«А я просто українка, україночка». Чому Світлана Лобода нічого не розуміє?

Чи навчаться колись наші зірки достойно осмислювати свою роботу в Росії? Інколи емоційна відповідь на це питання – ні. Ні! Не навчаться ніколи. Але це, звісно, не так: потрібно просто трохи відійти від інтерв’ю Світлани Лободи російському ютуб-каналу «Скажи Гордеевой». І згадати чудові приклади бодай за останні півроку, коли знаменитості розповідали про свої помилки минулого. Вже не знаю, чи ці люди такі розумні самі по собі, чи у них добрі піарники. А може, й справді вони просто щирі. От взяли і чесно все сказали як думають. Згадаймо такі випадки, які, на жаль, поки що не так часто трапляються.

Алан Бадоєв. В ефірі «Сніданку з “1+1”» сказав: «Напевне, я один із тих, хто робив все для того, щоб “розмазати” між Росією та Україною кордони. Це було несвідомо, тобто я з Донецька. У мене був цей місяць і я багато чого для себе обдумав. Я розумію, що і я, і Максим (Барських) – ми “розмазували” кордони між нашими країнами нашою творчістю. Напевне я був один із тих, хто максимально показував дружбу народів. Максимально допомагав створювати цю якусь спільну творчу подушку. І зараз розумію, наскільки це жахливо. Наскільки це безвідповідально». Все. Хтось чув про срачі довкола цієї заяви? Їх не було, бо ні з чого їм з’являтися. Режисер не ридав в ефірі, не виправдовувався, не крутився мов вуж на пательні. Він навіть пішов далі і правильно почав розмірковувати, як усе виправляти, що потрібно робити — створювати невидимий культурний кордон між нашими країнами. Тобто ми розуміємо, що людина говорить правду, бо таки переосмислила свої промахи і зрозуміла їхню суть.

Туди ж — Макс Барських. Якщо інтелектуальні здібності Бадоєва не викликали сумнівів, то про співака такого сказати не можна було. Ні, не те щоб він мав імідж дурника, просто Барських для багатьох асоціювався із людиною типу «мистецтво поза політикою». Тому він просто шокував своєю розсудливістю та швидким усвідомленням ситуації. На початку вторгнення він, приміром, ще намагався встановити якийсь діалог із росіянами, але за лічені тижні заявив, що це не має жодного сенсу. Плюнув на них і почав писати пісні про об’єднання українців та про наших воїнів, із якими не варто жартувати. А потім і сам пішов до армії. Щоправда, вийшла цікава ситуація із тим, що на війну він якось не дійшов. За словами співака, він таки подався до одного з батальйонів, пройшов навчання, але командир сказав, що все вже укомплектовано, записав Барських у резервісти і відправив давати концерти та збирати гроші. Напевне, це єдине, за що його підколюють у соцмережах. Срачу з приводу «лицемірного перефарбовування» я не бачила.

Андрій Бєдняков. Вів програму «Орел и Решка», яку продавали на російські канали. Зокрема разом із дружиною Анастасією Короткою брав участь у створенні сезону «Назад в СРСР», який викликає ностальгію за чудовою країною. Вже 24 лютого він записує в інстаграмі відео із доволі раціональним прогнозом розвитку подій, переживає за рідний Маріуполь, в якому лишилися мама із сестрою, намагається щось донести до російських підписників, яких, схоже, було багато. Намагається довго, але потім посилає усіх під три чорти. Після справді болючих втрат пише: «На цій фотографії Андрій. З російським прізвищем Бєдняков. Цей хлопець все своє життя розмовляв російською мовою. Але “русский язык ущемляют. Мы идём спасать русскоговорящих”. Врятували… Відтепер інстаграм цього хлопця буде українською. Бо йому так хочеться. Бо інакше він не може (але й не треба теж дуже вихваляти. Бо були речі, за які соромно. Але краще пізДно, ніж ніколи)». Днями він дав інтерв’ю українському ютуб-каналу «Ходят слухи», де кілька разів зауважив, що соромиться своєї роботи в Росії і чесно пояснює причини: заробляв гроші. Та й з дитинства мріяв потрапити на великі красиві російські канали і не бачив у цьому чогось поганого. Хоча й відмовлявся від співпраці із провладними мовниками та «ватниками». Але просить не робити із цих зізнань казна чого і не називати їх виправданнями, бо розуміє наслідки своїх дій. Знову ж таки, питань і срачу нема. Ми усвідомлюємо стан речей із різною швидкістю: хтось їх розумів завжди, хтось із 2014-го, а до когось дійшло лиш зараз. Головне – дійшло.

