Укронацисти для Чехії, біолабораторії для Північної Македонії та русофобія для Грузії. Аналізуємо російську пропаганду в 11 європейських країнах

Команда дослідників з 11 країн протягом липня 2022 року аналізувала дописи в соціальних мережах (у фейсбуку, твітері, інстаграмі й телеграмі), щоб виявити спільні та відмінні наративи російської пропаганди. У липні загалом було ідентифіковано 1529 унікальних повідомлень, які містили дезінформацію чи просували наративи російської пропаганди. 

Найбільше повідомлень, що містять російську пропаганду та дезінформацію, зафіксували в інформаційному просторі України. Також серед країн ― лідерок за поширенням російської дезінформації Угорщина, Словаччина та Польща. Кількість дезінформації в російськомовному сегменті медіа країн Балтії дещо більша, ніж у національному мовному сегменті. Дещо менше — в Болгарії та Північній Македонії. Тут варто врахувати географічну близькість до Росії, розміри країн, населення й отже кількість користувачів у соціальних мережах, на яких полює російська пропаганда.

У Латвії, Литві та Естонії паралельно проводили моніторинги контенту національною та російською мовами. Інформація, що стосується контенту національною мовою, позначена за назвою країни. Російськомовний контент трьох країн об’єднаний в одну категорію — російськомовний контент для країн Балтії.

Найбільше російських пропагандистських та дезінформаційних повідомлень стосувалося подій російсько-української війни — 648 повідомлень. Щодо наслідків економічних санкцій зафіксували 318 повідомлень. Маніпуляції на тему військової допомоги Україні зафіксовані у 227 повідомленнях. Дещо менше — 149 повідомлень — присвячені воєнним загрозам для Заходу. За темою допомоги українським біженцям ідентифіковано 94 повідомлення. Найменше повідомлень із дезінформацією зафіксували стосовно російської культури та становища російськомовних меншин — 39. Ще 54 повідомлення стосуються інших тем російської дезінформації.

Події російсько-української війни очима російської пропаганди

Найбільше просували пропаганду та дезінформацію щодо подій російсько-української війни в Україні. Дещо менше таких повідомлень спостерігалося в Угорщині та в російськомовному контенті для країн Балтії, Чехії, Словаччині. Найменше дезінформації та пропаганди про воєнні події зафіксували латвійською мовою.

Російські пропагандисти бездоганно відпрацювали на внутрішньому, максимально закритому інформаційному просторі з жорстким державним регулюванням та цензуруванням. Тож не дивно, що твердження «Україна програє війну» є найпоширенішим наративом російської пропаганди щодо подій великої війни. В Україні його поширення значно перевищує показники зарубіжних країн. За кордоном його просували в Чехії, Угорщині та російськомовному контенті для країн Балтії. Жодного повідомлення не зафіксували в Північній Македонії, а також сегментах латвійською та естонською. 

Крім цього великого наративу, агітпроп поширює групу дуже близьких за значенням до нього меседжів. Наприклад, в Угорщині просували меседж про те, що «російська армія досягає значних успіхів». У Болгарії, Грузії, Північній Македонії та Угорщині «переможний» наратив підмінили меседжем, що «Захід знає, що Росія виграє війну». Ще один меседж цієї групи — «Росія не воює на повну силу». Найбільше повідомлень щодо нього зафіксували в Україні. Також його поширювали у Грузії, Північній Македонії, Словаччині, Чехії, Угорщині та в російськомовному контенті для країн Балтії. Всупереч здоровому глузду агітпроп поширював меседж, що «українці відмовляються воювати». Його зафіксували в інформаційному просторі Естонії (естонською мовою), Словаччини, України та російськомовному контенті країн Балтії. У російськомовному сегменті інфопростору країн Балтії і в Грузії також поширювали меседж, що «Захід запропонував Україні здатися». 

У межах цього наративу агітпроп намагався створити картину величезних втрат української армії, значних та остаточних втрат української території тощо. Для прикладу, чехам показували сюжети про щойно окуповані міста, в яких нібито місцеві мешканці раді російським «визволителям», тож нібито «перемога Росії»  неспростовна. 

