині їду довше, ніж він біжить.

Але, на жаль, бомба не залишила йому шансів», – пригадує Ольга.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 201/2022 від 2 квітня 2022 року старшому лейтенанту Кагалу Максиму Володимировичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Олександр Бринжала вступив у бій проти 12 ворожих винищувачів.

Підрозділ Андрія Хоменка знищив ворожий десант на Миколаївщині.

Віталій Скакун підірвав себе разом із мостом, щоб зупинити російські танки.