Кремлівський firewall для питань про Україну: дайджест пропаганди РФ за 31 серпня

Путін «воює» з МАГАТЕ вже в Запорізькій області, а Захід будує візову стіну навколо РФ. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 31 серпня.

1. «Трусики розп’ятого хлопчика» тепер на ЗАЕС
2. Різниця між світовим і російським пошукачами
3. School shooting в РФ і охорона шкіл на окупованих територіях
4. Європа імунізує себе від «радянської хвороби»

«Трусики розп’ятого хлопчика» тепер на ЗАЕС

Росія дуже образилась на Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), комісія якого поїхала на Запорізьку АЕС не через її територію. До того ж його директор Рафаель Гроссі зустрівся не з Путіним, а президентом України Зеленським.

Образа була настільні пекучою, що Кремль розпорядився не надавати делегації МАГАТЕ спецперепустку для проїзду.

Поки місія МАГАТЕ їхала у бік ЗАЕС, росіяни в Енергодарі встигли обстріляти будівлю мерії і видати це за український дрон-камікадзе. Крім того, «затримати українських диверсантів, які готували теракт на АЕС».

Диверсанти, звичайно, негайно зізнались, що «теракт передбачалося вчинити під час візиту делегації МАГАТЕ, аби довести, що Росія не може забезпечити безпеку АЕС».

НАСПРАВДІ, за словами голови Нікопольської РВА Євгена Євтушенка, саме армія РФ обстрілює Енергодар. Основна мета – створити відповідну картинку для представників МАГАТЕ.

Крім того, як зазначає Євтушенко, окупаційна влада намагається сформувати в місті пул місцевих жителів, які розкажуть місії МАГАТЕ про обстріл з боку Нікополя.

Те, що представникам агенції збираються передати свідчення місцевих жителів про обстріл нібито з української сторони, раніше анонсував і «глава обласної адміністрації» окупованої частини Запорізької області Євген Балицький.

«Розп’ятого хлопчика в трусиках пам’ятаєте? Це теж саме, тільки тепер «трусики» намагаються надягнути на жителів Енергодару», – пояснив Євтушенко.

Власне, фейк про «розп’ятого хлопчика», який «Перший канал» вигадав ще у липні 2014 року, й досі уособлює собою всю брехню російських наративів щодо України. Змінюються лише об’єкти на які Москва надягає свої пропагандистські «трусики».

Тепер це ЗАЕС, до цього були: «Азов», «біолабораторії», вінницький будинок офіцерів, гуманітарні коридори (які, начебто обстрілюють «нацисти»)… Ми закінчимо на цьому пропагандистському «г» абетку російських фейків. Її без особливих труднощів може продовжити тепер кожний українець.

Різниця між світовим і російським пошукачами

Водночас інформаційне поле самої РФ ретельно переорано цензурою і покараннями за дискредитацію ЗС РФ та «спеціальної військової операції». На федеральних каналах з’явились «слова-перевертні», а в інтернеті стоїть своєрідний firewall російського виробництва за допомогою якого Кремль намагається заблокувати непотрібну йому інформацію.

Всесвітній Google та російський «Яндекс» по-різному відповідають на популярні запити росіян про вторгнення Росії в Україну. Як це відбувається НАСПРАВДІ, дослідило видання «Важливі історії».

— «Яндекс» не показує росіянам заблоковані сайти і у його видачі з’являються лише портали із «правильним» поглядом. У пріоритеті Google – статті різних ЗМІ.

— Google у відповідь на запитання «що таке денацифікація» пропонує статтю «Вікіпедії», в якій є розділ «Денацифікація як привід для вторгнення Росії в Україну». «Уявлення про Україну як про неонацистську державу було відкинуте істориками та політичними спостерігачами як таке, що не відповідає дійсності», – написано в розділі.

А «Яндекс» у видачі на перше місце виводить блок з відео. Одне з них пояснює значення слова та озвучує дві позиції щодо денацифікації: боротьба з націоналістичною ідеологією і прагнення Кремля отримати контроль над Україною.

— Події у Бучі Google показує з посиланнями на репортажі про загибель мирних жителів, у «Яндекса» стоять статті проросійських видань.

— На запит «навіщо Росія розпочала війну?» Google відповідає добіркою різнопланових статей та відео з поясненням причин, засудженням війни та аналітикою. «Яндекс» показує попередження про фейки і видає тільки сайти, що виправдовують вторгнення.

— Якщо запитати «хто виїхав з Росії?», обидві пошукові системи видають списки зірок, що покинули країну, але «Яндекс» показує ще й статтю, в якій таких артистів критикує Міхалков.

— Дослідникам вдалося знайти одну емоцію, зростання популярності якої безпосередньо пов’язане з війною, — сором. 