Однією з тактик російської дезінформації є перекладання відповідальності за власні злочини на Україну чи країни Заходу. Ця тактика використовується при поширенні наративу, що «українська армія вчиняє воєнні злочини». Найбільше його просували в українському інформаційному просторі, ймовірно для того, щоб українці перестали підтримувати свою армію. Серед іноземних країн найбільшу кількість повідомлень із поширенням цього наративу зафіксували в російськомовному контенті для країн Балтії. Тут писали здебільшого про те, що Україна вчиняє теракти проти мирних росіян. Натомість у Болгарії, Грузії, Латвії (латвійською мовою) та Північній Македонії цей наратив не поширювали.

Тісно пов’язаний із попереднім наратив, що «Українська влада корумпована та некомпетентна». Тут інформаційні атаки в першу чергу були спрямовані саме на українців. У такий спосіб громадяни України мали би втратити довіру як до армії, так і до вищого керівництва країни. Це значно полегшило би роботу російським окупантам. Також меседж зафіксували в інфопросторі Угорщини, Грузії, країн Балтії та Словаччини. 

Ще один із найбільш поширених у цій групі меседж, що «Захід використовує Україну для війни проти Росії». Мовляв, Заходу вигідно воювати з Росією не на своїй території, щоб не наражати на небезпеку своїх людей та інфраструктуру. Також у проросійських повідомленнях ідеться, що НАТО завдяки війні в Україні розширить географію держав-учасниць. Найбільше меседжів на цю тему зафіксували в російськомовному контенті країн Балтії. Також про це писали у Грузії, Угорщині, Польщі, Словаччині. В українському сегменті цей меседж теж часто поширювали, але з іншим емоційним навантаженням. В Україні проросійські «лідери думок» апелювали до того, що «Захід воюватиме з Росією до останньої краплі крові українського солдата». Мовляв, українців не так жаль, як співвітчизників. Не зафіксували жодного повідомлення на цю тему в Латвії (латвійською мовою), Північній Македонії, Чехії.

Що «українці — нацисти», Росія розповідає досить давно. Оголошуючи початок «спеціальної воєнної операції», Путін також скористався цим «аргументом» та розповідав про необхідність «денацифікації та демілітаризації» України. Найбільше повідомлень про український нацизм зафіксували в Польщі. Дещо менше в Україні та в російськомовному контенті для країн Балтії. З іншого боку, саме естонською, литовською та латиською мовами не зафіксували жодного повідомлення на цю тему.

Для просування цього наративу пропагандисти апелюють до різних прикладів. У країнах Балтії український нацизм висвітлюють крізь призму історичних подій, зокрема через розстріли євреїв у 1941 році. У Грузії для ілюстрації нацизму використали образ найвідомішого українського «нациста / фашиста» Степана Бандери. В угорському сегменті соцмереж поширювали дописи нібито українських користувачів із критикою «неонацистського режиму» в Україні та закликами «Путін прийди» і «вичисти азовських терористів». Нібито «азовці» ще у 2014 році знущалися з мирних мешканців і спалювали їх живцем. У Литві робили акценти на «русофобських» українських «нацистах», які хочуть продати Україну «Заходу».

Окрім уже згаданих «денацифікації й демілітаризації», у російської пропаганди є й інші «пояснення», чому Росія напала на Україну. Серед іншого початок повномасштабного вторгнення пропагандисти «обґрунтовують» тим, що це нібито «Захід змусив Росію напасти на Україну». Найбільше цей меседж поширювали в Україні та Чехії. Для просування меседжу в Угорщині використали маніпулятивні, вирвані з контексту цитати «експертів». Литовцям розповідали, що нібито Росія змушена була напасти на Україну через плани НАТО на розширення, ба більше: США планували побудувати в тоді ще не окупованому Криму свої військові бази. В ефірі грузинського телебачення повідомили, що причиною нападу стало бажання України вступити в НАТО, тому Росія нібито змушена протидіяти цьому прагненню. 

