ТОП-10 трансферів клубів Серії А влітку 2022-го

ТОП-10 трансферів клубів Серії А влітку 2022-го.

Розповідаємо про найбільш якісні підсилення італійських колективів.Італія зазвичай не радує нас такою кількістю дорогих трансферів із шаленими грошима, як, наприклад, Англія.

І при цьому кожного року італійський футбол підсилюють нові цікаві виконавці, а подекуди сенсаційні переходи трапляються всередині самої Серії А.

Зазначимо, що цього літа чемпіонат Італії поповнився одразу трьома гравцями донецького Шахтаря — Додо (Фіорентина), Марлоном (Монца) і Маркосом Антоніо (Лаціо).

Їх, звісно, ми не включили у наш суб'єктивний (такий і тільки такий) текст про десятку найкращих і найцікавіших трансферів літа, проте вважаємо за необхідне вам нагадати — СеріАл став більш українським! А також радимо почитати наш окремий текст, присвячений перспективам Антоніо у Лаціо.

До слова, про українське в Італії, Віктор Коваленко у серпні відправився у нову оренду до Спеції, з якою підпише повноцінний контракт, якщо "орлята" збережуть прописку в еліті.

Що стосується Руслана Маліновського, то він так нікуди й не поїхав із північного, проте вельми сонячного Бергамо.

І це прекрасно.

А сьогодні у нас — найбільш вишукані десерти.

Люди, які покликані робити італійський футбол смачнішим і якіснішим, котрі цього літа змінили клубну прописку.

Сержиньйо Дест (з Барселони до Мілана в оренду з правом викупу).

Один із найбільш неочікуваних трансферів.

Чутки щодо Деста ходили на рахунок МЮ, але ніяк не Мілану, до якого американець приєднався в останній день трансферного вікна.

Свою роль тут зіграла важка травма Алессандро Флоренці.

Навряд "россонері" брали би третього правого оборонця, особливо враховуючи їхнє вміння рахувати гроші.

А так — вимушена міра.

Наразі беззаперечне місце першого номера на позиції правого вінгбека належить Давіде Калабрії, проте у 21-річного футболіста є всі якості, аби як мінімум поборотися за право грати у стартовій одинадцятці.

Насичений календар та тяжка робота на тренуваннях обов'язково дадуть про себе знати.

Дебют, до речі, стався.

У грі Ліги чемпіонів проти Зальцбургу Дест по ходу гри замінив самі розумієте кого.

Андреа Белотті (з Торіно до Роми у якості вільного агента).

Протягом довгих років Андреа Белотті був символом слова "пересидів" в італійському футболі.

Ну гаразд, ділив першу сходинку з Доменіко Берарді.

Торіно мав можливість заробити на Белотті великі гроші, наприклад, влітку 2017, коли Андреа забив 26 голів у Серії А.

Або пізніше кожного трансферного вікна.

Проте Торіно постійно чекав кращої пропозиції за ті, які є, і вважав Белотті життєво необхідним для команди.

Як підсумок — форвард пішов безкоштовно у 28 років, так і не ставши іконою клубу.

Приєднався до Роми Андреа лиш наприкінці трансферного вікна (чекаючи відходу Шомуродову, який так і залишився у Римі), двічі виходив на заміни, проте поки не забив.

Та і статус у команді нападник наразі має не дуже належний — другий форвард, який має чекати заміни Абрагама або необхідності йти ва-банк.

Щось знайоме, так?...

А Торіно, як показав час, прекрасно грає і без Белотті.

Тільки-от грошей за нього "бикам" вже ніхто не запропонує.

Шарль Де Кетеларе (з Брюгге до Мілана за 32 мільйони євро).

І справа навіть не у факті переходу, а у розкрученості всього дійства навколо нього.

Ну і у самому факті повноцінного трансферу за гроші, яких у нашому топі ви більше не побачите.

Мілан довго боровся за можливість підписати 21-річного таланта, Брюгге довго чинив цьому спротив.

