Експортні перспективи: чи поїде український брухт закордон

Заготівля брухту в Україні, як і будь-який інший бізнес, зазнала значного впливу війни. За підсумками січня-липня поточного року обсяги збору по всій країні впали на 64,1% до 756,8 тис. т. Хоча ще рік тому українські підприємці збирали за аналогічний період близько 2,3 млн т вторинної сировини.

Таке драматичне падіння пов’язане з кількома факторами. В першу чергу слід говорити про тимчасову окупацію значної частини українських територій на сході та півдні України, а також ведення активних бойових дій поблизу. Завдяки високій концентрації промислових виробництв утворення металобрухту відбувалося переважно в цих регіонах. Тож втрата фізичного доступу до них наразі унеможливлює заготівлю металургійної сировини. На ситуацію також впливає рішення низки металургійних підприємств обмежити роботу через безпекові чинники та логістичні проблеми, що заважають збуту продукції.

Тож робота брухтарів надалі залишається нестабільною: від початку війни щомісячні обсяги заготівлі не перевищують 65 тис т, хоча у 2021 році підприємства в середньому збирали 250 тис т/міс.

Чи допоможе експорт

Представники галузі вирішили скористатися поточною ситуацією, щоб домогтися зменшення експортного мита на брухт чорних металів, яке встановлено в Україні на рівні 180 євро на тонну. 10 серпня на сайті Президента України була зареєстрована відповідна петиція, автори якої вважають, що це зробить постачання закордон більш рентабельним.

Чи не єдиним напрямком для експорту металобрухту наразі залишається Євросоюз. До того ж на операції з країнами ЄС діє ставка експортного мита у 3 євро/т. Але попри такі досить сприятливі умови обсяги постачань вторсировини в Європу ніколи не були значними, коливаючись на рівні від кількох тисяч до десятків тисяч тон. Вимоги європейців до брухту досить серйозні. Той брухт, який постачається компаніями на українські комбінати, не буде прийнятий європейцями. Тому і обсяги такі незначні.

Крім того ціни в Європі є ринковими, тоді як металургійна галузь Туреччини, яка донедавна була основним покупцем української продукції, користується державними дотаціями. Це дозволяє місцевим виробникам пропонувати більш привабливу для українських постачальників вартість, пояснює президент об’єднання підприємств «Укрметалургпром» Олександр Каленков.

За його словами, значна частина брухту з України також постачалася до Придністров’я, окупованої Росією території Молдови, де працює Молдавський металургійний завод. Підприємство, за словами Каленкова, отримує електроенергію від РФ за пільговими цінами, тому «може дозволити собі вигрібати брухт з України за економічно необґрунтованими цінами».

«Сьогодні вивіз в ЄС ускладнений. До Туреччини брухт раніше відправляли судами, але зараз Росія блокує морські перевезення. Куди ще може піти брухт з України? Я впевнений, що всі 100% (за умови скасування мита – ред.) відправляться на територію Придністров’я, яке фактично є російською військовою базою», - каже Каленков.

Сфера заготівлі брухту залишається однією з найбільш тіньових в Україні, тому коли представники цієї сфери вимагають від держави якихось преференцій для себе, це викликає як мінімум здивування, зазначив Дмитро Кисилевський, заступник голови комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку. Він згоден з тим, що єдиним можливим напрямком для експорту металобрухту в умовах, коли економічні відносини з Росією та Білоруссю неможливі, а постачання до Туреччини обмежені через логістику, є підконтрольний Росії регіон.

«Залишається лише один напрямок експорту брухту, який відкриється зі скасуванням мита. Це Придністров’я. Відповідно ця петиція – це вимога до української влади дозволити постачати сировину в російський анклав на нашому кордоні. Чи є це роботою ворога або ж це українські експортери брухту настільки «всеядні», хай визначаться компетентні органи», - зазначив він.

Встановлення мита на експорт металобрухту на рівні 180 є/т наприкінці 2021 відбулося через економічні причини: Придністров’я та Туреччина, послуговуючись неринковими методами, закуповували величезні обсяги української сировини. За підсумками 2021 року експорт виріс у 17 разів рік до року, склавши 615,7 тис. т. Металургійні асоціації, такі як «Укрметалургпром» та «Укртрубопром» тоді попереджали, що зростання обсягів вивозу стратегічної сировини закордон призведе до дефіциту на внутрішньому ринку і негативно впливатиме на роботу меткомбінатів.

Підвищення мита допомогло стабілізувати ситуацію, вважає Каленков. На сьогодні ж завдання влади – зберегти стратегічний ресурс всередині країни, оскільки його споживання зростатиме значними темпами під час повоєнної відбудови України. Однак варто розуміти, що у південних та східних областях, найбільш постраждалих від бойових дій, заготівля брухту буде ускладненою ще певний час після звільнення окупованих територій.

«Хоча зараз попит на брухт на внутрішньому ринку не такий як раніше, варто розуміти, що він все ж буде зростати. Коли безпекова ситуація покращиться, попит збільшиться не на 10-20%, а в рази. Для підприємств, які зараз зупинили чи обмежили виробництво, економічно доцільніше буде збільшувати використання металобрухту замість чавуну. Але обсяги брухту в Україні обмежені, і вичерпувати їх не варто», - зазначив Каленков.

Відбудова країни неможлива без сировини

Виклики, які постали перед Україною через війну, роблять наявність брухту в країні вкрай важливим питанням, вважає керівник дослідницького центру CMD-Ukraine Ігор Гужва. Під час відновлення країни знадобляться сотні тисяч тонн металопродукції для будівництва житла й інфраструктури. Окрім цього слід думати про економічні перспективи, говорить він.

«Влада України працює над масштабним планом відновлення економічного та металургійного потенціалу України, у ньому ключове місце відводиться будівництву нових заводів. Швидше за все це будуть електросталеплавильні потужності, де брухт – основна сировина», - зазначив експерт.

До того ж наразі, на його думку, Україна має унікальну можливість замістити російських та білоруських виробників на західних ринках металопродукції. Зокрема, за його даними, у 2021 році РФ експортувала 9,52 млн т металопродукції в ЄС на $7,84 млрд, а РБ – 980,9 тис. т на $750,9 млн. Щоб покрити такі обсяги, Україні знадобиться додаткова сировина, в тому числі брухт. «Для забезпечення власних потреб та експорту металопродукції металобрухт без перебільшення набуває стратегічного значення», - вважає експерт.

Збільшення ступенів переробки сировини має бути пріоритетом державної економічної політики, погоджується Дмитро Кисилевський. Мала частка переробної промисловості у ВВП є одним з ключових економічних факторів бідності, а в Україні минулого року вона склала лише 10% від загального обсягу ВВП.

«Відповідно скасування існуючих обмежень на будь-яку сировину протирічить задачам економічного розвитку і відновлення економіки – будь то мито на експорт металобрухту, мораторій на експорт лісу-кругляку чи інші аналогічні заходи», - каже депутат, за словами якого стимулювати варто не експорт сировини, а радше імпорт обладнання та компонентів для розвитку власної промисловості.

Він також нагадав, що Україна взяла на себе зобов’язання по скороченню шкідливих викидів, хоча війна й змусила відволіктись від цієї теми. «Набуття статусу кандидата на членство в ЄС говорить про те, що нам від цих завдань після перемоги нікуди не дітись. Поки в світі не вигадали технології, яка дозволяє здійснити зелений перехід без масового використання металобрухту в якості металургійної сировини. Тому стимулювати вивіз цієї сировини за кордон є повним безглуздям з точки зору нашої здатності виготовляти металопродукцію для поставок в ЄС», - резюмував він.