Розповідаючи про перебіг війни, пропагандисти часто говорять, що «в Україні воюють іноземні найманці». «Найманцями» вони називають представників «Іноземного легіону», які офіційно є підрозділом української армії. Офіційні пояснення України про статус бійців марні. Росіяни використовують полонених іноземців для шантажу держав ― партнерок України. Мовляв, вони найманці, а тому до них не застосовуються норми Женевської конвенції. Кільком представникам самопроголошена окупаційна влада, всупереч усім нормам міжнародного права, вже винесла смертний вирок. Найбільше повідомлень про «найманців» зафіксували в інфопросторі України та Чехії. Дещо менше — в Болгарії, Північній Македонії, Словаччині, Угорщині, Польщі та країнах Балтії. У Чехії про «іноземних найманців» писали в контексті працівників іноземних розвідвідомств, які нібито постійно перебувають в Україні. Для угорців вигадали історії про знищені в Україні бази іноземних найманців. Окрім підміни понять «найманці» ― «комбатанти», агітпроп застосовує тактику дискредитації іноземців, які воюють в Україні. Для цього в Болгарії поширювали інформацію, що нібито однієї ночі, залишивши зброю без нагляду, з України втекли американські, польські та німецькі «найманці». У Північній Македонії вдалися до тактики апелювання до авторитету та цитували представника міністерства оборони Росії Конашенкова. Мовляв, «іноземні найманці» в Україні здебільшого є злочинцями, які в Україні переховуються від правосуддя.

На внутрішньому ринку пропагандисти сформували міф про «російського солдата ― героя і визволителя». Першою в нього повірила власне російська армія та чекала від українців зустрічі «хлібом-сіллю». Від початку великої війни вони їхали в Україну, маючи при собі парадну форму, бо ж «на парад перемоги над нацистами». Найбільше повідомлень щодо того, що українці нібито будуть раді росіянам, зафіксували в Україні. Значно менше про це писали в Естонії, Литві та Словаччині. В іноземних проросійських медіа про це розповідали, певно, щоб іноземці також повірили у «святу російську місію визволяти пригноблених». В Естонії меседж просували на прикладі формування так званих народних республік Луганська й Донецька — мовляв, ті самостійно визнали свою незалежність у 2014 році, так само як свого часу Естонія. У Литві переконували, що росіяни, білоруси й українці — одна нація, тому варто забути про мовні відмінності й об’єднатися в одну «велику країну». У Словаччині згадали історію про «українську бабусю з червоним прапором», яка готувалася зустріти російську армію. А от сльози розпачу цієї бабусі через російську міну на подвір’ї залишилися поза кадром.

Ще один важливий меседж російської пропаганди — «Повідомлення про злочини російської армії — неправда». Найактивніше цей меседж поширювали в українському інформаційному просторі. Значно менше — в  Болгарії, Естонії, Литві, Чехії та Угорщині. Найчастіше в такий спосіб російські пропагандисти намагаються виправдати вбивство мирних людей через ракетні удари по цивільній інфраструктурі. Росіяни стверджують, що на цивільних об’єктах або ж у житлових будинках розміщують бійців, військову техніку чи склади зброї. Тож нібито Росія мала повне право вражати такі об’єкти. Наприклад, болгарам розповідали, що українська влада платить активістам, зокрема дітям та студентам, щоб вони, лежачи на вулицях, імітували трупи цивільних. Потім нібито такі сюжети використовуватимуть для «брехливих» звинувачень щодо російських військових. Такі ж меседжі поширювали в Чехії, Угорщині й Литві. В українському інфопросторі ці наративи просувають через постійні звинувачення українських військових у злочинах, вчинених російською армією. Нібито українці обстрілюють свої території, щоби перекласти відповідальність на росіян.

Також Росія намагається перекласти відповідальність за блокування українських портів та ризики виникнення голоду в деяких країнах на українську владу й іноземних політиків. Що «Україна спричиняє світову продовольчу кризу», писали в країнах Балтії та Україні. У Північній Македонії поширювали меседж про «провину Заходу світовій продовольчій кризі». А у Словаччині та Угорщині однаково звинувачували і Україну, й Захід у спричиненні світового голоду.

Від початку великої війни Польща багато допомагає українським біженцям та лобіює інтереси України у світі. Саме Польща прихистила левову частку українських біженців. Тож не дивно, що Росія спрямувала свою інформаційну зброю й проти цієї країни. Повідомлення, що «Польща хоче анексувати частину України», поширювали не лише в Україні, а й у Чехії, Грузії та Польщі. Зокрема, полякам проросійські інтернет-ресурси розповідали, нібито їхні політики хочуть об’єднати Україну та Польщу в одну країну.

