Пророцтва астрологів щодо закінчення війни та конкурси від депутатів. Як джинсували українські регіональні медіа у серпні

Із 1 по 7 серпня 2022 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні провів моніторинг українських регіональних медіа. Дослідження здійснювалося у восьми регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Житомирській, Львівській, Одеській, Сумській, Полтавській, Хмельницькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами.

У кожному з восьми регіонів експертна група ІДПО відібрала по чотири друковані видання, якщо такі продовжували виходити, та чотири онлайн-видання, які вміщують суспільно вагомий контент, є популярними у своєму регіоні / районі. Загалом оцінили 980 матеріалів у друкованих ЗМІ, 3061 — в онлайн-виданнях. Кількість мережевих видань у вибірці була збільшена: якщо газети з якихось причин не виходили, їх заміняли на регіональні сайти новин.

Форматами рекламних чи піар-текстів, замаскованих під журналістику, були дописи політиків із фейсбука, а також інформування про «благодійність» політиків та бізнесменів, які допомагали біженцям або ж організовували конкурси для дітей. Що ж до неналежно маркованої реклами, то медіа згадували як окремі підприємства, медичні послуги, так і різноманітні онлайн-казино, інтернет-магазини та їхній крам: блендери, персональні комп’ютери тощо. Щоби приховати рекламу, використовували рубрики на кшталт «Новини компаній», «Пресреліз», «Партнерський проєкт», «Промо» або ж просто літеру «р».

Видання публікували необроблені матеріали пресслужб та установ: через це на шпальтах та в онлайні експерти фіксували офіціоз.

Кількість маніпулятивних текстів у регіональних медіа поки що незначна: 3–5% Також були зафіксовані одиничні тексти із проросійськими меседжами та фейки.

Друковані видання

Лідерками із кількості матеріалів з ознаками замовності виявилися Житомирщина, Сумщина та Полтавщина.

  Матеріали з ознаками замовності

Середній показник в газетах семи регіонів — 3,3%. Це майже вдвічі більше, ніж у червні (1,8%), проте все ще менше, ніж до повномасштабного вторгнення: в січні було зафіксовано  5,41% джинси. Незначне зростання кількості матеріалів із ознаками замовності свідчить, що передовсім у віддалених від фронту регіонах прокидається політичне життя, а також місцевий бізнес. І, на жаль, видання продовжують працювати з ними не відкрито — через розміщення маркованої реклами, а приховують справжню сутність текстів, що мають на меті просування.

В основному видання піарили місцевих політиків (Корбан, Кулініч), а також місцеву владу (мер міста Дніпра Філатов, мер Ізмаїла Абрамченко). Що ж до комерційної джинси, то рекламували послуги туристичних фірм, сільгосппідприємств і магазинів.

Так, дніпровська газета «Наше місто» друкувала повідомлення з ознаками замовності під рубрикою «Абзац из Facebook», зокрема пости Бориса Філатова та Геннадія Корбана. Окрім цього, видання вмістило інтерв’ю із Борисом Філатовим, в якому є ознаки замовності, й добірку коментарів пересічних громадян, розміщених під рубрикою «Комментарии из ФБ». Інформприводом для всіх чотирьох матеріалів стало позбавлення Геннадія Корбана українського громадянства.

На Одещині джинсу розміщували у традиційній рубриці привітань від міського голови.

На Полтавщині експерти знайшли новий формат джинси — матеріали із посиланнями на нардепа. 

Газета «Лубенщина» повідомляла про земляка, який отримав відзнаку від президента, але подала весь текст із посиланням на нардепа Олега Кулініча. Інші видання регіону друкували цю інформацію з посиланням на Офіс президента чи міськраду. Схожі приклади просування цього ж депутата експерти знайшли і в онлайні.

Офіціоз

Середній показник — 5,1% (у червні 5,5%)

Кількість офіціозу залишається приблизно на тому ж рівні. У деяких виданнях трапляються поодинокі приклади необробленого контенту. Але є й ті, що віддають йому значну частку площі.

На Хмельниччині найбільше таких публікацій у газеті «Подолянин» — 14%, на Полтавщині в газеті «Зоря Полтавщини» — 16,7%, на Сумщині попереду інших газета «Перемога» — 20%, на Житомирщині газета «20 хвилин» — 10,8%.

Відзначимо, що видання Львівщини взагалі не вміщували подібного контенту.

Неналежно маркована реклама

Середній показник — 5,5%, у червні — 2,8%. Кількість реклами, замаскованої під журналістський контент, збільшилася майже вдвічі, що також свідчить про поступове пожвавлення рекламного ринку.

