Харківський «7 канал» під час війни: не здається ні місто, ні мер

«Детектор медіа» продовжує масштабне дослідження якості контенту регіональних телеканалів під час великої війни. Раніше ми регулярно проводили кількісно-якісний моніторинг новин телеканалів східних і південних областей України. Його результати дозволяли читачам обрати джерела, які дотримуються стандартів, а медійникам — попрацювати над помилками і зробити свій інформаційний контент кращим.

Зараз, окрім цих двох завдань, ми хочемо з’ясувати, як живуть і працюють телеканали в областях, постраждалих від російської агресії. Оскільки деякі з цих каналів не мають стабільного ефірного мовлення, об’єктом аналізу будуть програми, які вони публікують на ютуб-каналах, — не лише інформаційні, а й авторські публіцистичні програми та студійні інтерв’ю. Раніше ми публікували огляди телеканалів СТС (Суми), ГОК (Горішні Плавні Полтавської області), Alex.ua (Запоріжжя), ПАЕС (Южноукраїнськ, Миколаївщина), «Візит» (Кременчук, Полтавська область), «Павлоградська ТРК» (Павлоград на Дніпропетровщині), «НІС-ТВ» (Миколаїв), Simon (Харків), «МІС» (Кам’янське, Дніпропетровська область), «Рудана» (Кривий Ріг, Дніпропетровщина), ATV (Суми), 9 канал (Дніпро) і 11 канал (також Дніпро). Сьогодні оглядаємо новинний контент, що виходить на 7 каналі Харкова, виробництва редакції «Харьковских известий».

За даними офіційного сайту Нацради з питань телебачення та радіомовлення, володіє 7 каналом ПрАТ «Регіональна телемовна компанія “Тоніс-Центр”». Статутний капітал розподілений у таких пропорціях: 20% у власності сина покійного харківського міського голови Геннадія Кернеса — Данила Привалова, 25% володіє Алла Миколаївна Добкіна (вочевидь, у даних помилка, адже серед харківських підприємиць фігурує лише Алла Михайлівна Добкіна, яка є донькою колишнього очільника міста та області Михайла Добкіна), а 52% — у власності столичного бізнесмена Олега Олешка.

«Тоніс» — чи не перший комерційний бренд українського телебачення, який виник ще до проголошення незалежності України. Зареєстрована компанія «Тоніс-Центр» у лютому 1991 року. Формат 7 каналу — «інформаційно-розважальний та фільмопоказ». За першу складову медіа відповідає комунальне підприємство «Харьковские известия» Харківської міськради, зареєстроване навесні 1995 року. Як ви вже здогадалися, це впливає на те, хто фігурує в новинах найчастіше. Однойменний ютуб-канал з’явився в лютому 2014 року і має 82,6 тисячі підписників. В описі майданчика вказано, що «Харьковские известия» — це «щоденна інформаційна програма. Оперативно та достовірно про політику, економіку, громадське життя, культуру та спорт у Харкові». Опис відповідає дійсності: новини від комунального ЗМІ охоплюють різні сфери життя міста, що нині потерпає від злочинів російських терористів.

Новини, що виходять в етер 7 каналу, вже потрапляли у поле зору «Детектора медіа». В огляді від серпня 2021 року, де розглядалося дотримання харківськими новинарями журналістських стандартів, канал отримав 4,04 бала із шести можливих. Згідно з дослідженням, у журналістів каналу не було жодних проблем з оперативністю й точністю поданої інформації, тоді як основні запитання були до її повноти.

Нині на ютуб-каналі «Харьковских известий» із понеділка по суботу виходять випуски новин «Підсумки дня», які зазвичай тривають близько 20 хвилин. Крім того, щонеділі на канал викладають «Події тижня» тривалістю трохи більш ніж пів години. Публікують тут і окремі новинні сюжети, щоденні зведення Генштабу, важливі повідомлення від надзвичайників, представників обласної та міської влад, а також спортивні блоки. Для огляду «Детектор медіа» переглянув п’ять новинних блоків за 15–19 серпня, а також підсумковий випуск за 14 серпня та супутні відео, розміщені на ютуб-каналі харківських новинарів.