Також під час дослідження в інформаційному просторі виявили меседжі, що «війна в Україні несправжня» або ж «війна в Україні — частина конспірологічної теорії». Ці меседжі просували виключно в іноземному інфопросторі (Естонія, Польща, Болгарія, Латвія, Литва). Так, у Латвії намагались поширювати конспіративні теорії, що війна між Росією та Україною лише «театр», а «насправді» нібито держави співпрацюють. У Польщі ж переконували, що війна в Україні є частиною процесу формування нового світового порядку.

В українському інформаційному просторі просували меседж, нібито «між політичним менеджментом Заходу й України є певні непорозуміння чи напруга». Окрім України його зафіксували в Угорщині, російськомовному контенті для країн Балтії та Польщі. Але тут його поширення є доволі незначним у порівнянні з Україною. Очевидно, в такий спосіб пропагандисти намагались деморалізувати українців та переконати, що вони залишились сам-на-сам із ворогом. 

У країнах Балтії, а також у Грузії та в Україні пропагандисти поширювали меседжі на доведення тези, що дії Росії — превентивний удар, «інакше Україна першою напала б  на Росію». У Грузії просували наратив, що «вторгнення Росії в Україну є виправданим і законним». В угорському сегменті інфопростору ширили повідомлення, нібито українці звинувачують Зеленського у розв’язанні війни. Литовців переконували, що українці радо зустрічають російських «рятівників» та нібито США спровокували «конфлікт»  між Україною та Росією.

Дещо відрізняються повідомлення про події російсько-української війни, які поширюють у Північній Македонії. Зокрема, в їхньому інфопросторі йшлося, що  «НАТО — це сучасна фашистська організація», яка «не в змозі зупинити Росію». Також пропагандисти просували меседж, що «НАТО роз’єднує слов’ян» крізь призму історичних подій та розпад Югославії. 

Російська пропаганда поширювала меседж, що «західне та українське керівництво некомпетентне». Найбільше випадків такої дезінформації зафіксували в Угорщині. Також про це писали в Україні, Болгарії та російськомовному сегменті соцмереж та проросійських медіа країн Балтії.

В українському інформаційному просторі пропагандисти поширювали меседж, що «в українській владі є очевидний конфлікт». Писали як про конфлікт Зеленського із Залужним, так і про конфлікт Офісу президента з військовими, і про конфлікт Офісу президента з представниками інших органів влади — будь-які конфлікти підійдуть. Також пропагандисти намагались дискредитувати службу в українській армії, а тому поширювали меседж, що «мобілізація в Україні відбувається з порушеннями».

Що «Україна має піти на перемовини з Росією», писали в Україні, Болгарії, російськомовному контенті для країн Балтії. В Україні та Угорщині поширювали меседж про те, що «українська армія некомпетентна та слабка». Також пропагандисти поширюють фейки, нібито важкопоранених українських військових вивозять за кордон не для лікування, а використовують як донорів органів. В угорському інфопросторі поширювали повідомлення, що «Україна не є суверенною і демократичною державою», натомість «ДНР — суверенна держава». 

В Україні пропагандисти намагались дискредитувати роботу волонтерів, тому писали про їхню «корумпованість». Щоб виправдати власні погрози щодо застосування ядерної зброї, розповідали, що нібито це Україна хоче застосувати ядерну зброю проти Росії. А на те, що такої зброї в нас нема, придумали, нібито гроші на неї збирають українські волонтери. Росіяни часто використовують тактику віддзеркалення власних дій. Приклад застосування цієї тактики — поширення повідомлень, що «український інформаційний простір закритий, жорстко цензурований». Також пропагандисти стверджують що через Україну «в Європі росте наркотрафік». Якщо зібрати в одну купу всі ці пропагандистські меседжі, то зрештою виявиться, що Україна — наддержава, бо її громадяни встигають все одночасно, ба більше: «якби росіяни не напали, то Україна першою б напала не лише на Росію, а ще й на Білорусь».

Війна цілком може вийти за межі України 

Найбільше повідомлень цього блоку зафіксували у Грузії. Дещо менше — в Литві та Словаччині, Угорщині та Болгарії. Також дезінформаційні повідомлення поширювали в Латвії, Північній Македонії, Польщі, Чехії, Україні та в російськомовному контенті для країн Балтії. Лише в Естонії не зафіксовано жодного повідомлення цього блоку (державною мовою).

Найбільш поширений меседж цього блоку — «ЄС / Захід / НАТО слабкі й скоро розпадуться». Найбільше повідомлень зафіксували у Словаччині та Угорщині (по 40% від загальної кількості). Також поширення меседжа зафіксували у Грузії, Латвії, Литві, Чехії та Україні. 

