Від Квітки Цісик до Леонарда Бернстайна: 5 видатних музикантів з українським корінням

У XX столітті з території України прокотилися кілька хвиль вимушених еміграцій з політичних чи економічних причин.

Як і мільйони українців, батьки майбутніх митців або вони самі поїхали у пошуках кращого життя за океан.

І там залишили свій слід у світовій музиці XX століття.

Так, пісня, виконана американкою українського походження Квіткою Цісик, здобула Оскар, а легендарний мюзикл Вестсайдська історія неможливо уявити без музики Леонарда Бернстайна.

Навіть Стівен Спілберг у своєму римейку залишив його блискучі мелодії, які звучать сьогодні так само свіжо, як і 60 років тому.

Факти ICTV розповідають про п’ятірку визначних музикантів та співаків українського походження до Дня Незалежності.

Квітка Цісик.

Донька українських емігрантів у США любила Україну всією душею.

За океаном вона записала два альбоми українських пісень Пісні з України та Два кольори, виклавши з власного гаманця $200 тис., щоби звучання було якісним та бездоганним.

Їй акомпанували найкращі музиканти Нью-Йорка.

— Я хочу вплести свій голос у розшарпане полотно українства, – казала співачка.

Її голос зачаровує, а виконання нею українських пісень наче торкається самої душі.

Перший диск у 1988 році здобув найвищу нагороду Music Awards, а обидві українськомовні платівки в 1990 році номінувалися на премію Греммі.

— Ще ніхто й ніде так не заспівав пісні мого друга Володимира Івасюка, як це зробила Квітка, – сказав Назарій Яремчук, почувши альбом Два кольори.

Квітка виконала саундтрек You Light Up My Life для однойменного фільму Джозефа Брукса, який згодом переспівали майже всі американські виконавці.

Пісня отримала статуетку Оскар саме з виконанням Цісик.

Але співачку ошукали – вся подальша слава й успіх дісталися співачці Деббі Бун, батько якої перекупив у Джо Брукса права на цю композицію.

Цісик була голосом реклами найвідоміших корпорацій: ABC, NBC, CBS, Burger King, Mc.

Donald’s, American Airlines, Coca-Cola, Pepsi-Cola – всі ці бренди замовляли голос Квітки для своїх роликів і промокампаній.

До самої смерті вона була голосом Ford Motor.

З початку 1980-х Квітка була однією з найдорожчих і найпопулярніших виконавиць джинґлів у США.

Білл Еванс.

Його називали Шопеном сучасного джазу, а сам він належить до топових постатей в історії джазової музики.

Мати Білла Еванса – Марія Сорока була українкою та походила із Західної України.

Саме від неї він перейняв музичні задатки.

Марія у дитинстві співала у церковному хорі, а потім грала вдома на фортепіано та вчила дітей музики.

Білл став одним із перших “білих” музикантів, котрі своєю творчістю спростували поширену раніше гіпотезу про те, що провідна роль у джазовому мистецтві належить темношкірим.

Еванс також був єдиним білошкірим музикантом у складі легендарної групи Майлза Девіса під час запису альбому Kind of Blue.

Білла 31 раз номінували на Греммі й сім разів він перемагав у номанаціях.

Останньою статуеткою його нагородили посмертно за вклад у світову музичну культуру.

В кожній його композиції прослідковувалась індивідуальність, особливий підхід, гармонія та витонченість, притаманна тільки найталановитішим виконавцям.

Шанувальники джазу кажуть, що за допомогою класичної музики він дав нове життя джазовим композиціям.

Леонард Бернстайн.

Режисер Стівен Спілберг, який з дитинства був фанатом мюзиклу Вестсайдська історія, у своєму римейку залишив легендарну музику з фільму, яку написав Леонард Бернстайн.

Родина Бернстайнів: батько Самуель, мама Дженні, Леонард і його сестра Ширлі.

Сам Бернстайн народився у США у єврейській родині, яка емігрувала з Рівного перед Першою світовою війною.

Світ музики для майбутнього композитора та диригента відкрила тітка, яка, переїжджаючи до іншого штату, залишила старе піаніно.

Намагаючись щось зіграти на інструменті, Леонард зрозумів, що може підбирати мелодії на слух.

Одвічна історія Ромео та Джульєтти від Спілберга: рецензія на Вестсайдську історію.

Бернстайна називали батьком Бродвейських мюзиклів, а його яскрава зовнішність та харизма з першого виступу завоювали серця поціновувачів музики.

Він став першим диригентом зі США, якого запросили до театру Ла Скала.

Композиторську славу йому принесли мюзикли, найвідоміший з яких – Вестсайдська історія.

За своє життя він виконав практично всю класичну і сучасну музику — від Баха до Малера і Штрауса, Стравинського і Шенберга.

Бернстайн став одним із найвидатніших диригентів ХХ століття.

Про завершення кар’єри 72-річний музикант оголосив 9 жовтня 1990 року, а через п’ять днів помер від серцевого нападу.

Софі Такер.

Уродженка Тульчина Соня Калиш, більш відома як Софі Такер, підкорила публіку Нью-Йорка виконанням пісень у стилі джаз і регтайм.

Її виступи супроводжувалися незмінними оваціями.

Її сім’я емігрувала до США ще коли Софі була дитиною.

У штаті Коннектикут вони відкрили власний ресторан, де Такер вперше почала виступати перед публікою.

Свою професійну кар’єру вона розпочала як комедійна акторка водевілів і бурлесків.

Першу власну пісню Some of These Days вона записала у 1911 році.

Ця ж композиція була перезаписана через 15 років у супроводі біг-бенду американського джазмена Теда Льюїса і упродовж п’яти тижнів була №1 у США, зробивши тираж в 1 млн копій.

Пік слави Софі Такер припав на 1930-ті, причому в своїх піснях вона часто піднімала тему сексу, що не було притаманне артистам тієї епохи.

За свою екстравагантну поведінку вона навіть отримала прізвисько The Last of the Red Hot Mamas (Остання з гарячих мамусь).

Пізніше у 30-х вона вела власне шоу на радіо.

А пізніше аж до самої смерті у 1966 році активно виступала на телебаченні.

Володимир Горовиць.

Він став одним із найвидатніших піаністів XX століття, і йому аплодував весь світ.

Володимир Горовиць народився у заможній родині у Києві, але після революції 1917 року його сім’я втратила всі статки.

Він заробляв кошти сольними виступами, хоча тоді про нього ще ніхто не знав.

Та невдовзі слава про віртуозного піаніста поширилася й за межі України.

ЧитайтеВід Маї Дерен до Джека Пеланса: українські емігранти, які змінили світове кіно.

У середині 20-х йому дозволили поїхати на навчання до Німеччини.

Згодом він почав виступати з концертами у різних містах Європи і за свідченням очевидців, деякі виступи були настільки бурхливими, що ошалілу публіку втихомирювала поліція.

Більшовики почали вимагати від Горовиця повернутися, але він розумів, що дороги назад немає і всіляко відтягував переїзд.

Гастролі у США стали своєрідною втечею.

За “непослух” більшовики відправили його батька до ГУЛАГу.

Пізніше у концтаборах загинули його брат і батько, а батька назвали “ворогом народу”.

Журналісти тих часів називали Горовиця королем королів піаністів та останнім великим романтиком.

Сам він є лауреатом 25 премій Греммі та отримав найвищу американську нагороду — Медаль Свободи.