Також Де Кетеларе був на олівці у Лідса, але сам гравець бажав перейти саме до клубу зі "столиці моди", поступившись фінансовими умовами.

Фактура, техніка, швидкість, пас, прекрасна ліва нога — все це в арсеналі Шарля є.

За різноманітністю серед гравців плюс-мінус свого амплуа він може позмагатися хіба з лаціале Сергеєм Мілінковичем-Савичем, якщо говорити про Серію А.

А величезні перспективи видно на близькому горизонті.

Станом на зараз Де Кетеларе провів у "червоно-чорній" футболці 6 матчів (з яких половина — зі старту) і відзначився однією гольовою передачею на Рафаеля Леау.

Було це у матчі проти Болоньї.

Аркадіуш Мілік (з Марселя до Ювентуса в оренду за 800 тисяч євро з правом викупу за 7 мільонів+2 бонусами).

Трансфер, який прекрасно характеризує цьогорічне літо Ювентуса.

Клуб сміливо підписує дуже якісного гравця на лавку запасних, прекрасно розуміючи довжину та складність сезону.

Мілік — це більш віковий та більш травматичний Влахович.

Але водночас це людина, яка виходить і забиває абсолютно завжди, коли знаходиться у своїх найкращих кондиціях.

М'ячами у ворота Спеції та Фіорентини поляк прекрасно відповів усім скептикам, для чого він повертається до Серії А.

Навряд Арек регулярно гратиме у парі з Влаховичем.

Повторимося, вони — ідентичні футболісти за своєю стилістикою.

Вони не зможуть один одного доповнювати, як-от могли би Влахович і Мората, і матч Ювентуса проти ПСЖ це довів.

Проте Аллегрі отримав у своє розпорядженні таку кількість опцій, яка ніколи не дасть йому права скиглити на кадрові негаразди.

Навіть коли ситуація з травмами у Турині настільки печальна, яка зараз.

Леандро Паредес (з ПСЖ до Ювентуса в оренду з правом викупу).

У цього 28-річного аргентинського хавбека у Ювентусі одне покликання — зв'язати гру у центрі поля.

Враховуючі невідомі терміни відновлення Погба і доволі скромну довіру до молоді, Массіміліано Аллегрі потребував гравця такого плана як повітря.

Паредес вже має досвід виступів у Серії А, адже встиг пограти у Кьєво, Ромі та Емполі.

Причому у стані "вовків" мав далеко не останній статус.

ПСЖ у свою чергу став для латиноамериканця цією зупинкою, де він став справжнім європейським топом.

Лендро був підписаний туринцями в останні дні трансферного вікна і вже встиг вийти на поле двічі.

Одразу видно, що довіра з боку алленаторе — шалена.

Анхель Ді Марія (з ПСЖ до Ювентуса у якості вільного агента).

Коли 34-річний футболіст приходить до чемпіонату, аби робити колосальну різницю — це велика проблема для турніру.

Тим паче, коли мова про гравця, який не відіграв провідної ролі у своєму минулому клубі.

Ді Марія показав себе у матчі першого туру проти Сассуоло.

Гол, асист, участь у красивих комбінаціях, прекрасне вміння вести гру.

Було видно, що аргентинець просто-напросто кайфує від гри.

Чи побачимо ми щось подібне на рівні Інтера чи Наполі — велике питання, але й не привід не відзначити очевидне.

А потім сталася травма.

Ді Марія встиг повернутися і зіграти проти Спеції та Фіорентини, проте феєрій більше не видавав.

А згодом знову вимушено пропустив матч проти своєї колишньої команди ПСЖ у Лізі чемпіонів...

Жоржиньйо Вейналдум (з ПСЖ до Роми в оренду з обов'язком викупу у разі виходу до ЛЧ).

Ще одне якісне підсилення "джалороссі".

Якщо Дібала — це ідея в атаці, то Вейналдум — це думка, креатив та реактивність у центрі поля.

