Найкращий сезон варшавської Легії у XXI столітті: нічия з Реалом та драматична чемпіонська розв'язка

Найкращий сезон варшавської Легії у XXI столітті: нічия з Реалом та драматична чемпіонська розв'язка.

ua розповідає про видатний сезон-2016/17 у виконанні Легії Варшава, котрий точно надовго запам'ятається футбольним вболівальникам.

Кампанія-2016/2017 була 80-ю для варшав'ян у Екстраклясі та сотою в історії клубу.

Першою важливою подією того року стала купівля Даріушем Мьодуськім 40% акцій столичного колективу у Богуслава Лещньодорського та Мачєя Вандзля, що зробило його єдиним та повноправним власником Легії.

Той сезон мав стати особливим, але виявилося, що він вийшов просто унікальним.

Президент "військових", саме він позує для фоторепортерів на фото зліва разом із легендою польського футболу Збігнєвом Боньком, взагалі є дуже неоднозначною персоною у Польщі.

Його ненавидять навіть деякі фанати власного клубу, а дехто називає Мьодуского "польськім Дзампаріні" за його одіозність та вміння змінювати тренерів, як рукавички (щоправда, не до такого абсурду, як в екс-власника Палермо).

Але це вже тема для окремого цікавого матеріалу.

Отож, Легія.

Команда розпочала сезон-2016/17 під керівництвом албанського фахівця Бесніка Хаші.

Цей фахівець певно знайомий вам по Андерлехту, з яким він виграв чемпіонат та суперкубок Бельгії у 2014 році.

Помітно поганяв він тоді й Арсенал з Дортмундом у Лізі чемпіонів півроку потому.

Словом, непогане портфоліо, як для місцевих реалій.

Уже у першому офіційному поєдинку підопічних Хаші приголомшив споконвічний суперник — познанський Лех, який здолав їх у суперкубку країни — 4:1.

Єдиний гол для "легіоністів" здобув бразилець Гільєрме.

Запам'ятайте його, бо це ім'я ще з'явиться у цьому тексті.

Крім того, Легія зійшла з дистанції Кубка Польщі вже на стадії 1/16 фіналу, поступившись Гурніку з Забже у додатковий час (2:3).

Два дзвінкі ляпаси на старті не сильно втішили команду, проте часу заліковувати рани не було, попереду майорів старт чемпіонату та кваліфікація Ліги Чемпіонів.

Після невдалого старту кампанії над албанцем дамокловим мечем нависла загроза звільнення, проте наступні поєдинки зуміли трохи відсрочити цю подію.

Першу перемогу у Екстраклясі вдалося здобути лише у третьому турі.

Слідом за нічиєю з майбутнім головним конкурентом за "золото" Ягеллонією (1:1) та Шльонском (0:0), столичні зробили камбек з 0:2 з плоцькою Віслою (3:2).

Далі, була жахлива шестиматчева серія, в якій варшавський гранд здобув лише одну перемогу над аутсайдером Рухом з Хожова (2:0).

Причому три очки із Легією набирали відверті слабаки — Гурнік Ленчна, Термаліка та Арка Гдиня.

Після домашньої поразки від Заглембя (2:3) Бесніка Хаші було звільнено.

Не допоміг тренеру навіть вихід до групового етапу Ліги Чемпіонів.

"Військові" тоді стали першою польською командою за 20 років, яка зуміла пробитися до групи головного єврокубку.

Чи то мотивація в ЛЧ була вищою, чи ще якісь фактори, але футболісти з Варшави видавали суттєвий та помітний контраст між Європою та національними турнірами.

У кваліфікації ЛЧ Легія почергово розібралася з боснійським Зріньскі — 1:1, 2:0 (усі три м'ячі забив Неманья Ніколіч), словацьким Тренчином — 1:0, 0:0 (знову Ніколіч) та ірландським Дандолком — 2:0, 1:1 (Ніколіч, Прійовіч, Кухарчик).

Матч-відповідь проти ірландців вийшов дуже важким, бо після 2:0 у Дубліні "легіоністи" програвали 0:1 на рідному стадіоні Війська Польського, та ще й з 67 хвилини змушені були грати у меншості після видалення Адама Глоушека.

Проте усілякі сумніви щодо підсумкового результату у доданий до другого тайму час розвіяв Міхал Кухарчик, котрий своїм блискучим сольним рейдом привів у екстаз місцеву торсиду.

Починати свій історичний шлях у груповому етапі, чемпіонам потрібно було з новим наставником — Александаром Вуковічем.

Серб не пропрацював у клубі й місяця.

Цікаво те, що після цього він тричі повертався до праці із клубом, одного разу навіть впевнено взяв чемпіонство у першому "ковідному" розіграші чемпіонату, але потім одразу залишив посаду.

При першій ж можливості.

Слідом за нульовкою з краківською Віслою сталася оглушлива поразка у Варшаві від дортмундської Боруссії (0:6).

На матч другого туру з лісабонським Спортінгом (0:2) команду вивів вже Яцек Магера, який протримається в клубі лише до кінця сезону.

У легенди столичного гранду (176 поєдинків на позиції півзахисника у період з 1997 по 2006 роки) був лише непоказний період тренерської кар'єри в Заглембі Сосновець і роль помічника у Легії, але він несподівано дав приголомшливий ефект.

Впевнено перемігши Лехію Гданськ (3:0) і поступившись у гостях щецинській Погоні (2:3), "військові" видали дев'ятиматчеву безпрограшну серію, яка вмістила в себе яскраві перемоги над прямими конкурентами — Лехом (2:1, пропустивши на 90 хвилині від Марчіна Робака, господарі таки зуміли вирвати перемогу на 94 хвилині завдяки голу Каспера Хамаляйнена) та Ягеллонією (4:1).