Можна згадувати й інші приклади, але загальна тенденція зрозуміла. Як і правила. Не ридати, не прикидатися, не грати на публіку, не виправдовуватися, не вдавати із себе жертву. Визнати свої помилки, відрефлексувати їх і бути готовим будувати нову країну. Начебто нічого складного. Особливо для піарників, які вже точно мають розуміти алгоритми або хоча б повторювати вдалі кейси. Чому ж ми повертаємося до колотнечі навколо зірок, яких звинувачують у лицемірстві, хоч би що вони робили? Спробуймо розібратися. Ось і свіжий приклад — Світлана Лобода.

Отже, за кілька днів після великого вторгнення вона записує відео. Світлана, вся у сльозах та істериці, розповідає, що її близькі люди зараз в Ірпені під обстрілами. Просить когось зупинити війну. Кого — не зрозуміло. «Тех, кто может остановить этот ужас». Адже є якісь таємничі люди, «которые вершат судьбы». Каже, що в неї 10 мільйонів підписників з Росії, і благає їх: «давайте все остановимся». Можна було ставити лічильник. Негативні коментарі завалили весь інтернет — як український так і російський. Не повірили Свєті. Ну, а як повірити? Російську публіку відразу пропоную відкинути, а ось українці не могли втямити, чому навіть у такій ситуації співачка не може назвати російські війська російськими військами, а Путіна Путіним. Ще й обізвала всіх «маленькими людьми», які не можуть ні на що вплинути. Не знаю, як українців нині можна образити більше. Але найбільше вкурвили глядачів ридання, які були ну вже просто карикатурними. Лиш за місяць вона спромоглася сказати, що на Україну напала Росія.

Співачка вирішила добрими справами перекрити ненависть: писала, що вивозила людей з Ірпеня, віддала купу грошей різним фондам, допомагає біженцям. Усе, лише не про свою роботу в Росії, мовчання про війну та інтерв’ю, в яких нарікала на націоналістів, які їй не давали життя. Це все при тому, що якраз вона була, скажімо так, топовою зрадницею, яку завжди згадували в переліку «московських зозуль». Але навіть із цієї ситуації можна було вийти правильно: українці – дуже співчутлива нація, ми б усе пробачили. Якби Лобода у перші дні великого вторгнення не робила з усіх дурнів і записала відео без усіляких, як казав Кива, «плачів Мирослави», а зі спокійним описанням ситуації і визначенням агресора, реакція була б дещо іншою. А потім, якби вона чітко і чесно відрефлексувала помилки, розтопилося б іще більше сердець. Так, заробляла бабки, хотіла слави та великої аудиторії, випав шанс, скористалася ним, не хотіла помічати війни, бо пофіг було. А тут — мрія, концерти, гастролі, гроші. Як від такого відмовитися? Але зараз усе зайшло надто далеко. Розумію, як ви до мене ставитеся, але давайте я доведу, що хочу все виправити. І займайся далі своєю допомогою біженцям і фондам. А потім дай інтерв’ю українським блогерам та журналістам, які за тобою ганяються. Боятися їх нічого: всі наші популярні інтерв’юери абсолютно не володіють інструментарієм hard talk, тобто розмови, після якої гість виходить у мокрому одязі. Чому цього не практикують — тема для іншої розмови.

Згадаймо її велике інтерв’ю на каналі Маші Єфросініної, яке з’явилося на початку листопада минулого року. Тоді Лобода, як і Ані Лорак, готувала собі ґрунт для великого повернення на українську сцену і погоджувалася на розмови з журналістами. Ці розмови були дуже м’якими. Уявіть собі, інтерв’ю у Єфросініної тривало 2 години і майже 20 хвилин. Увесь час жінки розмовляли про пісні, дітей, нове кохання, сценічні образи і лиш останні 9 хвилин були присвячені тому, заради чого всі насправді зібралися перед екранами — громадянській позиції. І що ж? Думаєте, ведуча запитала щось неприємне? Ні, вона дуже обережно поцікавилася: «Чому ти не давала концертів в Україні чотири роки?». На це Світлана відповіла, що її просто випхали з країни недоброзичливці та конкуренти, зацькували і змусили податися до іншої країни. Про війну і мовчання про неї взагалі мови не було. А вся попередня розмова дуже прямолінійно формувала у аудиторії співчуття до артистки. Чи можна сердитися на таку бубочку? В кінці вона так розчулилася, що аж заплакала. Випадково або не випадково Єфросініну використали для відбілювання іміджу Лободи. Чому ж тоді не було зробити це знову?

Впродовж останніх місяців співачці ніяк не вдавалося змінити до себе ставлення. Вона погодилася розмовляти із грузинським блогером Noe Sulaberidze, а ось нині — з росіянкою Катериною Гордєєвою. Вже сам цей факт ніяк не налаштовував на розуміння, м’яко кажучи. Схоже, не вдалося достукатися і після. Головно тому, що Світлана Лобода збирається всидіти на двох стільцях. Маю підозри, російський її цікавить навіть більше.