«На благо Ігоря Терехова і всіх харків’ян»

Перефразовуючи відомий вислів покійного нині Геннадія Кернеса, який довго керував Харковом, — «на благо всіх харків’ян» — можна вивести формулу новин від редакції «Харьковских известий». Журналісти розповідають про події в обласному центрі, висвітлюють наслідки дій окупантів, повідомляють про роботу комунальників та волонтерів. Як і колеги з інших міст, що потерпають від обстрілів російських терористів, автори «Підсумків дня» незмінно починають випуски із фронтових новин: куди влучали загарбники, хто постраждав, що відбувається зараз. У повноцінних сюжетах, які детально розповідають про ту чи іншу подію, немає титрів з іменами членів знімальних груп. Проте наприкінці кожного матеріалу кореспонденти називають себе та колег-операторів.

Та є в новинах комунального підприємства «Харьковские известия» прізвище, яке звучить частіше, ніж прізвище будь-кого із членів знімальних груп. І прізвище це — Терехов. Міського голову згадують у кожному випуску по кілька разів. Як просто цитуючи (у випадках, коли Ігор Терехов у соцмережах повідомляє про чергові прильоти по Харкову), так і беручи для матеріалів пряму мову посадовця з його численних включень у марафон «Єдині новини».

Чимало коментарів мер міста роздає і безпосередньо журналістам каналу. Адже сюжетів за його участі в новинах «Харьковских известий» дуже багато. Наприклад, у випуску «Подій тижня» від 14 серпня з 20 матеріалів про життя Харкова в семи фігурував Ігор Терехов. Він устиг розповісти і про численні обстріли міста, і про підготовку до опалювального сезону, і про прийдешній навчальний рік, і навіть привітати громаду з Днем будівельника.

В іншому підсумковий випуск новин був доволі повним: у ньому показали наслідки обстрілів захопленого окупантами Ізюма, не раз атакованого терористами Чугуєва, різних районів самого Харкова, кілька разів згадали комунальників, які оперативно працюють попри небезпеку. Було і про роботу волонтерів, і про облаштування зупинок-укриттів. У відео з’являлася корисна для місцевих мешканців інформація про нові тарифи на обслуговування тепломереж та номери телефонів «Харківського ремонтно-будівельного підприємства».

У «Підсумках дня» згадок про Ігоря Терехова — не менше. Починаючи від цитат про обстріли, якими, на жаль, відкривають кожен випуск, і закінчуючи прямою мовою харківського мера на певних об’єктах. Де Терехов зазвичай фігурує в образі «батька міста» (так само місцеві ЗМІ згадували і про покійного Геннадія Кернеса), який прийде і особисто розбереться з будь-якою проблемою. Деякі новинні сюжети, зокрема за участю Ігоря Терехова, крім розміщення у щоденних випусках новин, виходять на ютуб-майданчику «Харьковских известий» і окремо.

 Ігор Терехов звітує про російські обстріли

Як і в підсумкових, у щоденних новинах харківський міський голова коментує найрізноманітніші теми з життя обласного центру. То він контролює хід підготовки до нового навчального року, то перевіряє роботу місцевих комунальників, то розповідає про волонтерську допомогу фронту. Хоча доречніше було би, щоби коментарі Ігоря Терехова розбавлялися, принаймні, прямою мовою інших посадовців, відповідальних за ту чи іншу царину життя міста.

Іноді харківський міський голова з’являється в компанії нардепів. Наприклад, перевіряти розбір завалів гуртожитку, у який 17 серпня влучила російська ракета, керманич міста приїхав у компанії нардепа від «Слуги народу» Данила Гетманцева. Який, як і Терехов, прокоментував черговий злочин окупнтів. Навіщо Гетманцев відвідав Харків того дня, в сюжеті не йшлося.

Ще однією «особливістю» проаналізованих новин можна назвати те, що і на сайті, і на ютуб-каналі «Харьковских известий» видання досі підписане російською мовою. Нею ж прописаний і логотип ЗМІ. Втім контент, незалежно від майданчика публікації, зроблений українською.

Журналісти, як і їхні колеги з інших регіонів, зрідка припускаються помилок у текстах сюжетів, які свідчать, що вони ще опановують українську. Наприклад, у випуску новин за 15 серпня згадувалися санкції до російських терористів відповідно до «чотириста тридцять вІсьмої» статті Кримінального кодексу України. У цьому ж блоці журналісти говорили і про «зріст (!) прожиткового мінімуму». А одного разу навіть показали глядачам несправжнього Михайла Подоляка. Проте вважати такі помилки катастрофічними точно не варто.

Здається, радник глави Офісу президента виглядає інакше

 Оперативно про важливе

В іншому медійники «Харьковских известий» працюють як типове регіональне меді. Журналісти оперативно інформують глядачів про важливі події, що сталися в місті. Звертаючи увагу й на те, що відбувається в Україні.

Зокрема, в новинах, що виходять на 7 каналі, були сюжети про те, як діяти вкладникам у разі ліквідації того чи іншого банку або як студентам виїхати за кордон під час війни. Згадували журналісти і про особливості держбюджету-2023 або збору коштів на безпілотники через державну платформу United24.

Про надважливі події з життя Харкова кореспонденти ЗМІ робили по кілька сюжетів. Так було, зокрема, після влучання ворожої ракети в гуртожиток 17 серпня, внаслідок якого лік загиблих пішов на десятки. Журналісти не лише випустили в етер новину про сам теракт, але й поспілкувалися з мешканцями зруйнованої будівлі та простежили за ходом розбору завалів. До слова, частину сюжетів у кожному випуску новин монтажери присмачують мінорною музикою, що додає картинці емоційності (хоча автор методології моніторингу «ДМ» Ігор Куляс послідовно критикує таку практику).

Окремими блоками або сюжетами на ютубі «Харьковских известий» виходять спортивні новини, а також інформація про роботу представників запитаних під час війни професій. Наприклад, на майданчику є окремі плейлисти під назвою «Герої нашого часу», де публікують відео про звитяги харківських комунальників, рятувальників і волонтерів.

Сюжети з явними ознаками комерційного піару в моніторинговий період не помічені. У матеріалі про місцевих бізнесменів, які з початком повномасштабного вторгнення зайнялися волонтерством, давали пряму мову місцевих підприємців Євгена Бєлова та Дмитра Сашкова. Журналісти згадували, що останній до 24 лютого був віцепрезидентом міської федерації спортивного та бального танцю, проте на повноцінний комерційний піар компанії це схоже не було. Лише наприкінці сюжету волонтерка Валентина Лаптій сказала, що її мрія — «стать депутатом нашего района», щоб допомагати людям.

Новинний продукт 7 каналу, виробництвом якого займаються журналісти «Харьковских известий», міг би бути кращим, якби в ньому не так часто з’являвся Ігор Терехов. Його можна компенсувати, наприклад, історіями простих людей, які «взяли за основу» в роботі кореспонденти харківського телеканалу Simon.

Тільки схвально новинарі «Харьковских известий» згадують і роботу місцевих комунальників. Звісно, критикувати людей, які, ризикуючи життям, щодня забезпечують комфорт мешканцям міста, в часи великої війни не варто. Але згадувати про окремі житлово-комунальні проблеми міста хоча би час від часу, вочевидь, було б не зайвим. Поза тим із цих новин завжди можна дізнатися, де і як ліквідують наслідки ворожих обстрілів, ремонтують тепломережі, облаштовують укриття. Тож порядок денний «Харьковских известий» формує в місцевих мешканців думку про те, що місто-герой, попри щоденні атаки ворога, не здається і продовжує жити майже повноцінним життям.