Найбільше такого контенту вмістили «Курьер недели» (47,6%), «Зоря Полтавщини» (11,1%) та газета із Житомирщини «Ехо» (12,5%).

Ізмаїльське видання «Курьер недели» віддало рекламним матеріалам цілі шпальти без ідентифікації, за звітній період — 20 матеріалів.

Матеріалів з ознаками пропаганди та маніпуляцій — 0,1% 

Зафіксовані вони були у газетах Житомирщини, а саме у виданні «Субота».

Також експерти знайшли фейки у газеті «Вечірня Полтава». Видання надрукувало прогнози астрологів щодо того, чи візьмуть Україну до ЄС і того, коли закінчиться війна. 

Онлйн-видання

Серед регіонів в лідерах антирейтингу з маніпулювання Сумщина та Житомирщина, а найменше порушень — на Одещині.

Матеріали з ознаками замовності

Середній показник на сайтах восьми регіонів — 1,3%. Це трохи менше порівняно із червнем — 1,9%.

Деякі видання просували політиків, розповідаючи про їхню благодійність. Так, на Дніпропетровщині писали про конкурс для дітей та його організатора, депутата облради Геннадія Гуфмана, який висувався від «ОПЗЖ», а також про допомогу його ж фонду місцевим мешканцям. Сайти Донеччини (одразу три видання!) поширювали текст про благодійний фонд «Твій оберіг надії», голова якого є членом партії «Батьківщина». Видання Полтавщини рекламували фонд Ахметова.

Окрім цього інтернет-видання підключалися до політичної боротьби і просували окремих політиків. Так, видання із Дніпропетровщини «49000.com.ua» просувало Геннадія Корбана та Бориса Філатова. Сайт «Думская» просував Олексія Гончаренка. Сайти Полтавщини згадували нардепа Олега Кулініча в контексті його допомоги переселенцям.

У публікаціях із ознаками комерційної замовності просували компанію Ferrexpo, онлайн-казино, туристичні послуги.

Офіціоз

Середній показник — 2,7%. Це трохи більше, ніж у червні (2,1%).

Найбільше офіціозу зафіксовано на сайтах Житомирщини та Донеччини.

Так, Донецька експертна група виявила 6,3% офіціозу, що є найбільшим показником для регіону в цьому році: «Помітною ознакою деяких досліджуваних медіа Донеччини є величезна кількість не оброблених журналістами повідомлень (іноді у вигляді оголошень) від влади, військових та силових структур. Зокрема, це стосується сайта газети “Знамя индустрии”: до офіціозу експерти віднесли 17 з 61 оціненого тексту (28%). Суттєвою кількістю подібного контенту відзначився і “Сайт города Краматорска” (12,3% офіціозу)».

 Неналежно маркована реклама

Середній показник — 1,1%. Це також трохи більше, ніж під час попереднього моніторингу, — 0,8%.

Найбільше такого контенту було на сайтах Полтавщини: «Полтавщина» та «Ехо» (10% та 6,2% відповідно). Традиційно вони позначали макети літерою «Р» або «Партнерський проєкт». На сайті «Полтавщина» це й реклама блендерів, і персональних комп’ютерів, а також підприємств «Полтавагаз», «Полтаватеплоенерго», клініки «ОН Клінік Полтава». Видання «Ехо» рекламувало смартфони, відпочинок на Закарпатті, медичні послуги. Інші видання регіону рекламу маркували.

Донецька експертна група взагалі не помітила за моніторинговий тиждень жодної маркованої реклами, але неналежно марковану — так. Сайти Слов’янська, Донецька і бахмутське «Вільне радіо» вмістили по одному матеріалу під плашками («Новини компаній» та «Промо»).

На Дніпропетровщині сайт Krivbass.ciry використав маркування «Пресрелізи».

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій

Такий матеріал зафіксували на Хмельниччині. Сайт «Вечірній Кам’янець» опублікував текст «“Вплив зброї не приведе до рішення”: колишній лідер британської опозиції закликав не озброювати Україну», в якому поширений проросійський меседж — типовий наратив, який розкручує Росія, щоб зупинити допомогу західних країн.

Боротьба із фейками

Деякі онлайн-видання активно спростовують фейки. Так, «Всі новини Хмельницького» щодня веде рубрику з медіаграмотності для читачів, розвінчує російську пропагандистську брехню у власних аналітичних публікаціях. Сайт «Є» із цього ж регіону також бореться з російськими фейками.