Запит «соромно» досяг піку своєї популярності у березні. Google Trends показує, що після початку війни найпопулярнішим поєднанням із цим словом була фраза «Мені соромно за Росію».

Половина видачі «Яндекса» на цю тему – статті із заголовками типу «Соромно за що?», «Чи має бути росіянам соромно?» із головним посилом від Маргарити Симоньян: «Якщо вам зараз соромно за те, що ви росіяни, не хвилюйтеся, ви не росіяни».

School shooting в РФ і охорона шкіл на окупованих територіях

А щоб не було соромно бути росіянином Путін особисто 1 вересня розповість школярам про війну в Україні. Він проведе відкритий урок «Розмови про важливе» у Калінінграді. Таким чином, сам президент РФ дасть старт «урокам патріотизму», в рамках яких російським учням розповідатимуть про «захист населення Донбасу» та «денацифікацію України».

Міносвіти РФ вже випустило спеціальні методички. За їх допомогою влада збирається сформувати у школярів «розуміння того, що жителі «Л/ДНР» — росіяни, тому важливе їхнє повернення до РФ» і тому подібна маячня.

В контексті 1 вересня цікаво й те, що Путін доручив забезпечити озброєну охорону в школах на окупованих територіях.

Чому жодної збройної охорони до приходу окупантів ці школи чомусь не потребували – питання для кремлівського firewall. В цьому контексті важливо й те, що громадськість у РФ неодноразово просила забезпечити охороною російські навчальні заклади у зв’язку з частими випадками «скулшутінгу».

НАСПРАВДІ, він у Росії набув масштабів, порівнянних із загрозами тероризму. Ним займається ФСБ і Національний антитерористичний комітет.

Ось лише невеликий «хронограф» того жаху, який відбувається в російських навчальних закладах:

–   13 грудня 2021 року 18-річний випускник православної гімназії Серпухова підірвав вибуховий пристрій на території навчального закладу. Постраждали семеро дітей.

–   20 вересня 2021 року у Пермському державному університеті студент Тимур Бекмансуров вбив 6 людей і 47 поранив.

–   11 травня 2021 року у казанській гімназії № 175 її колишній випускник 19-річний Ільназ Галявієв вбив 9 осіб, з них семеро дітей. 23 особи госпіталізовано.

–   14 листопада 2019 року в Благовіщенську 19-річний Данило Засорін в Амурському коледжі будівництва та ЖКГ вбив хлопця, ще троє людей постраждали.

–   17 жовтня 2018 року Владислав Росляков вчинив масове вбивство у Керченському політехнічному коледжі в окупованому Криму. Загинула 21 людина, ще 67 постраждали.

І після кожного з цих та інших трагічних випадків російська влада обіцяла, що докладе всіх зусиль для посилення безпеки. Потім спускала на гальмах і казала, що на це немає грошей. Тепер гроші є. Але для шкіл на окупованих українських територіях. І цей цинізм російська громадськість вчергове проковтне.

Європа імунізує себе від «російської хвороби»

31 серпня Путін опинився у розтяжці: як сформулювати ставлення до Михайла Горбачова – померлого президента СРСР і фактичного винуватця його розвалу – «головної геополітичної катастрофи ХХ століття»? 

Зрештою в Кремлі пролили дуже скупу номенклатурну сльозу за першоостанім президентом вєлікай дєржави. І це зрозуміло, адже путінський «фан-клуб», який перебуває в імперсько-радянський гарячці, навіть мінімального співчуття до руйнівника СРСР, не зрозумів би.

Ставлення до Горбачова на пострадянському просторі різне, але факт залишається фактом: завдяки йому СРСР перестали сприймати на Заході як «імперію зла». Кінець Варшавського договору падіння Берлінського муру… 

І напевно символічно те, що саме 31 серпня Євросоюз ухвалив рішення побудувати візову стіну із путінською Росією.

НАСПРАВДІ, про роль особистості в історії відомо всім. І пам’ятає вона, звичайно, переважно тих, хто її творив. Горбачов у свій час не став заважати історії творити себе. Останні півроку доводять, що це також може бути сміливим та чесним вибором.

Олександру Захарченку – колишньому ватажку «ДНР», якого було вбито 31 серпня 2018 року це не світить. Жодної згадки про нього на федеральному рівні в цей день не було. Лише у пропагандистських пабліках. І це як не найкраще доводить той факт, що в історії війни з Україною жодних «особистостей» у Путіна немає.

А росіяни, яких він так вперто «піднімав з колін» в останній день літа 2022 року стали для європейців «вірусоносіями» небезпечних імперських та шовіністичних ідей. 

Звичайно, це породжує прагнення Європи у відповідь імунізувати себе від «русскомирности». Українці тим часом вже давно отримали  бустерну дозу проти рашизму.