Власне, те, без чого Дібала, Дзаньоло, Абрагам і Белотті не будуть отримувати м'яч.

Нідерландець був топовим гравцем у Ліверпулі, проте став одним із багатьох футболістів, які вчинили помилку, перебравшись до ПСЖ.

Новий проект у Ромі — прекрасний шанс на реабілітацію кар'єри, проте доля вирішила, що спочатку Вейналдуму потрібно пройти іншу реабілітацію.

Провівши лиш один матч проти Салернітани, нідерландець зламав ногу на тренуванні і пропустить близько півроку часу.

Дуже шкода.

Хоча якщо партнери не підведуть і вийдуть до Ліги чемпіонів, Жоржиньйо у Вічному місті гратиме ще довго.

Сам він зможе допомогти їм у цьому хіба у завершальній частині чемпіонату.

Поль Погба (з Манчестер Юнайтед до Ювентуса у якості вільного агента).

У 2016 році Погба повернувся до клубу, який зіграв величезну роль у його вихованні і становленні як футболіста.

У 2022 повертається туди, де заявив про себе як про зірку світової величини.

Кар'єра Поля і справді пішла трошки не туди, коли він вирішив покинути північ Італії.

Навіть будучи основним гравцем МЮ він так і не зумів стати там гравцем, без якого неможливо уявити червоний Манчестер.

І це, зазначимо, у не найкращі для клуба часи.

У своєму другому заході за Юве Погба ще не грав.

Причина банальна — травма.

Але результати і гра команди Аллегрі на початку сезону наче натякають, що французу треба входити у гру якомога скоріше.

Ромелу Лукаку (з Челсі в Інтер в оренду за 8 мільйонів євро).

Все життя — повернення.

Здавалося б, це більше підходить до Поля Погба, але й Ромелу Лукаку від нього не відстає.

Тільки бельгієць повернувся до Челсі, як ледь не одразу почав співати про бажання повернутися до прекрасної Італії та прекрасного Інтера.

А ще завжди палко зізнавався у любові до Лаутаро Мартінеса — і тут сперечатися не будемо, адже у дуету форвардів схоже і справді близькі дружні стосунки.

Лукаку повернувся в Інтер, який добряче змінився.

У цьому Інтері вже нема тренера, до якого він був так прив'язаний.

А ще минув цілий рік, протягом якого команда "оформлювала" новий стиль і нові підходи Сімоне Індзагі, нехай це і не принесли Скудетто.

Скажемо прямо: лише за збігом обставин.

Ромелу почав у старому-новому клубі з забитого м'яча у ворота Лечче на перших хвилинах гри.

Далі було ще 2 неповні матчі і травма, від якої він зараз відновлюється.

Навряд роль Лукаку в Індзагі буде така ж, як у Конте.

Але свою роль він повинен зіграти.

Можливо, саме Лукаку не вистачило Інтеру для тих клятих трьох очок у минулому чемпіонату...

І окреме питання, чи зможе Ромелу хоч якимсь чином залишитися в Інтері по завершенні сезону.

Судячи з усього, поки про це є хіба усна домовленість.

Пауло Дібала (з Ювентуса до Роми у якості вільного агента).

Перехід Дібали з Ювентуса до іншого італійського клубу цього літа був очевидним явищем.

Питання лиш у тому, що фаворитом на аргентинця вважали міланський Інтер.

Втім, все склалося зовсім інакше.

Інтер повернув Лукаку, Дібала обрав клуб, де його зустрічатимуть тисячі людей біля Колізею, а не адміністратор в аеропорту.

Він обрав славу і гарантовану можливість стати номером 1 у колективі.

А ще він обрав Жозе Моурінью, який зумів знайти потрібні слова.

Пауло вже встиг зіграти за нову команду 5 матчів, забити 2 м'ячі і віддати 1 гольову передачу.

Робити висновки зарано, але у Ромі у нього точно значно більше можливостей бути не просто "одним із".