Наступний за кількістю повідомлень є меседж, що «в Грузії відкриють другий фронт проти Росії». Майже всі повідомлення зафіксували власне у грузинському інфопросторі. Декілька повідомлень також зафіксували в Україні.

Російська пропаганда часто звинувачує інші держави в «ескалації конфлікту». Здебільшого пропагандисти переконують, що то все «колективний Захід винен». Однак у липні цей меседж зафіксували щодо Литви та Польщі. Окремі повідомлення щодо участі цих держав у «розпалюванні війни» зафіксували також в Україні.

Російська пропаганда традиційно використовує тактику залякування. У цьому блоці меседжів вона стосується того, що «Росія не зупиниться на Україні, буде атакувати НАТО». Найбільше повідомлень щодо цього зафіксували в Болгарії. Також меседж поширювали в Латвії, Литві, Північній Македонії, Україні та Угорщині. Найчастіше пропагандисти говорять, що Польща буде наступною країною, куди прийдуть російські війська після України. У Болгарії використовували стереотип про «страшних і непереможних» чеченців, за допомогою яких «Росія підкорить НАТО». 

Тактику залякування також використовували в повідомленнях, що «Росія застосує ядерну зброю,  якщо її до цього змусять». Тобто  Росія не має наміру програвати і, за мотивами радянської пісні, «за ціною не постоїть». Найбільшу кількість повідомлень зафіксували в Чехії. Також про це писали в Болгарії та Грузії.

Завдяки роботі внутрішніх проросійських пропагандистів українці вже звикли до меседжу про зовнішнє управління. Однак, як показує дослідження, не лише Україною управляє «великий брат». Меседж, що «США управляють ЄС та іншими державами», найбільше поширювали у Словаччині. Також його зафіксували в Болгарії, Угорщині та в країнах Балтії. 

Військова допомога Україні

«Певна держава не має допомагати Україні через історичні конфлікти» — найпоширеніший меседж цього блоку. Всі ці повідомлення були зафіксовані в Польщі, яка з початку війни стала чи не найбільшою лобісткою інтересів України. Лише кілька повідомлень зафіксували в Україні.

Другий за величиною блок — повідомлення, що «військова допомога Україні послаблює державу, яка цю допомогу надає». Ймовірно, не всі іноземні громадяни підтримують урядову допомогу для України. Тож російська пропаганда намагається посилити ці настрої такими повідомленнями. Найчастіше меседж фіксували в Україні (в контексті того, що країни перестануть допомагати Україні ціною своєї безпеки). Здається нелогічним поширювати такий меседж в Україні, адже він у першу чергу таргетує жителів країн, які надають допомогу. Проте в такий спосіб пропагандисти нагнітають, мовляв, це очевидно, тож українцям потрібно готуватися до суттєвого зменшення, а може й  повної відсутності допомоги міжнародних партнерів. Дещо рідше — в Чехії та Словаччині. Також меседж поширювали у Грузії, Литві, Польщі та Угорщині. Якщо розглядати загальний контекст, то цей меседж поєднується з погрозами майбутнього російського нападу на інші країни, тож ефект страху посилюється. А ще пропагандисти апелювали до етичності, мовляв, «робити пожертви на військову допомогу — це аморально» або ж «ті, хто допомагає Україні, смішні».

Що довше Україна протистоїть Росії, то більше це шкодить російському іміджу «непереможної країни». Тому російський агітпроп поширює меседжі, що «військова допомога продовжує війну». Мовляв, що довше воюємо, то більші втрати серед військових і цивільних, втрати в економіці та інфраструктурі й таке інше. Тож Росія маніпулює тезою, що  варто припинити надавати Україні зброю — й війна швидко закінчиться. Ці повідомлення посилюють наративами про «марність допомоги», мовляв, Росія все одно рано чи пізно переможе. Що «військова допомога продовжує війну», найбільше писали в Чехії; також меседж поширювали у Грузії, Латвії, Литві, Північній Македонії, Словаччині. Про марність допомоги писали в Грузії та Естонії. 

