Керуючий справами УПЦ розповів про духовне значення таїнства Священства

Прийняття священства є прийняттям добровільного тягаря, адже священник на Страшному суді відповідатиме не лише за себе, а й за тих людей, яких йому довірив Господь.

Як повідомляє Центр інформації Української Православної Церкви з посиланням на сайт «Православная жизнь», про це сказав керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).

«Згідно з віровченням Православної Церкви, Священство — це Таїнство, в якому Дух Святий правильно обраного через єпископське рукоположення ставить звершувати таїнства і пасти стадо Христове. З Євангелія знаємо, як Господь Іісус Христос незадовго до Свого Вознесіння сказав апостолам: «Йдіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх додержуватися всього, що Я заповів вам; і ось, Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мф. 28:19-20). Виходячи з цих слів, священницьке служіння включає вчительство, на що вказує слово «навчіть», священнодійство, на що вказує слово «хрестя» і служіння управління, про що говорять слова «навчаючи їх дотримуватися». Це потрійне служіння вчительства, священнодійства та управління – має спільне найменування пастирства, адже і священнослужителі, по суті, поставляються для того, щоб пасти Церкву Христову (Діяння 20:28)», - нагадав митрополит Антоній.

Владика зазначив, що незважаючи на те, що священство передається через людське висвячення, саме обрання на священицьке служіння не є людською справою, але передбачає обрання згори. Про це в Євангелії Господь говорить таке: «Не ви Мене обрали, а Я вас вибрав і поставив вас» (Ін. 15:16).

«При цьому, треба розуміти, що висвячення або возведення людини в ієрархічну ступінь – це не просто певний видимий знак служіння, як вважають протестанти, які вважають, що між мирянином і кліриком немає жодної принципової різниці. Святе Письмо не залишає сумніву в тому, що в Таїнстві священства надаються особливі благодатні дари, що відрізняють священнослужителя від мирянина. І саме ці дари сповіщаюсь йому владу священнодіяти та сприяють у його ієрархічному служінні», - пояснив архієрей.

Керуючий справами УПЦ розповів, що в Православній Церкві існують три ступені священства: єпископ, пресвітер і диякон. «Згідно з Православним Катехизисом, відмінності в цих ступенях суть такі: диякон служить при таїнствах; пресвітер звершує таїнства, в залежності від єпископа; єпископ не тільки звершує таїнства, але має владу та іншим через висвячення надавати благодатний дар звершувати», - додав він.

Архієрей зазначив, що Церква – це Тіло Христове і для його повноцінного функціонування потрібні всі три зазначені священницькі ступені.

«У Православній Церкві до священства можуть бути допущені лише особи чоловічої статі, які сповідують православну віру та мають досвід церковного життя. Ступіні священства можна проходити лише послідовно. Тобто не можна бути рукоположеним відразу в пресвітері, пропустивши ступінь диякона. І, відповідно, не можна стати єпископом, якщо ти раніше не був пресвітером. У диякони або священники можуть бути висвячені як одружені, так і безшлюбні кандидати. Однак, у шлюб вони повинні вступити ще до звершення рукоположення. Після прийняття сану одружуватися вже заборонено. А ось у єпископи можуть бути висвячені кандидати лише з чернечих. Існує і віковий ценз. У священники зазвичай висвячують не раніше 25-річного віку, а в єпископи не раніше 30-річного віку. При цьому дуже важливо, щоб кандидат у священство був укорінений у традиції церковного життя. Канонічні правила не дозволяють висвячувати новонавернених, тобто людей, які нещодавно прийняли хрещення, які роблять у церковному житті лише перші кроки. Адже священник має допомагати своїм парафіянам увійти до повноти церковного життя. Чи таке завдання зможе виконати той, хто сам ще не цілком засвоїв церковну традицію», - розповів митрополит.

Ієрарх УПЦ також зазначив, що ставленик повинен мати необхідні знання та високі моральні якості.

«Кожному новопокладеному священникові вручається хрест, на звороті якого написані важливі слова: Образ буди вірним словом, життям, любов'ю, духом, вірою, чистотою. Ці слова взяті з Першого послання апостола Павла до Тимофія (1 Тим. 4:12). В них саме і виражена головна моральна вимога, пред'явлена священникові. Він має бути перш за все зразком для своїх парафіян. Ті моральні вимоги, які в Новому Завіті вказані всім християнам, священник повинен дотримуватися особливо ретельно, щоб у ньому завжди можна було бачити саме зразок», - продовжив він.

Керуючий справами УПЦ вважає, що прийняття священства – це прийняття добровільного тягаря. «Адже священник на Страшному суді відповідатиме не лише за себе, а й за тих людей, яких йому довірив Господь. Прийняття священства — це важливий і відповідальний крок. І перш, ніж його зробити, потрібно серйозно випробувати своє серце, - підсумував митрополит Антоній.