До слова, детальніше про цей трансфер ми розповідали у нашому великому матеріалі.

Цікаві трансфери, які не потрапили до топ-10.

Матео Пессіна (з Аталанти до Монци в оренду з обов'язком викупу у разі збереження прописки у Серії А).

Монца — один із головних ньюзмейкерів цього літа в італійському футболі.

Спочатку команда вийшла до Серії А з декларацією неймовірних амбіцій, які доходять ледь не до звитяги у Лізі чемпіонів, згодом провела прекрасне трансферне вікно, а на довершення..

стартувала гірше, ніж хто-небудь.

Можна мільярди разів говорити про складний календар, перебудову, зміни у складі і таке інше, але у Лечче та Кремонезе подібні процеси відбувалися теж — просто на іншому рівні.

І як гра, так і результат відрізняються у кращу сторону.

Пессіна вирізняється серед усіх новачків "б'янкороссі" статусом.

Так чи інакше, не кожного дня ряди новачка СеріАлу поповнює людина, яка нещодавно забивала в 1/8 Євро.

А додаткова "родзинка", що Матео є уродженцем маленького містечка-передмістя Мілану, вихованцем Монци, а тепер ще й капітаном команди.

Отак, з ходу, Бонуччі-стайл!.

На початку сезону Пессіна був травмований і тому станом на зараз провів у "червоно-білих" кольорах лише 3 матчі, при цьому тільки проти своєї колишньої команди, Аталанти, вийшов із перших хвилин.

Алессіо Романьйолі (з Мілану до Лаціо у якості вільного агенту).

Цікавинка цього переходу — вболівальницькі симпатії екс-капітана Мілана, які він ніколи не приховував.

Будучи вихованцем Роми, Алессіо з дитинства вболіває за Лаціо.

І про це всі знали давно, у тому числі керівництво римського клубу, яке вперше за довгий час провело більш-менш пристойне трансферне вікно.

"Finalmente" — коротко, але від того не менш ясно сказав 27-річний оборонець по приїзду до розташування "орлів".

У перекладі — "нарешті".

Аби здійснити свою давню мрію, Романьйолі був змушений присісти на лавку запасних Мілана, втративши місце в основі "россонері".

Так, він залишався лідером у роздягальні і людиною, яка підняла переможний трофей по завершенні минулого сезону, проте втратив минулий статус як гравець.

Наразі Романьйолі виходить у кожному матчі Лаціо (а їх було вже 5) з перших хвилин, і лише раз був замінений наприкінці зустрічі.

До слова, фатально, бо наслідком цього став пропущений м'яч від Сампдорії.

Самюель Умтіті (з Барселони до Лечче в оренду).

Один із найбільш дивних переходів, який викликав хіба що сміх на обличчі.

Умітіті, звісно, ще той людина-мем для вболівальників Барселони, але перехід до новачка Серії А зі статусом команди-ліфта був вище навіть за їхній гумор.

Ну а для "джалороссі" (не тих!) — піде.

Поки у ролі запасного, нехай навіть і з пишною презентацію.

Лука Йович (з Реалу до Фіорентини у якості вільного агента).

Якщо Умтіті не дуже потрібен Барселоні, то Йович — Реалу.

Після феєричної гри в Айнтрахті Лука так і не зміг знайти себе.

Відзначимо сміливість керівництва Фіорентини — навіть після випадку з Влаховичем воно підписує сербського форварду, не боючись схожих наслідків.

Як мінімум, вони цілком можуть статися через хороші особисті стосунки партнерів по збірній та цілеспрямовану уваги керівництва Юве до найбільш квітучіших і пахучих фіалок.

Вони 24-річний нападник себе повністю не виправдовує.

Так, був покер у дебютному контрольному матчі та дебютний м'яч у грі першого туру проти Кремонезе, а от далі — тиша протягом шести ігор.

Втім, все попереду — вищезгаданий Душан сяяв у Флоренції теж не з самого початку.