Потім була невдача з Рухом (1:3), а далі Легія не зазнала гіркоти поразки до кінця сезону!.

Звісно, у внутрішніх турнірах.

Паралельно чекав успіх у Лізі Чемпіонів.

Легія поступилася мадридському Реалу (1:5), а далі були чотири очки, які подарували команді євровесну.

Безумовно, після трьох поразок із загальним рахунком 1:13 мало хто сприймав підопічних Магери серйозно.

Тут і зіграв фактор недооцінки.

За порожніх трибун стадіону Війська Польського (так-так, до того як це стало мейнстримом), лише журналісти, працівники клубів та завиваючий вітер побачили сенсаційну нічию з найкращою командою світу на той момент — 3:3.

Стадіон же закрили через фанатські заворушення в домашній грі першого туру з Дортмундом.

Реал вів у два м'ячі, але господарі зуміли проявити неймовірний характер та переломити хребет тієї зустрічі.

Одіджа-Офое, Радовіч та Мулен поставили на вуха усю Варшаву тієї ночі! Та що там Варшаву, усю Польщу! Втім у Реалу із характером теж повний порядок — гол Ковачіча у ендшпілі й вибачайте, "лише нічия".

Нічия, після якої Яцека Магеру зустріли на прес-конференції кількахвилинними оваціями.

Далі була вогненна перестрілка з Боруссією у Дортмунді у найрезультативнішому поєдинку в історії Ліги чемпіонів (8:4).

Саме в тих матчах яскраво засяяли таланти Гільєрме, Вадіса Одіджи-Офое, Неманьї Ніколіча та Александара Прійовіча.

Останній незабаром може повернутися до Легії.

Усі вищеназвані хлопці скоро залишать команду.

Одіджа перейде у Олімпіакос, Ніколіч вирушить підкорювати МЛС, Гільєрме віддасть перевагу Серії А та Беневенто, а Прійовіч встигне навіть поїхати на чемпіонат світу 2018 року разом зі збірною Сербії.

В останньому турі групового етапу до Варшави завітали португальці.

Будь-який результат окрім перемоги залишав господарів за бортом навіть Ліги Європи.

Однак розігравшуся команду Магери вже було не зупинити.

Єдиний гол Гільєрме вивів Легію до 1/16 фіналу другого за значимістю єврокубку.

Взимку клуб покинули двоє з когорти лідерів — Прійовіч і Ніколіч.

Відповідно до поєдинків з Аяксом "легіоністи" підходили з дещо послабленим атакуючим потенціалом.

Можливо, саме цих двох не вистачило для проходу майбутнього фіналіста Ліги Європи.

Все вирішив єдиний гол у двоматчевому протистоянні у виконанні Ніка Вергівера у матчі-відповіді.

Сили, що залишилися, були кинуті на внутрішній чемпіонат.

Легія закінчила регулярний сезон на другому місці, з відставанням в одне очко від Ягеллонії (тоді у Польщі після регулярного сезону турнір ділився на "чемпіонську групу" і "групу вильоту").

Потрібно було надолужувати у плей-оф.

У очній дуелі з "Супер Ягою" чинний чемпіон розписав мирову (0:0).

Обидві команди йшли пліч-о-пліч, "червоно-жовті" ще й поступилися Лехії (0:4).

Це помітно сплутало усі карти.

Перед останнім туром розклад був наступним — перемога "легіоністів" у будь-якому випадку робила їх чемпіонами, втрата очок, за умови тріумфу Ягеллонії, навпаки вперше в історії відправляла титул у Білосток.

"Військові" не зуміли здолати Лехію (0:0), тому всі погляди були прикуті до битви колективу Міхала Пробєжа з Лехом.

Познаньці вели 2:0 після першого тайму завдяки голам Радослава Маєвського та Лукаша Тралки і здавалося, що це кінець надіям білосточан на титул, але їм вдалося зрівняти рахунок наприкінці зустрічі.

Плюс на 88 хвилині червону картку перед собою побачив півзахисник "залізничників" Дарко Євтич.

Арбітр компенсував цілих 12 хвилин, проте тиск господарів так і не дав результату.

Варшавський матч на той момент вже закінчився, тож футболісти і вболівальники Легії затамувавши подих спостерігали за подіями у Білостоці.

Гадаємо, ви приблизно можете уявити собі їх реакцію на фінальний свисток арбітра, котрого ледве не з'їла місцева публіка прямо на газоні Міського стадіону, про закінчення тієї гри.

Ну прямо розв'язка АПЛ-2011/12 між Сіті та Юнайтед якась, тільки навпаки.

Перчинку додавав також той факт, що рефері мав ставити пенальті за гру рукою з боку Леха, тобто фактично вкрав в Ягеллонії можливість завоювати історичний титул.

На той момент Легія 12-ий раз стала чемпіоном Польщі.

Золоті медалі Екстракляси підвели межу під приголомшливим клубним сезоном у виконанні варшавського гранду.

Яскраві виступи у Європі та чемпіонаті дозволили команді заробити великі гроші.

"Військові" стали чемпіонами і наступного року, проте в єврокубках такого результату більше не досягали.

До речі, у період з 2018 по сьогодення Легія додала до своєї колекції ще два чемпіонства, що дозволило їй обігнати Рух Хожув та Гурнік Забже за кількістю перемог у рідній першості (15/14)!.