Російська пропаганда працює на знецінення, дискредитацію та припинення світової допомоги Україні. Для цього пропагандисти поширюють повідомлення, що «західна військова допомога розкрадається» або ж використовується не за призначенням. Це також один із найбільших меседжів за кількістю повідомлень. Найбільше про це писали в Україні. Ймовірно, щоб чинити емоційний тиск на українців, чиї рідні перебувають на фронті. Також такі меседжі мають на меті підірвати довіру до армії та влади. 

Доволі поширеним є меседж, що «Україна використовуватиме західну зброю для нападу на російську територію та вбивства мирних росіян». Також пропагандисти переконували, що «Захід дає Україні погану зброю», а «українські військові відмовляються нею воювати». Або ж агітпроп розповідає, що Захід використовує Україну як полігон для випробування власних розробок новітньої зброї. Крім України, кілька повідомлень із цим меседжем зафіксували також у Болгарії та Чехії.

Світ втомився від українських біженців

За кількістю зафіксованих дезінформаційних повідомлень щодо українських біженців упевнено лідирує Польща. Ймовірно, тому, що саме ця країна прихистила найбільше українців. 

Наративи російської пропаганди щодо українських біженців одноманітні. Максимальні зусилля пропаганди були спрямовані на те, щоб переконати, що «українські біженці підривають внутрішню стабільність приймаючих країн». Також пропагандисти намагаються переконати громадян інших держав, що «допомога українцям має більший пріоритет, аніж допомога вразливим верствам населення власної країни». Очікувано, що найбільше таких повідомлень зафіксували в польському інфопросторі. 

Третій за кількістю зафіксованих повідомлень меседж, що «українські біженці розбещені, невдячні». Його поширювали в Болгарії, Естонії (естонською мовою), Польщі, Чехії, Україні та російськомовному контенті для країн Балтії. У контексті цього повідомлення логічним є поширення ще одного. Мовляв, «українцям за кордоном вже не раді» (Польща, Угорщина, країни Балтії) й пора повертатися додому. А щоби «стимулювати» українців повертатись на батьківщину , «необхідно скоротити допомогу для українських біженців». 

В українському ж сегменті пропаганда стверджувала, що «права українців за кордоном порушують». Ймовірно, таку тактику застосовували, щоб українці не шукали допомоги за кордоном. Пропагандисти писали, нібито українські жінки змушені за кордоном надавати секс-послуги, адже більш прийнятної роботи для них нема. Також маніпулювали темами торгівлі людьми. 

Кому насправді шкодять економічні санкції проти Росії? 

Найбільше меседжів щодо економічних наслідків санкцій зафіксували в Україні. Майже таку ж кількість повідомлень цієї групи зафіксували у Словаччині та російськомовному контенті для країн Балтії. Майже не торкнулась «санкційна» дезінформація інфопростору Польщі.

Російська пропаганда емоційно реагує на повідомлення про впровадження нових пакетів санкцій. Ключових російських пропагандистів санкції зачепили особисто. Тож вони намагаються дискредитувати ефективність санкцій. Найпоширеніший меседж цього блоку — «санкції більше шкодять Заходу, ніж Росії» або «санкції не шкодять Росії». І навіть «санкції роблять Росію сильнішою». Мабуть, пропагандисти все ще вірять у славнозвісне російське «імпортозаміщення», яке висміюють навіть росіяни. Цей варіант меседжу поширювали в Болгарії та Північній Македонії. У Грузії та російськомовному сегменті соцмереж та проросійських медіа країн Балтії поширювали меседж, що «російська економіка все ще процвітає, а рубль зміцнюється, попри санкції». Натомість литовською та латиською поширювали повідомлення, що «санкції проти Росії є незаконними».

Агітпроп стверджує, що «окремі учасники отримують вигоду від війни».  До прикладу, в Литві пропаганда намагалась дискредитувати Андрюса Тапінаса, литовського журналіста, який організував збір грошей на купівлю байрактара для України. Зрештою виробник віддав безпілотник безкоштовно. Це спричинило хвилю припущень, на що будуть спрямовані зібрані гроші. Як переконувала одна із пропагандистських версій —  на гру в казино у Вегасі.

Важливим є меседж, що у «Європі енергетична криза». Його поширювали, говорячи як про Європу загалом, так і з акцентом на окремі країни. Найбільше повідомлень зафіксували в російськомовному контенті для країн Балтії. У цьому ж контексті російський агітпроп використовує погрозу «припинення поставок газу до ЄС». Найбільше повідомлень щодо цього зафіксували в інфопросторі Угорщини. У намаганнях вплинути на санкційну політику Болгарію шантажували її «залежністю від Росії» та «розривом дипломатичних відносин». У грузинському інфопросторі переконували, що «Захід покарав Грузію за те, що вона не ввела санкцій проти Росії».

Вплив на авдиторію намагалися підкріпити маніпуляціями, що «інфляційна та енергетична кризи викликані хибним політичним підходом Заходу». Також, за версією російського агітпропу, «санкції спричинили війну в Україні». Такі повідомлення зафіксували у Грузії та Угорщині. Насправді ж ЄС та США вдались до посилення санкційного тиску внаслідок повномасштабного вторгнення в Україну. У  Грузії також писали, що санкції ЄС завдають шкоди довкіллю та здоров’ю його мешканців. 

Російська пропаганда свідомо маніпулює повідомленнями, що «Україна не може повертати борги» — про таке писали у країнах Балтії, Чехії, Україні та Угорщині. В українському інфопросторі пропагандисти поширювали також і специфічні меседжі щодо наслідків економічних санкцій. На відміну від інших країн, українців переконували, що «вітчизняна економіка ось-ось розвалиться», адже «Захід “кидає” Україну», попри її «залежність від іноземного фінансування».

Окрему групу дезінформаційних меседжів цього блоку становлять повідомлення щодо блокади Калінінграда. Їх поширювали в російськомовному контенті для країн Балтії.

«Cancel culture» і російськомовні меншини 

Російський президент Володимир Путін озвучував «проблему» захисту російськомовних як таку, що «змусила» його розпочати «спецоперацію» в Україні. Найбільше дезінформаційних повідомлень (51% від загальної кількості) цього блоку зафіксовано в російськомовному контенті для країн Балтії. Також цей показник у чотири рази більший, ніж в Угорщини — наступної країни за кількістю повідомлень. Найчастіше російська пропаганда звинувачує інші країни в «русофобії». Левова частка таких повідомлень припадає на російськомовний сегмент країн Балтії. 

Другий за величиною блок повідомлень — що «російську культуру / спорт дискримінують». Найбільшу кількість повідомлень зафіксовано в російськомовному контенті країн Балтії. Додатково в Латвії й Литві зафіксували такі повідомлення й державною мовою. Також меседж зафіксували в Угорщині.

Наратив, що «українці дискримінують / тероризують російськомовних громадян», у вітчизняному інфопросторі фіксується давно. Ще у 2014 році росіяни послуговувались ним для виправдання окупації Криму й частин Донецької й Луганської областей. На початку великої війни він також звучав у промовах російських чиновників та пропагандистів. Зараз в атаках на російську культуру звинувачують не лише українців, але й громадян інших держав. Наратив зафіксували в інфопросторі Польщі, Словаччини, України, Угорщини та в російськомовному сегменті соцмереж та проросійських медіа країн Балтії. Для прикладу, в Латвії говорили про те, що пропозиція змінити назви вулиць латвійської столиці, які стосуються російських письменників і художників, необґрунтована й несправедлива. Чехів переконували, що незабаром українці оголосять себе росіянами. Мовляв, указ Путіна, який дозволяє українцям отримувати російське громадянство, призведе до розпаду України, оскільки значна частина її населення визнає себе росіянами. В Україні пропагандисти також «підігрівали» тему протистояння україномовного та російськомовного населення, тему дискримінації за мовною ознакою. Традиційно поширювали повідомлення, що на Донбасі живуть «росіяни», тож Росія має їм допомогти. Під час дослідження в Чехії та в Україні зафіксували кілька згадок, що «українці, росіяни та білоруси — одна нація».

Це дослідження провів консорціум громадських організацій, де місцева організація відповідала за збір та обробку даних своєї країни за спільною методологією:

• Болгарія — «Analyses and Alternatives»,
• Чехія — «Prague Security Studies Initiative», 
• Естонія, Латвія, Литва — «Debunk.eu»,
• російськомовний контент у країнах Балтії — «Civic Resilience Initiative»,
• Грузія — «GRASS»,
• Угорщина — «Atlatszo»,
• Північна Македонія — «MOST»,
• Польща — «Fakenews.pl»,
• Словаччина — «Slovak Security Policy Institute»,
• Україна — «Детектор медіа».

Колаж: «Детектор медіа»