Вона сама зізналася, що 10 із 14 мільйонів підписників її сторінки в інстаграмі — росіяни. Відписалося лиш кілька сотень. Самі розумієте, краще боротися за тих, хто лояльніший і кого більше. Упродовж двох годин вона виверталася як могла і, ясна річ, суперечила сама собі. То говорить, що частина її команди перейшла на українську, бо зараз для всіх це принципове питання. Але тут же зазначає, що не збирається перекладати свої пісні. Можливо, в майбутньому запише українськомовні треки і співатиме їх разом із російськомовними. Пояснює ведучій, що український та російський народи — зовсім різні. Це на питання про закиди стосовно фрази «маленькі люди». Ні, Світлана більше так не думає, ми не маленькі люди, а громадянське суспільство, яке здатне скинути свого президента, який зарвався. Але разом із цим повторює тезу російських лібералів, що в Україні революцію зробити простіше, бо ж це вам не Росія, силовики якої негайно пакують усіх у автозаки. Дійсно, на Майдані під час Революції Гідності людей просто розстрілювали, яке там пакування. І головне. Лобода знову починає заводити пісню про війну як про явище, розвиток якого залежить лише від людей великих: «Не люди решают, а президенты». Вона так нічого і не зрозуміла. Ба більше, вона не зрозуміла головного.

Співачка бідкається: російські шанувальники звинувачують, що вона їх кинула. Насправді ні, ви що! Вона просто допомагала своїй родині, як можна було по-іншому? Звісно допомагала, але виправдовуватися перед фанами, які їй це закидають — дивно. Тобто вона намагається втримати людей, які вважають навіть цю не дуже сміливу підтримку України зрадою.

Співачка сказала багато речей штибу «братские страны» і «сын пошел на мать». Вона досі живе у цій реальності. І навіть засуджує зірок з українським паспортом, які сидять у Росії або виїхали та відмовчуються. І хвалить себе, бо переконана: зможе дивитися дітям в очі, на відміну від цих зрадників. Бо обрала бік світла. Із самого початку війни підтримувала Україну (до 24 лютого ж «війни не було», ага): «С 24 числа все обнулилось. С 24 февраля все стало совсем другим, все стало слишком однозначным. Мы все поняли, что это война. Это война между нашими странами. И все люди умные понимали, что Россия напала, ророссийское руководство дало команду напасть на Украину. Нет здесь других обозначений. Никто не защищался. Почему это произошло? Как это могло произойти? И за что вообще нам все это? Понять сложно».

Вишенькою на торті стали боти, які налізли до людей у коментарі відразу після виходу цього інтерв’ю. Я їх теж не могла не помітити у себе, хоча це панство нечасто маю у гостях. А тут — просто шквал. І всі з одним меседжем: «Світлана – смілива людина, не кожен може так щиро зізнатися у темному минулому та покаятися. Нехай буде соромно усім жорстокосердим людиськам, які цькують її далі і не вірять жодному слову».

Гаразд, так пише й частина живих людей. І це вкрай небезпечно, бо Лобода тягне за собою все те, чого нам необхідно позбутися. Аж надто її позиція відрізняється від тих же слів Барських чи Бадоєва. Так, Лобода кілька разів говорить, що помилялася, але відразу завертає це в обгортку жертви, знову плаче, говорить, що нічого не розуміла, була «тупою білявкою» і просто маленькою. Жінці скоро сорок років — вік рожевих мрій та єдинорогів. Причому вона не тупа, бо змогла сама побудувати успішну кар’єру, продумувала стратегії, вміла обрати потенційно успішні пісні, свідомо йшла на ризики, знімаючи провокативні відео. Бо розуміла: публіка бухтітиме, спочатку не сприйме, це треба перетерпіти, але потім будуть хороші результати. Так воно і ставалося.

Але теперішнє своє становище вона не зрозуміла. Це очевидно як з її дій, так і зі слів. «Мы ничего не знаем и не понимаем», — каже вона. Бо як так вийшло, не зрозуміло. Жили собі братні народи душа в душу, розмовляли однією мовою — і тут таке. Схоже на те, що співачка просто думає десь так: зараз Путін кудись дінеться або «великі люди» до чогось домовляться, треба просто почекати і перетерпіти. А потім ми знову дружно заживемо у своєму СНГ. Звучить як план.

І як підсумок. Шановні зірки, не витрачайте грошей на ботів. Витратьте їх краще на хороших парників, які добре знають українське суспільство і стежать за його змінами. Розумних, освічених людей, зі знанням історії та без постсовєтського мислення. Таких у нашому шоубізнесі мало, це правда. Більшість із них вам скаже, що всі недоброзичливці – то ненависники, боти і проплачені блогери. Адже найбільша помилка цієї публіки — плестися у самому кінці еволюції народу, не цікавитися власною історією, і навіть коли на голову падають бомби й ракети, нічого не розуміти.