Москва у «Харківському котлі»: дайджест пропаганди РФ за 8 вересня

Прокремлівські пабліки шукають винних у провалі на Харківщині та вигадують цьому дивовижні пояснення. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 8 вересня.

1. «Воєнкори» взялися за «бояр», Путіна – ще бояться
2. У всьому винні «електорат і Рамштайн»
3. Тепер це називається «тактична хитрість»
4. Боти проти Єлизавети ІІ

 «Воєнкори» взялися за «бояр», Путіна – ще бояться

Чи не вперше після 24 лютого головним і чи не єдиним джерелом інформації про те, що реально відбувається на війні, стали прокремлівські Telegram-канали. І «воєнкорівські» і «експертно-диванні». Здавалося б, вони повинні бути повністю керовані та підконтрольні і не лаяти ані царя, ані бояр.

Але відбувається те, що нещодавно здавалось неймовірним. Так, цар ще за поза критикою, а ось за «бояр» взялися. Навіть згадали Нічну хокейну лігу, де грає Путін.

Ще 6 вересня канал «Записки Vетерана» запевнив, що в Балаклії «ніякої паніки немає», «не йдеться про глибокий прорив».

Цей пост почали активно поширювати, він набрав понад 1,4 млн переглядів. Наступного ранку тон каналу помітно змінився. «Хороших новин сьогодні не чекайте», – попередив він. Згодом почалась справжня істерика. Навіть без обрання літературних слів.

«Воєнкор» Юрій Котьонок написав, що «воювати в півобороту згубно», і закликав «задіяти весь потенціал держави російської заради перемоги». Telegram-канал «Старшие Эдды» відверто знущався: «Побачимо чим відповість російський Генштаб і який рівень оперативного мистецтва він продемонструє».

НАСПРАВДІ, навіть формула «цар хороший, бояри погані» – це вже прорив. Можна припустити, що це перестрілки між вежами Кремля, «яструби» незадоволені нерішучістю «великої і могутньої другої армії світу».

Але всі ці завищені очікування на тему «Київ за три дні» та подальша фрустрація з приводу того, що вони не виправдалися, неминуче ведуть до однієї речі – десакралізації Путіна. Він вже буде недостатньо Путіним. Але це вже буде зовсім інша історія. 

У всьому винні «електорат і Рамштайн»  

А в реальності події на Харківщині – справжній больовий шок. В той час, коли путінська армія протягом останніх місяців долала по кілометру в тиждень, Сили оборони України, за даними Генштабу ЗСУ, протягом фактично двох-трьох діб здійснили прорив на 50 км углиб позицій окупантів. Звільнили 20 населених пунктів, повернули під контроль вже понад 700 квадратних кілометрів на Харківському на Південнобузькому напрямках.

Але волання про Путіна (який в той час, як гинула його армія, по відеозв’язку відкривав кільцеву автодорогу в Єкатеринбурзі) мали залишаться для внутрішнього споживання.

На зовнішнє – для звичайних росіян були підготовлені інші тези на тему, що ж відбулося на Харківщині. Серед них:  

– Київ має звітувати перед «Рамштайном» та Блінкеном про ефективність витрачання коштів;

– треба випрошувати нові партії грошей та зброї. А для цього треба доводити, що попередні використано не дарма;

 – маючи майже необмежений ресурс,мобілізувати в армію хоч мільйон людей, українське командування може дозволити собі вирішувати завдання не якістю піхоти, а її кількістю;

 – київське командування, за традицією, не зважає на втрати;

– українці втомилися від поразок, попереду важка зима, якої не було за всю історію незалежності, тож треба чимось порадувати електорат;

– у спину Зеленському дихають конкуренти. Головком Збройних сил України Залужний, «який готує заколот», написав статтю про військові перспективи на рік уперед у співавторстві з генералом Забродським із партії Порошенко.

НАСПРАВДІ, коли в один кошик кладуть і «битву за електорат», і «військовий заколот», і «важку зиму», і «величезні втрати», – це говорить лише про одне: ворог – розгублений.

А якщо додати до цього у Z -пабліках появу величезної кількості «захисту від ангелів-хранителів нашим визволителям», обіцянок «відлити їх пам’ять у бронзі» та «тримаємо за них кулачки», то це вже виходить справжній пропагандистський «Харківській котел».