Такі ж публікації зафіксовані в онлайн-виданнях Одещини на сайтах Odessa.online, 048.ua.

Видання Полтавщини відреагували на фейк кремлівської пропаганди про нібито розміщення батальйону «Айдар» у лікарні в Кобеляках.

Кількість маніпулятивних текстів у регіональних ЗМІ України під час повномасштабного вторгнення залишається незначною. Та все ж експерти ІДПО фіксують у деяких медіа традиційні проблеми, що заважали їм дотримуватися принципу редакційної незалежності. Це, зокрема, намагання підключатися до політичної боротьби через інформаційне сприяння тій або іншій стороні конфлікту. А також публікація текстів, що мали на меті покращити імідж певних політиків чи бізнесменів — популярною тут була тема «благодійності». Турбує те, що фігурують у цих текстах найбільш вразливі групи населення, до яких прикута увага, а саме переселенці чи громади, що постраждали від війни. Відбувається також постійна «мутація» форматів джинси: вона подається то під виглядом думок пересічних користувачів соцмереж, то під виглядом постів політиків. Усе це може заплутувати читача, а також кидати тінь на репутацію видання.

Окрім цього, в деяких ЗМІ так і не дотримуються професійних стандартів журналістики щодо чіткого відмежування рекламного та журналістського контенту. Деякі редакції використовували різноманітні «натяки» на те, що певний текст мав на меті просування.

Однак усе ж відзначимо видання, які в моніторинговий період не вміщували маніпулятивного контенту взагалі: «Нікополь. Інформатор» (Дніпропетровщина), «Сайт Маріуполя», електронна версія газети «Кременчуцький телеграф», газета «Експрес», сайт «Вголос» Львівщина, сайти «УСІ Онлайн», «OdessaOnline», «048.ua» із Одещини, сайти «Данкор» та «Ямпіль.infо» із Сумщини.

Важливим є й бажання медіа, в основному регіональних онлайн-видань, розвінчувати кремлівські фейки, а також навчати своїх читачів медіаграмотності. Під час повномасштабного вторгнення, одним із основних інструментів якого є інформаційна агресія, така ініціатива також наближає перемогу України.

Видання з вибірки ІДПО:

Донецька область: «Восточный проект» (Краматорськ), «Знамя индустрии» (Костянтинівка), «Сайт міста Донецька», «Сайт города Краматорска», «Сайт города Мариуполя», ІА «Вчасно» (Покровськ), «Вільне радіо» (Бахмут), «Сайт міста Слов’янська».

Сумська область: газети: «Білопільщина», громадсько-політична газета Білопільського району Сумської області; «Ворскла», Великописарівська районна газета; «Наш край», інформаційний тижневик, Липова Долина; «Перемога»; онлайн-видання: «Данкор онлайн», «Голос Конотопа. Незалежний інформаційний портал», «ШосткаNews.City», «Ямпіль INFO. Ямпільське інформаційне агентство».

Полтавська область: газети: «Зоря Полтавщини», «Лубенщина», «Вечірня Полтава», електронна версія газети «Кременчуцький телеграф», сайти: «Коло», «Полтавщина», «Новини Полтавщини», «Ехо».

Одеська область: газети «Вечерняя Одесса», «Чорноморські новини», «Курьер недели», «Одесская жизнь»; сайти: «Думская», «048.ua», «Odessa.online», «Украинская служба информации».

Львівська область: газети «Високий Замок», «Експрес», «Львівська пошта» (усі — Львів), «Новини Прибужжя» (Червоноград); сайти: «Вголос», «Гал-інфо», «Захід.нет», «Львівський портал».

Хмельницька область: газети «День за днем» (Шепетівка), «Подільські вісті» та «Проскурів» (Хмельницький); електронна версія газети «Подолянин» (Кам’янець-Подільський); сайти «Вечірній Кам’янець», «Всі новини Хмельницька», «Є» та «Поділля News».

Житомирська область: газети: «Житомирщина», «Ехо», «Субота» та «20 хвилин»; сайти: «1zt.ua», «Ріа Бердичів», «Новоград Сіті», «Житомир.інфо».

Дніпропетровська область: газети «Наше місто» (Дніпро), «Берег надій» (Синельникове), сайти: «Нікополь.Інформатор», «Павлоград.dp.ua» (Павлоград), Gorod.dp.ua (Дніпро), «49000.com.ua» (Дніпро), «Событие» (Кам’янське), KRIVBASS.CITY (Кривий Ріг).

Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика