Телеканал «Дніпро TV» у час війни: дріб’язкові приватні війни Корбана

«Детектор медіа» продовжує масштабне дослідження якості контенту регіональних телеканалів під час великої війни. Раніше ми регулярно проводили кількісно-якісний моніторинг новин телеканалів східних і південних областей України. Його результати дозволяли читачам обрати джерела, які дотримуються стандартів, а медійникам — попрацювати над помилками і зробити свій інформаційний контент кращим.

Зараз, окрім цих двох завдань, ми хочемо з’ясувати, як живуть і працюють телеканали в областях, постраждалих від російської агресії. Оскільки деякі з цих каналів не мають стабільного ефірного мовлення, об’єктом аналізу будуть програми, які вони публікують на ютуб-каналах, — не лише інформаційні, а й авторські публіцистичні програми та студійні інтерв’ю. Раніше ми публікували огляди телеканалів СТС (Суми), ГОК (м. Горішні Плавні Полтавської області), Alex.ua (Запоріжжя), ПАЕС (Южноукраїнськ, Миколаївщина), «Візит» (Кременчук, Полтавська область), «Павлоградська ТРК» (м. Павлоград на Дніпропетровщині), «НІС-ТВ» (Миколаїв), Simon (Харків), «МІС» (м. Кам’янське, Дніпропетровська область), «Рудана» (м. Кривий Ріг, Дніпропетровщина), ATV (Суми), D1, 9 канал та 11 канал (Дніпро), 7 канал (Харків), ІРТ-Полтава. Сьогодні оглядаємо дніпровський «Дніпро TV».

«Дніпро TV» — муніципальний телеканал. Комунальне підприємство «Дніпровська міська студія телебачення» на сто відсотків належить міській раді. Позаторік комунальне підприємство очолила Олена Савенко. На сайті каналу є пряма трансляція, а також представлена команда журналістів і всі необхідні документи, яких вимагає закон про прозорість медіавласності. Ютуб-канал ДніпроTV, зареєстрований 2016 року, має сто тисяч підписників. І це невесело, бо такої кількості чорнухи, як на цьому каналі, ми ще не бачили на жодному з проаналізованих мовників.

Як виглядають новини

В ефірі телеканалу щодня виходить пять випусків новин «Дніпро News». Перший — о 7.00. Далі — 9.00,13.00, 17.00 і 19.00. Ранкові випуски короткі, по 10—12 хвилин. Вони переважно присвячені перебігу війни та наслідкам обстрілів у регіоні. Денні й вечірні випуски містять більше сюжетів, хронометраж до пів години і більше новин, які не стосуються війни. Сказати, що випуски мають зрозумілу тематичну структуру, не можна. Частина випусків — майже без згадок про війну, частина — тільки з них і складається.

До речі, у випусках новин є повноцінний спортивний блок із окремим ведучим, що займає третину повноцінного вечірнього випуску. А ще в кожному випуску новин — і вдень, і ввечері, — є чорний піар та неконструктивна критика опонентів, а також захист інтересів політичних патронів. Муніципальний канал, який фінансується  бюджету міста, зазвичай просуває інтереси бізнесмена й керівника штабу ради оборони міста Дніпра Геннадія Корбана. Саме він — головний герой новин, і про його досягнення та про гріхи його ворогів у новинах каналу говорять найчастіше. Поруч із цим у новинах завжди є позитивні матеріали, в яких спікери представляють міську владу чи обласну військову адміністрацію, і в порівнянні з сюжетами про Корбана їх можна вважати практично професійною журналістикою.

Крім регулярних щоденних випусків, на вихідних аудиторія отримує солянку з сюжетів минулого тижня. Тут, на відміну від новин буднів, немає ведучих, і тому, не переглянувши ці сюжети з підводками до них ведучого чи журналіста, іноді вкрай важко одразу зрозуміти контекст і тему сюжетів. Деякі сюжети канал показує двічі, а якщо йдеться про інтереси Корбана, то, можливо, й тричі. Посилюється ефект авторськими програмами на зразок «ПравДа»  з «Ексклюзивним інтерв'ю Геннадія Корбана!!!» (знаки оклику авторські), окремими ефірами про опонентів чи улесливими коментарями «політологів».

Як виглядають новини про «своїх»

Навіть тим, хто поза політичним контекстом Дніпра, телеканал вмить допоможе розібратися, хто свій і хто чужий. Свої — це міська й обласна влада. У кожному матеріалі так чи інакше фігурують місцеві посадовці; іноді просто щось кажуть, аби прозвучати в ефірі.

Наприклад, перший заступник голови Дніпровської обласної військової адміністрації Володимир Орлов розповідав щось про… вихід поштової марки з псом Патроном: «Це марка про пса-сапера, легендарного Патрона, який вже став легендою».

Іноді посадовців просто забагато для одного сюжету. Наприклад, у матеріалі від третього вересня про молодіжний центр Дніпра, який отримав мікроавтобус на свої потреби й для перевезення гуманітарних вантажів. Щонайменше три коментарі тут — від посадовців.

При цьому журналісти намагаються робити сюжети живими, і це їм майже вдавалося. Репортаж про онлайн-викладання в музичній школі: коментар вчительки, в.о. директорки школи... і керівника управління культури Дніпровської міськради. Мовні курси для дніпрян і переселенців: учень курсів, учениця курсу, керівник місцевої «Просвіти»… І директорка департаменту з питань молодіжної політики ОВА. Улесливий сюжет про реконструкцію площі в Дніпрі з обов’язковим коментарем представника міської ради.

Але головний «свій» — Геннадій Корбан. Він може з’являтися в сюжетах як фон чи бути просто згаданим; і саме він був у центрі багатьох матеріалів. Наприклад, висвітлювали в новинах каналу тему проблем із підписанням петицій на сайті президента України: «Що це, збій чи сторонній вплив?» За п’ять днів у новинах дніпровського каналу цю тему піднімали чотири рази. 31 серпня  був загальний сюжет: як зареєструватись на сайті й підтримати петицію. Взірцем — ну, напевно, випадково, — стала петиція за перегляд рішення президента України про позбавлення Геннадія Корбана українського громадянства. На той час під петицією було близько половини від необхідних 25 тисяч підписів. 1 вересня в  ефірі з'явився новий невеликий сюжет про проблеми підписання петицій з послідовним і ґрунтовним алгоритмом, як же їх підписувати.  2 вересня  вийшов ще один величезний сюжет про проблеми з петиціями. Тут уже був стендап автора, детальний опис проблеми і навіть експерти. Зокрема колишній член Центральної виборчої комісії Андрій Магера, автор тієї самої петиції про Корбана і його громадянство. Він каже, що «незважаючи на засміченість сайту петицій», його звернення набере достатню кількість голосів, і що «технічні проблеми на сайті створюються штучно, аби петиція не набрала потрібну кількість голосів». У цей час глядачам показували… Корбана, який щось демонстрував на карті світу, а потім — скриншот петиції із 21795 підпсисами. У сюжеті ще двоє «експертів», один із яких говорить: «Вони таким чином намагаються загальмувати певні рішення». Другий «експерт» — колишній нардеп Ігор Мосійчук, якого підписують чомусь «політологом-журналістом». Розповідаючи про загальні проблеми з петиціями, він раптом переходить на особистості: «Петиції дискредитуються самим Офісом президента. Наприклад, як з нашим земляком Геннадієм Корбаном. Коли виникло питання громадянства, зареєстрували ще сім петицій. Я  пропонував, щоб вони восьму ще зробили, щоб відправити Корбана на Марс». Цікаво, як Мосійчук, який народився в Лубнах і живе в Києві, став земляком дніпрянина Корбана. Завершився цей абсурд риторичними словами журналіста: «Петиція набрала вже 21 тисячу голосів, то лишається лише питання часу, що на неї відповість президент». (Насправді ця петиція так досі й не набрала необхідних 25 тисяч голосів.) Цей сюжет повторили 4 вересня.

Як виглядають новини про «чужих»

«Чужі» в новинах каналу демонструються з порушенням усіх можливих професійних стандартів журналістики. Наприклад, у кінці серпня й на початку вересня в новинах «Дніпро News» вийшло не менше п’яти сюжетів із класичним чорним піаром про «розкрадання гуманітарної допомоги в космічних масштабах», яке нібито вчинили посадовці запорізької міської та обласної влади. У Запоріжжі справді пройшли обшуки в посадовців за фактом ймовірного незаконного привласнення гуманітарної допомоги. Але в сюжеті від 31 серпня ведучий оголошує: «Йдеться про крадіжку космічних масштабів і суми в мільйони доларів. Хто причетний до мародерства?», наче злочин уже доведений. У сюжеті посилаються на Євгена Шевченка, позаштатного агента Національного антикорупційного бюро України, який пише у соцмережах про нібито винуватців розкрадання. «Знайомтесь з цими виродками», — цитує його журналіст. Пізніше в хід ідуть невідомо чиї коментарі з фейсбука, а також уже згадуваний «політолог-журналіст», колишній соратник Ляшка Ігор Мосійчук, який стверджує, що запорізькі посадовці «нічого не зробили для оборони регіону». І нарешті журналістка оголошує: «Те, що керівництво саботувало всі заходи оборони свого міста, повідомляв і Геннадій Корбан». До чого тут Корбан до Запоріжжя — як і чому запорізькому скандалу приділяють стільки уваги в новинах дніпровського каналу, — питання риторичне.

Є в сюжеті навіть натяк на спробу дотриматись балансу: торгівельна мережа АТБ заявляє, що не продавала гуманітарку. У кінці матеріалу авторка обурюється: чому посадовців не відсторонили? Самим їм слова, звісно, ніхто не надав.

1 вересня  — новий сюжет. Ведучий анонсує: «...Крадуть їжу у дітей поки країна у війні. Це історія особливого цинізму, або чому учасники безпрецедентного злочину космічних масштабів, поцуплення гуманітарки, залишаються у зоні комфорту. жодного звільнення немає». У цьому сюжеті теж є Євген Шевченко, а також запорізький політик Михайло Прасол і його товариш Ярослав Гришин, який називає себе адвокатом і правозахисником. Усі вони «мочать» запорізьку владу. Журналістка при цьому узагальнює: «якщо вірити місцевим депутатам» (один Прасол), «лояльність до цього центральної влади пишуть більшість політичних експертів» (один політкоментатор Юрій Романенко). А «правозахисник» Гришин звинуватив керівника Запорізької обласної військової адміністрації Олександра Старуха в тому, що саме через нього росіяни окупували 70% Запорізької області. І це ще не кінець  — у сюжеті анонсували продовження теми.

2 вересня наступний сюжет про розкрадання гуманітарної допомоги в Запоріжжі тривав більше 7 хвилин. І потім його повторили на вихідних. Тут почали здалека: включили Олексія (прізвище не назване), який щойно вирвався з окупованого міста Пологи, де жив у підвалі з дружиною і дітьми. «Поки Олексій з дружиною намагалися вижити, гумагніторку від західних партнерів мародерили контейнерами і вагонами і робила це, якщо вірити агентам НАБУ, влада Запоріжжя», — переходить до суті авторка сюжету.

Далі доходять до Корбана: «публічно повідомляв про свавілля чиновників керівник штабу ради оборони міста Дніпра Геннадій Корбан». Журналіст озвучує цитату Корбана: «У березні, на початку війни я просив деяких чиновників прибрати виродків, на що я отримав відповідь, що хочу захопити область». Далі — відповідь голови обласної військової адміністрації Старуха на звинувачення: мовляв, усе розповість, коли прийде час. «Дуже сподіваємося, пане Старух, а також коментарів щодо евакуйованих з окупованих територій людей, які не отримали гарантованих грошей, дитячі ліжка для біженців та інші проблеми…», — заочно відповідає на це журналістка.

І лише в цьому, третьому сюжеті нарешті називають головного винуватця того, що нібито відбувається в Запорізькій області. Це персонаж, знайомий нам із одного з попередніх оглядів — Олександр Петровський із Дніпра, якого тут називають «Наріком». Чому «Нарік», хто він такий, глядачам у сюжеті не пояснюють, але вже наступний сюжет на тему запорізької гуманітарки починають відразу з нього. Петровському, звісно, слова в сюжетах не дають. І це не єдиний матеріал, де дніпровського бізнесмена (якого, до речі, суд заборонив називати «Наріком») намагаються скомпрометувати. Ось, наприклад: «Закордонні ЗМІ стверджують, що  Петровський перебуває за кордоном, не на захисті Батьківщини. Його прибічникам прославляти ім’я мецената коштом європейських волонтерів не заважає. Отакі вони волонтери-патріоти “Наріка” Петровського».

Усе це справляє гнітюче враження. В ефірі муніципального каналу — отже, на гроші платників податків, — місцевий бізнесмен і партнер міського голови веде піар-війни зі своїми особистими ворогами і конкурентами. Тому глядачі, якщо вони в цього каналу є, вимушені слухати про «наріків», запорізьку гуманітарку і в найкращому разі — про звитяги посадовців міськради. І це тоді, коли на межах області триває справжня війна із справжнім ворогом. На жаль, навіть найстрашніший із форсмажорів не змушує журналістів дніпровського каналу згадати про етику і стандарти своєї професії.