Вони й зараз вже порівнюють це з 1941–1942 роками і обіцяють, що потім неодмінно настане 1945-й.

Що вони й досі не можуть второпати, Харків і Бєлгород Червона армія у свій час повертала завдяки союзницькій підтриці Антигітлерівської коаліції та ленд-лізу. А тепер Антигітлерівська коаліція – проти Росії, а свій ленд-ліз вона буде постачати не Москві, а Києву.

Союзників в України набагато більше, ніж в Москви, і часом це створює деякі труднощі. Однак ці проблеми долаються. Навіть Угорщина 8 вересня відмовилась від своїх попередніх вимог викреслити з санкційного списку ЄС путінських олігархів.

А про її всебічну підтримку України та подальші кроки проти агресора (від візового бану до відокремлення Латвійської православної церкви від Московського патріархату – ще одна «перемога» Путіна на міжнародній арені) і говорити зайве.

Європа свідома того, що зима буде важкою, але готова пожертвувати кількома градусами комфорту заради зменшення жертв агресії.

Тому Захід не прогнеться під Росію і продовжить надалі вкладати в Україну. А на Заході (вибачте за цинізм), добре вміють рахувати гроші і не вкладаються у збиткові проєкти.

Тепер це називається «тактична хитрість»

Як і очікувалось, не забарилися і пояснення в дусі «жесту доброї волі». Виявилось, те, що відбувається на Харківщині, «було заплановано, а ті хто в це не  вірить нічого не розуміють ані у військовій справі, ані в політиці». Тепер до пропагандистського словника можна занести термін «тактична хитрість».

НАСПРАВДІ, варто згадати як роспропаганда інтерпретувала інші поразки окупантів в Україні.

–    Флагман Чорноморського флоту ракетний крейсер «Москва» «отримав серйозні ушкодження через детонацію боєкомплекту внаслідок пожежі, а потім затонув в умовах шторму».

–    Загибель ВДК «Саратов» була «плановим притопленням корабля в умовах пожежі, яка могла призвести до детонації боєприпасів, що знаходилися на борту».

–    Вибухи на аеродромі «Саки» в окупованому Криму – це «детонація кількох авіаційних боєприпасів на обвалованому майданчику зберігання».

–    Вибухи на військових складах у Бєлгородській області – це «людський фактор і порушення правил протипожежної безпеки».

–    Втеча з острова Зміїний пояснювалася «виконанням поставлених завдань і жестом доброї волі» для організації вивезення сільгосппродукції з портів України».

–    Відступ російських військ від Києва – «планове перегрупування сил на Київському та Чернігівському напрямках з метою активізації дій на пріоритетних напрямках та завершення операції зі звільнення Донбасу».

–    Фактична зупинка наступальних дій на тому ж Донбасі – «свідоме рішення, спричинене прагненням мінімізувати жертви серед мирних громадян».

Боти проти Єлизавети ІІ

І наостанок про королеву Великої Британії Єлизавету ІІ. Разом із нею  остаточно пішло у минуле ХХ століття. Але й ця епохальна подія спонукала ботів у прокремлівських пабліках поглумитись і над нею, і над її сином – новим королем Карлом ІІІ.

НАСПРАВДІ, вже давно відомо, що будь-який привід (навіть такий скорботний) для пропаганди є нагодою, щоб показати свою ненависть до всього, що пов’язаного з так званими англосаксами.

У тому числі й згадати, як Путін примусив її чекати 14 хвилин, свідомо запізнившись на зустріч. Мовляв, так він поставив її на місце.

Вона не була королевою однієї держави, а королевою часу, в якому ми всі жили. В тому числі й той нещасний, за великим рахунком, Путін (який народився того року, коли Єлизавета зійшла на престол) з його босяцькими манерами та мовою.

Колись королева сказала: «Гордість за самих себе – не частина нашого минулого – вона визначає наше сьогодення та наше майбутнє». Ці слова якнайкраще ілюструють Україну та українців.

У травні цього року вона заявила: «У ці складні часи мій уряд відіграватиме провідну роль у захисті демократії та свободи в усьому світі, включаючи продовження підтримки народу України».  Дякуємо, королево!